Федералізм – проект, який руйнує єдність Умми

Лівія
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Нещодавно група прибічників федералізації Лівії із східної частини країни проголосила про утворення так званого «уряду регіону Баркі», яке складається із 24 міністерських портфелів.

У цій об’яві також говорилось про адміністративне ділення регіону на чотири провінції: Адждабія, Бенгазі, Ель-Джебал-Ель-Ахдар та Тобрак. Це вже третій за рахунком випадок, коли дана група проголошує про цей проект та наполягає на ньому.

Ми здивовані цим настирливим поширенням даного проекту та рішуче засуджуємо його просунення у  початково  єдиній країні, а також у регіоні, де переважна більшість населення виступає проти розділення країни. 

Здається, що ця сепаратистська група  квапиться демонструвати свій проект для того, щоб визначити прийняття конституції, яка можливо буде проголошувати про єдність країни та неприпустимості її розділення. Цим самим вона використовує несталість ситуації з метою встановлення федеративного розділення країни.

Якщо доводами прибічників федералізації країни є позбавлення та ігнорування, яке відчувають на собі їх регіони, то адже це відчуває  і решта регіонів Лівії. Рішення усіх цих проблем у країні не полягає в об’явленні федералізму там і тут. Воно не полягає у самому лише розділенні країни на регіони та провінції. Це рішення полягає в істинній та справедливій системі правління, яка ниспослана Всевишнім Аллахом. Це система великого Ісламу, яка представляє єдність, а не федералізм. Правління у цій системі є централізованим, а адміністративне управління децентралізованим. Тобто відповідальні особи у регіонах та провінціях, а також у закладах та управліннях, наділяються усіма адміністративними повноваженнями для управління справами людей та забезпечення їх потреб так, щоб у вдоволенні своїх щоденних потреб на місці у них не було необхідності звертатися до правителів у столиці держави.
 
Існує різниця між правлінням та адміністративним управлінням. Правління представляється владою, яка виконує над людьми закони. Шаріат зобов’язує  мусульман здійснювати це правління, яке є функцією влади, що повинна усувати несправедливість, вирішувати суперечки та конфлікти, піклуватись про справи кожного, хто має громадянство та законно проживає в країні. Саме цю владу має в виду шаріат в словах Всевишнього Аллаха:

يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَطِيعُوا اللَّهَ وَأَطِيعُوا الرَّسُولَ وَأُولِي الأمْرِ مِنْكُمْ

«О ті, які увірували! Підкоряйтеся Аллаху, підкоряйтеся Посланцю та володарям влади серед вас» (4:59).

Володарі влади – це правителі, яких обирає Умма. На них покладається відповідальність за виконання серед людей законів шаріату, турбота про їх справи згідно з цими законами, визначення внутрішньої  та зовнішньої політики держави.

Звідси розуміється, що правління у державі є централізованим. Воно здійснюється правителями згідно до їх повноважень розглядати та вирішувати усі питання, які стосуються державних справ. Адміністративна ж робота здійснюється державними службовцями, яких призначають правителі для того, щоб вони слугували людям в їх областях. Ця адміністративна діяльність по своїй суті є такою, що не повинна бути централізованою, що не ускладнювати життя людей у виконанні ними своїх щоденних інтересів та вдоволенні своїх потреб в освіті, медицині, житлі, харчуванні, у безпеці, судочинстві та у багато чому іншому.

Це розмежування між правлінням та адміністративною діяльністю було ясним при житті нашого благородного Посланця (мир йому та благословення) і після нього при житті його халіфів.  Він (мир йому та благословення), будучи Пророком та Посланцем одночасно був і правителем держави. Він відправляв валієв у якості правителів до вілаятів держави, наказував їм виконувати шаріат, управляти справами людей, піклуватися про їх інтереси та потреби. При цьому ми знаємо, що він (мир йому та благословення) відправляв у провінції держави службовців та людей, які мають знання та досвід роботи в адміністративних справах, віддавав їм певні накази та доручав виконання конкретних завдань. Наприклад, він відправляв службовців для збору закяту і ці люди отримували за свою роботу заробітну плату як адміністративні службовці, але ніяк не правителі, оскільки правитель в Ісламі не є найманим працівником Умми, а виступає від її імені у втіленні законів шаріату.

Людина, яка вивчає історію Ісламу, може бачити та розуміти, яким чином децентралізована система управління в ісламській державі виявилась успішною в реалізації інтересів населення та вдоволенні його потреб, в забезпеченні безпеки, стабільності та спокою для людей у їх регіонах та провінціях незалежно від їх віддаленості від центру.

Наш лівійський мусульманський народ є частиною великої ісламської Умми, з якою його об’єднує одна релігія, одна віра, одна доля та єдині сподівання. Наша країна також є невід’ємною та важливою частиною земель нашої ісламської Умми. І якщо в основі лежить єдність ісламської Умми в єдиній державі Халіфату, єдність її народів та територій, то бачені нами сьогодні прояви розрізненості та сепаратизму абсолютно протирічать цій основі. Усе це є результатом відсутності єдиної ісламської держави (Халіфату) та результатом окупації мусульманських країн західними та західними ворогами Ісламу протягом тривалого періоду часу.

Якщо сьогодні мусульмани нездатні об’єднати народи своєї Умми, об’єднати свої країни та встановити єдину державу, то, як мінімум, кожний мусульманський народ повинен зберігати єдність тієї країни, де він живе, доки не прийде день позбавлення, який, за нашими сподіваннями прийде, з волі Аллаха, найближчим часом.  Найменше у цій справі – це нікому в жодній мусульманській країні не дозволяти діяти заради розділення країни або розділення єдності мусульман.

На завершення хочемо сказати: шановні лівійці, які пишаються своїм Ісламом та тим, що належать до ісламської Умми! Де федералізм стосовно принципів єдності Умми, про яку Всевишній Аллах сказав:

إِنَّ هَذِهِ أُمَّتُكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَأَنَا رَبُّكُمْ فَاعْبُدُونِ
«Воістину, це ваша релігія, релігія єдина. Я ж ваш Господь. Поклоняйтесь же Мені» (21:92).

Де прибічники федералізації, як мусульмани, стосовно своєї відповідальності у захисті своєї релігії та віри, єдності своєї країни та Умми, у захисті почуттів своїх братів мусульман в усіх інших країнах та у цій країні, які живуть з ними на цій землі і їм боляче бачити та чути подібне?

 

Хізб ут-Тахрір Лівія                                        
28 Зуль-хиджа 1434 р.х.
02/11/2013