Партійне життя в суспільтві

Думки
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times
Наявність розбіжності в думках і відмінності в розумінні природне явище в будь-якому суспільстві. Рідким і неприродним є абсолютне єднання думок і розуміння. Навіть під час пророцтва одкровення не об'єднало всіх індивідів суспільства. У той час коли віруючі об'єдналися, розплавившись у тиглі заклику, залишилися інші, розділившись ідейно й чуттєво, тобто свідомо й несвідомо, розколовши надвоє одне суспільство через відмінність і протиріччя. У самих стабільних суспільствах ми знаходимо протиріччя в думках і розбіжність у поняттях незаперечною й очевидною справою.
Ця складна хронічна проблема в житті суспільства криється в образі спільного життя різних по ідеям і іжтихаду груп людей. Постійне рішення цієї складної проблеми представляється в наявності якихось форм об'єднань і партійних утворень. У свою чергу ця проблема приводить до якого-небудь прояву боротьби з її ідейними або матеріальними формами, а також з її впорядкованими або безладними способами.

Коріння партійного життя і її основи в житті людства беруть свій початок із стародавніх часів. Звідси, скасування партійного життя й спонукання людей до відмови від неї являється важким, скоріше неможливим.

Хізб (партія, група) у термінологічному значенні - це зімкнення, що ґрунтується на ідеї, у яку вірять його індивідууми й прагнуть утворити її в суспільстві. Ідея ж у найкращому своєму вигляді є ідеологією від Аллаха, тобто являється Ісламом. І Аллах, хвала Йому й великий Він, коли сказав:

(وَلْتَكُنْ مِنْكُمْ أُمَّةٌ يَدْعُونَ إِلَى الْخَيْرِ وَيَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَ يَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنْكَرِ وَأُولَئِكَ هُمُ الْمُفْلِحُونَ)

«Нехай буде серед вас громада, яка закликає до добра, наказує схвалюване і забороняє засуджуване. Ці – що досягли успіху». [3:104]


то зажадав від мусульман утворення партій, які ґрунтуються на ісламській ідеї. І сподвижники, нехай буде задоволений ними Аллах, згуртувалися навколо Посланника Аллаха, нехай благословить його Аллах і вітає, увірувавши в Іслам, і виконавши партійні справи найкращим чином. Однак після укріплення ісламської держави, мусульмани - на жаль - віддали забуттю справу партійного життя, хоча й не проявили недбалість до таких великих справ як джихад, наказ схвалюваного й заборона, що засуджуваного. Можливо те, що вони піддалися фітнам у ранній період ісламської держави, ввело їх у замішання й внесло свою частку в тому, що вони проявили недогляд в області партійної діяльності. Разом з цим з'явилися політичні партії, зосереджені лише на владі і правителях, як «хаварідж» і «ши’а», потім з'явилися ідейні партії, що відхилилися убік, як «іхвану ассофа» та інші, що розвивають даремну суперечку, як «му'тазіла», що сприяло дискредитації партійного життя і плямуванню партійної роботи.

Обставини, через які пройшли мусульмани не допомогли справі поновлення діяльності по утворенню ідеологічно-політичних партій як тій, якою був хізб сподвижників Посланника Аллаха, нехай благословить його Аллах і вітає, що було великим недоглядом з боку мусульман, якщо вони проявили недбалість у цій важливій справі.

Для укріплення партійного життя в суспільстві й закріплення її принципів, для впливового, діючого й позитивного повернення партійної роботи, необхідно пролити світло на наступні десять партійних істин:

1. Обов'язковість міцного зв'язування ідеї, яку бажають донести людям, з хізбом шляхом вказівки на те, що ця ідея є плід цього хізбу. Заклик до цієї ідеї зв'язується із закликом до хізбу.

2. Заклик Умми у відкритій формі до природного знаходженню в партийной жизни. Роз'яснення їй того, що партійна життя і партійна діяльність - це справи необхідні їй як повітря й вода. Заклик її до зняття зі своїх очей щільних завіс, які приховали від неї правильне бачення партійної роботи.

3. Вимога від Умми, що прийняла ідею хізба, прийняти й сам хізб, а також зрівняти між хізбом і ідеєю, яку він надає. Як і необхідно дати їй зрозуміти, що ідея не може жити без хізбу, що закликає до неї.

4. Концентрування на суспільній освіті й знанні того, що хізб є хоронителем і главою суспільства для того, щоб вести це суспільство від застійного положення до розвитку. Тому хізб повинен просвіщати партійною освітою мільйони людей і навіть сотні мільйонів, а не обмежуватися на індивідуумах у концентрованій освіті. Важливим являється Умма в цілому, а не індивідууми, обрані з неї.

5. Необхідність використання з людьми динамічних, актуальних думок, що й впливають, з боку хізбу, що вимагає супроводу всього нового, щоб виносити хукм (розв'язок) на свою реальність і зв'язувати його з основами. Тому що тільки через динамічність можна розбудити маси, підсилити їхню увагу, підвищити їхню пильність, а потім набути їхню дружню підтримку.

6. Проведення роботи над очищенням самого хізбу від "гнилих клітинок", у яких періодично стають небезпечними фактори, що дискредитують. Потім виправляти прийнятими думками всі клітинки хізбу так щоб кожен член зберігав себе як частину Хізбу з усією вірністю й чесністю, уважаючи його частиною ідейної й чутливої цілісності так щоб це яскраво виявлялося при зв'язку хізбу з Уммою у повсякденному житті й щоб Умма бачила в хізбі лише те, що вона бачить у кожному з його членів.

7. Постійне й наполегливе прагнення до роботи заради зміни помилкової ідейної бази, на якій люди будують свої думки, бажаючи автоматичної зміни їх понять і почуттів, ґрунтуючись на результативній ідеологічній основі, яка приводить до бурхливого ідейного й чутливого перевороту, у якому буде брати участь більшість верств суспільства.

8. Якщо хізб зустріне по відношенню до себе і своїм думкам відхилення чи відмову з боку Умми в цілому або з боку її більшої частини, то хізб повинен виявляти терпіння і постійно забезпечувати Умму своїми думками без відчаю. І якщо продовжується відмова Умми прийняти хізб, то хізб повинен ставитися з нею як з хворим, який відмовляється пити ліки, і продовжувати її лікування поки вона не прийме ліки для свого вилікування. При цьому він не повинен бути суворим до неї, щоб не відбувалося взаємне відчуження.

9. Коли хізб зустрічає відмову, що проявляється у формі впертості й безсоромності з боку індивідів або груп, що переслідують від Умми власні корисливі інтереси, то хізб не надаючи цьому значення, повинен продовжувати роботу в Уммі, переступаючи їх зарозумілість. І нехай правилами хізбу будуть наступні аяти Шляхетного Корану:

(لَيْسَ عَلَيْكَ هُدَاهُمْ)

«Не на тобі лежить їх пряма дорога...» [2:272]

(وَمَا عَلَى الرَّسُولُ إِلاَّ الْبَلاَغُ الْمُبِينُ)

«На посланцеві – лише явна передача» [24:54]

(وَلاَ تَذْهَبْ نَفْسَكَ عَلَيْهِمْ حَسَرَاتٍ)

"Нехай же не виходить твоя душа скорботою по них" [35:8]


10. Відношення хізбу з іншими силами й партіями:

Немає сумніву в тому, що діяльність політичного хізбу, який бере Іслам як своєї ідеологію, зводиться до двом справам: це руйнування й побудова. Він руйнує системи правління, які не запроваджують у життя Іслам, і будує систему, яка буде перетворювати Іслам, виконуючи ці дві справи в явній, прямій і ясній формі, не приховуючи свої цілі при їхньому виконанні. Більше того, відповідаючи на слова Всевишнього Аллаха, йому забороняється не виступати відкрито із цими двома справами:

(فَاصْدَعْ بِمَا تُؤْمَرْ)

«Говори ж відкрито істину, як тобі наказано ...» [15:94]


А також йому заборонено робити таким чином, звертаючи увагу на дії хізбу сподвижників Посланника Аллаха, нехай благословить його Аллах та вітає. Тому ісламська ідеологічно-політична партія не сприймає співіснування з нині існуючими режимами, якими б вони не були сильними, і яким би він не був слабким. Бо хізб не має право змінювати цей метод своєї діяльності, тому що його метод виходить з шаріатських доказів і категоричних постулатів, не кажучи вже про те, що достовірність цього методу є остаточною, а вказівка очевидною. Метод хізбу не змінюється, не замінюється, не вдосконалюється, не підкоряється обставинам, не піддається впливу місця й часу.

Все це відносно правильного ідеологічного хізбу. А що ж стосується інших партій, то всі вони без винятку, якими б не були їхні ідейні напрямки, і як би не розрізняти їх політичне забарвлення, стали погоджуватися співпрацювати з існуючими системами та визнавати їх законність, увійшовши в гру демократії і плюралізму, і цим самим їх увігнала в рамки правлячих систем. Виходячи з цього, ці партії не спрямовуються до зміни існуючих систем. Найбільше, що вони хочуть - це зміна урядів або співучасть у формуванні нових урядів. Вони ставлять собі за мету людей правління, а не само правління. Добровільно і за згодою вони прийняли форму цього правління. Вони зобов'язалися затверджувати це правління, зобов'язавшись дотримувати конституцію і певний договір. Навіть партії, які стверджували в п'ятдесятих роках, що вони хочуть змінити системи правління, як комуністичні і деякі націоналістичні партії, сьогодні ми бачимо, як вони вже увійшли до підпорядкування правителям, визнавши існуючі системи і їх законність, і відмовившись від своїх стратегій і основ за допомогою неістотних, виправдувальних і таких, що розвалюються аргументів.

Залишившись один на партійній арені, правильний ідеологічний хізб веде боротьбу у всіх сферах і напрямках, працює в Уммі й разом з нею в удвоеній формі. Не втрачаючи своєї рішучості, хізб протистоїть системам правління і тим кафірським закордонним міжнародним силам, які служать опорою для цих систем. Поряд з цим він протистоїть партійним силам, які стверджують, що вони нібито опозиційні сили, що протистоїть усім правителям, державам і партіям, у той час коли вони збираються або намагаються зібратися в єдині рамки під завісою законності і ділять між собою ролі і не дають правильному ідеологічному хізбу можливість вільно працювати під приводом того, що він поза рамках законності, поза договором і тому має піти з життя.

Ця гірка істина існує і вона відчутна, і здається, що вона як скеля, що стоїть перед правильним ідеологічним хізбом. Однак вона одразу ж розлетиться вщент і зникне, коли правильний ідеологічний хізб виявить для Умми те, що робота цих неідеологічних партійних сил жоден день не служила на користь Умми, і ніколи не буде служити їй, а служить сатанинських систем, яких хізб бажає змінити. І коли хізб виявить для Умми суть цих корисливих партійних сил, що вони задешево продали себе на шляху шайтана, тоді повернеться Умма до свідомості і правді і звернеться до свого правильному ідеологічному хізбу, і буде стверджувати цю істину, яка вже виявиться для неї з усією ясністю , як вона проявилася раніше для правильного ідеологічного хізбу.

У той час Умма вже швидко виступить проти всіх цих малодушних партійних сил, не вірячи у формальне партійне життя і повернеться до пошуку дійсного партійного життя, яке вона не знайде ні у кого окрім як в правильного ідеологічного хізбу, який прагне до дійсної зміни. Умма не знайде перед собою нікого окрім нього, і почне працювати разом з хізбом для серйозної зміни, плодом якої буде, за бажанням Всевишнього Аллаха, правління засноване на правильній ідеї. Умма прокинеться, встановиться держава, побудується ісламське суспільство і понесеться послання правильним чином до всього світу з дозволу Всевишнього Аллаха.

Одним словом наше дотримання цих десяти партійних істин, внесе свою частку в прискорення результативної партійної роботи і в розширення партійної бази в суспільстві, і зробить партійне життя істинною, до якої спрямується вся Умма, як її чоловіка, так і її жінки, всі, разом беручи участь в партійній роботі і в зборі разом з хізбом плодів зміни. І тоді цілі вже будуть видні доступними, і навіть ісламська держава буде в повній досяжності. У той час ми вже не будемо очікувати його часу, крім дарування Аллаха нам перемоги й дарування нам по Своїй милості встановлення праведного халіфату, як колись Він, хвала Йому, дарував нам утворення правильного ідеологічного партійного об'єднання і надав нам милість, хвала Йому і великий Він , збереженням цього хізбу від тих, хто вичікують слушної нагоди, щоб нашкодити йому.