Нусра як початок хіджри в Медину

Пакистан
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

На протязі чотирнадцяти сторіч на початку кожного нового року по хіджрі у священному місяці Мухаррам мусульмани згадують подію, прийняту як початок мусульманського літочислення, а саме — переселення (хіджра) Посланця Аллаха (с.а.с.) на територію Ісламу (Дар уль-Іслям) в Медину.

Аллах обрадував перших мусульман переселенням разом з Пророком (с.а.с.), нагородив їх великою нагородою і похвалив в Корані. Кожен із них відносився до однієї із двох груп, що виконала місію по створенню Ісламської Держави, — мухаджірам і ансарам. Мухаджіри — це мусульмани, які переселились з метою зробити релігію могутньою. Ансари — це мусульмани, які надали допомогу (нусру) ісламські релігії.

Хіджра рівносильна проголошенню Ісламської Держави і переселенню в Дар уль-Іслям. Головною метою нусру була хіджра, тобто побудова Дар уль-Іслям. Якщо б не було нусри і ансарів, тоді не було б і хіджри. Як може сьогодні мусульманин, який багато читає Коран і чує про заслуги мухаджірів і ансарів, ігнорувати цінність питання хіджри і нусри?!

Нусра привела до хіджри. Необхідно звернутись до сіри Посланця Аллаха (с.а.с.) і слідувати його прикладу з тієї миті, як він почав робити зусилля в Мецці і до стадії заснування Дар уль-Іслям. Пророк (с.а.с.) діяв згідно чітко визначеному методу, так що подальші покоління можуть повторити його шлях після падіння Ісламської Держави. Слідувати методу Пророка (с.а.с.) — це шаріатський обов’язок, пов’язаний з побудовою Дар уль-Іслям.

На десятому році пророцтва, тобто за три роки до хіджри, цей світ покинув Абу Таліб, який захищав Посланця Аллаха (с.а.с.), що дозволяло йому нести заклик Ісламу, незважаючи на ворожнечу курайшитів. Після того, як Посланець Аллаха (с.а.с.) усвідомив, що суспільство Мекки застило перед закликом Ісламу і що він не зміг створити сильну громадську думку на користь Ісламу і його концепцій, Аллах велів Своєму Пророку (с.а.с.) звертатись за допомогою (нусрою). Нусра означає надання захисту і зміцненого місця. Ансари — це група, яка підтримала і захистила пригноблених. Успіху нусри передували зусилля Пророка (с.а.с.). Він звернувся з закликом до племені Сакіф і продовжив нести заклик у суспільстві. В книзі «Сіра» Ібн Хішама пишеться:

قَالَ ابْنُ إسْحَاقَ: وَلَمّا هَلَكَ أَبُو طَالِبٍ، نَالَتْ قُرَيْشٌ مِنْ رَسُولِ اللّهِ ﷺ مِنَ الأَذَى مَا لَمْ تَكُنْ تَنَالُ مِنْهُ فِي حَيَاةِ عَمّهِ أَبِي طَالِبٍ، فَخَرَجَ رَسُولُ اللّهِ ﷺ إلَى الطّائِفِ يَلْتَمِسُ النّصْرَةَ مِنْ ثَقِيفٍ، وَالْمَنَعَةَ بِهِمْ مِنْ قَوْمِهِ، وَرَجَاءَ أَنْ يَقْبَلُوا مِنْهُ مَا جَاءَهُمْ بِهِ مِنْ اللّهِ عَزّ وَجَلَّ، فَخَرَجَ إلَيْهِمْ وَحْدَهُ

«Ібн Ісхак сказав: «Коли Абу Таліб помер, курайшити почали завдавати Посланцю Аллаха (с.а.с.) шкоду, чого не могли робити при житті його дядька. Посланець Аллаха (с.а.с.) вирушив в Таіф просити допомоги і захисту у племені Сакіф від власного народу. Посланець (с.а.с.) просив їх прийняти те, з чим він прийшов до них від Аллаха. І до цього племені він вирушив один». Повідомляється від Ібн Аббаса, що Алі ібн Абу Таліб сказав:

لَمَّا أَمَرَ اللَّهُ نَبِيَّهُ أَنْ يَعْرِضَ نَفْسَهُ عَلَى قَبَائِلِ الْعَرَبِ، خَرَجَ وَأَنَا مِنْهُ وَأَبُو بَكْرٍ إِلَى مِنًى، حَتَّى دَفَعَنَا إِلَى مَجْلِسٍ مِنْ مَجَالِسِ الْعَرَبِ

«Коли Аллах наказав Своєму Пророку (с.а.с.) представити себе арабським племенам, він, я і Абу Бакр вийшли в долину Міна і дійшли до місця, де збираються араби» (Ібн Хаджар).

Рішення про пошук допомоги (талаб ун-нусра) серед арабських племен, а також час цього пошуку було прийнято по наказу Аллаха, як видно із слів Алі ібн Абу Таліба. Час пошуку нусру співпав з втратою захисту і підтримки Посланцем Аллаха (с.а.с.) після смерті його дядька Абу Таліба і після того, як курайшити почали робити усе, щоб зупинити заклик. В той же час у Посланця Аллаха (с.а.с.) не залишилось надії на те, що суспільство в Мецці прийме владу Ісламу, тому що громадська думка там не була на користь Ісламу. Пророку (с.а.с.) було наказано шукати нусру саме в цей час, щоб у заклику з’явилась опора і зміцнене місце, де можна було б повністю застосувати Ісламський Шаріат.

Пошук допомоги і підтримки Пророк (с.а.с.) почав з міста Таіф, яке вважалось на той час одним із найсильніших на Аравійському півострові і навіть суперничало в плані сили і впливу з курайшитами. Це видно із питання аль-Валіда ібн аль-Мугіри відносно того, чому Коран був ниспосланий Мухаммаду (с.а.с.), а не вождям Мекки чи Таіфа, після чого Аллах ниспослав аят:

وَقَالُوا لَوْلَا نُزِّلَ هَذَا الْقُرْءانُ عَلَى رَجُلٍ مِنَ الْقَرْيَتَيْنِ عَظِيمٍ

«Вони також сказали: «Чому цей Коран не був ниспосланий великому чоловіку із двох міст (Мекки і Таіфа)?» (43:31).

Сила народу Таіфа підтверджується тим фактом, що навіть після створення Ісламської Держави Таіф не був легко завойований. Ця місцевість чинила опір осаді, що призвело до тяжких втрат з обох сторін; мусульманам навіть довелось використовувати катапульту, щоб зломити опір.

Пророк Мухаммад (с.а.с.) вирушив в Таіф, маючи намір зустрітись з місцевими старійшинами і знаттю. Він зустрівся з трьома старійшинами, розповівши їм про Іслам і просив нусру. Але отримавши відмову від вождів, він покинув Таіф. І це було тільки початком. Коли Пророк (с.а.с.) повернувся із Таіфа, він зупинявся у Мутіма ібн Аді на околиці Мекки. Потім він почав зв’язуватись з вождями інших арабських племен в сезони паломництва. Ці вожді були рівнозначні головам урядів. В книзі «Сіра» Ібн Хішама, в розділі під назвою «Як Пророк (с.а.с.) знайомив з собою арабські племена» наводяться слова Ібн Ісхака:

ثُمّ قَدِمَ رَسُولُ اللّهِ ﷺ مَكّةَ، وَقَوْمُهُ أَشَدُّ... فَكَانَ رَسُولُ اللّهِ ﷺ يَعْرِضُ نَفْسَهُ فِي الْمَوَاسِمِ إذَا كَانَتْ عَلَى قَبَائِلِ الْعَرَبِ يَدْعُوهُمْ إلَى اللّهِ، وَيُخْبِرُهُمْ أَنّهُ نَبِيّ مُرْسَلٌ، وَيَسْأَلُهُمْ أَنْ يُصَدّقُوهُ وَيَمْنَعُوهُ حَتّى يُبَيّنَ (لَهُمْ) اللّهُ مَا بَعَثَهُ بِهِ

«Потім Посланець Аллаха (с.а.с.) повернувся в Мекку і застав свій народ іще більш озлобленим. В сезони паломництва він представляв себе арабським племенам, закликаючи їх до Аллаху, повідомляв їм, що він — Пророк, посланий Аллахом, а потім просив повірити в нього і надати захист, щоб він міг продовжувати говорити про те, з чим його відправив Аллах». В книгах по сірі говориться, що Посланець Аллаха (с.а.с.) представляв себе в сезони паломництва усім, хто займав високе положення і володів силою. В книзі «Сіра» Ібн Хішама повідомляється, що Ібн Ісхак сказав:

فَكَانَ رَسُولُ اللّهِ ﷺ عَلَى ذَلِكَ مِنْ أَمْرِهِ، كُلّمَا اجْتَمَعَ لَهُ النّاسُ بِالْمَوْسِمِ أَتَاهُمْ يَدْعُو الْقَبَائِلَ إلَى اللّهِ وَإِلَى الإِسْلاَمِ، وَيَعْرِضُ عَلَيْهِمْ نَفْسَهُ وَمَا جَاءَ بِهِ مِنْ اللّهِ مِنْ الْهُدَى وَالرّحْمَةِ، وَهُوَ لا يَسْمَعُ بِقَادِمٍ يَقْدَمُ مَكّةَ مِنْ الْعَرَبِ لَهُ اسْمٌ وَشَرَفٌ، إلا تَصَدّى لَهُ فَدَعَاهُ إلَى اللّهِ وَعَرَضَ عَلَيْهِ مَا عِنْدَهُ

«Посланець Аллаха (с.а.с) продовжував цю справу. В кожен сезон паломництва Пророк (с.а.с.) звертався до племен, закликаючи їх до Аллаху і до Ісламу, прийняти його як Посланця Аллаха (с.а.с.), а релігію — як вірне керівництво і милість. Так він звертався з закликом до кожному арабу, відомому своєю чесністю і гідністю».

Пророк (с.а.с.) звернувся до племені Бану Кіляб, але воно відкинуло заклик. Потім він звернувся до Бану Ханіфа із Ямами, прийшовши туди, де вони розбили табір, але воно, як і інші арабські племена, відповіло відмовою. Після цього Пророк (с.а.с.) звернувся з закликом до Бані Амір ібн Сасаа, але його вожді поставили умову, щоб влада після Пророка (с.а.с.) перейшла до них, і Посланець Аллаха (с.а.с.) не прийняв такої умови. Так само Пророк (с.а.с) дав відмову на подібне прохання племені Бану Кінда, коли знаходився біля їх табору. Потім Пророк (с.а.с.) звернувся з закликом до племені Бану Бакр ібн Ваіль, прийшовши у їх паломницький табір, але плем’я відмовило йому у допомозі, тому що жило біля кордонів з державою персів. Коли Посланець Аллаха (с.а.с.) підійшов до табору Бану Рабіа, це плем’я теж відповіло відмовою. Також Пророк (с.а.с.) звернувся до Бану Шайбан, прийшовши у їх табір, але воно запропонувало йому лише захист від арабів, але не від персів, і Пророк (с.а.с.) відповів:

مَا أَسَأْتُمُ الرَّدَّ إِذْ أَفْصَحْتُمْ بِالصِّدْقِ، إِنَّهُ لَا يَقُومُ بِدِينِ اللهِ إِلَّا مَنْ حَاطَهُ مِنْ جَمِيعِ جَوَانِبِهِ

«У вашій відповіді не було нічого поганого, адже ви сказали правду. Проте релігію Аллаха підтримає по-справжньому лише той, хто захистить її з усіх боків».

Незважаючи на багато відмов, Посланець Аллаха (с.а.с.) продовжував шукати нусру. Він не впадав у відчай і не сходив з цього шляху. В книзі «Зад уль-Маад» пишеться, що аль-Вакіді сказав:

وَكَانَ مِمّنْ يُسَمّى لَنَا مِنْ الْقَبَائِلِ الّذِينَ أَتَاهُمْ رَسُولُ اللّهِ ﷺ وَدَعَاهُمْ وَعَرَضَ نَفْسَهُ عَلَيْهِمْ بَنُو عَامِرِ بْنِ صَعْصَعَة، وَمُحَارِبُ بْنُ حصفة، وَفَزَارَةُ، وَغَسّانُ، وَمُرّةُ، وَحَنِيفَةُ، وَسُلَيْمٌ، وَعَبْسُ، وَبَنُو النّضْر،ِ وَبَنُو الْبَكّاءِ، وَكِنْدَةُ، وَكَلْبٌ، وَالْحَارِثُ بْنُ كَعْبٍ، وَعُذْرَةُ، وَالْحَضَارِمَةُ، فَلَمْ يَسْتَجِبْ مِنْهُمْ أَحَدٌ

«Серед тих племен, до яких Посланець Аллаха (с.а.с.) звертався з закликом і знайомив з собою, були: Бану Амір ібн Сасаа, Мухаріб ібн Хасфа, Фазара, Гассан, Мурра, Ханіфа, Суляйм, Абс, Бану Надр, Бану аль-Бакка, Кінда, Кальб, аль-Харріс ібн Кааб, Узра, аль-Хадаріма. І жодне плем’я не відповіло на заклик».

Пророк (с.а.с.) продовжив шукати допомогу до ти пір, поки Аллах не підтримав релігію. Ібн Хішам наводить слова Ібн Ісхака:

فَلَمّا أَرَادَ اللّهُ عَزّ وَجَلّ إظْهَارَ دِينِهِ وَإِعْزَازَ نَبِيّهِ ﷺ وَإِنْجَازَ مَوْعِدِهِ لَهُ خَرَجَ رَسُولُ اللّهِ ﷺ فِي الْمَوْسِمِ الّذِي لَقِيَهُ فِيهِ النّفَرُ مِنْ الأَنْصَارِ، فَعَرَضَ نَفْسَهُ عَلَى قَبَائِلِ الْعَرَبِ، كَمَا كَانَ يَصْنَعُ فِي كُلّ مَوْسِمٍ. فَبَيْنَمَا هُوَ عِنْدَ الْعَقَبَةِ لَقِيَ رَهْطاً مِنْ الْخَزْرَجِ أَرَادَ اللّهُ بِهِمْ خَيْراً

«Аллах побажав звеличити релігію, зміцнити Пророка (с.а.с.) і здійснити Свою обіцянку. Посланець Аллаха (с.а.с.) вийшов в сезон паломництва і зустрівся з групою із ансарів. Він представив себе арабським племенам, як і робив кожен сезон паломництва. При Акабі він зустрів деяку кількість людей із племені Хазрадж, через яких Аллах ниспослав благо».

Хазраджіти прийняли заклик Посланця Аллаха (с.а.с.) і вирушили врегульовувати свій конфлікт з племенем Аус. Наступного року вони повернулись у складі дванадцяти людей і зустрілись з Пророком (с.а.с.) біля Акаби. Тоді і звершилась «Перша присяга». Разом з ними в Ясріб вирушив Мусаб ібн Умайр (р.а.), щоб підготувати їх суспільство. Він відвідав знатних людей міста, закликаючи їх надати Пророку (с.а.с.) допомогу і підтримку. Потім представники Ясріба знов зустрілись з Посланцем Аллаха (с.а.с.) біля Акаби і присягнули на те, що будуть битися разом з ним. Повідомляється в книзі «Сіра» Ібн Хішама:

ثُمّ قَال: أُبَايِعُكُمْ عَلَى أَنْ تَمْنَعُونِي مِمّا تَمْنَعُونَ مِنْهُ نِسَاءَكُمْ وَأَبْنَاءَكُمْ. قَالَ: فَأَخَذَ الْبَرَاءُ بْنُ مَعْرُورٍ بِيَدِهِ ثُمّ قَالَ: نَعَمْ وَاَلّذِي بَعَثَك بِالْحَقّ (نَبِيّاً) لَنَمْنَعَنّك مِمّا نَمْنَعُ مِنْهُ أُزُرَنَا، فَبَايِعْنَا يَا رَسُولَ اللّهِ، فَنَحْنُ وَاَللّهِ أَبْنَاءُ الْحُرُوبِ وَأَهْلُ الْحَلْقَةِ وَرِثْنَاهَا كَابِراً عَنْ كَابِرٍ

«Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав: «Я хочу укласти з вами угоду про те, щоб ви захищали мене так само, як захищаєте своїх дружин і дітей». Тоді аль-Бара ібн Марур взяв його за руку і сказав: «Так, клянусь Тим, Хто послав тебе з істиною як Пророка, ми неодмінно будемо захищати тебе, як захищаємо найдорожче для нас, прийми же від нас клятву, о, Посланець Аллаха! Клянусь Аллахом, ми — природжені воїни і надійні люди, і це передається із покоління в покоління!». Звершилась обіцянка Аллаха і встановилась Ісламська Держава.

Так була забезпечена перемога Ісламу, а розділений Ясріб став маяком справедливості і отримав назву Сонцесяйна Медина.

Сьогодні Хізб ут-Тахрір веде діяльність по встановленню Халіфату, застерігає людей від куфру і закликає надати допомогу Ісламу. Амір Хізб ут-Тахрір, видатний вчений Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта вдень і вночі, піддаючи ризику своє життя, бажає знайти нусру серед озброєних сил мусульманських країн. Кожен мусульманин повинен підтримати Хізб ут-Тахрір і допомоги покласти край системам несправедливості, замінивши їх Халіфатом за метолом пророцтва. Наводиться у Ахмада:

ثُمَّ تَکُونُ مُلْکاً جَبْرِیَّةً، فَتَکُونُ مَا شَاءَ الله اَنْ تَکُونَ، ثُمَّ یَرْفَعُهَا اِذَا شَاءَ اَنْ یَرْفَعُهَا، ثُمَّ تَکُونُ خِلَافَةً عَلَی مِنْهَاجِ النُّبُوَّة ثُمَّ سَکَتَ

«Посланець Аллаха (с.а.с.) сказав: «Потім прийде період деспотичного правління, який триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. А потім знов прийде період Халіфату, заснованого на методі пророцтва», — а потім він (с.а.с.) замовчав».

Пророцький метод у встановленні Ісламської Держави включає талаб ун-нусру (пошук допомоги) у людей сили і впливу. Їх же обов’язок — допомогти релігії Аллаха. Усі мусульмани чекають від них саме цього. Нехай же вони виконають свій обов’язок і бояться зрадити свою Умму, віроломно підтримавши демократію. Нехай же вони не віддають перевагу цьому світу над Наступним, вступаючи у змову зі зрадниками. Вони можуть повторити хіджру мусульман, надавши допомогу партії «Хізб ут-Тахрір» і встановивши Халіфат. Саме так мусульмани переможуть, а невірні зазнають поразки. Аллах говорить:

إِنْ يَنْصُرْكُمُ اللَّهُ فَلَا غَالِبَ لَكُمْ وَإِنْ يَخْذُلْكُمْ فَمَنْ ذَا الَّذِي يَنْصُرُكُمْ مِنْ بَعْدِهِ وَعَلَى اللَّهِ فَلْيَتَوَكَّلِ الْمُؤْمِنُونَ

«Якщо Аллах надасть вам підтримку, то ніхто не здолає вас. Якщо ж Він позбавить вас підтримки, то хто ж допоможе вам замість Нього? Нехай же на Аллаха уповають віруючі» (3:160).

 

Хізб ут-Тахрір, Пакистан
1 Мухаррама 1443 р.х.
09.08.2021 р.