Смішно і в той же час сумно, коли хтось, хто претендує на статус знаючого, говорить: «Іслам починається з демократії і закінчується диктатурою», підкріплюючи свої слова аятом:
وَشَاوِرْهُمْ فِي الْأَمْرِ فَإِذَا عَزَمْتَ فَتَوَكَّلْ عَلَى اللَّهِ
«Радься з ними про справи. Коли ж ти приймеш рішення, то уповай на Аллаха» (3:159).
Залишилось одне питання, пов’язане з нашою темою: вони говорять, що Іслам утвердив демократію, оскільки Коран і усі види Сунни вказують на наявність шури. Інакше кажучи: демократія — ніщо інше, як шура. За їх словами, як демократія заснована на думці людей, так і Іслам наказує приймати думку людей. В доказ вони наводять слова Аллаха:
وَشَاوِرْهُمْ فِي الْأَمْرِ
«Радься з ними про справи» (3:159),
وَأَمْرُهُمْ شُورَى بَيْنَهُمْ
«Радяться між собою про справи» (42:38).
Також вони наводять те, що Посланець Аллаха ﷺ в політичних і військових діях постійно радився зі своїми сподвижниками і погоджувався з ними. Далі вони говорять: якщо це наказ Корану і реальність Посланця Аллаха ﷺ, тоді мусульманам нічого не залишається, окрім як підкоритись. Іще вони говорять, що різниця між шурою і демократією полягає тільки в назвах, а різниця в назвах не має значення, якщо суть однакова.
Захисники демократії діляться на дві групи: злобні обманщики і щирі мусульмани, які не усвідомлюють реальність демократії. Група щирих мусульман повинна дистанціюватись від цього утвердження, інакше вона буде подібна тому, хто поклоняється Аллаху у невіданні, що стане причиною гріхів. При цьому треба враховувати, що щира людина схильна до каяття і виправлення.
Такі люди одного разу сказали,що соціалізм виходить із Ісламу і що Посланець ﷺ є їх Імамом. Але що вони відповіли, коли проявилась гниль соціалізму? Так само ж демократія сьогодні знаходиться в агонії і чекає часу своєї смерті. На що сподіваються мусульманські прибічники демократії? Їх аргументи — не в інтересах Ісламу, а в інтересах самої демократії. Вони пропонують її як високу ідею замість того,щоб виявляти її фальш. Вони піднімають її замість того, щоб розчавити.
Але досягти того, щоб вище слово і уся релігія належали Аллаху, може тільки група, прониклива у розумінні, правильна у підґрунті, просвічена у віровченні, глибока в усвідомленні шаріатських рішень, яка показує рідні ідеї і чужду термінологію, і не допускає підкорення реальності або потрапляння під вплив обставин.
Із книги «Заклик до Ісламу» Ахмада Махмуда