Наявність групи чи груп, які взяли на себе відповідальність за відновлення ісламського образу життя за допомогою встановлення Халіфату, — це шаріатський обов’язок. На це вказує аят:
وَلْتَكُن مِّنكُمْ أُمَّةٌ يَدْعُونَ إِلَى الْخَيْرِ وَيَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَيَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ وَأُولَئِكَ هُمُ الْمُفْلِحُونَ
«Нехай серед вас буде група людей, які будуть закликати до добру, повелівати схвалюване і забороняти засуджуване. Саме вони виявляться тими, хто набув успіху» (3:104).
У цьому аяті Аллах поклав на мусульман, зробивши це фардом кіфая, обов’язок створення групи, задачею якої як мінімум буде заклик до добру, повеління схвалюваного і заборона засуджуваного.
Наказ «нехай буде» треба розуміти як зобов’язання, оскільки заклик, повеління і заборона, якими буде займатись група, є обов’язковими діями.
«Серед вас» означає, що наказ повинен виконуватись частиною мусульман, оскільки повеління схвалюваного і заборона засуджуваного — це колективний обов’язок (фард кіфая), який не можуть виконувати усі мусульмани одночасно через нестачу у деяких знань, обізнаності і мудрості у цій області. Отож, слово «умма» використане в аяті, треба розуміти, як «група із числа мусульман», а не «група, у яку увійдуть усі мусульмани». Таким чином, Аллах наказує наявність групи із числа мусульман. У деяких інших аятах під словом «умма» теж мається на увазі «група із людей». Аллах говорить:
وَلَمَّا وَرَدَ مَاءَ مَدْيَنَ وَجَدَ عَلَيْهِ أُمَّةً مِّنَ النَّاسِ يَسْقُونَ
«Коли він прибув до колодязя у Мадьяні, то знайшов біля нього людей, які поїли худобу» (28:23).
Аллах вимагає наявності не просто групи у загальній формі, а саме групи із числа мусульман, місія якої описана в аяті — заклик до добру, повеління схвалюваного і заборона засуджуваного. Окрім інших, цей опис включає правителів, тому що правитель є главою усього схвалюваного і усього засуджуваного. Правитель або управляє справами людей на основі Ісламу і законів Шаріату, або він нехтує законами Аллаха, і у такому випадку необхідно притягти його до звіту.
Звідси розуміється, що група повинна бути політичною, оскільки її діяльність тісно пов’язана з правителями, а саме — група повинна встановити ісламського правителя, якщо його немає, і притягувати його до звіту, схиляти до істини і утримувати у межах істини, якщо він є, але порушує межі Шаріату. Посланець Аллаха ﷺ показав важливість цієї діяльності і те, що вона пов’язана з правителями:
وَالَّذِي نَفْسِي بِيَدِهِ لَتَأْمُرُنَّ بِالْمَعْرُوفِ وَلَتَنْهَوُنَّ عَنِ الْمُنْكَرِ أَوْ لَيُوشِكَنَّ اللَّهُ أَنْ يَبْعَثَ عَلَيْكُمْ عِقَابًا مِنْ عِنْدِهِ ثُمَّ لَتَدْعُنَّهُ فَلَا يَسْتَجِيبُ لَكُمْ
«Клянусь Тим, у Чиїй длані душа моя! Ви неодмінно будете наказувати схвалюване і забороняти засуджуване. У протилежному випадку Аллах нашле на вас покарання, після чого ви будете волати до Нього, але він не відповість вам» (Ахмад, Тірмізі),
أَفْضَلُ الْجِهَادِ كَلِمَةُ حَقٍّ عِنْدَ سُلْطَانٍ جَائِرٍ
«Кращим джихадом є слово істини, сказане перед несправедливим правителем» (Ібн Маджа, Насаі),
سَيِّدُ الشُّهَدَاءِ حَمْزَةُ بْنُ عَبْدِ الْمُطَّلِبِ وَرَجُلٌ قَامَ إِلَى إِمَامٍ جَائِرٍ فَأَمَرَهُ وَنَهَاهُ فَقَتَلَهُ
«Господин шахідів — Хамза ібн Абдульмутталіб і чоловік, який став перед несправедливим правителем, наказав і заборонив, за щоб був вбитий» (Хакім),
مُرُوا بِالْمَعْرُوفِ وَانْهَوْا عَنِ الْمُنْكَرِ قَبْلَ أَنْ تَدْعُوا فَلَا يُسْتَجَابَ لَكُمْ
«Закликайте до схвалюваного і забороняйте засуджуване, інакше ви будете волати, але вас ніхто не відповість» (Ібн Маджа),
الدِّينُ النَّصِيحَةُ قُلْنَا لِمَنْ قَالَ لِلَّهِ وَلِكِتَابِهِ وَلِرَسُولِهِ وَلِأَئِمَّةِ الْمُسْلِمِينَ وَعَامَّتِهِمْ
«Релігія є прояв щирості (чи наставляння)». Мм спитали: «По відношенню до кого?». Він сказав: «По відношенню до Аллаху, до Його Книги, до Його Посланцю, до правителів і до усіх мусульман взагалі» (Муслім).
У межі діяльності групи входять заклик до добру, повеління схвалюваного і заборона засуджуваного. Сюди відноситься протягування правителів до звіту чи встановлення правителя, який відповідає шаріатським умовам. А ця діяльність є політичною, оскільки пов’язана з правителями. Тому вищенаведений аят вимагає створення поличних груп і партій, заснованих на Ісламі.
З іншого боку, багато законів Ісламу пов’язані з наявністю халіфа. Тому діяльність по встановленню халіфа є шаріатським обов’язком так само, як і створення групи для виконання цієї задачі, оскільки правило гласить: «Те, без чого неможливо виконання обов’язкового, саме є обов’язковим».
Аят — він вважається мединським — вказує на обов’язковість наявності ісламських політичних партій, визначаючи родом їх діяльності заклик, повеління і заборону, оскільки слова «добро», «схвалюване» і «засуджуване» в аяті мають артикль аліф-лям, що означає необхідність ведення певної діяльності, вказаної у тексті аяту. З одного боку, аят вбирає в себе усіх мусульман по одинці. Але, з іншого боку, реалізація вимагаємого здійснюється у вказаній мірі. Тому наказ стосується як окремих осіб, так і груп і правителів.
Але що стосується реалізації, то її міра визначається Шаріатом і реальністю того, заради чого була створена група. Визначення міри не відбувається згідно з бажаннями людини, як і не відбувається навмання. Шаріат чітко роз’яснює цю міру, а того, хто виходить за її межі, необхідно наставляти і виправляти. Треба наставляти і таку групу, щоб вона зрозуміла свою помилку і працювала над її виправленням. Питання обмежене рамками Шаріату, як і будь-яке інше питання, а не залишене на розсуд людського розуму чи бажань, як і не залежить від обставин чи інтересів.
Із книги «Заклик до Ісламу»
Ахмад Махмуд