Оновлення — це ознака життя і невід’ємна її якість. Поет Ахмад Канділь аль-Хіджазі описав життя так:
إِنَّ الْحَيَاةَ تَـدَافُعٌ وَتَسَارُعٌ ***وَالْمَوْتُ فِي لَوْنَيْهِ شِيمَتُهُ الرُّكُودُ
لَمْ يَدْرِ أَلْوَانَ الْحَيَاةِ وَطَعْمَهَا ***مَنْ بَاتَ مُنْزَوِيًا يُرَافِقُهُ الْجُمُودُ
يَخْشَى التَّمَرُّدَ وَالتَّمَرُّدُ لَمْ يَزَلْ ***بَابًا إِلَى طُرُقِ الْمُفِيدِ مِنَ الْجَدِيدِ
Життя наповнене штовханиною і поспіхом.
Смерть же по своїй природі — застій.
Не пізнає фарб і смаку життя той,
Хто відокремився від інших, кого супроводжує непорушність.
Він боїться повстань, але ж повстання
— це двері до шляхів, які ведуть до нового.
Живий організм завжди оновлюється, а ріст, рух і оновлення — це його якості і ознака. Вроджена якість людини (фітра) перевершує фітру решти інших живих істот, бо на людину покладена шаріатська відповідальність (такліф). Шаріатська відповідальність покладена на людину з причини наявності у неї розуму (акля). Така гідність припускає, що людина, яка міркує належним чином, не вдовольняється монотонністю життя, яка більше схожа на безжиттєвість чи смерть, а також вона не вдовольняється здійсненням дій навмання.
У той же час така людина не біжить за кожним оновленням, перетворенням чи революцією, яке з’явилось на горизонті. Якщо вона буде вчиняти таким чином, то вона буде схожа на того, хто шукає притулок від спеки у вогню. І тут неважливо, наскільки людина насолоджується мирським життям за допомогою досягнень цивілізації чи тим, що витікає із неісламської культури, бо вона ніколи не досягне відповідності з фітрою. Буденністю для розумних людей є оновлення, яке відповідає фітрі і розуму.
Мудрість і милість Всевишнього Аллаха у створенні людини полягає у тому, щоб, живучи у цьому світі, вона добивалась Його вдоволення. Отож, життя людини, її життєва сила, її революції, її оновлення та інші справи повинні бути скеровані у бік цієї мети. Більше того, вона не повинна боятись за своє життя на шляху звільнення від усілякого роду оков і перешкод, які заважають досягти вдоволення Всевишнього. Якщо ж людина, ким би вона не була, проявить свою геніальність в оновленні, яке не скеровано на досягнення початкової мети, то вона — із числа тих, кого називають «рабами пристрастей», «тими, хто ухопився за цей світ».
Однією із милостей Всевишнього є те, що Він посилав людству Своїх посланців, які закликали людей до істини і роз’яснювали, як не відхилитись від правильного поклоніння своєму Господу. Останнім посланням було Одкровення Пророка Мухаммада ﷺ під назвою «Іслам». Це Послання представляє собою мабду (ідеологію), де є акида, із якої витікають закони для життя. Це Послання є повноцінною системою для життя суспільства, в ній немає недоліків і упущень. Дане Послання упорядковує життя людини від колиски до могили, зокрема — від того, як майбутній батько повинен вибирати майбутню матір для своїх дітей, і аж до упорядкування процесу ділення спадку. Іншими словами, Іслам роз’яснює, як повинен будуватись:
— зв’язок людини з Господом, тобто як поклонятись Аллаху, як нести Його Послання решті світу і т.д.;
— зв’язок людини з самою собою, тобто, що вживати у їжу, що носити у якості одягу, які моральні якості повинні бути їй притаманні;
— зв’язок з іншими людьми, тобто вона повинна відчувати, що є частиною Умми, що вона — одна із тих, на кого покладений обов’язок нести Божественне Послання решті світу.
Саме таким чином Іслам змінив, оновив покоління сподвижників, він виховав нове покоління, відродив їх на основі правильного відродження. Адже непохитним залишається той факт, що трансформацій свідомості людини відбувається внаслідок її міркувань про життя, Всесвіт людину, а також внаслідок міркувань про їх зв’язок з тим, що передувало цьому життю, і з тим, що очікує після неї. Саме тому в сподвижниках втілилось свідчення «Немає Бога, більш гідного поклоніння, окрім Аллаха, Мухаммад — Посланець Аллаха», воно стало універсальною ідеєю (фікра куллія), стало основним фундаментом для перетворення. Причина цього полягає у тому, що саме ідея формує у людини мафхуми (сталий погляд) про речі і зосереджує їх у ній.
Але ж образ життя людини формується саме згідно з її мафхумами про це життя. Наприклад, наш мафхум про улюблену людину визначає позитивне ставлення до неї, а мафхум про те, хто не подобається, визначає негативне ставлення до нього. Ставлення ж до незнайомої людини, про яку немає ніяких мафхумів, буде відрізнятись від двох попередніх. Отож, образ життя людини пов’язаний з її мафхумами. Ось так сподвижники розуміли поточне життя, нехай Аллах буде задоволений ними, саме так в них втілилось оновлення і відродження, до якого спонукає наступний аят:
إِنَّ ٱللَّهَ لَا يُغَيِّرُ مَا بِقَوۡمٍ حَتَّىٰ يُغَيِّرُواْ مَا بِأَنفُسِهِمۡۗ
«Аллах не змінює того, що з людьми, поки вони самі не змінять, що в них» (13:11).
Універсальна ідея (фікра куллія) змінила душі сподвижників, замінила мафхуми джахілії на мафхуми Ісламу, у результаті чого сподвижники стали тим поколінням, за допомогою якого Аллах змінив карту світу і баланс сил. Далі ті, хто послідував за сподвижниками по їх стопам, стали Уммою, яка проявляла турботу про інші нації, і у результаті були відкриті нові землі перед правлінням Ісламу, були донесені Коран і Сунна до інших народів. Сьогодні Аллах і Його Посланець ﷺ вимагають від нас відродитись і обновитись на основі ідей Ісламу так само, як це робили сподвижники, щоб потім життя Умми рухалось у лі правління, яке було у часи пророцтва.
Саме це є методом Ісламу у заклику людей, щоб люди стали щирими рабами Всевишнього.
Покоління сподвижників сприйняло метод Ісламу ідейним чином, вони міркували про людину, життя і Всесвіт доти, поки не визнали, що лише Творець гідний поклоніння, що лише Його Посланець ﷺ є лідером і тим, чиї накази і заборони виконуються. Ідейне сприйняття робить людину носієм ідеї, бо вона за допомогою розуму прийшла до її правильності. Сподвижники усували кожну перешкоду, яка заважала людям почати міркувати над створенням небес і землі, над своїм створенням, поки у них не сформується правильна акида, поки вони не передадуть ідейне керівництво над собою у владу Аллаха. Тобто, поки не визнають ідейне керівництво за Кораном і Сунною, і у результаті Іслам стане для них ідейним правилом (аль-каіда аль-куллія).
Плодом усього цього стане те, що життя мусульманина отримає своє певне забарвлення, адже життя наповнене підкоренням Божественному керівництву. Про це добре виразився гонець від мусульман на переговорах з персами Рібі ібн Амір, коли іранський командир Рустам спитав його: «Навіщо ви прийшли?», — на що Рібі ібн Амір відповів: «Аллах послав нас, щоб вивести того, хто побажає від поклоніння рабам Аллаха до поклоніння Самому Аллаху, від вузькості цього світу до його широти, від несправедливості інших релігій до справедливості Ісламу» (ат-Табарі у книзі «Таріху аль-умамі ва аль-мулюк»).
Покоління сподвижників було оновлюючим, сумлінним, славним. З дозволу Аллаха, з’явиться покоління, яке допоможе Уммі відновити ісламський образ життя так само, як в епоху перших поколінь. Це відбудеться, незважаючи на усі підступи і інтриги, які вдень і вночі плетуть невірні, їх агенти у виді правителів мусульман та їх придворні вчені. Вони намагаються звинуватити Ісламську Державу, яка пала, в усіх смертних гріхах, щоб виправдати свою прихильність західному колонізатору та його культурі.
Кожен розумний і проникливий розуміє, що ісламська культура та її ідейне керівництво, які засновані на єдинобожжі і слідуванні Посланцю ﷺ, повинні бути головуючими на світовій арені. Положення ісламської цивілізації над рештою інших подібно положенню Корану над рештою Небесних книг:
وَأَنْزَلْنَا إِلَيْكَ الْكِتَابَ بِالْحَقِّ مُصَدِّقًا لِمَا بَيْنَ يَدَيْهِ مِنَ الْكِتَابِ وَمُهَيْمِنًا عَلَيْهِ
«Ми ниспослали тобі Писання з істиною у підтвердження колишніх Писань і для того, щоб воно піднеслось над ними» (5:48).
Умма повинна нести ісламську культуру решті світу, поки слова невірних не опиняться під владою слів Всевишнього Аллаха. Акида мусульман (ідейне керівництво) не дозволяє Уммі брати від різного роду атеїстів і секуляристів їх мафхуми про людину, життя і Всесвіт. Саме їх мафхуми заклали основи їх ідеям, заклали основу їх ворожості до Ісламу. Саме їх мафхуми ідуть врозріз з законами Всесвіту і тим, що ми спостерігаємо в ній, але ж закони Всесвіту і те, що в ній, у черговий раз підтверджують єдність її Творця.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Тахір Абдуррахман — Єгипет
17 Джумадаас-сані 1441 р.х.
11.02.2020 р.