Новина: ЗМІ повідомляють про бажання Китаю збільшити свій військовий бюджет на 20%, що є найвищим відсотком його росту з 2007 року.
Коментар: Кому-то після таких звісток здається, що Китай готується стати наддержавою, замінивши при цьому Америку.
Так, економіка Китаю є другою за величиною економікою в світі. Так, його торгово-економічні операції досягли таких країн, як Судан і Сомалі. Так, Китай має військову міць, що займає друге місце в світі, щоб конкурувати з Росією. Так, Китай зробив великий стрибок у військовій техніці, аж до виведення в космос супутника ракетою-носієм. Але, незважаючи на все це, Китай не може претендувати на місце наддержави, оскільки існують певні фактори, що перешкоджають цьому:
По-перше, Китай не має послання до світу. Їм не вистачає мабди, яка є одним з найважливіших елементів влади держави. Той, хто бажає зайняти місце лідируючої наддержави, зобов'язаний мати ідею. Саме ідея дає можливість нести тягар лідерства серед інших країн. Також кандидат в лідери повинен нести універсальне для всіх народів послання, що пропонує вирішення глобальних проблем сучасності замість пропозицій Світового банку або ООН. Зброя і капітал не в змозі зробити цього. Радянський Союз розвалився, не дивлячись на свою військову міць. Близький Схід знаходиться в числі країн «третього світу», не дивлячись на багатство і контроль над нафтою.
По-друге, економіка Китаю залежить від долі Америки. У разі розпаду Америки Китай понесе величезні збитки в плані експорту і втратить можливість отримати назад свій борг у США, який оцінюється в сотні мільярдів доларів.
По-третє, хоч Китай і має військову силу, але залишається факт того, що народ Китаю за своєю суттю - ізоляційний. Китайське суспільство продовжує бути консервативним і замкнутим в собі, своїй культурі і цінностях, заснованих на конфуціанстві. Очевидно, що при бажанні привернути до себе увагу і зайняти світове становище йому доведеться зустрічатися з іншими країнами. Однією з проблем Китаю є досі не вирішене тайванське питання, хоч Тайвань і знаходиться коло самого порогу Китаю, але є окремою державою.
По-четверте, у Китаю немає контрольованих ним джерел енергії. Джордж Кеннан, найбільш відомий як ідейний батько «політики стримування» часів Холодної війни, сказав, що Японія може виробляти все, чого забажає, головне, щоб контроль над нафтою, необхідною для цього виробництва, залишався у Америки. Те ж саме стосується і Китаю. Він не має під своїм контролем нафтових родовищ, не має агентів на Близькому Сході, щоб підкріпити свій вплив.
При свідомому вивченні нинішнього становища держав стає очевидним наближення світанку Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва. І Халіфат - це гідна кандидатура на роль провідної наддержави замість Америки.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Гасан Кісвані – Єрусалим
28 джумада аль-уля 1437
08.03.2016