Туреччина проклинає геноцид в Ходжали, який став чорною плямою у світовій історії. Про це говориться в заяві МЗС Туреччини у зв’язку з 31-ю річницею геноциду в Ходжали, – повідомляє агентство Анадолу.
В ніч з 25 на 26 лютого 1992 року вірменські озброєні формування при підтримці бронетехніки і особистого складу 366-го мотострілкового полка колишньої радянської армії окупували місто Ходжали і вчинили звірську розправу над мирним населенням.
Коментар: Масове вбивство в Ходжали – одна із трагічних сторінок в долі не тільки азербайджанського народу, але і усієї Ісламської Умми, яку Посланець Аллаха ﷺ уподібнив єдиному тілу, у якого якщо болить яка-небудь його частина, то решта усього тіла відгукується безсонням і лихоманкою. Вона стоїть в одному ряду з актами геноциду, подібним різанині мусульман, скоєної ворогами Ісламу в Сабра і Шатіла, Сребрениці, Самашках, Гуджараті, Аракані, Алеппо, і в багатьох інших місцях.
На превеликий жаль, сьогодні релігія, честь, майно і життя мусульман безкарно піддаються замахуванням в усіх частинах світу. Усе тіло Ісламської Умми покрито кровоточивими ранами, викликаючими безперервній плач і стогнання. Не залишилось жодної дати у році, не відміченої кривавою трагедією того чи іншого мусульманського народу. На іще більше превеликий жаль, ці невпинні ані на один день злочини кояться при мовчазній згоді і навіть злочинному сприянні режимів, нав’язаних мусульманам західними колонізаторами.
Ніщо не утримує ці порочні режими від якої-небудь рішучої позиції на захист Ісламу і його святинь, окрім боязні впасти в немилість своїм господам і позбавитись власної влади. Але ж вбивство одного невинного мусульманина і пролиття його крові більш тяжкий злочин перед Аллахом, аніж руйнування Кааби. Замість битви на шляху Аллаха і суворої помсти пригноблювачам і вбивцям мусульман, вони обмежуються лише черговими словами засудження злочинців і фальшивими сльозами співчуття.
Це результат ідейного занепаду мусульман, який потягнув за собою руйнування Халіфату і окупацію їх земель західними колонізаторами. Розділивши між собою території поверженої Ісламської держави на десятки жалюгідних національно-територіальних утворень, вони привели до влади в кожному із них своїх агентів, роль яких обмежена обслуговуванням і захистом інтересів капіталістичних наддержав.
Усі ці утворені на основі порочних ідей націоналізму і патріотизму режими, незважаючи на різні форми, будь то спадкоємна монархія, світська чи «ісламська» республіка, ворожі до мусульман і дружні до їх ворогів. Вони об’явили досягнення і захист національних інтересів метою, а відповідність демократії і т.з. «міжнародному закону» головним пріоритетом своєї політики. Відмовившись від запровадження Шаріату, вони прийняли в обмін Ісламу чужду капіталістичну ідеологію, головним критерієм якої є не справедливість, а вилучення максимальної вигоди.
Турецька республіка, встановлена на руїнах Османського Халіфату, зруйнованого руками проклятого зрадника Мустафи Кемаля, є однією із таких жалюгідних держав. Тому не дивно, що сьогодні ми бачимо, як, виправдовуючись національними інтересами, турецький режим продовжує будувати і зміцнювати партнерські відносини з безбожним Китаєм, який кинув мільйони мусульман Туркестану у концтабори і примушує мусульманок співмешкати з огидними многобожниками. Ми бачимо, як заради економічної вигоди, голова турецького режиму тепло вітає і навіть називає своїм другом російського диктатора, на руках якого кров сотень тисяч мусульман Чечні і Сирії. Ми бачимо, як турецька армія бере співучасть в окупації і бійні в Сирії і Афганістані, будучи членом військового блоку хрестоносців на чолі з США.
Раніше, навіть в період глибокого занепаду, мусульмани, об’єднавшись навколо єдиного правителя у затишку Ісламської держави, завжди знаходили сили для захисту і звільнення своїх територій, незважаючи на сторіччя їх окупації. Вони були провідною світовою наддержавою, а не заручниками вигаданого невірними для протистояння їй «міжнародного» закону. Заради захисту однієї пригнобленої жінки халіф готовий був відправити цілу армію. Досить було одного лише його слова, щоб жодна із європейських країн не наважилась допустити у себе ображання Пророка ﷺ або знущання над Словом Аллаха. Жодні, навіть найвигідніші пропозиції не могли схилити його до відмові від хоча б малої частини земель Ісламу.
Але сьогодні ці злощасні зрадники, які узурпували владу над Уммою Мухаммада ﷺ, проявляють поблажливість до ворогів Аллаха. Замість відмови яких-небудь відносин з цими тиранами, вони продовжують співпрацю, закривши очі на усі їх злочини проти Ісламу і мусульман.
Нехай нікого не вводить в оману їх показана набожність, адже демократія, успіхами у розвитку якої вони так пишаються, заснована на ідеї відокремлення релігії від правління і держави. У питаннях поклоніння вони заявляють про свою прихильність Ісламу, красиво декламують Коран, публічно демонструють красиві моральні вчинки. Проте у питаннях, від яких залежить життя усього суспільства, внутрішня і зовнішня політика держави, вони уподібнились тим із Бану Ісраіль, які в угоду своїм інтересам слідували одній частині Писання, і приховували другу. Сказав Всевишній:
أَلَمْ تَرَ إِلَى الَّذِينَ أُوتُوا نَصِيبًا مِنَ الْكِتَابِ يُؤْمِنُونَ بِالْجِبْتِ وَالطَّاغُوتِ وَيَقُولُونَ لِلَّذِينَ كَفَرُوا هَٰؤُلَاءِ أَهْدَىٰ مِنَ الَّذِينَ آمَنُوا سَبِيلًا ٥١ أُولَٰئِكَ الَّذِينَ لَعَنَهُمُ اللَّهُ ۖ وَمَنْ يَلْعَنِ اللَّهُ فَلَنْ تَجِدَ لَهُ نَصِيرًا ٥٢
«Хіба ти не бачив тих, кому дана частина Писання? Вони вірують в джибта і тагута і говорять заради невіруючих: «Ці слідують більш вірним шляхом, аніж віруючі». Вони – ті, кого прокляв Аллах, а кого прокляв Аллах, тому ти не знайдеш помічника». (4: 51-52)
Мустафа Амін
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні
10 шабан 1444 г.х.
02.03.2023