Ані Америка, ані Росія, ані Європа! Довіра цим невіруючим означає політичне і військове самогубство!

Туреччина
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Росія і сили режиму Асада 27.02.2020 атакували у селі Балюн, район Джабаль аз-Завія, провінція Ідліб, пункт спостереження озброєних сил Туреччини.

Згідно офіційним даним, 33 турецьких солдати були вбиті і 34 були поранені. Хізб ут-Тахрір у Туреччині виражає співчуття, бажає якнайшвидшого одужання пораненим і нагадує, що ця атака була скоєна Росією, з якою Туреччина нібито координує дії у Сирії.

Цей віроломний напад був скоєний менше аніж за 48 годин до завершення періоду, який Туреччина надала сирійському режиму, щоб покинути турецькі контрольні пункти. Росія заявила проте, що «вона не нападала на турецьких солдатів, що «терористи» і солдати турецької армії бились в одному і тому ж місці і що їй не повідомили координати їх позицій». Міністра оборони Туреччини Хулусі Акар спростував цю заяву, зазначивши, що «Туреччина проінформувала російську сторону на початку атаки, але атака не припинилась». Туреччина не стала покладати провину за цей напад на Росію і настирливо вказувала у сторону режиму Асада.

Аналогічним чином звернення Туреччини до НАТО про застосування статті номер 5 було проігноровано. Потім на прохання Туреччини відбулась зустріч між Ердоганом і Путіним. На зустрічі була висловлена занепокоєність щодо росту напруженості і втрат, зазначена необхідність підсилення координації між міністрами оборони двох країн, а також необхідність звернення до домовленостей в Астані і Сочі і до спільної боротьби з «тероризмом», роблячи акцент на прийнятті заходів по поверненню течії подій в Ідлібі у своє русло.

До таких болісних і серйозних наслідків привело слідування міжнародним рішенням, планам і проектам, складеними колонізаторами. Лише у лютому внаслідок нападів Росії і режиму Асада загинуло 53 турецьких солдати. Нинішнє положення Туреччини можна описати як болісне і жахливе. Неможливо передати словами плачевність ситуації, у якій опинилась Туреччина, роблячи кроки і покладаючись на Америку і Росію. Якими політичними причинами можна виправдати збереження прихильності Женевським, Астанинським і Сочинським угодам, приховуючи при цьому від людей правду про те, що мета цих угод полягає у тому, щоб поховати сирійську революцію, і про те, що саме ці угоди привели країну до нинішнього стану?

Невже у зовнішній політиці Туреччини немає людини зі здоровим глуздом? Враховуючи те, що серед президентів усіх країн більше усього Ердоган зустрічався зі своїм другом Путіним, яка користь від повторних зустрічей з вбивцею? Встановлення довірчих дружніх відносин з Америкою, Росією, Європою чи іншою країною невірних є політичним і військовим самогубством. І ми бачили, яку ціну доводиться платити за такі помилки … Туреччина повинна негайно припинити співпрацю з Сполученими Штатами і Росією — ворогами Ісламу і мусульман. Необхідно розірвати і викинути угоди у Женеві, Астані і Сочі. Далі треба у терміновому порядку відповісти на такі атаки тим же.

Ми відчули біль від палаючого полум’я в Ідлібі так само, як відчуваємо біль від того, що коїться по усій Сирії на протязі дев’яти років, Тому у нас, мусульман, немає іншого вибору, окрім як повернутись до своєї релігії, довіряти її рішенням і захищати свої землі від окупантів. Ми повинні терпляче допомагати один одному і стояти разом перед лицем планів невіруючих. Ми повинні відійти від них і не покладатись на дружбу з ними, як і повинні підтримати релігію Аллаха, щоб Він підтримав нас і зміцнив наші стопи.

 


Інформаційний офіс Хізб ут-Тахрір у Туреччини
№ 1441 / 09
Субота, 5 Раджаба 1441 р.х.
29.02.2020 р.