Друге: поява терміна «Ахл-юс-Сунна валь-Джама’а»
Перш ніж приступити до огляду нашої сьогоднішньої теми, хотілося б нагадати і підкреслити одну з головних істин нашої великої релігії – Іслам, а саме – що Всевишній Аллах наказав людству дотримуватися і наслідувати Пророка Мухаммада ﷺ, як і зобов’язав слухатися і звертатися до нього за рішеннями. Всевишній Аллах говорить:
قُلۡ إِن كُنتُمۡ تُحِبُّونَ ٱللَّهَ فَٱتَّبِعُونِي يُحۡبِبۡكُمُ ٱللَّهُ وَيَغۡفِرۡ لَكُمۡ ذُنُوبَكُمۡۚ وَٱللَّهُ غَفُورٞ رَّحِيمٞ ٣١ قُلۡ أَطِيعُواْ ٱللَّهَ وَٱلرَّسُولَۖ فَإِن تَوَلَّوۡاْ فَإِنَّ ٱللَّهَ لَا يُحِبُّ ٱلۡكَٰفِرِينَ
«Скажи: «Якщо ви любите Аллаха, то йдіть за мною, і Аллах любитиме вас та простить вам гріхи ваші, Аллах — Прощаючий, Милосердний». Скажи: «Коріться Аллаху і Посланцю». Та якщо вони відвернуться, то Аллах не любить невіруючих» (3:31,32),
لَّقَدۡ كَانَ لَكُمۡ فِي رَسُولِ ٱللَّهِ أُسۡوَةٌ حَسَنَةٞ لِّمَن كَانَ يَرۡجُواْ ٱللَّهَ وَٱلۡيَوۡمَ ٱلۡأٓخِرَ وَذَكَرَ ٱللَّهَ كَثِيرٗا
«Посланець Аллаха – прекрасний приклад для вас, для тих, хто сподівається на Аллаха, Останній День і часто згадує Аллаха» (33:21).
Аллах назвав вас мусульманами
Далі слід зазначити, коли мова йде про віруючих в Іслам людей, що Священний Коран називає їх мусульманами і тими, хто увірував, тобто віруючими:
وَجَٰهِدُواْ فِي ٱللَّهِ حَقَّ جِهَادِهِۦۚ هُوَ ٱجۡتَبَىٰكُمۡ وَمَا جَعَلَ عَلَيۡكُمۡ فِي ٱلدِّينِ مِنۡ حَرَجٖۚ مِّلَّةَ أَبِيكُمۡ إِبۡرَٰهِيمَۚ هُوَ سَمَّىٰكُمُ ٱلۡمُسۡلِمِينَ مِن قَبۡلُ وَفِي هَٰذَا لِيَكُونَ ٱلرَّسُولُ شَهِيدًا عَلَيۡكُمۡ وَتَكُونُواْ شُهَدَآءَ عَلَى ٱلنَّاسِۚ فَأَقِيمُواْ ٱلصَّلَوٰةَ وَءَاتُواْ ٱلزَّكَوٰةَ وَٱعۡتَصِمُواْ بِٱللَّهِ هُوَ مَوۡلَىٰكُمۡۖ فَنِعۡمَ ٱلۡمَوۡلَىٰ وَنِعۡمَ ٱلنَّصِيرُ
«Боріться ж на шляху Аллаха гідною Його боротьбою. Він обрав вас і не зробив у релігії жодних труднощів. Така релігія Ібрагіма, вашого батька. Він назвав вас мусульманами ще раніше й у цьому (Корані), щоб Посланець був свідком для вас, а ви були свідками людям. Звершуйте молитву, давайте закят і тримайтеся за Аллаха. Він — Охоронець ваш! Прекрасний Охоронець, прекрасний Помічник!» (22:78).
Відомий тлумач Корану ат-Табарі в своїй книзі пише: «Від Юнуса, від Ібн Вахби передається, що Ібн Зайд щодо наступних слів Всевишнього Аллаха «Аллах нарік вас мусульманами» сказав: «Згадайте, як пророк Ібрахім, звернувшись до Всевишнього Аллаха, говорив:
رَبَّنَا وَٱجۡعَلۡنَا مُسۡلِمَيۡنِ لَكَ وَمِن ذُرِّيَّتِنَآ أُمَّةٗ مُّسۡلِمَةٗ لَّكَ
«Господи наш! Зроби нас двома відданими Тобі, і зроби з нащадків наших покірний тобі народ» (2:128).
Так здійснилися слова пророка Ібрахіма, і Аллах назвав вас мусульманами. Ніяку громаду, крім Ісламської Умми, Всевишній Аллах не називає громадою, що підкорилася (мусліма) і віруює (му’міна). Справді, можна зустріти застосування слів «віруючий» або «підкорений» щодо окремих осіб. Однак щодо народів нікого, крім Ісламської Умми, Аллах не називає віруючою (му’міна) громадою».
Отже, тільки цю Умму Всевишній Аллах удостоїв честі нести назву тої, що підкорилася (мусліма) на відміну від всіх інших народів. Незважаючи на те, що пророків, мир їм, називали мусульманами (що підкорилися), все ж іменник «мусульмани» став прозивним, який застосовується виключно до представників громади Пророка Мухаммада ﷺ. І це робить честь цієї Уммі.
Аналогічно цьому Всевишній Аллах назвав тільки населення Медіни мухаджирами (переселенцями) і ансарами (що надали допомогу), а також звеличив їх завдяки тому, що вони зробили переселення і були першими, хто прийняв Іслам, а також надали допомогу цій релігії і встановленню держави:
وَٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ وَهَاجَرُواْ وَجَٰهَدُواْ فِي سَبِيلِ ٱللَّهِ وَٱلَّذِينَ ءَاوَواْ وَّنَصَرُوٓاْ أُوْلَٰٓئِكَ هُمُ ٱلۡمُؤۡمِنُونَ حَقّٗاۚ لَّهُم مَّغۡفِرَةٞ وَرِزۡقٞ كَرِيمٞ
«А ті, які увірували, переселилися й боролися на шляху Аллаха, і ті, які дали притулок іншим і допомагали їм, – справжні віруючі. На них чекає прощення й щедрий наділ!» (8:74).
وَٱلسَّٰبِقُونَ ٱلۡأَوَّلُونَ مِنَ ٱلۡمُهَٰجِرِينَ وَٱلۡأَنصَارِ وَٱلَّذِينَ ٱتَّبَعُوهُم بِإِحۡسَٰنٖ رَّضِيَ ٱللَّهُ عَنۡهُمۡ وَرَضُواْ عَنۡهُ وَأَعَدَّ لَهُمۡ جَنَّٰتٖ تَجۡرِي تَحۡتَهَا ٱلۡأَنۡهَٰرُ خَٰلِدِينَ فِيهَآ أَبَدٗاۚ ذَٰلِكَ ٱلۡفَوۡزُ ٱلۡعَظِيمُ
«Аллах вдоволений першими мухаджирами, ансарами й тими, хто пішов за ними в найкращий спосіб. І вони вдоволені Ним. Він приготував для них сади Раю, де течуть ріки. Будуть вони там довіку. Це — великий успіх!» (9:100).
Посланник Аллаха ﷺ ніколи не називав мусульман сунітами або шиїтами, тобто не вживав вираз «Ахль-юс-Сунна»
Немає жодного тексту, який повідомляє про те, що Пророк Мухаммад ﷺ називав мусульман сунітами, шиїтами або мутазилітами, незважаючи на те, що наказував мусульманам дотримуватися його Сунни і наслідувати його ﷺ прикладу. Як і не існує жодного повідомлення про те, що сподвижники використовували в ужитку термін «Ахль-юс-Сунна». Одним словом, цей термін не існував і не був відомий в ранній період Ісламу.
Всі повідомлення про вживання терміна «Ахль-юс-Сунна», які приписують сподвижникам і їхнім послідовникам (табіїнам), – переважна частина з цих повідомлень є недостовірною, а в решти мова зовсім не йде про якусь групу або школу.
Відомий ісламський учений Ібн Касир в своєму тлумаченні Корану привів повідомлення, яке він приписав Ібн Аббасу (р.а.). Це ж повідомлення згадав у своєму тафсирі інший тлумач Корану – Ібн Абу Хатім: «Розповів Мухаммад ібн аль-Аббас, від Мухаммада ібн Алі ібн Хамзи аль-Марвазі, від Хавси ібн Умара аль-Мукрій, від Алі ібн Кудама, від Муджаший ібн Амра, від Абдулькаріма аль-Джазарі, від Саїда ібн Джубайра, щодо наступних слів Всевишнього Аллаха:
يَوۡمَ تَبۡيَضُّ وُجُوهٞ وَتَسۡوَدُّ وُجُوهٞۚ ف
«в той День, коли деякі обличчя стануть білими, а деякі стануть чорними» (03:106), — сказав Ібн Аббас: «Побіліють обличчя Ахль-юс-Сунна валь-Джама’а».
При розборі даного повідомлення виявляється, що в ланцюжку передачі згадується людина на ім’я Муджаший ібн Амр, який серед хадисознавців відомий як той, хто незаслуговує на довіру і звинувачений в неблагонадійності передавач. Про це сказали Ібн Муїн, Абу Хатім, Бухарі, аль-Акилі, Ібн Хіббан, аль-Хакім, ад-Дарук’утній і Алі ібн Кудама. Відомий хадисознавець аз-Захабій в книзі «Аль-Мізан» написав: «Ібн Муїн сказав, що даний ріваят – підозрілий з тої причини, що в передачі є той, хто не вселяє довіри, навіть якщо немає доказів його брехливості». Інший вчений, Хатім ар-Разій, сказав: «Дане повідомлення є слабким».
Повідомлення від Ібн Аббаса, що приводиться в книзі Ібн Батти, є недостовірним, оскільки в ланцюжку передачі даного повідомлення один з передавачів аль-Хасан ібн Абу Джа’фар передає від Ібн Аббаса, хоча він його не застав за життя, а значить, цей хадис є мурсаль. Такі відомі хадисознавці, як Ахмад ібн Ханбаль, Ібн Муїн, аль-Мадіній та інші вважають аль-Хасана ібн Абу Джа’фара слабким передавачем, який не заслуговує на довіру. А Імам Бухарі сказав, що «дане повідомлення є відхиленим».
У книзі «Аль-бід’у» автора Ібн Ваддаха наводиться: «Від Асада, від ар-Рабі’у ібн Сабіха, від Юнуса ібн Убайда передається, що «Одного разу люди зібралися, і до них підійшов аль-Хасан. Раптом якийсь чоловік, звернувшись до аль-Хасана, каже: «О Абу Саїд! Що ти скажеш щодо нашого зібрання? Люди з числа Ахл-юс-Сунна ва аль-Джама’а зібралися в один день в одному місці не для того, щоб розпускати плітки про когось. Навпаки, ми читаємо Книгу Аллаха, взиваємо до Господа з мольбами, благословляємо нашого Пророка ﷺ і просимо благо для себе і всіх мусульман?». У відповідь аль-Хасан категорично заборонив все це».
В іншій версії цього повідомлення в тій же книзі говориться: «Від Асада, від ар-Рабі’у ібн Сабіха, що Абана ібн Абу Айяш: «Одного разу зустрів Тальху ібн Убайдуллаха Ібн Каріз аль-Хуза’й і задав йому наступне питання: «Що ти скажеш щодо кількох твоїх братів з числа Ахл-юс-Сунна валь-Джама’а, які, не розпускаючи пліток про когось, зібралися в одному місці в один час в дні Навруза і Махраджана, проводячи їх в пості?». У відповідь на це Тальха сказав: «Це – одне з найтяжчих нововведень. Клянуся Аллахом, вони шанують Навруз і Махраджан більше, ніж щось інше». Потім прокинувся Анас ібн Малік, і я поспішив до нього з тим самим питанням, яке я задав Тальхі. І у відповідь Анас ібн Малік сказав мені те ж саме, що сказав Тальха, немов вони домовилися».
Ці повідомлення (риваяти) передаються передавачем на ім’я ар-Рабі’у ібн Сабіх, який серед вчених щодо передавання повідомлень (риваятів) вважається вкрай неблагонадійним. Ібн Хіббан дав коротку характеристику цієї людини: «Ар-Рабі’у ібн Сабіх – це житель Басри, який відомий своїм поклонінням і аскетизмом. Вночі його будинок немов бджолиний вулик збирав любителів нічного намазу «тахаджуд». Однак передача хадисів чи інших повідомлень ніколи не були його уділом. Він часто допускав помилку в своїх переказах, навіть були випадки, коли він, сам того не розуміючи, передавав недостовірні і вигадані повідомлення. З цієї причини я вважаю за краще не приймати його повідомлення в якості доказів, якщо вони передаються тільки від нього».
У ланцюжку передачі другого повідомлення зустрічається Абан ібн Абу Айяш, який вважається неблагонадійним передавачем і не заслуговуює на довіру серед таких великих хадисознавців, як Ша’аба і Ваки’й, Абу Авван і Яхья ібн Муїн, тому категорично забороняється приймати його повідомлення.
У книзі «Аль-Ібана аль-Кубра» наводиться наступне: «Розповів нам Абу аль-Фадль Джа’фар ібн Мухаммад аль-Кафляій, що він чув від Мухаммада ібн Ісхака, від Абу Саїда аль-Ашаджа, від Абдуллаха ібн Хіраша аш-Шайбані, від аль-Аввама ібн Хавшаба, від Саїда ібн Джубайра, що слова Всевишнього Аллаха:
وَعَمِلَ صَٰلِحٗا ثُمَّ ٱهۡتَدَىٰ
«робили добро та йшли далі прямим шляхом» (20:82), — означають «дотримуватися Сунни і Джама’а».
Джаафар ібн Мухаммад аль-Кафляій є визнаним передавачем і заслуговує на довіру. Абу Саїд аль-Ашадж також є визнаним передавачем і заслуговує на довіру. Однак Абдуллах ібн Хіраш вважається неблагонадійним передавачем і не заслуговує на довіру. Про це сказали такі видатні вчені, як Абу Зар’а і Абу Хатім. А вчений Ібн Адій сказав, що більша частина повідомлень цього передавача не є достовірною.
На підставі цього ми стверджуємо, що термін «Ахл-юс-Сунна валь-Джама’а» не існував і не був відомий в ранній період Ісламу.
Наприклад, ви не зустрінете термін «Ахл-юс-Сунна валь-Джама’а» в книзі Імама Маліка «Аль-Муватта». Як відомо, Імам Малік помер в 179 році за хіджрою. І якби цей термін був в ужитку серед мусульман, вчених і в простолюдді в той період часу, то Імам Малік неодмінно згадав би його.
Прочитайте книгу Імама Шафії (помер в 204 році за хіджрою) «Аль-Умм», і ви помітите, що автор згадує вираз «Ахл-юс-Сунна» всього один раз, до того ж в такому контексті, який не вказує на те значення, яке ми розуміємо сьогодні при вживанні виразу «Ахл-юс-Сунна валь-Джама’а». Імам Шафії, нехай буде задоволений ним Аллах, пише: «Служителі правосуддя беруть належне з жителів, які не є мусульманами (ахл-юль-Харб і ахл-юль-Зімма). І якщо останні відмовляються давати належне, то на перших лягає обов’язок домогтися цього. І в першу чергу цей борг лягає на Ахл-юс-Сунна (знавців хадисів) з числа служителів релігії Всевишнього Аллаха». До того ж Імам Шафії не згадав вислів «Ахл-юс-Сунна» в своїй книзі «Ар-Рісаля». Якби термін «Ахл-юс-Сунна валь-Джама’а» був відомий і був би в ужитку серед мусульман за часів Імама Шафії, то він неодмінно написав би докладніше про цей термін.
Крім цих книг я шукав в роботах Імама Ахмада ібн Ханбаля – «Муснад», «Фадаіль ас-Сахаба» і «аз-Зухд» – термін «Ахл-юс-Сунна», проте в жодній з робіт цього видатного Імама я не зустрів згадування даного терміну.
Так, є повідомлення, що приписують Імаму Ханбалю. Наприклад, Абу Ісхак Ібрахім ібн Мухаммад аль-Істахрі передає, що Імам Ахмад говорив: «Ці правові школи (мазхаби) складаються із знаючих людей, які володіють історичними відомостями і розбираються в Сунні, які мають глибокі знання і зажили слави і авторитетом, починаючи з часів сподвижників Пророка ﷺ і до сьогодні. До них можна віднести вчених з числа мусульман Хиджазу (Аравійського півострова), Шама (Леванту) та інших поважних знаючих людей. І хто буде суперечити цим правовим школам (мазхабам) або спробує дискредитувати їх, того можна сміливо вважати тим, хто вносить нововведення і вийшов з общини, а також відступив від методу Сунни і істинного шляху». У книзі «Хаді аль-Арвахілябіляд-іль-Афрадж», автором якої є Ібн аль-К’айюм, також наводиться цей вислів, і його приписують Імаму Ахмаду ібн Ханбалю, який помер в 258 році за хіджрою.
Вираз «Ахль-юс-Сунна» зустрічається в словах Ібн Сиріна і Умара ібн Абдульазіза.
Цілком ймовірно, вперше термін «Ахл-юс-Сунна» був ужитий відомим ісламським вченим Ібн Сиріном, який помер в 110 році за хіджрою. Він писав: «Люди не питали про ланцюжок передачі хадисів, поки не сталася смута, після чого люди почали питати про ланцюжок передачі, щоб бути впевненими в прийнятті хадісу у Ахль-юс-Сунна (знавців Сунни) і уникнути висловів Ахль-юль-Біда’а (послідовників нововведень)». Як видно, тут мова йде про вчених і експертів з питань хадису і передавачів, які заслуговують на довіру.
Крім цього, в посланні Умара ібн Абдульазіза, яке він відправив в якості відповіді кадарітам (послідовникам вчення, що не признає кадар), йдеться: «Ви знаєте, що говорили послідовники Сунни: «Дотримання Сунни – це є порятунок». Швидше за все, тут мається на увазі таке ж саме значення, яке розуміється в вищенаведеному твердженні Ібн Сиріна.
Отже, складно визначити початок появи даного терміну. Ряд згадок цього виразу більше служить другорядним оборотом, ніж певним терміном. Це вказує на те, що цей термін не мав тоді конкретну характерну якість певної групи або течії.
Спеціально для центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Покірний раб Аллаха – Абу Малік