Ми вже говорили про те, що в Ісламі міститься опис усього схвалюваного і засуджуваного. Мусульманин же повинен дотримуватись із схвалюваного того, що стосується його відповідальності і утримуватись від усього засуджуваного.
Отож, виникає питання: Чи повинен мусульманин наказувати усе схвалюване, якого дотримується сам? Чи повинен він наказувати більшу частину із цього чи меншу? Чи повинен він забороняти усе засуджуване, від якого утримується сам? Чи повинен забороняти більшу частину із цього чи меншу?
Перш ніж приступити до розгляду цих питань, необхідно зрозуміти реальність того, чого хоче досягти Шаріат. А він хоче, щоб ісламське суспільство не відхилялось ані від яких концепцій Шаріату та ані від яких дій із того, що було схвалено Шаріатом. Стримувати необхідно від усього, що засуджує Шаріат. Тобто необхідно стежити за наявністю і виконанням усіх доктрин і рішень, які заповідав Аллах, щоб засудження наздоганяло кожне зло, яке трапилось чи може трапитись. Всемогутній Аллах поклав на мусульман виконання цієї великої задачі, пообіцявши за це велику нагороду.
Імам аль-Газалі у книзі «Іхьяулюмад-дін» пише: «Веління схвалюваного і заборона засуджуваного — це найбільша опора релігії і місія, виконання якої Аллах покладав на усіх пророків. Якщо вивчення і практика цієї діяльності ігноруються, тоді це означає, що пророцтво було порушено, релігія зникла, запанувала слабкість, поширилась омана, невігластво і занепад, країна була зруйнована, а люди загинули».
Із книги «Заклик до Ісламу»
Ахмад Махмуд