Думки

Ідея захисту прав інтелектуальної власності виникла в капіталістичної ідеології. Індустріальні капіталістичні держави уклали Паризьку конвенцію із захисту інтелектуальної власності у 1883 р. і Бернську конвенцію у 1886 році, за якою пішли понад двадцять інших конвенцій. Потім була заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) (англ. - WIPO) для контролю і регулювання цих угод.

Ідеологія у термінології всіх людей - це основоположна думка, на якій будуються всі інші думки. Наприклад, один каже, що його основа – це чесність, маючи на увазі, що основа, на якій побудована його поведінка - правдивість. Інший же говорить, що його основа - вірність, маючи на увазі, що вірність - це основа на якій він будує свої взаємини і т.п.

Розвиток – це ідейний підйом, а аж ніяк не економічний, духовний чи моральний підйом, це лише ідейний підйом і ні що інше. І якщо цей ідейний підйом буде будуватися на духовній основі - розвиток буде правильним, так як в ній думка базується на основі, що не допускає в собі недостатності, і не проникає до неї помилковість з боку утворення, хоча і допустима помилковість з боку відгалужень.

{jathumbnail off}Розглядаючи оточуючий нас світ (світобудову) бачимо, що він складається з живих і неживих істот. Живі істоти в свою чергу поділяються на розумних і нерозумних.

Наявність розбіжності в думках і відмінності в розумінні природне явище в будь-якому суспільстві. Рідким і неприродним є абсолютне єднання думок і розуміння. Навіть під час пророцтва одкровення не об'єднало всіх індивідів суспільства. У той час коли віруючі об'єдналися, розплавившись у тиглі заклику, залишилися інші, розділившись ідейно й чуттєво, тобто свідомо й несвідомо, розколовши надвоє одне суспільство через відмінність і протиріччя. У самих стабільних суспільствах ми знаходимо протиріччя в думках і розбіжність у поняттях незаперечною й очевидною справою.

Багато століть тому назад до появи Ісламу і навіть до Християнства, у деяких народів панувала думка про буття, зміст якої полягав у тому, що це буття складається з двох компонентів: матерії і духу. І те, що оточують людину відчутні речі - це і є матеріальна сторона цього буття. Щодо іншого боку, який прихований від людини, то це дух чи духовний світ. Вони бачили, що головне в бутті (вуджуд) - це його дух (рух), а його матеріальна сторона ніщо інше, як випадковість. І всередині цієї філософії було безліч понять про визначення духовного світу. Серед них були ті, хто узагальнював вираз дух з творцем всесвіту, і ті, хто включав туди ангелів або джинів, або інших істот, яким притаманна душа.

Закони, що є у людини відносно дій і речей, є різними згідно його погляду на життя, який пов'язаний з цими діями і речами, як з об'єктами виведення законів.

Наприклад, мусульманин бере свої закони від Всевишнього Аллаха, в якого він вірить, як в Творця, Володаря і Законодавця.А немусульманин, наприклад капіталіст, використовує свої власні закони, які сам придумав для рішення проблем, роблячи розум основою для виведення цих законів.

Багато людей живуть у цьому житті, не маючи правильного керівництва, здійснюючи вчинки, не маючи критеріїв, на основі яких вони б оцінювалися. Можна бачити, як люди роблять погані вчинки, думаючи, що вони правильні, і утримуються від здійснення добрих вчинків, думаючи, що вони нехороші. Жінка мусульманка, яка ходить по вулицях прославлених мусульманських міст, таких як Бейрут, Дамаск, Каїр, Багдад, оголюючи ноги, показуючи свої принади та відверті місця, і при цьому думає, що вона робить правильний вчинок.