1. В арабській мові:
Слово «أهل» (Ахль):
Автор арабського тлумачного словника «Лісан аль-Араб» Ібн Манзур пише: ««Ахль» означає представник роду. Ахль-юль-мазхаб – це ті, хто дотримуються мазхаба. Ахль-юль-Іслам – це ті, хто дотримуються Ісламу. Ахль-уль-Амр – представники влади або можновладці».
Слово «السنة» (Сунна):
Автор арабського тлумачного словника «Муаджам Макаїс аль-лугат» Ібн Фаріс каже: «Сунна – це основа чогось одного загального, носійні стіни і елементи, що зв’язують що-небудь на рівнинному місці».
Автор збірника «Ас-Саххах» аль-Джавхарі пише: «Сунан – це метод, а сунна – життєва стезя, біографія, життєпис».
Автор арабського тлумачного словника «Лісан аль-Араб» Ібн Манзур пише: «Сунна якоїсь речі – це закони, кордони і описування цієї речі. Суннат Аллаха – це закони, накази і заборони Аллаха». Від аль-Ліхяній передається: «Вираз: «Аллах зробив це сунною для людей» означає, що Аллах пояснив її. «Аллах приписав сунну» означає, що Аллах роз’яснив прямий шлях». Також Посланник Аллаха ﷺ казав:
مَنْ سَنَّ فِي الإِسْلامِ سُنَّةً حَسَنَةً فَعُمِلَ بِهَا بَعْدَهُ كُتِبَ لَهُ مِثْلُ أَجْرِ مَنْ عَمِلَ بِهَا وَلا يَنْقُصُ مِنْ أُجُورِهِمْ شَيْءٌ وَمَنْ سَنَّ فِي الإِسْلامِ سُنَّةً سَيِّئَةً فَعُمِلَ بِهَا بَعْدَهُ كُتِبَ عَلَيْهِ مِثْلُ وِزْرِ مَنْ عَمِلَ بِهَا وَلا يَنْقُصُ مِنْ أَوْزَارِهِمْ شَيْءٌ
«Хто внесе якусь хорошу сунну, то отримає нагороду за неї і за того, хто дотримувався її. А хто внесе погану сунну...».
В даному хадисі мова йде про якийсь новий вчинок, який придумав і зробив хтось, а народ пішов за ним.
У багатьох хадисах слово «сунна» використовується в іншому значенні, ніж первісному лексичному значенні цього слова: шлях і дорога. Отже, у цього виразу є шаріатське значення: «Сунна – це те, що наказав, заборонив і рекомендував Пророк Мухаммад ﷺ своїми словами і справами понад того, про що говориться в Священному Корані. І тому мусульманські вчені говорять: «Доказами ісламського законодавства (Шаріату) є Коран і Сунна, тобто Коран і хадіси»».
2. У термінології вчених ісламських наук:
У термінології хадисознавців «сунна» – це вислів, вчинок, твердження, моральна і вроджена якість, віднесене до Пророка ﷺ, або сподвижників (р.а.), або поколінню, котре бачило сподвижників, але з однією умовою – щоб це не було особистою думкою відносно чого-небудь.
У термінології факихів «сунна» – це постановлення, які покладені на повнолітню людину і які називаються мандубом, або мустахаббом, або нафілею, незважаючи на одне і те саме значення цих слів, а саме – це те, що Шаріат вимагає зробити не в категоричній формі, і той, хто зробив це, отримає винагороду, а той, хто утримався – не буде покараним.
Крім цього, факіхи вживають цей вираз для позначення значення, протилежного слову «нововведення». Наприклад, такі слова або дії, які люди приписують до релігії, не маючи жодних підстав. Доказом цього є слова Посланника Аллаха ﷺ:
مَنْ أَحْدَثَ فِي أَمْرِنَا هَذَا مَا لَيْسَ مِنْهُ فَهُوَ رَدٌّ
«Хто введе в наше діло щось нове, яке не виходить з нього, то воно буде відкинуто».
Текст даного хадису належить імаму Бухарі, а у імама Мусліма він приводиться в наступному вигляді:
مَنْ عَمِلَ عَمَلًا لَيْسَ عَلَيْهِ أَمْرُنَا فَهُوَ رَدٌّ
«Хто зробить яке-небудь діяння, яке не буде ґрунтуватися на нашій справі (релігії), то воно буде відкинуто».
У термінології вчених усуль аль-фікх «сунна» – це слова, дія або мовчазне схвалення Пророка Мухаммада ﷺ. Це друге джерело Шаріату, після Корану, тобто це доказ крім Корану, звідки виводяться шаріатські постанови.
3. Сунна – це ісламський спосіб життя і ісламська культура
Існує більш широке значення, яке включає в себе всі ці терміни та визначення, а саме, що «сунна» – це практичне застосування Ісламу в тому вигляді, який встановив Пророк Мухаммад ﷺ. Це встановлення Ісламу як способу життя за тим методом, якого дотримувався Посланник Аллаха ﷺ, адже сунна – це шлях, і шлях Ісламу полягає в утіленні Корану і в поясненні його законів і положень для застосування цих законів. Сунна – це бездоганний шлях, слідувати якому заповів нам Пророк Мухаммад ﷺ, наказуючи не відхилятися від нього. Саме це значення розуміється зі слів Посланника Аллаха ﷺ в наступному хадисі: від Ірбада, від прийнятного (мак’буль) Абд ар-Рахмана ібн Амра ас-Сулямі і далі своїм існадом, що йде через правдивого, але того, хто помилявся (за Ібн Хаджаром), Муавію ібн Салиха, передається:
وَعَظَنَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اَلْلَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَمَوْعِظَةً ذَرَفَتْ مِنْهَا الْعُيُونُ، وَوَجِلَتْ مِنْهَا الْقُلُوبُ، فَقُلْنَا: يَا رَسُولَ اللَّهِ، إِنَّ هَذِهِ لَمَوْعِظَةُ مُوَدِّعٍ، فَمَاذَا تَعْهَدُ إِلَيْنَا؟ قَالَ: قَدْ تَرَكْتُكُمْ عَلَى الْبَيْضَاءِ لَيْلُهَا كَنَهَارِهَا، لَا يَزِيغُ عَنْهَا بَعْدِي إِلَّا هَالِكٌ، مَنْ يَعِشْ مِنْكُمْ فَسَيَرَى اخْتِلَافًا كَثِيرًا، فَعَلَيْكُمْ بِمَا عَرَفْتُمْ مِنْ سُنَّتِي، وَسُنَّةِ الْخُلَفَاءِ الرَّاشِدِينَ الْمَهْدِيِّينَ، عَضُّوا عَلَيْهَا بِالنَّوَاجِذِ، وَعَلَيْكُمْ بِالطَّاعَةِ، وَإِنْ عَبْدًا حَبَشِيًّا، فَإِنَّمَا الْمُؤْمِنُ كَالْجَمَلِ الْأَنِفِ، حَيْثُمَا قِيدَ انْقَادَ
«Одного разу Посланник Аллаха ﷺ звернувся до нас з умовлянням, від якого з очей потекли сльози, а серця наші зазнали страху, і ми сказали: «О Посланник Аллаха, це схоже на умовляння того, хто прощається, так що ти заповідаєш нам?!». Він сказав: «Залишив я вас на ясному шляху, ніч на якому ясна як день, і не відхилиться від цього шляху після мене ніхто, крім загиблого. Воістину, той з вас, хто проживе (достатньо довго), побачить багато розбіжностей, і тому вам слід дотримуватися моєї Сунни і сунни праведних халіфів, керованих правильним шляхом, так тримаєтеся ж за неї корінними зубами і коріться, навіть якщо керувати вами буде ефіопський раб. Воістину, віруючий є подібним до верблюда, на якого наділи недоуздок, і він піде туди, куди його поведуть»».
В іншій версії цього хадису йдеться:
فَإِنَّهُ مَنْ يَعِشْ مِنْكُمْ بَعْدِي، فَسَيَرَى اخْتِلَافًا كَثِيرًا، فَعَلَيْكُمْ بِسُنَّتِي وَسَنَّةِ الْخُلَفَاءِ الرَّاشِدِينَ الْمَهْدِيِّينَ، عَضُّوا عَلَيْهَا بِالنَّوَاجِذِ، وَإِيَّاكُمْ وَالْمُحْدَثَاتِ، فَإِنَّ كُلَّ مُحْدَثَةٍ بِدْعَةٌ
«Бо, воістину, кому з вас судилося жити (після мене), той скоро побачить багато розбіжностей. Хто з вас застане це, нехай дотримується мого шляху і шляху праведних халіфів після мене, міцно вчепившись в нього корінними зубами. Повністю уникайте нововведень в справах, бо кожне нововведення є оманою!».
У цих хадисах чітко видно, що слова Посланника Аллаха ﷺ «...кому з вас судилося жити (після мене), той скоро побачить багато розбіжностей. Хто з вас застане це, нехай дотримується мого шляху і шляху праведних халіфів після мене, міцно вчепившись в нього корінними зубами» означають, що життєвим шляхом Посланника Аллаха ﷺ, якому слідували праведні халіфи після нього, є практичне втілення заснованого на Корані і Сунні Ісламу в реальному житті.
Якщо подумати над сунною праведних халіфів, які прийшли після Посланника Аллаха ﷺ, який наказав підкорятися їм, то з граничною ясністю видно, що це – втілення Корану і Сунни за допомогою поставленої Ісламом за обов’язок держави Халіфат, яка перетворює Іслам в реальне життя в суспільстві. Вдумайся над словами «кому з вас судилося жити (після мене), той скоро побачить багато розбіжностей», які пов’язані з його ﷺ словами «Залишив я вас на ясному шляху, ніч на якому ясна як день, і не відхилиться від цього шляху після мене ніхто, крім загиблого», а також пов’язані з його настановою дотримуватися його Сунни і сунни праведних халіфів, тобто дотримуватися тих понять, критеріїв і переконань, які вони втілювали над вами. Іншими словами, ваша прихильність до життєвої стезі Пророка Мухаммада ﷺ і його культури означає спосіб життя, що вибудовується відповідно до певних понять. Адже Посланник Аллаха ﷺ приніс мусульманам божественні закони і встановив основи їхньої культури, а тому їм слід дотримуватися цих законів і йти в своєму житті цим шляхом.
Спеціально для інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Покірний раб Аллаха - Абу Малік
30 Раббі уль-Авваль 1438
29.12.2017