Новина: Голова міністерства оборони Угорщини Іштван Сімічко заявив, що на південному кордоні країни почала діяти нова військова база, закликана завадити проникненню мігрантів.
Відомство пояснило, що не хоче повторення сумної практики 2015 роки, коли «сотні тисяч мігрантів нелегально перетинали країну».
База розташовується у Хєрцєгсанто (приблизно у 220 км до півдня від Будапешту), на ній буде розташовано приблизно 150 військових.
Окрім того, у даний час влада Угорщини займається будуванням забору на кордоні з Сербією, друга лінія якого повинна бути завершена вже к літу.
http://www.rosbalt.ru/world/2017/03/20/1600337.html
Коментар: Угорщина не є єдиною державою, яка відчуває неприязнь до мігрантів. Ця країна — лише показник ставлення до біженців. Усі держави Заходу у цілому (і Європи — зокрема) відносяться до переселенців із т.з «несприятливих країн» не інакше як до проблеми. Кожна країна пропонує своє рішення — від майже повної заборони в’їзду, на кшталт Угорщини, Греції, США та Росії, і до спроб асиміляції, на кшталт Німеччини. Але у цілому суть справи не змінюється: мігрантів представляють як чужих, від яких треба позбутися.
Видимо, європейці забули, як у важкі для них часи жителі нині проблемних регіонів рятували жителів Європи. І було це зовсім нещодавно. Дві світові війни, породжені європейськими політиками, зробили біженцями величезну кількість людей. І втікали вони не лише у США та Латинську Америку. Багато із них знаходили притулок у мусульманських землях, включаючи сучасну Сирію. І ніхто із мусульман не відносився до них як до проблеми.
У Росії була аналогічна ситуація. Під час революції 1917 року багато хто із її жителів знаходили порятунок від розправи більшовиків у мусульманських землях. Під час Другої Світової війни велику кількість переселенців із європейської частини СРСР вивозили у Казахстан та Середню Азію. Там їх тепло приймали місцеві жителі, і вони ділили з ними усе, аж до останнього шматка хліба. І згадайте, як зараз у Росії відносяться до трудових мігрантів із Середньої Азії...
Після Другої світової війни країни Заходу почали приймати мігрантів із інших країн та допомагати їм. Але пов’язано це було не з благодійністю, як багато хто вважає, а з притягненням дешевої робочої сили. Мало хто знає, але у дійсності мігранти не є дармоїдами. У багатьом саме завдяки їх дешевій робочій силі крупний бізнес країн Європи та Росії у свій час зміг іще більше укрупнитись.
Якщо говорити про США, то це — країна мігрантів. Саме мігранти зробили її тією наддержавою, якою вона зараз є нагадаю, що корінним населенням США є індейці.
Тут важливо розуміти, що усі ці нагадування зроблені не для того, щоб докорити жителям Європи, Росії або Америки. Ці нагадування необхідні самим мусульманам для того, щоб вони перестали питати ілюзії стосовно країн Заходу та у відношенні вигаданого ними міфу про права людини.
Як у Росії, так і на Заході мігрантам, які добиваються своїх прав, часто доводиться чути подібні висловлювання: «Нема чого тут права качати. Їдьте до своєї країни і там наводьте порядок». Чи подобається це комусь або ні, але в одному західні націоналісти праві: для припинення подібної ситуації треба навести порядок у своїх країнах.
І для початку треба просто згадати, що давало силу нашим пращурам? Цією силою була наша релігія — Іслам. Доки ми тримались за неї, ми були непереможні. Проблеми почались, коли ми роз’єднались супереч вимогам Ісламу, а також коли зробили невіруючих та їх ідеології зразком для наслідування, а їх вдоволення — критерієм оцінки. Як сказала з цього приводу одна розумна людина: «Ми відстали не від Заходу. Ми відстали від Ісламу».
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
член Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні Віталій Рядінський
29.03.2017