Хізб ут-Тахрір відповідає на повеління Аллаха і не чекає дозволу від когось іншого

Судан
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Веб-ресурс BajNews опублікував статтю Ліни Якуб, де та, коментуючи організований партією «Хізб ут-Тахрір» пікет по засудженню так званої «зустрічі донорів «Друзі Судану», пише:

«Десятки протестуючих стояли перед воротами Зала дружби з плакатами, які засуджували зустріч «Друзів Судану». Особи, які належать до «Хізб ут-Тахрір у Судані» заявили, що відкидали — як вони це назвали — жебрацтво і надію уряду на донорські гроші для підтримки подальшого бюджету, а також вважають, що рішення економічних проблем полягає у підриві енергії країни. На моєму віці це найбільш дивний протест в історії країни. Бідна країна протестує проти прагнення міжнародної спільноти підтримати її і відносить це до жебрацтва, незважаючи на те, що попередній уряд покладався на кредити, гранти, подарунки і субсидії, щоб продовжити ведення бізнесу і проживання, і усе це на тлі величезної радості з боку Хізб ут-Тахрір і близьких до неї партій! Картина була надзвичайно красивою і підтверджувала існування свобод і демократії. Хоча ми досягли відмінних етапів у відношенні свобод, доступних у справжній час, таку ж сцену було важливо побачити «друзям Судану», коли вони входили в Зал дружби!».

Дивно, що репортер, який стежить за подіями, зв’язує Хізб ут-Тахрір з попереднім урядом, незважаючи на наявність інформації, яка дозволяє однозначно відкинути подібний зв’язок. Дорога сестра-журналістка, яка знаходиться у пошуку правди, чому ви не відповідаєте на тисячі приватних і публічних звернень до преси, направлених партією «Хізб ут-Тахрір» у Судані? Безперечно, цього досить, щоб усунути цей безглуздий зв’язок між Хізбом і колишнім режимом.

Що стосується питання міжнародної спільноти і того факту, що вона надає підтримку, то варто поглиблено і просвічено вивчити питання, оскільки багато що тут приховано від очей мас людей, які згодні підкорятись і які «ховають голови у пісок».

Існують факти, які свідчать про повне європейське панування над мусульманськими землями. Заходу вдалось здійснити форми контролю, приниження і поневолення, лише скинувши Ісламську Державу — Османський Халіфат, після чого витіснивши мусульман із міжнародної політики. Тоді Захід зміг розширити свій вплив на усі штучні країни, які з’явились згідно з угодою Сайкс–Піко, у перечень яких входить також і Судан. Потім Америка взяла на себе роль колоніального панування у середині минулого сторіччя, щоб очолити невірний Захід у продовженні справи підкорення усього світу і глобалізації перспективи Заходу.

Той, хто уважно стежить за подіями, не упустить співучасті міжнародної спільноти в усіх злочинах нині існуючих режимів проти свого народу. Ступінь підтримки Заходом тієї чи іншої країни залежала від того, наскільки режими були готові жертвувати в інтересах Заходу за рахунок своїх громадян. У протилежному випадку, як такі неспроможні правителі могли утримуватись при владі на протязі десятиріч? Або чому західні країни не квапились знімати їх з тронів?

Для будь-якої свідомої людини недивна наявність правителів, які є усього лише інструментами колоніального Заходу! І це при тому, що правителі мусульман розуміють, що добробут Заходу забезпечується за рахунок грабування країн третього світу, як про це заявив колишній й президент Франції Шірак: «Без Африки Франція була б країною третього світу».

Що стосується гуманітарних гасел, які висуваються Заходом, то це ніщо інше, як брехня і обман, а їх дії є кращим свідченням злочину у підтримці і встановленні тиранів, а також кращим свідченням того, що треба боротись для звільнення від панування цієї глобальної системи, яка підтримує холоднокровний геноцид народу Палестини! Що стосується Шаму і його тирана Башара, то підтримка Заходу видна абсолютно усім, а ас-Сісі, диктатор-улюбленець Трампа, також не запитується кимось за вбивства своїх супротивників, які іще зовсім молоді. Також не варто забувати про людські жертви у рядах мусульман-рохінджа, мусульман Східного Туркестану і Центральної Африки.

Дивно, що досі є ті, хто довіряє цим безбожним країнам та їх підлесливим гаслам, усе іще прохаючи у цих країн допомоги, незважаючи на невдачі у правлінні попередників. Вони так само знаходять виправдання невдачам і наполягають на тому, що Захід — рятівник! Ми бачимо, що нове керівництво Судану жадає заручитись підтримкою з боку капіталістичної системи, знаючи при цьому, що допомога буде обмежена і зв’язана з реалізацією західного панування і контролю. Тому кожен, хто благословляє і підтримує цих правителів у проведенні донорських конференцій (жебрацтві), вносить свою лепту у поневолення наших земель Заходом.

Ніхто не може виправдати це тим, що це просто зовнішня політика, оскільки зовнішня політика будь-якої країни повинна базуватись на певних основах і спеціальних стандартах, які витікають із акиди і концепцій про життя цієї держави, на підґрунті яких держава піклується про справи своїх підданих в області відносин з іншими націями, народами і державами. Мусульмани ніколи не повинні бути частиною чиєї-небудь глобальної чи регіональної політичної системи; швидше, вони повинні бути такими, якими вони були при державі, що проводила незалежну політику, засновану на шаріатських нормах, які висувають інтереси Ісламу і мусульман на перший план.

Зовнішні відносини з часів уявної незалежності не були незалежними, заснованими на акиді Ісламу і виступаючими в інтересах народу, а, швидше, вони ґрунтувались на інтересах крупних колоніальних держав, що суперечили інтересам народу. З цієї причини ми можемо спостерігати в наших правителях стан розгубленості, лицемірства і покірності безбожному ворогу, який вимусив колишні уряди прийняти систему приватизації і сприяння закордонним інвестиціям, що відкривало можливості перед іноземцем, у той час як у народу країни не було нічого, окрім труднощів.

Реальні факти показали сутність цих партнерів, видаливши усі можливі сумніви, і віднині неможливо говорити про благі наміри міжнародної спільноти у відношенні Судану. А бачити в західних країнах країн-донорів — це мислити зверхньо! Усі політичні проекти, запропоновані як Європою, так і Америкою, націлені на забезпечення гегемонії у спробі реалізувати плани по контролю за можливостями країни за допомогою кредитів — за якими слідують приписи МВФ (Міжнародного валютного фонду) — і тиску з метою сприяння закордонним інвестиціям, щоб вичерпати джерела сировини.

Нікому, навіть простій людині, не спаде на думку, що Заходу стало жаль бідного і потребуючого народу Судану. З іншого боку, причиною нинішнього положення справ у Судані є застосування капіталістичної економічної системи на протязі десятиріч. Як результат країна багата на ресурси, але її народ страждає від жахливих умов, зубожіння і високих цін.

Стало очевидним, що засоби масової інформації, незважаючи на заявляємий ними нейтралітет, перетворились на інструмент у руках безбожних колонізаторів. ЗМІ не поворухнуть і пальцем у бік викриття жадібних капіталістичних схем Заходу. Їх єдиною діяльністю є служіння цьому колоніалізму. І якщо засоби масової інформації чесні, то інформація, яка подається ними, викриває Захід і представляє його як колонізатора, що висмоктує кров із народів. Представник Всесвітнього банку у Судані Зафір Фортадо заявив: «Загальний зовнішній борг Судану складає приблизно 46 мільярдів доларів, а початковий борг складав усього 15% (біля 6,9 мільярдів доларів) від цієї суми, у той час як 85% (тобто 39,4 мільярди доларів) боргу представляють собою штрафи за неплатежі і обслуговування боргу (мається на увазі лихварство)!» (джерело «al-tayar.net»).

Стало також ясно, що крупні колоніальні країни надають гроші не просто для того, щоб допомогти народу Судану, або для відновлення зон військових дій у Дарфурі, або для допомоги його потребуючим, а, швидше у якості політичної ціни та в обмін на участь сторін конфлікту у західних планах і проектах: правителі ж є просто виконавцями цієї схеми, коли покірно вступають у пастку боргових зобов’язань, роблячи країну та її населення заручниками Міжнародного валютного фонду і Всесвітнього банку. Дійсність показала, що уся допомога, яка надається колоніальними країнами, що називаються країнами-донорами, є політичними грошима. Наймані журналісти і брехливі правителі намагаються приховати це.

Хізб ут-Тахрір вийшов на протест не через свободи, а, швидше, у відповідь на повеління Всевишнього Аллаха, яке гласить:

وَلَا تَرۡكَنُوٓاْ إِلَى ٱلَّذِينَ ظَلَمُواْ فَتَمَسَّكُمُ ٱلنَّارُ وَمَا لَكُم مِّن دُونِ ٱللَّهِ مِنۡ أَوۡلِيَآءَ ثُمَّ لَا تُنصَرُونَ

«Не схиляйтесь на сторону беззаконників, щоб вас не торкнувся Вогонь. Немає у вас покровителів і помічників, окрім Аллаха, і тоді ніхто вам не надасть підтримки» (11:113).

Хізб вийшов, незважаючи на арешти, спроби замовчування, тортури і знущання. Нічого із цього не стримало його від того, що він вважає для себе священним обов’язком. Хізб ут-Тахрір не вірить в ідею свобод, оскільки свободи — це західна політична ідея, існування якої вимагає демократичної системи управління,яка відводить суверенітет народу і робить народ джерелом влади,що у результаті люди були хазяями самих себе і могли здійснювати свій суверенітет, самостійно виконувати усю свою волю, встановлювати свої закони і правила у відношенні свого життя, а також обирати собі правителів.

Згідно з політичною думкою безбожного Заходу неминуче необхідні загальні свободи, яких чотири: свобода переконань, свобода думок, свобода власності і свобода особистості. Ідея свобод суперечить Ісламу, тому що мусульманин у своїх діях і висловлюваннях не вільний робити те, що він хоче. Навпаки, він є рабом Всевишнього Аллаха, і якщо він змінить релігію після Ісламу, то понесе смертельне покарання, що суперечить свободі віри. Якщо ж мусульманин стане сповідувати думку куфру чи думку, яка суперечить Шаріату, то йому доведеться предстати перед судом і понести покарання, і це вже суперечить свободі думки. Основою прав і обов’язків  у мусульман є Іслам (Коран, Сунна, Іджма і кияс). Мусульманам заборонено прийняття іншої акиди окрім Ісламу. Аллах говоритт:

وَمَآ ءَاتَىٰكُمُ ٱلرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَىٰكُمۡ عَنۡهُ فَٱنتَهُواْۚ وَٱتَّقُواْ ٱللَّهَۖ إِنَّ ٱللَّهَ شَدِيدُ ٱلۡعِقَابِ

«Беріть же те, що дав вам Посланець, і стороніться того, що він заборонив вам. Бійтесь Аллаха, адже Аллах суворий у покаранні» (59:7).

Посланець Аллаха Мухаммад (с.а.с.) сказав:

مَنْ عَمِلَ عَمَلاً لَيْسَ عَلَيْهِ أَمْرُنَا فَهُوَ رَدٌّ

«Хто скоїть діяння, на яке не було нашої вказівки, то воно буде відкинуто» (Муслім).


Офіційний представник Хізб ут-Тахрір у Судані. Жіночий відділ
№ H/T/S/05/1438
Четверг, 2 Рабі ус-сані 1441 р.х.
19.12.2019 р.