До десятої річниці революції. Частина перша

Туніс послужив початком добра, завдяки якому Умма подолала бар’єр того страху, який тримав її в узді на протязі десятків років тиранії, беззаконня і гніту, яким піддавались мусульмани від рук нікчемних правителів. Варто було одному із мусульман сказати що-небудь , як йому тут же відрізали язика, а варто йому було тільки підняти голову , як тут же відсікали її. Саме тоді Ісламська Умма оціпеніла від страху і могла сказати несправедливому: «Ти — пригноблювач». Здавалось, що можна вже назавжди розпрощатись з Уммою , а деякі її і зовсім поховали, як раптом вона повстала, щоб заявити усьому світу про те, що вона — життєздатна нація, яка може захворіти , але ніяк не померти.

Мухаммад Буазізі [1] став іскрою , яка розпалила революцію у Тунісі, яка потім перенеслась на Єгипет, Ємен, Сирію, Лівію, щоб її розпал став факелом для інших народів Умми і надією , що надихає мусульман до скинення засівших на їх шиях тиранів. Якщо жителі Тунісу змогли скинути тирана Бен Алі, то і решта народів в силах скинути своїх тиранів. Адже якими б різноманітними не були їх імена , їх беззаконня — одне, і скільки б не було у них заокеанських хазяїв, усі вони однакові в служінні інтересам своїх хазяїв.

Незважаючи на успіх контрреволюції в Єгипті в стримуванні, приборканні і зриві революції 25 січня, усе ж таки ця революція продовжує бути сильною мотивацією для значної частини мусульман через небажання останніх підкоритись і змиритись з тим, що намагається їм нав’язати Захід і його агенти в Єгипті. Революція змогла зламати бар’єр страху перед тиранією влади та її сваволею у відношенні будь-якої реальної опозиції до неї. Кожен рік, коли приходить річниця революції, правлячий режим мобілізує свої озброєні сили і вводить у країні комендантську годину в цілях безпеки через страх перед будь-яким рухом, який оживить пам’ять мусульман про революцію та їх можливості нанести удар по режиму, який погодився пожертвувати своїм головою заради порятунку життя. І сьогодні, в дні десятої річниці початку революції, ми чуємо масові заклики вийти на вулиці і площі з вимогами скинення режиму.

Якщо режим Мубарака скоїв такі гріхи, злочини і зрадництва, які примусили людей вийти на вулиці з протестами і скинути президента, то нинішній режим перевершив режим Мубарака в своїх гріхах, злочинах і зрадництвах. Усі без винятку знають про те, що нинішній режим віроломно вчинив з проблемою греблі «Велике відродження», вона ж «Ан-Нахда», що привело до марнування вод Нилу і перетворення Єгипту у безводну пустелю. Окрім цього, нинішній режим передав острова Тиран і Санафір у Червоному морі під юрисдикцію Саудівської Аравії у виді безкоштовної послуги на благо сіоністського утворення, зробивши Тиранську протоку , яка поєднує Червоне море з Акабською затокою, міжнародним водяним простором.

Найгіршим із зол нинішнього режиму стала демаркація кордону з Кіпром , яка обернулось втратою величезних нафтогазових запасів Єгипту на користь Греції , Кіпру і сіоністського утворення, не говорячи вже про евакуацію жителів Синайського півострову і позбавлення останніх будь-яких можливостей реального розвитку заради того, щоб догодити загарбницькому утворенню. Якщо розпочати підрахунок злочинів нинішнього режиму , то можна ув’язнути у трясовині підлості і ганьби від вбивств, викрадень, зникнень і арештів кращих синів Умми до економічного краху і неймовірно зростаючих боргів, погашення яких стало тягарем майбутнього покоління.

Виходить, сьогодні спонукаючих чинників до руху і діяльності заради скинення правлячого режиму набагато більше, аніж у часи скинутого Мубарака. Країна знаходиться у повній залежності від Америки, яка є найголовнішим ворогом Умми. Правлячий режим спустив свої псів для з’їдання тіла Умми, для скоєння нападок на Іслам і його закони за допомогою брехливої революції проти релігії , її ідей , концепцій і атрибутів під приводом розвитку релігійного дискурсу.

Кожен щирий революціонер і кожен, хто прагне змінити порочну реальність, повинен розуміти, що діяльність , скерована на змінення, має свій метод, якого треба дотримуватись, і що найбільш важливою умовою методу змінення є те, щоб він був законним з ісламської точки зору і практичним методом, тобто шаріатським. Одним словом, він повинен викликати необхідні змінення правильним шляхом, і тому спроба відновити революцію 25січня є жалюгідним поривом і бігом по замкненому колу. Якщо в кожну річницю революції будуть заклики вийти на вулицю,щоб оживити пам’ять подій десятирічної давнини, а у відповідь буде тиша або вихід дуже малої кількості людей, яких правлячий режим з легкістю буде жорстоко придушувати, якщо залишаться ці заклики без суттєвого впливу на суспільство, то в серцях бажаючих досягти змінень людей укоріниться відчай . Саме на це робить ставку режим, і найбільшу користь від цих закликів отримує саме він — правлячий режим.

Викликає подив те, що акцент робиться на вихід саме у цей конкретний день для відновлення тієї історичної дати, знаючи, що режим у цей конкретний день привів усі свої сили у повну готовність , щоб придушити і заарештувати тих, хто бере участь в цих протестних ходах, щоб розправитись з ними. Усі бачать, як під приводом забезпечення безпеки ювілейних святкувань режим розміщає свої війська по усім вулицям, у в’їздів і виїздів населених пунктів і на площах. Отож, необхідно передивитись метод змінення і ретельно вивчити реальність , а саме — проаналізувати з початку революції до миті її зриву контрреволюцією, яку провернула Америка своєю найдовшою рукою в Єгипті — військовим істеблішментом, щоб виявити недоліки і не повторювати зроблені помилки в очікуваному неминучому процесі змінень. Так, процес змінень неминучий, і прийде день, коли цей от режим буде викорінений і замінений на ісламську систему.

Ми продовжимо цю статтю низкою інших матеріалів у спробі надати серйозне дослідження ходу революції з самого їх початку — 25 січня — до справжнього часу, щоб виявити допущені революціонерами помилки , які фактично повернули колишні режими на свої місця, але в більш жахаючому вигляді, аніж їх попередники, і зробити роботу по зміненню продуктивної і досягаючої своєї мети . Цим зміненням є кардинальне змінення, яке передбачає скинення порочної капіталістичної системи, яка сьогодні розпоряджається країною , і утвердження на її місце славної системи Ісламу, яку сповідують переважна більшість єгиптян. Адже тільки у затишку цієї божественної системи люди зможуть знайти благополуччя, будь то мусульманин чи немусульманин. Це та система, яка діяла майже тринадцять сторіч і сприяла тому, щоб Ісламська держава була головуючою державою у світі, а Ісламська Умма — передовою общиною у світі. У кінці серії ми також пояснимо те, яким повинно бути справжнє змінення, яким повинні зайнятись не окремі особи, тобто індивідууми, а швидше, політична партія всередині і разом з Уммою . При цьому вона — політична партія — повинна керуватись ісламською ідеологією і володіти політичною свідомістю і бути готовою до реалізації повноцінного політичного проекту , який виходить із ісламської доктрини і витікаючих із неї систем і законів.

Нехай допоможе Аллах нам у цій справі!

[1] Мухаммад Буазізі (араб. محمد البوعزيزي‎; 29 березня 1984, Сіді-Бузід, Туніс – 4 січня 2011, Бен-Арус, Туніс) — туніський торговець фруктами, що проживав у місті Сіді-Бузід,який скоїв самоспалення, що послужило початком масових народних хвилювань у Тунісі, які перейшли в революцію.