Сьогодні у людей виникають питання: чому Алжир, Туніс, Марокко були названі французькими колоніями? Чому серед мусульман були сотні тисяч шахідів, які прагнули звільнити свої країни?
Чому Лівія вважається італійською колонією? Хіба Лівія повинна була притягти до відповідальності Умара аль-Мухтара за його повстання проти країни-союзника? Хіба неможливо лібералізувати термінологію і змінити значення так, щоб Алжир, Туніс, Марокко були зв’язані з Францією довгостроковою стратегією, заснованої на боротьбі з «тероризмом» і захисті країни від будь-якої зовнішньої агресії і економічної інтеграції? Якщо б іноземні військові бази «союзника» були побудовані по усій країні, то чи захистили б вони країну від зовнішньої агресії?
Сьогодні компанії, які добувають нафту, золото та інші корисні копалини, дають можливість «союзній» державі» вилучати іще більшу вигоду із ресурсів країни, навчати її армію і спецслужби. Усе це робиться з метою припинити появу революціонерів, які не бажають, щоб даний союз продовжувався. Основна проблема полягає не стільки в колонізації, скільки у так званому «союзі», який дозволяє іноземній державі зберігати свою гегемонію і грабувати ресурси тієї чи іншої країни. А також даний союз дозволяє припинити внутрішні невдоволення і не допустити втручання сторонніх держав.
В результаті усього цього термін «колоніалізм» став називатись «співпрацею». Тому, якщо ми бажаємо прикрасити і пустити пил у вічі, то ми використовуємо такі слова, як «спільна співпраця» і «спільний альянс», щоб людина подумала, що мова йде про рівних партнерів. Наприклад, людина може подумати, що американський міністр оборони є рівноправним колегою міністра оборони Бахрейну, Лівії чи Йорданії, Федеральний банк Німеччини чи Японії — рівноправний партнер Центрального банку Кувейту чи Судану і так далі.
Отож,при зміненні термінології змінюється і зміст, тому колоніалізм стає альянсом чи співпрацею, злощасна угода в Осло стає Худайбійським договором, угода Ваді-ель-Араба стає Яффським мирним договором.
У минулому вчені завжди коректували терміни, тому мусульмани і ввели науку «логіка» після того, як її основу заклали Платон і Аристотель. Логіку мусульмани використали для конкретизації термінів, редагування значень, щоб терміни і визначення не перемішувались один з одним.
Сьогодні розгляд ідей, термінів і визначень з боку ЗМІ під певним кутом скеровано на зображення тієї чи іншої поразки як перемоги, а політичного боягузтва, раболіпства чи колоніалізму — як співпраці чи альянсу. Так буде тривати, поки погляди і значення у свідомості людей не зміняться на нові. Наприклад, у свій час Анвар Садат пішов на підписання мирного договору з «Ізраїлем»; це було відходом від арабського консенсусу в даному питанні. В результаті Садат і Єгипет були демонізовані, а засідання ЛАД почали проходити без їх участі. Нагадаємо, що на ту мить арабський консенсус був джерелом для політичного курсу. Одним словом, було багато розмов про зрадництво Садата, про те, що він продав палестинців, що згодом і стало приводом для його вбивства.
Після вбивства Садата уся взялись вихваляти дану дію, адже був вбитий зрадник, агент світового сіонізму. Проте коли «ОЗП» («Організація звільнення Палестини») відвідала Осло і підписала угоду, ЗМІ розділились у думках: одні почали називати це політикою, інші — зрадництвом. Так ЗМІ взяли на себе ініціативу просувати те, що вони хочуть. На ту мить правлячим режимам здавалось, що вони зможуть послідувати прикладу хрещеного батька угоди в Осло, тому медіа-машини почали виводити нові терміни, тим самим уводячи людей від їх принципів. Стало чути висловлювання, що сидіти за одним столом з «Ізраїлем» — не зрадництво, особливо, якщо переговорщик хоче повернути палестинцям їх відняті права. Так, сидіти за столом з сіоністами не є суть зрадництва, зрадництво — це нехтування споконвічними принципами і розробка нових принципів в угоду ворогу.
В результаті усього цього у 2000 році по цьому питанню був досягнутий консенсус в ЛАД під егідою КСА. З тих пір сидіти за столом з сіоністами вже не є підґрунтям для вбивства чи звинувачення у зраді, це стало називатись терміном «політика». Сьогодні підписання договорів і спільні зустрічі з владою «Ізраїлю» не вважаються зрадництвом чи зрадою, оскільки вже є арабський консенсус у цьому питанні. Причина, по якій Садат став ізгоєм, була в тому, що він в одиночку, без схвалення інших, вирішив змінити термінологію. А на сьогоднішній день вже існує арабський консенсус по даному питанню, а це означає, що ані ОАЕ, ані Бахрейн,ані навіть Єгипет не піддаються тій критиці, якій у свій час піддавався Садат.
Сьогодні координація дій між Туреччиною, Росією та Іраном не розцінюється як змова проти Шаму і його революції, а прохання афганського уряду до Америки залишити її військовий контингент в Афганістані не вважається зрадництвом — усе це називається «політикою». Наявність американських баз в Туреччині і Катарі стало відноситись до координації безпеки і стратегічної співпраці. Якщо ти побажаєш розкритикувати дні речі, то тебе звинуватять в політичній сліпоті і невігластві.
Отож, якщо б не було змови, то не було б узгодженості по термінам і значенням, а отож:
— переговори, нормалізація відносин з ворогом, вдоволення половинчастими рішеннями розцінювалось би як зрадництво і зрада;
— військові союзи і співпраця з Америкою, Росією вважались би політичним самогубством і тим, що суперечить Шаріату.
Проте варто розуміти, що фальсифікація чи викривлення того, що відбувається, не змінює суті речей.
Хочеться зазначити,що Іслам проявив особливу турботу про вирази і значення, адже Всевишній сказав:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا لَا تَقُولُوا رَاعِنَا وَقُولُوا انظُرْنَا وَاسْمَعُوا ۗ وَلِلْكَافِرِينَ عَذَابٌ أَلِيمٌ
«О ті, які увірували! Не говоріть Пророку: «Піклуйся про нас», — а говоріть: «Доглядай за нами» і слухайте. А невіруючим уготовані тяжкі страждання» (2:104).
І це Аллах пояснив в іншому аяті, підкреслюючи, що невірні грають словами і виразами, щоб значення відповідали їх бажанням:
وَيَقُولُونَ سَمِعْنَا وَعَصَيْنَا وَاسْمَعْ غَيْرَ مُسْمَعٍ وَرَاعِنَا لَيًّا بِأَلْسِنَتِهِمْ وَطَعْنًا فِي الدِّينِ
«і говорять: «Ми чули і ослухаємось!» і «Послухай те, що неможна почути!» і «Піклуйся про нас!» Вони викривляють своїми язиками і поносять релігію» (4:46).
Іслам приділив увагу тим речам, які впливають на формування мислення і винесення рішень. Мусульмани були першопрохідцями в редагуванні термінів, щоб не відбувалось змішування значень, тобто щоб кожне значення відрізнялось від іншого. Тому мусульмани вивчали логіку, щоб в точності дати терміни і визначення тим чи іншим речам. Вони уникали використовувати багатозначні вирази, щоб не виникало плутанини. У зв’язку з цим значення термінів «муфрад» і «мураккаб» у лінгвістів будуть відрізнятись від значення цих же термінів у спеціалістів в області логіки. А значення термінів «ідрак» і «тасдік» у спеціалістів в області логіки будуть відрізнятись від значення цих же термінів у вчених науки усуль аль-фікх. Саме тому у кожної науки — свої терміни і визначення.
Термін «політика» в Ісламі — це турбота про справи людей на основі законів Шаріату. Політик — це той, хто проявляє старанність у пошуках рішень згідно певної точки зору і під певним кутом. Не є політиком той, хто управляє справами країни за допомогою союзів і залаштункових ігор. Встановлення стандартів і термінів — це те, що можна назвати «червоними лініями». А встановлення жовтих, синіх чи інших ліній — це не політика, а хамелеонство. Подібної гри слів мусульмани не знали раніше, а лише у часи нікчемних правителів це стало нормою.
В результаті слабоумні політики, придворні вчені і різного роду прихвосні почали називати засуджуване схвалюваним, схвалюване — засуджуваними, зрадництво — політикою, а політику — зрадництвом. Дотримання принципів стало називатись відсталістю і відсутністю знань у політиці. Задачею вчених став пошук шаріатського закону на ту чи іншу дію правителя, щоб виправдати останнього. Якщо правитель підписував принизливу угоду, то у якості доказу наводились слова Всевишнього:
وَإِن جَنَحُوا لِلسَّلْمِ فَاجْنَحْ لَهَا
«Якщо вони схиляються до миру, ти теж схиляйся до миру» (8:61).
Якщо ж правителі видають закони в ім’я демократії, то це прикрашалось словами:
وَأَمْرُهُمْ شُورَى بَيْنَهُمْ
«Вони у своїх справах радяться між собою» (42:38).
Якщо вони укладали союзи з невірними, відкривали перед ними врата наших країн, надавали їх літакам і ракетам наші повітряні простори, то це виправдовувалось словами Всевишнього:
أَطِيعُواْ اللَّهَ وَأَطِيعُواْ الرَّسُولَ وَأُوْلِي الأَمْرِ مِنكُمْ
«Підкоряйтесь Аллаху, підкоряйтесь Посланцю і володарям влади серед вас» (4:59).
Таким чином, замість того, щоб на кожну дію правителів виносити шаріатський закон, вони виправдовували цих правителів, щоб прості люди думали, що дії правителів засновані на Корані і Сунні.
Таким людям я хочу навести слова Всевишнього:
فَوَيْلٌ لِّلَّذِينَ يَكْتُبُونَ الْكِتَابَ بِأَيْدِيهِمْ ثُمَّ يَقُولُونَ هَـذَا مِنْ عِندِ اللَّهِ لِيَشْتَرُواْ بِهِ ثَمَناً قَلِيلاً
«Горе тим, які пишуть Писання власними руками, а потім говорять: «Це — від Аллаха», — щоб купити за це жалюгідну ціну» (2:79).
О, якщо б це були погляди сіоністів, яким притаманна така ментальність! Але як цього можуть дотримуватись вчені, які заявляють про свою прихильність Корану? Ці вчені почали заявляти, що такою є істина від Всевишнього, і почали наводити докази, які відносяться до інших речей. Цим вони побажали продати свою релігію за жалюгідну ціну.
Ми просимо Аллаха захистити нас від омани, ми просимо Його надати нам підтримку і допомогу, адже Він над усілякою річчю могутній!
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Халід аль-Ашкар (Абу аль-Мутазз Біллях)
12 Шабана 1442 р.х.
25.03.2021 р.