Звідки з’явилась людина?
وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ
«Воістину, Ми створили людину із есенції глини» (23:12).
Що на нього очікує?
ثُمَّ إِنَّكُمْ بَعْدَ ذَلِكَ لَمَيِّتُونَ* ثُمَّ إِنَّكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ تُبْعَثُونَ
«Після цього ви неодмінно помрете. А потім, у День воскресіння, ви неодмінно будете воскрешенні» (23:15, 16).
Для чого вона була створена?
وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ
«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).
Який результат усього цього?
فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكاً
«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то всілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим та нещасним . А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:123–124).
Звідки з’явилась людина? Що на неї очікує? Для чого вона була створена? надання повної думки про людину, життя та Всесвіт буде рішенням цієї основної проблеми людини. Коли ж знайде своє рішення основна проблема, тоді вирішиться і решта інших.
Основна та другорядна проблеми людини
Частина 15
Четверте: віра у сокровенне
Проблема навколо віри у сокровенне виглядає більш значущою відносно інших менш важливих питань , проте перед рішенням головної проблеми у житті людини «віра у сокровенні» усе ж таки займає значуще місце. Правильніше сказати, що «віра у сокровенне» є наслідком рішення головної проблеми людини, і знаходження зв’язаних з нею істин залежить від вирішення людини своєї головної проблеми у житті. Віра у сокровенне займає важливе місце у житті людини, оскільки вона встановлює міцний зв’язок між людиною та сокровенним. Людина неодмінно повинна знайти цей зв’язок, інакше вона стане причиною її страждань та страхів . Іноді це навіть приводить до породження різноманітних фантазій та оманливих поглядів, які впливають на життя людини, а саме — вона перестає відчувати безпеку та душевний спокій, вона живе у хвилюваннях та тривозі. У більшості таких випадків вступає у силу правило «страх перед невідомістю».
Іслам вирішив цю проблему таким чином, що людина, яка прийняла цю релігію, набуває спокою та безпеки. Згідно Ісламу, людина повинна увірувати у наступні стовпи:
— В Аллаха.
— В Янголів.
— У посланців.
— У ниспослані Книги.
— У Судний день.
— У кадар (предначертане), яке, як добре, так і погане , виходить від Аллаха.
Перший стовп віри, а це — віра в Аллаха, і є віра в сокровенне. Сприйняття людиною сокровенного може бути тільки від Аллаха. Неприпустимо, щоб пізнання сокровенного виходило від іншого джерела,аніж Всемогутній Аллах. Він знає про усе сокровенне та повідомляє нам лише те, що побажає по Своїй мудрості:
وَلاَ يُحِيطُونَ بِشَيْءٍ مِّنْ عِلْمِهِ إِلاَّ بِمَا شَاء
«Вони постигають із Його знання лише те, що Він побажає» (2:255).
Він — Творець та Володар усього сущого. Він здатен на усіляку річ. Лише Він може принести користь або завдати шкоду. Лише у Нього у руках добро та зло. Він володіє усім,чого бажає людина. Тільки Він може завадити здійснитись тому, чого побоюється людина. Тільки у Нього можна знайти притулок та порятунок. Тільки Він гідний того, щоб люди звертались до Нього від усілякого зла. У Корані містяться дві сури, за допомогою яких ми звертаємось до Аллаха за покровительством від усіх страхів та побоювань — «Аль-Фаляк» та «Ан-Нас».
З розумінням усього вищесказаного в людині не залишається страху перед невідомістю, тому що усе відоме та невідоме належить Аллаху. Нема ніякої сили, прихованої від нас, окрім як у Аллаха, тому нам треба боятись розгнівати лише Його. Не існує ніяких духів, які становили б собою загрозу для нас, і примар , що з’являються нізвідки та зникають так само раптово. Людину спікатиме лише те, що їй предписано Аллахом, тому вона спокійна, оскільки знає, що нема влади вище Аллаха. Ніхто не може завдати людині шкоди та принести користь, окрім як з дозволу Аллаха. І оскільки лише Аллах піддає людину випробуванням у виді зла, яке її спіткає або добра, то, визначивши правильне відношення до того, що трапилось, будь-яке добро або зло обертається для неї благом. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
عَجَباً لِأَمْرِ الْمُؤْمِنِ، كُلُّ أَمْرِهِ خَيْرٌ لَهُ، إِنْ أَصَابَتْهُ سَرَّاءُ شَكَرَ فَكَانَ خَيْراً لَهُ، وَإِنْ أَصَابَتْهُ ضَرَّاءُ صَبَرَ فَكَانَ خَيْراً لَهُ
«Наскільки же дивним є положення віруючого! Воістину, усе у його положенні є благом для нього. Якщо щось радує його, він дякує Аллаху, і це стає для нього благом. Якщо ж його спіткало горе, він проявляє терпіння , і це теж стає для нього благом» (Муслім).
Віра в Аллаха вимагає від людини:
— вірити в Янголів і у те, що вони є шанованими рабами Аллаха. Вони не ослухуються Аллаха і виконують усі Його повеління. У них є певні задачі: вони захищають людей, просять прощення для віруючих, записують усі справи людини та виконують накази Аллаха;
— вірити у посланців. Аллах повідомив нам про те, що було багато посланців до колишніх народів і що місія Мухаммада ﷺ не є нововведенням,а сам він — не перший посланець;
— вірити у божественні Книги. Аллах відправляв до людей посланців, щоб ті слідували прямому шляху, а також відправляв разом з ними Книги, які несуть в собі закон Аллаха для людства. Книга Мухаммада ﷺ та Його Сунна також не є чимось новим із цього;
— вірити у Судний день. І це є зв’язком людини з тим, що послідує після цього життя. Судний день буде супроводжуватись воскресінням людей . Цей день також називається «Днём зібрання», «Днем звіту», «Днем воздаяння», «Днем страшного суду», «Днем порятунку для благодетелів та розчарування та гибелі для невіруючих та злодіїв». Людина тісно пов’язана з цим днем. Виконуючи накази Аллаха та утримуючись від Його заборон у цьому житті, у Судний день людина набуде успіху:
فَمَن زُحْزِحَ عَنِ النَّارِ وَأُدْخِلَ الْجَنَّةَ فَقَدْ فَازَ وَما الْحَيَاةُ الدُّنْيَا إِلاَّ مَتَاعُ الْغُرُورِ
«Хто буде віддалений від Вогню та введений у Рай, той набуде успіху, а земне життя — усього лише насолода спокусою» (3:185).
Залишається одне важливе та доволі проблематичне питання серед сучасного покоління мусульман. Це — питання вселення джинів. На жаль, сьогодні ісламський вчений світ (у тому числі ) робить свій значний внесок у вкорінення цієї проблеми у серцях людей. Аж до того, що в університетах деяких мусульманських країн ця думка була включена в ісламську програму освіти. Також ми знаходимо її такою , що глибоко закріпилась серед людей, які отримали вищу освіту, особливо — шаріатську. ЗМІ також не залишились осторонь та внесли свою лепту в укорінення серед суспільства та у розумах людей цієї думки. Звідси виникла проблема, до рішення якої почала вдаватись кожна людина, яка переживає родинні та душевні труднощі, аж до проблем зі здоров’ям . Це явище сьогодні стало тривожним , воно не залишає у спокій багатьох молодих людей, як чоловіків , так і жінок.
Іслам вирішив цю проблему двома способами, позбавивши людину від різноманітних забобонів:
1 — Провів відмінність між сокровенним та явним.
2 — Розкрив процес мислення людини.
Що стосується першої сторони, то існування джинів відноситься до сокровенного світу. Повідомлення про їх існування ми отримали через ясні та категоричні аяти. Якщо б Аллах через своїх посланців не повідомив би нам про їх існування, то ми і не знали б про них. З усім, що відноситься до сокровенного світу, зв’язок встановлюється за допомогою ісламської акиди. Нас ніщо не пов’язує з цим, окрім повідомлення від Аллаха. Ми звертаємось до нього, просимо захисту та допомоги у Нього, звертаємось від зла усього до Нього та до Його покровительства. Ми сподіваємось на Його вдоволення та боїмось Його гніву та покарання.
Всевишній Аллах вказав у Корані , що єдиний зв’язок між нами та джинами,із числа яких — шайтани, полягає у намовлянні людям, щоб збити їх з правильного шляху. Люди, зі свого боку, або відповідають на їх намовляння та впадають в оману, або не відповідають і рятують себе від омани. Іншими словами, у джинів нема ніякої влади над людиною, на що ясно вказують аяти Корану:
وَقَالَ الشَّيْطَانُ لَمَّا قُضِيَ الأَمْرُ إِنَّ اللّهَ وَعَدَكُمْ وَعْدَ الْحَقِّ وَوَعَدتُّكُمْ فَأَخْلَفْتُكُمْ وَمَا كَانَ لِيَ عَلَيْكُم مِّن سُلْطَانٍ إِلاَّ أَن دَعَوْتُكُمْ فَاسْتَجَبْتُمْ لِي فَلاَ تَلُومُونِي وَلُومُواْ أَنفُسَكُم
«Коли справа здійсниться, сатана скаже: «Воістину, обіцянка Аллаха була правдива, а я обіцяв вам, але не стримав даного вам слова. У мене не було над вами ніякої влади. Я кликав вас, і ви послухались мене. Тому не засуджуйте мене, а засуджуйте самих себе» (14:22).
У цьому аяті Аллах передає слова Шайтана: «У мене не було над вами ніякої влади. Я кликав вас, і ви послухались». Якщо б у нього була реальна влада над нами, про це нам було б повідомлено у Корані. Якщо б ці слова Шайтана були б брехливими, то Аллах спростував би їх. Таким чином, намовляння — це єдиний зв’язок між нами та джинами. Мусульманин повинен оберігати себе від цих намовлянь декількома способами: дотримуватись правильного шляху і ані на йоту не відхилятись від нього; звертатись до Аллаха від шайтана та його намовлянь; читати дві сури — «Аль-Фаляк» та «Ан-Нас»; розпізнавати намовляння, щоб сторонитись їх за допомогою звертання до Аллаха та Його захисту.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Мухаммад (Халіфа Мухаммад), Йорданія
14 Джумада аль-уля 1438 р.х.
11.02.2017 р.
