З того часу, як Аллах вшанував людство Ісламом і встановив його владу на землі за допомогою держави, Умма не приймала інших законів, окрім законів Всевишнього, а її критерієм вчинків були халяль і харам.
Ніщо не могло примусити Умму зрадити цим принципам: ані слабкість у деякі етапи її історії, ані монголи, ані хрестоносці. Так, були періоди, коли були упущення у запровадженні деяких аспектів Ісламу, проте Умма ніколи не брала у якості джерела інші законодавства. Але потім прийшло велике лихо у виді руйнування Халіфату та окупації мусульманських земель. Колонізатор не лише зруйнував Халіфат, але й роздробив його території на дрібні політичні утворення, де націоналізм і патріотизм отримали статус законності. І кожному утворенню був намальований прапор, написаний гімн, накопана мутна історія країні у дусі націоналізму і патріотизму, яка лише і розпалювала ненависть між мусульманами різних регіонів. Правителі ж нав’язали мусульманам світські конституції, де немає місця Ісламу, немає місця головуванню Шаріату.
Такою є сьогоднішня реальність Умми, яка повна гіркоти, проте Умма жива, незважаючи на кількість потрясінь і нещасть, що звалилися на її голову. З дозволу Аллаха, скоро в ній з новою силою заб’є життя, і передумови цього ми бачили зовсім нещодавно. Адже Умма пробудилась від дрімоти, що навалилася на неї, вона знов почала закликати до повернення колишньої величі, до її проекту у виді Халіфату де б то не було — у Сирії, Тунісі, Індонезії, Єгипті … Тому Захід спробував очорнити і спотворити проект Умми, приваблюючи до цієї задачі тих мусульман, у яких не сформувалось правильне розуміння своєї релігії. Хвала Всевишньому, їх спроба зазнала поразки, а план був зірваний вже на самому початку. Умма стала іще більше довіряти своєму проекту у виді Халіфату і своєму ісламському судженню, продовжуючи рухатись до своєї мети. Проте Захід не залишає спроби атакувати, тому кожного разу, як один із його планів рушиться, він вдається до нових.
Він доручив своїм агентам боротись з ісламськими поняттями, і у цьому їм сприяють ЗМІ та спецслужби. Так, ці пособники Заходу бажають викривити аклію і нафсію Умми, бажають повернути її у той стан, коли був зруйнований Халіфат. На одному із виступів Абдуль-Фаттах ас-Сісі звернувся до релігійних діячів із університету аль-Азхар, щоб ті вдалися до діяльності по реформі релігійного дискурсу (судження). У результаті слабкі із їх числа скерувались шукати вдоволення ас-Сісі за допомогою спотворення ісламського світогляду, зокрема — вони скерувались викривити поняття про правління, джихад, Халіфат, джизью і т.д. Вони вирішили це провернути навіть з історією мусульман, закликавши не вивчати деякі її аспекти, хоча раніше усі розповідали про великі перемоги мусульман у боротьбі з невірними. Саме такі та до них подібні дії вони назвали «Реформою релігійного дискурсу».
Не вдаючись у подробиці їх викривленого розуміння доказів, які вони назвали шаріатськими, ми обмежимось лише розглядом терміну «реформа релігійного дискурсу».
Цей термін ганьбить тих, хто закликає до нього, оскільки капіталістична система будується на відокремленні релігії від життя людей і обмеженні її питаннями поклоніння у церквах. Релігії заборонено втручатись у справи суспільства, ця задача була передана самим людям, де критерієм стала виступати користь, а свободи отримали статус святості. Таким чином,у Заходу є два судження:
— релігійне судження, джерелом якого представлена Церква,
— політичне судження, джерело якого — народ.
Дане ділення є логічним, заснованим на світогляді капіталізму (відокремлення релігії від життя суспільства). Більше того, втручання релігії у життя суспільства вони вважають невір’ям і атакою на капіталізм. Тому капіталістичні уряди прийняли цілий арсенал законів для запобігання подібного «кощунства», а у їх основному законі було прописано, що лише народ є джерелом для конституцій і законів.
Звідси ми розуміємо, що реформа релігійного дискурсу є плодом капіталізму, і він у корні суперечить Ісламу. А такі люди, як ас-Сісі і придворні вчені, проковтнули його, не подумавши про його суть; вони піднесли цей термін так, щоб люди подумали про них як про тих, хто бажає очистити релігію від різного роду домішок.
Ісламський світогляд по своїй природі є політичним,, і він прийшов для врегулювання усіх аспектів життя людини як людини. Він регулює зв’язок людини зі своїм Господом, з самим собою, з іншими людьми, будь то індивіди або групи. Для врегулювання цих зв’язків світогляд Ісламу встановив закони. Іслам — це мабда (ідеологія), тобто це світогляд, із якого витікає система законів у сфері політики, економіки, соціального життя. Джерелом судження Умми є лише Коран і Сунна. Лише тоді будуть вирішені усі проблеми людини. Нам заборонено говорити, що в Умми є релігіне судження, а іще є і політичне, як це відбувається у капіталізмі, адже в Ісламі відокремлювати релігію від життя є невір’ям у Писання, яке приніс Посланець Аллаха ﷺ. Він ﷺ встановив світогляд Ісламу як основу для конституції і законів, при цьому він також заборонив створення поличних партій на інших основах.
З дозволу Аллаха, близько той час, коли офіційно будуть спростовані усі доводи придворних.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Хамід Абдуллах
13 Джумада аль-уля 1440 р.х.
19.01.2019 р.
