Після того, як безбожний Захід усвідомив вплив Ісламу на розуми і душі тих, хто його приймає, а також усвідомивши, що Іслам неможливо покорити чи підмінити чимось іншим, цей безбожний ворог поквапцем почав шукати альтернативний шлях, щоб приборкати Іслам та його носіїв.
Захід спробував поширити деякі неправильні уявлення про Іслам, скеровані на необізнані маси громадськості і на їх незнання деталей норм Ісламського Шаріату. Він намагався пов’язати Іслам з певними людьми та особистостями, щоб, звівши Іслам до цих людей, спотворити загальну концепцію Ісламу — як системи життя, які підходить для усіх часів і місцевостей. Захід породив особистостей, які не мають нічого спільного з Ісламом окрім мусульманського імені, а потім створив їх же руками лояльні собі партії і рухи, які називаються ісламськими, щоб використати ці партії у свої зловмисних таємних планах.
Захід слідом за розпадом Халіфату створив рухи, які б набирали собі особливу популярність за рахунок ісламських гасел. Безбожний ворог дійшов висновку, що ідея звести Іслам до окремих особистостей здійснювана і цілком реалістична. Виникли так звані «ісламські рухи», які не виражали Іслам з точки зору змісту. Із Ісламу в них залишалась лише назва, тоді як лідери цих партій продовжували бути інструментом у руках безбожного Заходу, щоб зберегти навколо себе громадські маси заради втілення зловмисних цілей Заходу.
Безбожному Заходу вдавалось на протязі деякого часу панувати завдяки цій чуждій для мусульман ідеї, але незабаром у цих рухах і партіях почали з’являться щирі люди, і тоді Заходу доводилось швидкими темпами шукати альтернативні шляхи заради протистояння виниклим перешкодам, на які неможна було не звертати уваги. І тоді Захід звів рухи і партії до конкретних куплених особистостей, яким Захід в обмін на їх лояльність допомагає досягати найрізноманітніших та огидних бажань. У результаті цього ми бачимо низку рухів на мусульманських землях, які ведуть свою діяльність без яких-небудь перешкод з боку можновладців.
Це дозволило їм проводити свою діяльність у суспільстві, формуючи деяку громадську думку, яка, у свою чергу, забезпечувала їх у подальшому виправданням за усі зроблені заяви і дії — і це стало їх тріумфом. Таким чином, безбожний Захід зробив усе можливе, щоб обмежити Іслам подібними рухами, особливо після того, як люди почали співставляти їх з тими, хто не міг говорити і бути почутим, не маючи своєї публіки, при цьому змиряючись з очікуваними ув’язненнями за слова Істини. У результаті частина суспільства піддалась гучним заявам одних рухів, вважаючи це проявом віри і набожності, а не ознакою сміливості, яка черпається від ворогів. Тут ми вимушені витримати паузу і розставити точки над i:
Іслам — це цілісний і комплексний підхід до життя. Ми не маємо права розглядати Іслам окремо або у розриві від нашого життя, вдовольняючись поклонінням (ібадат) і моральністю (ахляк). Іслам — це мабда, яке регулює усі справи як правителя, так і підданих. На індивідуальному рівні ми повинні дотримуватись Ісламу цілком без якого-небудь урізання. Красиве читання Корану або деякі акти поклоніння, як намаз, пост, хадж чи закят, не є усім Ісламом, а є лише частиною релігії. Виконання цих обов’язків у межах свого домашнього вогнища не означає, що з мусульманина знята відповідальність за решту обов’язків, покладених на нього Шаріатом.
Захід навіть спробував запровадити цю модель у своїх країнах, дозволивши деяким мусульманам приймати участь у роботі міністерства внутрішніх справ (як це обстоїть у Британії), або дозволяючи деяким людям мусульманського походження брати участь у діяльності Конгресу США, щоб виразити, як вони це називають, свою любов і прийняття нас (мусульман), або навіть просуваючи ідею того, що мусульмани щиро горять бажанням влитися в американське суспільство. Проблема полягає у тому, що складно помітити подвох при вузькому погляді на ситуацію. Проте при глибокому розгляді ситуації ми бачимо, що дані привілеї стосуються лише деяких індивідів при тому, що іншим подібні привілеї категорично заборонені.
Як би усе обстояло так, як співає про це Захід, то чому ми не чули про чоловіків-мусульман у Конгресі США? Чому міністр ісламського походження у Британії — єдиний представник, і поруч з ним таке право неможливо реалізувати іншим мусульманам? Чому британського посла-мусульманина неможна побачити у мечеті Судану? Відповідь на усі поставлені питання очевидний: Захід бореться з нами через наших же братів, які багатьом здаються просто більш успішними і щирими, аніж решта представників мусульман.
Що ж стосується мусульманських країн, то Захід чудово розуміє, що людині західного походження і ментальності практично неможливо бути правителем у мусульманській країні. Тому лояльні Заходу представники повинні були стати більш обізнаними у своїй реальності та релігії. Ці приспішники Заходу представили Іслам у різноманітних аспектах свого образу життя. У результаті прозахідні сили із оточення мусульман, просякнуті капіталістичним складом розуму, роздобули бажане, лише обдуривши суспільство декораціями. Наприклад, можна побачити, як президент Туреччини майстерно просуває західну модель, при цьому маскуючи усе це красивими промовами і збираючи навколо себе захоплену публіку, яка підтримує його та його небезпечну політику у регіоні.
Зведення Ісламу до конкретних людей, у яких із мусульманського — одне лише ім’я, є величезною катастрофою. Подібні особистості сприяли поширенню серед мусульманського населення отруйної ідеї, що успіх цих особистостей — це успіх Ісламу, а їх поразка — поразка Ісламу. Це безглузда і небезпечна ідея далека від правильності і здорового глузду. Успіх Ісламу ніяким чином не залежить твід успіху чи поразки цих зрадників-перебіжчиків. Ми усі пам’ятаємо успіхи халіфів у запровадженні норм Ісламу і чекаємо повернення епохи правління халіфів.
Ми знаходимось на стадії, коли Захід усвідомив, що Іслам та ідея Ісламу підійшли до здійснення, через що ворог намагається вигадати способи відстрочки неминучого. Нашою задачею є невеликі зусилля по вивченню нинішнього положення, щоб нейтралізувати запроваджену Заходом отруту у нашому оточенні, щоб керівництво і контроль по здійсненню ідеї Ісламу перейшли до щирих представників Ісламської Умми. Ці щирі чоловіки проміняли мирське життя на вічне і готові подібно свічці згоріти дотла, освітлюючи дорогу Уммі. Таких героїв в Уммі немало, і ми вважаємо, що члени Хізб ут-Тахрір є такими. Ми молимо Аллаха прискорити нашу перемогу і встановлення правління Ісламу на землі. Амінь!
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Махір Саліх
28 Зуль-када 1440 р.х.
31.07.2019 р.