Засоби масової інформації та електронній сайти рясніють новинами про досягнутий силами Асада прогресі у місті Алеппо та про встановлення ними контролю над більшістю районів, а також про вихід із міста людей та озброєних угрупувань у бік провінцій Алеппо та Ідліб.
У той час, як режим Асада бере під свій контроль Алеппо, ми бачимо гробову мовчанку з боку так званого «міжнародного суспільства» стосовно масових вбивств та жахливих порушень прав людей, які кояться режимом та ополченцями, що перебувають з ними у союзі проти мирних жителів . Це показує ступінь змови правлячих сил під головуванням США зі злочинним режимом Асада у відчайдушній спробі поховати революцію та примусити її погодитись з політичним рішенням, як полягає у тому, щоб режим і надалі продовжував своє існування разом з деякими силами революції, які через свою неперевершену дурість підкорили свою волю та долю бажанням західних держав та деяких країн регіону.
Крики, плач та ридання вдів в Алеппо нічому не допоможуть і не змінять положення. Це час – не для плачу та елегій, нібито те, що сталося, є кінцем революції та історії. Битва в Алеппо є однією із великих битв зі злочинними силами та силами мирового терору, на чолі яких стоїть Америка, Росія та їх прибічники, такі як сирійський та іранський режими. Якщо і програла революція сьогодні цей раунд, то вона виграла багато інших раундів до того. Якщо пав Алеппо від рук режиму, то є багато інших сирійських регіонів, в яких панують сили революції. Коли мусульмани в епоху Пророка ﷺ зазнали поразки при Ухуді, то вони не витратили час на плач. Навпаки, вони вивчали реальність і причини поразки, щоб уникнути її у майбутньому. Минуло небагато часу, як відбулась Битва біля рову, а потім було завоювання Хайбару, Мекки та панування Ісламу над усім аравійським півостровом.
Час повинен витрачатись на вивчення реальності найкращим чином, на визначення слабких місць, недоліків та пробілів, через які відбулась остання поразка . Найголовніші причини, через які пав Алеппо – це залежність частини загонів від деяких країн регіону, таких як Катар, Саудівська Аравія, Йорданія та Туреччина, де остання явно зрадила повстанців та штовхнула їх на війну з «ІДІЛ» у місті Аль-Баб провінції Алеппо під назвою «операція «Щит Євфрату»». І це відбувалось у той час, коли Алеппо наражався на осаду та руйнування, проте Ердоган не поворухнув навіть пальцем, щоб зупинити усе це, як завжди, обмежившись порожніми заявами, від яких немає пуття.
А тому щирі сили революції повинні обірвати свої стосунки з цими країнами регіону, які лише обтяжили революцію та діяли лише згідно до наказів свої господ із західних країн, щоб відхилити революцію від правильного русла і скерувати її у русло інтересів Заходу та його цінностей. Усе це відбулось після того, як з перших місяців благословенної революції проявились її ясні ісламські ознаки, з якими можуть сперечатись лише ті, хто зневажає Іслам.
Повстанці повинні об’єднатись за допомогою однієї стратегії, бо ця розрізненість – лише на руку ворогам революції. Потім вони повинні скеруватись до зміїної голови у Дамаск, і там відбудеться остаточна та вирішальна битва.
Також сили революції повинні згуртуватись навколо ісламського проекту, що витікає із доктрини Умми, і вони повинні, не боячись нікого, слідувати за ним. Перемога – лише від Аллаха, і вона прийде лише після того, як будуть дотримані усі умови; буде підготовлена сила, коли усі будуть триматись за міцну вервь Аллаха і відріжуть верв ворогів, будуть уповати лише на Аллаха і дотримуватись Його наказів та заборон і просити допомоги лише у Нього.
وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ * بِنَصْرِ اللَّهِ يَنصُرُ مَن يَشَاء وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ
«Того дня віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому забажає. Він – Могутній, Милосердний» (30:4,5).
Написав для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір Алі Бабкір – Судан
21 Рабіъуль-авваль 1438р.х.
20.12.2016р.