Захист інтелектуальної власності - реальність і рішення шаріату

Думки
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Ідея захисту прав інтелектуальної власності виникла в капіталістичної ідеології. Індустріальні капіталістичні держави уклали Паризьку конвенцію із захисту інтелектуальної власності у 1883 р. і Бернську конвенцію у 1886 році, за якою пішли понад двадцять інших конвенцій. Потім була заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) (англ. - WIPO) для контролю і регулювання цих угод.

У 1995 році Всесвітня організація торгівлі (СОТ) ратифікувала ідею захисту інтелектуальної власності, що зробило ВОІВ її підрозділом. Потім СОТ поставила умову перед країнами, що бажають вступити до неї, яке вимагає дотримання захисту інтелектуальної власності й зобов'язання в обов'язок своїм громадянам закон по захисту інтелектуальної власності на своїй території.

Закони щодо захисту інтелектуальної власності, прийняті капіталістичними країнами, надають індивідууму право на захист свого винаходу, а також право на розпорядження їм і заборону його використання іншими особами без дозволу винахідника. Держава ж повинна оберігати це право і карати будь-кого, хто зазіхає на нього за життя і після смерті людини протягом десяти років. Ці закони стосуються також компаній, що винаходять.

Під винаходом мається на увазі думка (ідея) або знання (наука), яка вперше осягнута розумом якої-небудь людини, причому до нього ще нікому не доводилося осягнути її. Найбільш важливими винаходами є ті знання, які використовуються в промисловості і виробництві товарів і послуг, що називається сьогодні «технологією».

Таким чином, капіталісти порахували індивідуальні знання власністю винахідника, якою можна розпоряджатися тому, хто пізнав або навчився цьому без спеціального дозволу власника винаходу або його спадкоємців. Так чоловік, який купив книгу або диск з захищеною інтелектуальною власністю, має право тільки використовувати куплений ним екземпляр у рамках певних обмежень, як читання або прослуховування. Згідно із законами про захист інтелектуальної власності, користувачеві забороняється використовувати цей товар для передруку або копіювання з комерційною метою.

Якими є правові становища, із приводу приватної власності щодо об'єктів та ідей, згідно шаріату?

Іслам відрегулював приватну власність, грунтуючись на тому, що вона є одним із проявів інстинкту самозбереження. Іслам дозволив мусульманину набувати у власність те, що забезпечить йому існування і благополучне життя. Він дозволив мати більшість речей, таких як велика рогата худоба, сільськогосподарські культури, нерухомість і т.п. Поряд з цим, він заборонив набувати у власність деякі об'єкти, такі як алкоголь, свинину, наркотики та ін. Крім цього він спонукав його до роздумів і освіти. Як і дозволив йому отримувати плату за навчання інших. Він узаконив йому причини (шляхи) для придбання власності, як купівля-продаж, оренда та успадкування, як і заборонив йому інші причини (шляхи), як лихварство, азартні ігри та ін

Власність в Ісламі, загалом, означає дозвіл Законодавця на використання об'єкта. Приватна власність - це пов'язане з індивідуумом шаріатська постанова, встановленеа для об'єкта або його користі, яка надає власнику право на використання об'єкта або отримання її еквівалента. Приватна власність в Ісламі підтверджується тільки шляхом підтвердження шаріатського закону щодо неї і схвалення причин її придбання у власність. Право на власність будь-якої речі не виходить від самої речі або з того, що вона містить користь. Навпаки, вона виходить від дозволу Законодавця на отримання у власність шляхом узаконених шаріатом причин набуття власності, як продаж, безоплатна передача та ін

Іслам надав індивідууму владу над тим, чим він володіє, що дозволяє йому розпоряджатися і використовувати своє майно відповідно до шаріатських законів. Також Іслам поставив за обов'язок державі захищати приватну власність і встановив застережливі покарання кожному, хто зазіхає на власність інших.

Новий термін «інтелектуальна власність» включає в себе два види приватної власності:

1 - Відчутна і майнова власність, іншими словами, промислова власність, як торгова марка і книга.
2 - Відчутна, але немайнова власність, іншими словами, об'єкти авторського права, як наукова теорія чи винахід у вигляді ідеї, що зберігаються в розумі вченого.


Якщо власність є з роду першого виду власності, як дозволена торгова марка, то індивідууму дозволяється володіти нею і користуватися шляхом експлуатації або продажу, держава ж зобов'язана захищати це право людини, а також забезпечувати йому можливість розпоряджатися нею і забороняти іншим зазіхати на неї. Оскільки торгова марка є матеріальною цінністю в Ісламі на тій підставі, що вона є частиною дозволеної шаріатом торгівлі. Торгова марка - це винайдений знак, встановлений продавцем або виробником на свою продукцію, щоб відрізнити її від продукції інших, що допомагає покупцям або споживачам пізнати їх. Це визначення не включає в себе торгові марки, які ще не були використані, як це позначають деякі (неісламські) закони: «будь-яка марка, яка була використана або буде використана ...». Оскільки цінність марки виходить з того, що вона є частиною наявної торгівлі. Людина може продати свою торгову марку. У випадку, якщо він продасть її іншому, то її користь і право на розпорядження її переходять до нового власника.

Але якщо інтелектуальна власність відноситься до другого виду, як наукова теорія або ідея винаходу, яку власник ще не виклав у письмовому вигляді або не записав на диск або касету - то вона є приватною власністю її власника. Йому дозволяється продати її чи навчити нею інших, якщо вона представляє яку-небудь цінність в Ісламі. Якщо він зробив це, то дозволяється людині, що отримала цю ідею з шаріатських причин, повновладно розпоряджатися нею без будь-яких обмежень з боку першого власника відповідно до законів шаріату. Дане положення застосовується також для кожного, хто купив книгу, диск або касету, яка містить у собі інтелектуальний предмет незалежно від того, чи є він науковим або літературним. Подібно до того, як він має право на читання та використання існуючої в ній інформацією, він також має право на повновладне розпорядження нею за допомогою копіювання, продажу або дарування. Проте, йому не дозволяється приписувати науковий матеріал (винахід) іншому автору. Оскільки приписування - це брехня і підроблення, що згідно із шаріату вважається забороненим. Право поваги інтелектуальної власності є моральним правом, яке реалізується за допомогою заборони приписування ідеї іншого автора, а не через заборону іншим використовувати її без дозволу автора. Це моральне право переслідує моральну цінність. Однак капіталісти зосереджені у всіх своїх справах і законах на переслідуванні матеріальної цінності. Це критерій їхньої ідеології у житті. Вони навіть використовували духовні, гуманні й моральні цінності, які є вродженими в людині, для здійснення матеріальної цінності. У результаті цього вони посадили світ на зло і деградацію.

Що стосується умов, які декларуються у придуманих людиною законах, і що дозволяють авторам книг і програмних забезпечень, а також винахідникам ставити свої умови під приводом захисту інтелектуальної власності, як авторське право або патент на винахід - то вони не є правомочними за шаріатом умовами, і не вимагають дотримання. Оскільки відповідно до договору купівлі-продажу в Ісламі покупець отримує право на повноправне розпорядження тим, що володіє, аналогічно тому, як і отримує право власності. І покупець не зобов'язаний дотримуватися будь-якої умови, що суперечить даним договором купівлі-продажу, навіть якщо це сто умов. Від Аіші, нехай буде задоволений нею Аллах, передається: «Одного разу рабиня Барірата прийшла до неї, будучи у договорі зі своїми господарями про звільнення її з рабства за суму 9 окка. Вона (Аїша) сказала їй: «Якщо твої господарі згодні, я виплачу їм цю суму за раз, але твоє опікунство перейде до мене. Вона пішла до своїх господарів і розповіла це їм. Вони погодилися з цим, але за однієї умови, що передбачає те, що її опікунство залишиться за ними. Про це Аїша повідала Пророка, нехай благословить його Аллах та вітає, і він сказав їй: «Зроби так». Вона пішла, і зробила це. Потім Пророк, нехай благословить його Аллах та вітає, вийшов до людей, вихвалив Аллаха й сказав: «Про що думають люди, які ставлять такі умови, яких немає у Книзі Аллаха». Потім продовжив: «Кожна умова, якої немає у Книзі Аллаха, є недійсною. Книга Аллаха найправдива книга і його умова найнадійніша умова, а заступництво над рабом тому, хто відпустить його ». Хадис за своїм буквальним значенням (мантук) вказує на те, що умова, яка суперечить тому, що знаходиться в Книзі Аллаха і Сунні Його Посланця, не підлягає дотримання, тобто не можна його дотримуватися. І оскільки умови захисту інтелектуальної власності обмежують користування купленої річчю, отже, вони є недійсними умовами, що суперечать Книзі Аллаха і Сунні Його Посланця. Ця невідповідність з вимогою шаріатського договору купівлі-продажу, який надає право покупцеві повновладно розпоряджатися і користуватися купленої річчю в одному з дозволених шаріатом положень, як купівля-продаж, торгівля, подарунок тощо. Більш того, умови, які забороняють дозволене (халял) є недійсними умовами відповідно до слів Посланця Аллаха (с.а.с.): «Мусульмани у своїх умов, за винятком тієї умови, що забороняє дозволене й дозволяє заборонене». Виходячи із цього, не можна за шаріатом захищати видавничі, копіювальні або патентні права, навпаки, вони є дозволеними правами. Мислитель, учений або винахідник програмних забезпечень володіє своїм знанням, поки воно знаходиться в нього або він ще нікого не навчив йому. Але якщо знання перейде іншій людині шляхом навчання, продажу та іншим чином, то його знання перестає бути тільки його власністю. Оскільки воно вийшло з його особистої власності після продажу (передачі) його. Тому винахідник не має право забороняти іншим повновладно розпоряджатися продуктом своєї праці, тому що він перейшов до них шляхом шаріатської причини, як купівля-продаж або ін.

Що стосується фетви відносно комп'ютерних дисків - про заборону копіювання програм без дозволу на це самих розробників, для доказу якої наводять такі слова Посланця Аллаха (с.а.с.): «Мусульмани у своїх умов», і «Хто перший оволодів дозволеним, той має більше прав на нього », і« Не дозволяється майно мусульманина окрім, як тільки за добром »- то дана фетва є помилковою. Фетва спирається на узагальнення словосполучення «у своїх умов» без усякого відокремлення тієї умови, що виключив Посланець Аллаха (с.а.с.) через те, що воно забороняє дозволене. Що стосується останніх двох хадисів, то вони не мають відношення до даної тематики. Оскільки хадис «Не дозволяється майно мусульманина ...» відноситься до майна інших, в той час як комп'ютерний диск став майном покупця. Також і інший хадис «Хто першим оволодів дозволеним ...» відноситься до громадського майна, як хадис: «Мина - це місце привалу того, хто прийшов першим», у той час як комп'ютерний диск є приватною власністю.

Закони інтелектуальної власності служать одним зі способів економічного й культурного колоніалізму, який капіталістичні наддержави нав'язали світу і його народам за допомогою СОТ. Після того, як ці наддержави оволоділи технологіями, вони нав'язали свої закони з метою монополізації цим знанням і недопущення інших націй реально скористатися ім. Для того, щоб скорені країни й далі залишалися ринками збуту, щоб нації продовжували залишатися під їхнім впливом, щоб можна було з легкістю обкрадати їхні багатства й блага під гаслами інвестицій і глобалізації.

Ісламська умма стоїть першою в списку націй, які є мішенню невіруючих. Вони чудово розуміють силу цієї умми та її небезпеку відносно них у випадку, якщо вона повернеться до своєї ідеології Ісламу. Тому вони нав'язали їй свої вигадані закони, як закон про захист інтелектуальної власності та інші норми, щоб позбавити її всіх причин мощі й вилучити від її ідеології. Тому мусульманам слід усвідомити небезпеку придуманих людиною законів щодо їхньої релігії та життя. Оскільки вони призначені для того, щоб монополізувати наукові знання і не дати скористатися ними, тобто для того, щоб запобігти відродження і розвиток мусульман на основі Ісламу. Мусульманам слід відкинути ці закони і утриматися від дотримання їх. Тому що вони не з Ісламу й були встановлені для того, щоб піддати їх ще більшим стражданням.

Мусульманам слід жертвувати найдорожчим заради відновлення держави Халіфат, яка поверне їм колишню славу, єдність і міць, а також виведе світ із прірви імперіалізму й деградації капіталізму до справедливості Ісламу. Всевишній Аллах говорить:

هُوَ الَّذِي أَرْسَلَ رَسُولَهُ بِالْهُدَى وَدِينِ الْحَقِّ لِيُظْهِرَهُ عَلَى الدِّينِ كُلِّهِ وَلَوْ كَرِهَ الْمُشْرِكُونَ

"Він Той, Хто відправив Свого Посланця з вірним керівництвом і релігією істини, щоб звеличити її над усіма іншими релігіями, навіть якщо це ненависно многобожникам" (61:9).