Буде Халіфат за методом пророцтва. Що ж стосується метода Макіавеллі, то це ваш, секуляристський метод

Саудівська Аравія
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Сайт газети «Аль-Джазіра аль-Саудія» за 18 липня оприлюднив статтю журналіста Абдуррахмана аль-Хабіба під заголовком «Халіфат за методом Макіавеллі».

За допомогою цієї статті він хотів засудити прагнення Умми, яка з нетерпінням чекає того дня, коли будуть звеличені мусульмани встановлення держави Халіфат за метолом пророцтва. Такою є обіцянка Аллаха та блага звістка Його Пророка (с.а.с.).

Незважаючи на те, що існують тексти, які очевидно стосуються того, що Халіфат є системою правління в Ісламі, усе ж таки автор статті цитує слова деяких сучасних мислителів, узятих із різноманітних джерел, щоб вселити читачу, що Іслам не визначив систему правління і що він дав Уммі можливість вибирати із існуючих у світі систем,а також вселити йому те, що державі досить у своїх системах покладатись на ісламське законодавство, щоб воно вважалось ісламським, тобто, форма держави залишається на розсуд людей у контексті прихильності цінностям Ісламу та загальних принципів системи правління, як, наприклад, справедливість, шура (рада ) та прихильність до ісламської спільноти.

Він вважає, що термін «Ісламський Халіфат» «несе в собі деяку релігійну святість, в якій нема місця розсуду людини». Я не розумію, як автор міг додуматись сказати таке ?! Я бачу, що він хотів сказати людям: «залиште ви цей Ісламський Халіфат та його прибічників. Це – вигадка людей із числа представників ісламських рухів, за допомогою якої вони хотіли надати святість Халіфату, щоб люди йшли за ними». Автор забув про наявність текстів у Сунні Пророка (с.а.с.), які підкреслюють, що Халіфат є шаріатським обов’язком, і що сподвижники Пророка (с.а.с.) були одностайні у необхідності призначення халіфа для мусульман після смерті Пророка (с.а.с.). Врони навіть зайнялись цією справою та відклали поховання Пророка (с.а.с.), хоча треба було квапитись придати землі його тіло.

Муслім повідомляє від Нафіъ, який сказав: «Абдуллах ібн Умар сказав мені, що чув, як Пророк (с.а.с.) сказав:

مَنْ خَلَعَ يَدًا مِنْ طَاعَةٍ لَقِيَ اللَّهَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ لا حُجَّةَ لَهُ وَمَنْ مَاتَ وَلَيْسَ فِي عُنُقِهِ بَيْعَةٌ مَاتَ مَيْتَةً جَاهِلِيَّةً

«Той. Хто відійде від підкорення, той зустрінеться у Судний День з Аллахом, не маючи виправдання, і той, хто помер, не маючи присяги, той помер смертю часів невігластва»».

Присяга дається лише халіфу. Муслім передав від Абу Хазіма, який сказав: «Я перебував з Абу Хурайрою п’ять років та почув, як він передав від Пророка (с.а.с.) наступний хадіс:

كانت بنو إسرائيل تسوسهم الأنبياء كلما هلك نبي خلفه نبي وأنه لا نبي بعدي وستكون خلفاء فتكثر»، قالوا: فما تأمرنا؟ قال: فوا ببيعة الأول فالأول وأعطوهم حقهم فإن الله سائلهم عما استرعاهم

«Правителями синів Ізраїлю були пророки. Якщо помирав один пророк, на зміну йому приходив інший. Проте після мене пророків не буде. У майбутньому з’являться халіфи, і їх численність буде зростати». У Пророка спитали: «Що ти накажеш нам?». Він відповів: «Будьте вірними присязі першого, першого,і віддавайте їм їх права. Воістину, Аллах спитає їх про те,що Він їм дав під паству (відповідальність)»». Муслім передає, що Пророк (с.а.с.) сказав:

وَمَنْ بَايَعَ إِمَامًا فَأَعْطَاهُ صَفْقَةَ يَدِهِ، وَثَمَرَةَ قَلْبِهِ، فَلْيُطِعْهُ إِنِ اسْتَطَاعَ، فَإِنْ جَاءَ آخَرُ يُنَازِعُهُ فَاضْرِبُوا عُنُقَ الْآخَر

«Нехай той, хто присягне правителю, вдарить з ним по рукам, проявить по відношенню до нього щирість та підкоряється (цьому правителю), наскільки зможе, якщо ж з’явиться хтось інший і почне боротись з (першим за владу), то відрубайте цьому іншому голову!».

Автор вважає, що якщо Пророк (с.а.с.) не залишив після себе наступника, значить, це слугує доказом тому, що в Ісламі нема системи правління. Хоча те, що він привів, ніяк не доводить його слова. Пророк (с.а.с.) визначив вид держави до того, як він помер, проте вибір того, хто буде керувати людьми, він залишив Уммі. Обрання відбувається згідно шаріатським умовам, яким повинен відповідати кожен кандидат на цей пост. Як, наприклад, та умова, щоб він був мусульманином, повнолітнім, чоловіком, справедливим, вільним (не рабом) і щоб він володів здатністю вести справи держави. Впертим є той, хто вважає, що Пророк (с.а.с.) був посланий лише для того, щоб роз’яснити нам відношення людини зі своїм Творцем, доктрину та деякі види поклоніння. І що він (с.а.с.) закликав до високої моралі, і що він не був правителем і не піклувався про справи Умми. Навпаки, Пророк (с.а.с.) був найвидатнішим політиком, про який могло лише знати людство. Він (с.а.с.) заснував державу зі своєю конституцією та правителем, і він призначив валіїв та судів, які вирішують суперечки між людьми. Він (с.а.с.) керував армією для несення Ісламу та призначав командуючих армією та загонами. Він (с.а.с.) розподіляв майно серед людей, щоб вони не концентрувалось серед багатих із них, і він відправляв послання до королів та правителів та отримував від них послання. Якщо подібні справи неможна віднести до державних справ, то що це тоді, о секуляристи?!

Праведні халіфи після нього не засновували державу, як про це говорять невігласи, і вони нічого не вигадували від себе. Навпаки, вони отримали державу, засновану Пророком (с.а.с.), з потужним та завершеним підґрунтям. Він (с.а.с.) залишив їх на ясній дорозі, яка видна що вдень, що вночі, не заблукає на ній ніхто, окрім загиблого. Уся справа тут полягає у тому, що держава, яку вони отримали, була пророцькою, а їх державу Пророк (с.а.с.) назвав Халіфатом, який у першу свою епоху був праведним – тобто за методом пророцтва. Потім він перетворився у монархію не тому, що у його системі є порок, а тому, що такою є природа людей. Ця держава – не божественна, а людська, якою керують люди, не захищені від помилок …І цю праведну систему правління можна відродити, якщо душі будуть праведними, а воля – непохитною. До того ж є радісна звістка від Пророка (с.а.с.) про повернення о Праведного Халіфату за методом пророцтва.

Автор говорить, «що перша політична концепція Халіфату з’явилась після того, як прийшов у занепад інститут держави у п’ятому сторіччі хіджри». Вірно, що виникнення так званого «політичного фікха» відбулось у п’ятому сторіччі хіджри, проте це не означає, що ідея про правління не була кристалізована у перших мусульман з миті заснування держави і що вона кристалізувалась лише у книгах аль-Маварді, Абу Яълі та Ібн Хальдуна. Я скажу тим, хто поширює таке неправильне розуміння, що араби не знали граматики арабської мови до її основоположника Абу аль-Асвада ад-Дуалі, який опмер у 69 році по хіджрі, а після нього – аль-Халіла ібн Ахмада аль-Фарахіді, який помер у 170 році по хіджрі, і його учня Сібавайхі, який помер у 180 році по хіджрі. Коли почала псуватись арабська мова, араби почали говорити з помилками у своїй мові. І так тривало доти, доки не прийшов Сібавайхі – імам граматики арабської мови – і не встановив для них правила у повному виді. Він не вигадував їх від себе, а виводив із речей чистокровних арабів. Аль-Маварді або інші, які писали книги про політичний фікх, – чи приводили вони тексти від себе? Або ж це тексти, які приводяться у Сунні Пророка (с.а.с.) та життєписі праведних халіфів?

Перший текст мединської конституції не залишає сумніву у тому, о вона скерована на встановлення держави, опорою якої є мухаджири, ансари та ті, які пішли за ними. Вони є єдиною Уммою, відділеної від решти людей. У першому пункті цієї конституції говориться: «Цей документ (книга) написаний Пророком Мухаммадом для віруючих із племені Курайш міста Ясріб, для мусульман і людей, які йшли за ними, а також для тих, хто згодом приєднались до них та брали участь з ними у Джихаді. Усі вони відрізняються від інших та складають одну Умму». Потім він роз’яснює один із найбільш важливих текстів конституції, який полягає у тому, що єдиним джерелом у цій державі є закони Аллаха, тобто правління у цій державі належить Аллаху. Він вказує: «При виникненні будь-якого випадку або конфлікту серед володарів цього документу, якщо є побоювання його руйнівних наслідків серед них, він буде винесений на суд Всевишнього Аллаха та Посланця Аллаха – Мухаммада. Нема сумнівів у тому, що Аллах задоволений тими, хто виконує даний документ та робить добро своїм девізом».

На завершення автор говорить, що поява терміну «Халіфат» як політичної концепції було відповідною реакцією на смутне положення мусульмани макіавеллітським поняттям, а не терміном, який притаманний ісламському законодавству. Тобто він є світським терміном, який належить розсуду та зміненню. Ми ж на завершення говоримо, що держава Халіфат – це один ін. найважливіших наказів Всевишнього Аллаха, і його неможливо викривити або внести у нього плутанину. Він зафіксований в усній та практичній формах у книзі Аллаха, Сунні Його Посланця (с.а.с.) та в одностайній згоді його сподвижників. З волі Аллаха, він повернеться праведним Халіфатом за методом пророцтва. Що стосується метода Макіавеллі, то це – метод вашої секуляристської системи, в яку не вірить Умма. Вона повстала проти цього методу і бажає позбутися від нього. Умма почала з нетерпінням чекати того дня і з усім сумлінням та щирістю працювати для того, щоб наблизити його. Аллах неодмінно надасть їй допомогу:

وَلَيَنْصُرَنَّ اللَّهُ مَنْ يَنْصُرُهُ إِنَّ اللَّهَ لَقَوِيٌّ عَزِيزٌ

«Аллах неодмінно допомагає тому, хто допомагає Йому. Воістину, Аллах – Всесильний, Могутній» (22:40).


Для радіо Центрального інформаційного відділу Хізб ут-Тахрір написав Абдуллах Шаріф – Країна Двох святинь
29 Шавваля 1437р.х.
03.08.2016г.