Віра в існування Аллаха не так стара, як історія людства, а навпаки, це дійсність, яка почалась з самої першої людини на Землі. Адже перша людина, Адам (а.с.), є першим із пророків.
Він вірив в Аллаха і закликав людей до віри в існування і єдність Всевишнього Аллаха. Коли люди починали заперечувати існування Аллаха (впадати в куфр) або долучали Йому співтоваришів (коїли шірк), Аллах ниспосилав пророків і Книги, щоб люди могли повернутись до віри, залишивши невір’я. В основі усіх релігій, які виходять від Аллаха, лежить тавхід, який роз’яснює існування і єдність Аллаха. Хоча шаріат час від часу змінювався, принципи і основи віри залишались незмінними. З цієї причини в усі періоди людського існування завжди частина людей вірила в Аллаха на основі тавхіда, а інша частина будувала свою віру на основі шірку і куфру.
Люди, які натовпами вступали в релігію у часи, коли Іслам практикувався в житті, на жаль, сьогодні відчувають труднощі навіть в вивченні і ознайомленні з Ісламом. У сучасному світі, подалі від керівництва і милості Ісламу, невір’я стає усе більш розповсюдженим явищем. Західні суспільства пішли назустріч куфру і непокорі у відношенні Аллаха і перенесли невір’я в усіх його проявах із найтемніших куточків історії в наші дні. В нинішню епоху, яку люди називають «сучасною», вони заперечували і заперечують усі можливі цінності в ім’я моди і поп-культури, даючи усьому цьому нові імена.
Неприйняття і відмову від Творця вони назвали цілою низкою концепцій, таких як «атеїзм», «деїзм», «агностицизм», «нігілізм», «лібералізм», «сатанізм», «прагматизм», «макіавеллізм», «секуляризм», «демократія» і т.п.! Проте якими б різноманітними не булли назви, менталітет залишиться один і той же, нічого не змінюється. Ці збочені течії, суть яких — шірк і куфр, продовжують своє існування через реакційне розуміння. В даній статті ми, з дозволу Аллаха, зупинимось на двох найбільш небезпечних проявах цього збоченого заперечення Творця: «деїзмі» і «атеїзмі».
Хоча атеїзм сам по собі має різні визначення, в самих простих термінологіях він виражає куфр людей, які не визнають Бога і ні в що не вірять. Це збочене розуміння, яке сходить до древніх часів, перетворилось в школу і стало доктриною, як і у випадку більшості філософських рухів, заснованих в Древній Греції. Першим представником матеріалістичного атеїзму, який розглядав матерію як джерело і творця усіх істот в епоху Античності, тобто освячував матерію замість Бога, був грецький філософ Демокріт.
Услід за Демокрітом цю ідею розвив інший філософ Епікур, який заснував філософську школу, відому як «епікурейці». Згідно основній ідеї епікурейців, немає необхідності вірити в Бога в функціонуванні природи. Всесвіт складається із нескінченної кількості атомів. В Середні віки дана ідея не знайшла собі місця, причина чого полягала в тому, що супротивники Церкви тоді карались стратою.
Хоча були мислителі, які виступали проти релігії в XVIII сторіччі, атеїзм продовжив існувати в XIX і XX сторіччях через погляди Маркса, Енгельса, Троцького, Фейєрбаха і Леніна. Зокрема, реалізація цієї ідеї Марксом і Леніним шляхом створення держави ідеологічно зачепила мільйони людей і призвела до світових війн. Соціалізм запроваджувався державою у якості системи біля 70 років, але був зруйнований через пролиту кров, сльози, нещастя і страждання, які він приніс людству. Хоча сьогодні залишились держави, які слідують даній ідеї, ідеологічно вони не управляються комуністичною чи соціалістичною системою.
Деїзм походить від латинського слова «deus», що означає «бог», і має те ж словарне значення, що й «теїзм» від грецького слова «theos», що так само означає «бог». Деїзм заснований на вірі в Бога, Який не втручається в життя. Уся інформація про релігію і життя повинна виходити із людського розуму. Отож,, деїзм заперечує усі концепції, такі як пророк, священна книга, Рай і Пекло, янгол і сатана, приймаючи тільки існування Бога як Творця. Згідно цій ідеї, погляд на життя може бути досягнутий завдяки природі, науці і розуму.
Деїзм почав використовуватись в Англії в XVII сторіччі через тиск Церкви і королівської влади, під керівництвом яких проживало християнське населення країни, і існування історичних умов, унікальних для західної цивілізації. Прийнято вважати, що термін «деїст» уперше був використаний в роботі Пьєра Вірєта 1564 року під назвою «Віропереконання і виховання біблейської доктрини». У цей період деякі мислителі, яких називали християнськими деїстами, висунули тезу про те, що, хоча вони вірили в християнство, розум в змозі досягти тих же істин і встановити природну релігію, і, нарешті, що між християнством і розумом немає конфлікту.
В Європі країною, де деїзм був найбільш поширений, була Англія. Лорд Герберт із Чербері (пом. 1648), якого вважають батьком англійського деїзму, вірив в Бога і загробне життя, але відчував серйозні сумніви в точності Священних Писань, люто критикував інститут священства, а також стверджував, що розуму досить для того, щоб охопити універсальні істини Всесвіту. Його послідовник Чарльз Блаунт (пом. 1693) був мислителем, який відкрито об’явив себе деїстом. Його «Стисле викладення релігії деїстів» (1693 р.), опубліковане після його самогубства, спричинило великий вплив на поширення деїстських ідей.
Пізніше Джон Толанд (пом. 1722) в праці «Християнство без таємниць …» (1696) і Метью Тіндал (пом. 1733) в своїй роботі під назвою «Християнство, древнє як само Творіння, або Євангеліє як відновлення природної релігії» (1730), відоме як «Біблія деїстів», відкрили і популяризували деїстські ідеї. По мірі розвитку науки і підсилення тиску Церкви на людей отримана інформація про погляди на життя з часом привела до критичному обговоренню релігії і висновку, що «життя можливе і без релігії».
Сотні мільйонів людей, які живуть далеко від істинної релігії, досі заявляють, що вони вірять в цю збочену ідею. Згідно дослідженню, опублікованому «National Geographics» в 2016 році, віра в Бога слабшає, а кількість же атеїстів і агностиків зростає. Згідно даним британської газети «Daily Mail», кількість атеїстів у світі складає біля 1,5 мільярдів. Країна з найбільшою кількістю атеїстів — Китай (49%). За ній слідують Японія, Чехія Франція, Австралія і Ісландія.
Враховуючи їх історичні процеси, причиною появи як атеїзму, так і деїзму є нерозуміння людьми релігії або їх реакція на неправильні релігії. Особливо на Заході переслідування людей Церквою і королями в ім’я релігії примусило людей відвернутись від релігії і знайти альтернативний шлях віри. В той же час подібної недовіри не виникало (або воно не користувалось попитом) у жодному із географічних регіонів, де панував Іслам. Адже віра в Бога-Творця, Який утверджує порядок і систему, закладена в кожній людині, є вродженою і проявляється через відждан1. Іслам зробив для мусульман обов’язковим вдаватись до розуму поруч з віджданом, робити розум головуючим у питанні віри у Всевишнього Аллаха і заборонив таклід (подражання).
Люди, які увірували згідно з критерієм, де розум підтвердив віру, де є гармонія з природою і де є прийняття відждана, мали тверду віру і ніколи не відмовлялись від неї. За допомогою даної віри мусульмани були твердо прихильні системі Ісламу, і на протязі 13 сторіч вони залишались головуючою державою у світі. Іслам повністю змінив і розвив як людей, так і усі суспільства, яких він досяг в інші часи. З Ісламом суспільства досягли апогею як з точки зору віри, так і з точки зору порядку.
Проте сьогодні на наших землях почав практикуватись секуляризм в тій же мірі, як він запроваджується в християнському світі; усі зв’язки Ісламу з життям були розірвані, виникли усілякі вигадки під іменем релігії; почуттями людей почали грати і експлуатувати їх; ті, хто виступав від імені релігії, були ізольовані від народу ; чиїсь утискання почали приписуватись Ісламу; зменшилась можливість віруючих жити так, як вони вірять, а ставлення людей до релігії змінилось. Ось чому трапились події, які раніше не мали місця в нашій ісламській історії, і з’явились люди, які вірять в ці оманливі ідеї і позиціонують себе таким чином в суспільстві, де живуть мусульмани. Ситуацію можні наочно показати двома опитувальними звітами.
Згідно дослідженню, проведеному з боку компанії «KONDA»2 в 2015 році, чисельність атеїстів в Туреччині складає 2,9 відсотків від населення, і цей показник збільшується з кожним роком. В дослідженні під назвою «Релігійні цінності», проведеному консалтинговою компанією «MAK», на питання «Чи вірите ви в існування і єдність Аллаха, а також в те, що Він створив нас і дає нам життя?» біля 4% опитуваних відповіли «ні», 6% — «так, я вірю тільки в те, що Аллах існує і створив нас, але я не вірю в те, що Він втручається в питання життя», а 4% — вибрали варіант «я не хочу відповідати». Частка тих, хто вибирає саме варіант «так», складає усього 86%. Наприклад, на питання «Ви вірите в янголів?» 75% відповіли: «Так, я вірю». В той час як 15% сказали: «Я не вірю тому, чого не бачу власними очима», — а 10% опитуваних не захотіли відповідати на дане питання.
Звичайно, результати цих досліджень не можуть бути точними на 100%. Проте вони дають нам деяку інформацію про нинішню тенденцію. В той час як племена мушріків і невіруючих раніше вступали в Іслам натовпами, чому цього не відбувається сьогодні? Чому мусульмани, які вчора не проявляли навіть недбалості в дотриманні норм Шаріату, сьогодні змінюють свої переконання? Звичайно ж, цьому є багато причин. Проте я спробую згадати деякі із них.
Більшість молодих людей, які заперечують явні положення Ісламу, називають себе «атеїстами» чи «деїстами» через вплив масової культури, серіалів і світського життя. Оскільки погляди цих молодих людей на життя і в питаннях віросповідання мають порожнечу, дані рухи можуть заповнити прогалину в них яким завгодно чином.
Більшість цих молодих людей не обізнані про системи Ісламу у відношенні життя. Усе, що вони знають, — це брехня, поширювана у відношенні Ісламу. Наприклад, наступні слова деїста є хорошим прикладом цього невігластва: «Я хочу мати можливість спіткнутись під час співу на дорозі. Іслам же цього не допускає».
Інша причина полягає в тому, що ці ненормальності зображаються як «свобода віри», а також в розуми людей регулярно запроваджують думку, що Іслам вже давно застарів. Якщо замислитись, то розуміння істинності необмеженої свободи в усіх сферах життя було запроваджено глибоко у підсвідомість людей. В межах свободи релігії і совісті адміністрація рамках губернатора Стамбула у 2014 році дала дозвіл на створення «Асоціації атеїзму», а 18 вересня 2018 року — «Асоціації деїзму». Віднині вони можуть спокійно проводити свою діяльність. Також відомо, що аргентинці в Газіантепі, корейці в Вані і т.д. так само намагаються отруїти розум нашої молоді. Ті, хто не шанує принципів Ісламу, у свою чергу очікують поваги і вимагають терплячості на свою адресу.
Деякі молоді представники атеїзму і деїзму говорять: «Якщо це і є мораль, політика і економіка тих, кого ви називаєте релігійними, то я — не релігійний», — і потім збиваються з курсу в ході пошуку і потрапляють під чужий вплив. Особливо в останні роки усі злочини, які виходять із рукотворних систем, були приписані Ісламу через діяльність так званих «ісламістів». Це, у свою чергу, призводить до виникненню людей, вороже налаштованих по відношенню до релігії. Замість того, щоб дізнаватись про Іслам із його джерел, ця молодь, розсердившись на бліх, кидає шубу в пічку.
Іще одна причина полягає в тому, що описуваний Іслам і проживаємий на життєвий практиці Іслам відрізняються один від одного. Особливо молодь може впадати в подібні думки, щоб заспокоїти свою совість, полегшити скоєння гріхів, іти в ногу з суспільством, часом і Заходом. Наприклад, дівчина, яка говорить: «Я вірю і є мусульманкою, але тепер я хочу носити міні-спідницю і ходити під руку зі своїми друзями», — може схилятись до подібному. Хоча замість цього треба було жити згідно своїй вірі, молодь, яка не розуміє цього, впадає в подібну помилку.
Таким чином, поширення цього збоченого невір’я відбувається через те, що Іслам не розуміють, не практикують, не запроваджують і не несуть з закликом. Сьогодні Іслам не запроваджується зі своєю акидою і системами в жодному куточку Землі. Багато неісламських концепцій, такі як «чернецтво», «філософія», «демократія», «секуляризм», «націоналізм» і «патріотизм», зображаються так,як нібито вони походять із Ісламу. Масштаб системності Ісламу не може бути реалізований в повній мірі у жодній із сфер нашого життя, оскільки це знаходиться під забороною. Люди знають лише про відрубування руки, забиття камінням, нормах помсти (кисас, «око за око»), полігамії і т.д. За допомогою перерахованого Іслам піддається нападкам, а так звані «ісламісти» заявляють, що Іслам не вирішує проблем і потребує реформ.
Запровадження атеїстичних і деїстських уявлень різноманітними державами сьогодні і наявність рукотворних систем в питанні управління, як би заявляючи: «Бог є, але у Нього немає авторитету!», — спричиняють сильний вплив на молодь. Королівства, демократії, республіки постійно запроваджують в суспільства основи деїзму і решти різноманітних «ізмів».
Ми можемо позбутись від цих ненормальних течій, тільки лише дотримуючись акиди і систем Ісламу.
Отож, усі оманливі ідеї, такі як атеїзм і деїзм, прийшли на наші землі з Заходу. Як сказав один із сучасників: «Це гра іноземних держав». Боротьба з цим ведеться не шляхом застосування демократії, секуляризму і законів Заходу, а шляхом повернення до ісламському порядку.
Ісламське віровчення наповнює відповідями усі сфери мислення, повністю переконуючи при цьому. Для віруючого, який сповідає ісламську акиду, не може бути місця для порожнечі. Тому масова поп-культура, серіали і тому подібне не можуть спричиняти на нього вплив.
Усі думки і системи, які суперечать Ісламу, повинні бути видалені із розумів і життя людства. Система Ісламу стане захисним бар’єром від будь-яких подібних порочних підходів, і люди вже не зможуть бути обманутими, а цим та до них подібним думкам ніколи не буде місця для пошани і допуску до свідомості людей!
Ці розумові течії та «ізми», які переслідують людство сьогодні, є реактивними, виникають із вакууму і спричиняють вплив на людей при підтримці нині існуючих режимів. З приходом ісламської системи джахілія (невігластво), яка живить ці течії, зникне, пробіли будуть заповнені Ісламом, реактивні причини зникнуть і, найголовніше, рукотворні системи завершать своє існування. Тоді люди піднімуться із пітьми до світла під керівництвом Ісламу, як це було зовсім нещодавно. Шлях же цього лежить у діяльності по встановленню Держави Праведного Халіфату.
وَقَالُواْ مَا هِيَ إِلَّا حَيَاتُنَا ٱلدُّنۡيَا نَمُوتُ وَنَحۡيَا وَمَا يُهۡلِكُنَآ إِلَّا ٱلدَّهۡرُۚ وَمَا لَهُم بِذَٰلِكَ مِنۡ عِلۡمٍۖ إِنۡ هُمۡ إِلَّا يَظُنُّونَ
«Вони сказали: «Є тільки наше мирське життя. Ми помираємо і народжуємось, і нас не губить ніщо, окрім часу». У них немає про це ніякого знання. Вони лише роблять припущення» (45:24).
1. Відждан — це сукупність почуттів, відчуттів і бажань (схильностей). Відждан походить із динамічної енергії. Інакше кажучи, людина відчуває себе безпорадною і неповноцінною, вдовольняючи свої потреби в виживанні і самозбереженні. Це явище врешті решт приводить її до поклонінню. Ця форма поклоніння виходить із шляху відждана. Наприклад, буддисти поклоняються коровам. Інакше кажучи, вони дивляться на корову як на істоту, яка вдовольняє їх потреби, і з цією думкою, яка виходить із відждана, вони обернулись до поклонінню корові. Християни говорять, що Іісус — син Божий, що так само виходить із шляху відждана. Хоча віра, яка виникає через шлях відждана, може привести до правильному,вона так само має велику ймовірність ввести людину в оману.
2. «KONDA Research and Consultancy» є анонімною компанією в Туреччині, яка спеціалізується на опитуваннях громадської думки і консультуванні. Вона була заснована у 1986 році Тарханом Ердемом, колишнім міністром промисловості і технології в лівоцентристському уряді меншості Бюлента Еджевіта в 1977 році.