Однією із політичних думок, що відповідають реальності, є те, що появі держави передує поява нових ідей, а влада в державі трансформується шляхом трансформації ідей. Якщо ідея, на якій будується держава, є ідеологією, тоді держава буде ідеологічною.
Що стосується мусульман, то їх ідеологією є Іслам, який має основоположну доктрину (акиду) і систему законів (Шаріат). Отож, ідейна боротьба за створення чи руйнування держави була неминуча. Це пояснює те, чому Посланець Аллаха ﷺ був першим, хто заснував державу на принципах Ісламу. Пояснює, чому створенню держави передувала ідея Ісламу, яка зійшла Пророку ﷺ в Одкровенні … А також пояснює, чому він ﷺ спочатку навчав своїх сподвижників в домі аль-Аркама ібн Абу аль-Аркама на халакатах, підготувавши їх склад розуму і склад психіки до ідейного протистояння, а не фізичного. Навіть коли прибічники брехні намагались втягнути Пророка ﷺ в фізичний конфлікт, катуючи до смерті його сподвижників, він нічим не відповідав їм. Повідомляється від Джабіра ібн Абдуллаха (р.а.), що, проходячи повз Аммара і його родини, яких катували, Посланець Аллаха ﷺ сказав:
صَبْراً آلَ يَاسِرٍ فَإِنَّ مَوْعِدَكُمُ الْجَنَّةُ
«Терпіть, родина Ясіра, вам обіцяний Рай».
Для того, щоб ідея досягла влади і держава встановилась, люди сили і впливу повинні відгукнутись на неї. Коли лідери племен Аус і Хазрадж в Медині встали на сторону істинної ідеї, буда заснована найвеличніша держава в історії людства, яка проіснувала тринадцять сторіч. Держава Ісламу стала прикрасою світу і сяючим сонцем, перемагаючи брехню на арені ідейного і фізичного протистояння.
Проте з початком другого сторіччя хіджри з’явились чинники, що затуманюють ісламську ідею у розумах мусульман через вплив іноземних філософій, таки як індійська, перська і грецька, з якими мусульмани стикнулись в завойованих ними країнах. Деякі мусульмани спробували примирити Іслам з цими філософіями, які суперечили істинній релігії. Так в свідомість мусульман почала прокрадатись ідейна слабкість.
Останні десятиріччя Аббасидського Халіфату стали переламним моментом у руху Умми. З початку сьомого сторіччя хіджри у розумінні Ісламу почало ігноруватись питання арабської мови, тобто енергія арабської мови була відокремлена від енергії Ісламу. Це стало причиною початку занепаду Ісламської Умми і серйозної слабкості у розумах мусульман по відношенню до розумінню Ісламу.
З кінця одинадцятого сторіччя хіджри ісламський світ наразився на місіонерське і культурне вторгнення, а потім — і на політичне вторгнення з боку західного колонізатора. У тринадцятому сторіччі хіджри (XIX сторіччя по григоріанському календарю), невіруючий усвідомлював слабкість мусульман. Потім з’явилась капіталістична система, система невір’я і брехні, яка кинула виклик ісламській системі, її поглядам і ідеям. Усе це відбулось у стислий проміжок часу, за який слабкі мусульмани були переможені. Але ісламська ідеологія не була переможена, оскільки вона — це єдина істина. Іслам переконує розум і гармонує з природою людини. Ця ідеологія придатна в усі часи і для будь-яких народів, оскільки здатна дати бачення і рішення на будь-яку проблему, не відриваючись від основи і не спотворюючи її.
Що стосується плану Заходу по нанесенню ідейної поразки мусульманам, то він був заснований на трьох стовпах:
Перший: Захід напав на ідеї і рішення Ісламу, почав критикувати і фальсифікувати їх. Він виступив з критикою багатоженства, назвавши це дикістю, порахувавши зрадництвом по відношенню до жінки і підривом домашнього вогнища. Він атакував ідею Халіфату, назвавши це системою диктатури. Він атакував ідею джихаду, назвавши це агресією проти народів.
Другий: Захід кинув виклик Ісламу, знайшовши рішення численних і відновлюваних проблем. Надаючи свої рішення, він задає питання: чи може Іслам вирішувати проблеми? Він питає: чи говорить Іслам в законодавстві про матеріалізм і психологізм?Чи приніс Іслам громадські свободи, що в ньому говориться про них?
Третій: Захід атакував ісламські настрої, заявивши, що прихильність рішенням Ісламу — це сектантський фанатизм, і заявивши, що ненависть мусульман до невір’я і невірних, а також любов до Ісламу і мусульманам — це релігійний фанатизм,і так далі.
Невірний Захід зміг отримати ідейну перемогу над слабкими і переможеними мусульманами, які відмовились від вирішальної зброї у битві — Ісламу. Таким чином, невірні проклали шлях до руйнування Халіфату, що і трапилось 28 Раджаба 1342 року хіджри. Ісламська Держава була повністю зруйнована, а Іслам як система життя скасована. Те, що трапилось, не запустило в Ісламській Уммі ані найменшого руху, що стало доказом ідейного занепаду мусульман.
Потім у середині минулого сторіччя виник Хізб ут-Тахрір, який усвідомив корінь проблеми. Він почав затикати бреши, через які просочувалась західна просвіта, а потім викоренив психологічну пригніченість мусульман. Він обновив розуміння мусульманами Ісламу як системи життя, що вже застосовувалась державою Халіфат,час якого знов наближається. Умма розгорнулась у бік ісламського образу життя і відчула його приємний запах. Через ці настрої невірний колонізатор розлютився, оскільки відчув загрозу поразки на арені ідейного протистояння. Тому він почав діяти у порушення своїх головних принципів і відмовився від встановлених ним правил гри. Він почав розповсюджувати в своїх суспільствах ісламофобію і зводити перешкоду між своїм народом і Ісламом, щоб поразка не прийшла зсередини.
Потім він розв’язав криваву війну проти ідей і рішень Ісламу, перед якими раніше уступив на арені ідейного протистояння. Проти ідей Ісламу він озброївся не своїми ідеями, а танками, літаками і зброєю масового знищення, щоб примусити мусульман розчаруватись у своєму успіху.
Раніше невірний зміг зруйнувати Халіфат у розумах мусульман, перш ніж зруйнувати його фактично. Тому тоді відповідна реакція мусульман була слабкою. Зі знищенням держави Іслам зник як система життя. Тепер, по спливанню ста років після руйнування Халіфату і життя у межах систем, відокремлюючих релігію від життя, невіруючий Захід сподівався, що Умма помре, її образ буде стертий, а від ісламської цивілізації не залишиться і сліду. Але з волі Аллаха з’явився Хізб ут-Тахрір, який активно веде свою діяльність на протязі семи десятиріч. Він обновив розуміння Ісламу у розумах мусульман і повернув вченим, освіченим і простим мусульманам розуміння того, що означає ісламська система життя, а саме:
• Джерело Ісламу — це Одкровення, тобто Коран, Сунна і те, на що вони вказують.
• Іслам — це досконала релігія, рішення якої охоплюють усі аспекти життя. При цьому людина живе у трьох видах відносин: відносини зі своїм Господом,які регулюються акидою і ібадатом; відносини з самим собою, які регулюються положеннями моральності, їжі і одягу; відносини з іншими людьми, які регулюються системами взаємовідносин і покарань.
• Ісламське законодавство має загальні обриси, а іджтіхад — це інструмент, який дозволяє вивести конкретні положення і рішення на основі висловлених, зрозумілих або розумних обрисів, не відхиляючись від цих загальних рамок шляхом брехливої інтерпретації чи навмисного спотворення.
• Іслам заснований на поклонінні Аллаху, яке досягається дотриманням шаріатських норм згідно з критерієм дозволеного і забороненого, а не прийняттям ідеї громадських свобод, які суперечать Ісламу.
• Панування належить Шаріату, а не народу. Джерелом рішень, законодавств і систем є Одкровення, і вони беруться із Одкровення силою доказів, а причина лих і страждань полягає у застосуванні людського законодавства, прийнятого шляхом більшості.
Щоб підкреслити унікальність систем Ісламу, ми наведемо систему правління у межах цих загальних обрисів:
Перше: система правління в Ісламі — це Халіфат.
Халіфат — це загальне керівництво усіх мусульман, яке встановлює норми ісламського права і несе ісламський заклик усьому світу. Встановлення Халіфату є обов’язком усіх мусульман в усіх країнах світу, а невиконання цього зобов’язання є одним із найбільших гріхів, за який Аллах піддасть суворому покаранню. Докази необхідності встановлення Халіфату містяться в Корані, Сунні і одностайності сподвижників. В Корані Аллах рішуче наказує Своєму Посланцю ﷺ правити згідно тому, що зійшло в Одкровенні. Аллах говорить:
وَأَنِ احْكُمْ بَيْنَهُمْ بِمَا أَنْزَلَ اللَّهُ وَلَا تَتَّبِعْ أَهْوَاءَهُمْ وَاحْذَرْهُمْ أَنْ يَفْتِنُوكَ عَنْ بَعْضِ مَا أَنْزَلَ اللَّهُ إِلَيْكَ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням і стережись їх, щоб вони не відвернули тебе від частини того, що ниспослав тобі Аллах» (5:49).
Що стосується Сунни, то Муслім наводить хадіс від Нафіа, який чув від Ібн Умара, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَنْ خَلَعَ يَداً مِنْ طَاعَةٍ لَقِيَ اللهَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ لَا حُجَّةَ لَهُ وَمَنْ مَاتَ وَلَيْسَ فِي عُنُقِهِ بَيْعَةٌ مَاتَ مَيْتَةً جَاهِلِيَّةً
«Той, хто вийде із підкорення правителю, в День воскресіння зустріне Аллаха, не маючи ніяких доводів у своє виправдання, а той, хто помре, не присягнувши правителю на підкорення, помре подібно тому, як помирали у часи джахілії». Що стосується сподвижників, то вони були одностайні щодо необхідності вибрати халіфа після смерті Посланця Аллаха ﷺ: Абу Бакр, потім Умар, потім Усман, потім Алі, і так ланцюжок обрання халіфів продовжувався …
Система правління в Ісламі відрізняється від інших систем і від тієї реальності, в якій ми живемо:
• На верхівці Ісламської Держави нема ані суверенної ради, ані адміністрації президента республіки, ані королівської канцелярії, ані ради наслідного принца. Є лише халіф, уповноважений і виконавчий помічники. Халіф вступає на свою посаду, як тільки йому буде принесена присяга. Що стосуєтьсь помічників, то вони уповноважуються халіфом. Коли Посланець Аллаха ﷺ був правителем держави, Абу Бакр і Умар були його уповноваженими помічниками, а Алі ібн Абу Таліб і Шурахбіль ібн Хасана були його виконавчими помічниками. Алі записував договори і мирні угоди, коли вони укладались, а Шурахбіль писав послання королям того часу.
• Інтереси людей в охороні здоров’я, освіті, електрозабезпеченні, водопостачанні та інших сферах управляються не кабінетом міністрів, який складається із політиків, а компетентними директорами, і вони не є роздільним відділами, а швидше, одним відділом, що очолює кожен філіал.
• Управління у вілаята централізоване, а адміністрація децентралізована у тому змісті, що валій призначається халіфом, і він не отримує владу шляхом виборів.
• В Ісламі немає імунітету у жодного чиновника, навіть у халіфа. Усі підкоряються рішенням суду, який буває трьох типів: махакім — суд для вирішення спорів між людьми, хісба — суд по порушенням, що завдають шкоду правам суспільства, і мазалім — суд для усунення несправедливості з боку держави у відношенні населення і для вирішення конфліктних ситуацій між народом і державою. Халіф знаходиться в юрисдикції суду мазалім і обмежений рамками шаріатського рішення, яке приймається у цьому суді. У цьому відношенні ісламська система перевершує президентську систему США, де президента судить Конгрес замість нейтральної судової влади. І конгресмени перебувають в одній партії з президентом і зв’язані з ним. Ми бачили, як Конгрес двічі не зміг осудити Трампа, навіть незважаючи на те, що він порушив конституцію.
• Маджліс аль-Умма існує для здійснення ради і звіту халіфа, а не для прийняття рішень більшістю голосів, як в демократичній системі. Припустимо, щоб у його склад входили немусульмани, щоб мати можливість скаржитись на несправедливість по відношенню до них з боку правителів, а також на погане застосування до них законів Ісламу, відсутність послуг і т.д. Члени Маджліса обираються Уммою, тому що вони представляють думку людей.
Сьогодні, по спливанню сто років після руйнування Халіфату, наша Умма усвідомила, що вона є єдиною ісламською нацією, і зрозуміла, хто є її справжнім ворогом і інструментом ворога. Умма бажає жити у затишку Ісламу, застосовуваного у Другому Праведному Халіфаті. Щоб розширити розуміння ісламського образу життя і шляху його відновлення, ми запрошуємо вас детально вивчити ісламську просвіту у книгах Хізб ут-Тахрір.
#أقيموا_الخلافة
#ReturnTheKhilafah
#YenidenHilafet
#خلافت_کو_قائم_کرو
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Хатім Джафар Ібрахім, член маджліс вілаята Хізб ут-Тахрір в Судані
19 Раджаба 1442 р.х.
03.03.2021 р.