«Спеціалізований заклад ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) увібрав 34 елементи нематеріальної спадщини Судану у межах культурної спадщини людини.
У цей список увійшли: ритуал сиру, ритуал кави, суданський одяг, суданська хна. Вибір був зроблений у ході семінару у Хартумі, націленого на розробку стратегій охорони розвитку нематеріальної суданської культурної спадщини і зміцнення національного потенціалу для виконання цієї місії у партнерстві з ООН та іншими міжнародними інститутами.
Генеральний секретар Суданського національного комітету ЮНЕСКО Абдуль Кадір Мухаммад Хасан заявив: «Ми підписали з ЮНЕСКО угоду про охорону нематеріальної спадщини у 2003 році. Стратегія охорони нематеріальної спадщини є першим кроком у проекті, що підтримується організацією, яка займається спадщиною, і фінансується на суму 350000 доларів США, з боку ЮНЕСКО і Управлінням по туризму і культурі Абу-Дабі». Він додав: «Ми підписали угоду з ЮНЕСКО про охорону нематеріальної спадщини. Ми прагнемо підкреслити і зберегти багату суданську спадщину, яка вбирає в себе африканську і арабську культури, як символ національної ідентичності» («AsharqAl-Awsat», 27.11.2019).
У своєму виступі під час відкриття семінару у вівторок міністр культури і інформації Фейсал Мухаммад Салех сказав, що партнерство з міжнародною спільнотою, яке представляє ЮНЕСКО, і партнерство ОАЕ і Національної ради по культурній спадщині і просуненню національних мов, а також організацій громадянського суспільства, є хорошим початком для розробки стратегій та індикаторів по охороні нематеріальної культурної спадщини Судану. «Офіційні заклади страждають від нездатності управляти культурним різноманіттям через відсутність уходу і фінансової підтримки», — додав Фейсал Мухаммад Салех.
У своїх публікаціях ЮНЕСКО заявляє, що здійснює спроби для пошуку нового наукового проекту з метою захисту від повного зникнення місцевої культури різних країн. Також ЮНЕСКО заявила про роботу над міжнародною угодою про реалізацію її проекту по захисту уразливих елементів. Більшість країн підписали у 2003 р. угоду під назвою «Нематеріальна культурна спадщина». Угода перш за усе стосується захисту успадкованих традицій, звичаїв, культурних практик. Також ЮНЕСКО зазначила необхідність на міжнародному рівні протидіяти поширенню культурних стандартів глобалізації, її гегемонії, занепаду місцевих звичаїв і культур народів через вплив американської культури в умовах глобалізації.
Пріоритети угоди скеровані на збереження живої спадщини народів світу у якості засобу по протидії зміненням стандартів життя, пов’язаних з глобалізацією та американською культурою.
Річ, яка кидається у вічі, — це те, що слова виходять від закладу, який є інструментом глобалізації і напряму підкоряється Америці. Усе це демонструє ступінь нерозуміння того, чим займається організація. Заява про те, що культурною спадщиною народу Судану є ритуал сиру, ритуал кави, суданська хна, ніби говорить про те, що у народу Судану немає своєї ідентичності і культури, які беруть свій початок із Ісламу.
Слово «تُرَاثٌ» (спадщина) утворено із дієслова «وَرِثَ». Значення цього дієслова крутиться навколо того, що людина залишає після себе. Найпростішим роз’ясненням слова «تُرَاثٌ» (спадщина) буде наступне: спадщина — це повний перечень людської діяльності у суспільстві на протязі тривалого періоду часу. Іншими словами, це збереження усієї людської діяльності у колективній пам’яті народу, щоб потім спадщина відбивалась у мисленні, образі життя і нації. Спадщина — це тривале історичне накопичення через різні шляхи (культуру, літературу, економіку, соціальну систему, політику, архітектуру і т.д.). Даний перечень, з усім своїм об’ємом, формує ідентичність будь-якого суспільства, його особливість, які дозволяють відрізняти його від інших народів. І оскільки народ Судану є мусульманським, отож, лише Іслам повинен бути культурною спадщиною, і переоцінити це неможливо.
Народ Судану є частиною Умми, яка була виведена для людей, яка правила Ісламом на протязі сторіч. Звідси питання: якщо забути усе це і зосередити увагу на дрібницях, таких як кава чи хна, то що відбудеться?
У свій час Абу Хурайра застосував слова «спадщина» до акиди і культури, коли звернувся до сподвижників: «Ви тут, але ж у мечеті роздають спадщину Мухаммада ﷺ …». Почувши це, сподвижники вирушили у мечеть; прийшовши туди, вони були дуже здивовані, адже окрім людей, які робили зікр і читали Коран, вони не знайшли нічого. Побачивши їх здивування, Абу Хурайра пояснив свої слова: «Це і є спадщина Мухаммада ﷺ». Таким чином, можна зробити висновок про те, що спадщина в арабській мові означає спадщину у виді майна, акиди, релігії слави, знатності і т.д.
Спадщина народу Судану — це основний стовп із стовпів культурної ідентичності Умми у цілому. Ця спадщина охоплює усе, що витікає із ісламської культури, охоплює общини, які дотримуються цієї культури, — усе це і буде представляти спадщину нації у цілому. Подібна скарбниця досвіду і уроків повинна бути використана нами.
Спадщина народу Судану — це підсумок знань, наук, звичаїв, мистецтв, літератури, матеріальних досягнень, які накопичились на протязі історії і є результатом безперервних людських зусиль. Ці зусилля Умма здійснювала на потязі усієї своєї історії. Усе це сумарно є спадщиною, у якій відображаються матеріальні і внутрішні аспекти людей, відображаються стандарти образу життя, взаємовідносин, погляд на речі.
Спадщина народу Судану — це усе, що залишили попередники своїм нащадкам в області акиди, філософії, літератури, образу житті і т.д. Культурна ідентичність та індивідуальність народу Судану як мусульман вважаються частиною ісламської спадщини.
Адже ісламська спадщина включає в себе усе те, що було успадковане від усього минулого Умми у виді культури, ідей, мистецтва. Це свого роду дар від предків своїм нащадкам, адже усі мусульмани — це одна Умма. До цього дару по своїй загальній концепції відноситься не лише матеріальна спадщина (пам’ятники старини, археологічні знахідки різноманітних сторіч), але й відноситься і ідейна спадщина, яка витікає із праць і книг вчених, письменників, мислителів і винахідників. Також має місце соціальна спадщина, яка представлена у звичаях і традиціях суспільства, що витікає із розуміння Ісламу.
Якщо ми віримо, що основним джерелом ісламської спадщини є Коран і Сунна, які примусили нас розвиватись у сферах науки, ідеї і просвіти, то ми бажаємо, щоб наша спадщина не була обмежена лише ритуалами кави і хни. Це пов’язано з тим, що спадщина вважається одним із найбільш ефективних засобів у зміцненні культурної ідентичності Умми.
Ісламська спадщина присутня у Судані скрізь; доказом тому є тисячі бібліотек, архітектура, технічні навички, деякі із яких поширені досі і викликають захоплення і захват.
Ісламська спадщина є широким терміном, який охоплює усе, що має зв’язок з текстами Корану і Сунни, з іджтіхадом вчених у розуміння цих текстів. Спадщина не обмежується лише виробленням знань в ісламських науках (тафсір, хадисоведення, фікх та інші), але й включає в себе усе, що залишили вчені після себе в інших галузях знань.
Ця спадщина повністю буде відновлена лише з появою ідеологічної держави у виді Халіфату, який запровадить на своїх територіях Іслам і понесе його решті світу.
А що стосується держав, які слідують за ООН і вивчають лише ритуали кави і хни, то це вже інша історія!
Гадат Абдуль-Джаббар (Умму Аваб) — Хартум
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
7 Раджаба 1441 р.х.
02.03.2020 р.