Вплив розумових течій на ісламський світ

Знов же, в різні періоди людство ставало свідком підйому одних цивілізацій і краху інших.

Ісламська Умма вшанувалась честі нести усьому світу світло завдяки Божественному Одкровенню на протязі цілих 14 сторіч,тоді як Захід зазнавав темні часи. Проте коли мусульмани відвернулись від Ісламу, позабувши про те, що вони були звеличені ним, тоді вони опинились у приниженому положенні. Ми — як Ісламська Умма — зазнаємо період занепаду. Звичайно ж, у початку цього занепаду є своя довга історія,адже це не було чимось спонтанним і раптовим.

В боротьбі між добром і злом на історичній арені ми бачимо, що архітекторами великих змін, які витягували людей із безодні пекла, були посланці Всевишнього Творця і Божественні Послання. Одкровення (Вахй) — це даний людям божественний звід законів, який відокремлює істину від брехні і визначає хукми (закони), які відповідають природі людини, щоб виправити і покращити погіршений громадський стан.

Проте упорне протиборство з боку тих, хто відстоює брехню, несправедливість, темряву, не переставало продовжуватись. Всупереч тому, що основним посилом усіх божественних вчень була «відмова від рабства одних людей іншим і підкорення тільки законам Аллаха», завжди знаходились ті, хто бореться проти цього і прагне встановити свою систему «рабства одних людей іншим».

Таким чином, ісламський світ, який на протязі тривалого часу виступав лідером для людства і народів, вимушував тремтіти від страху неісламські уряди і влади, почав здавати свої позиції, приймаючи погляди, які суперечать Ісламу. З тих пір прийшов час для тих, хто наповнював чашу брехні в боротьбі між добром і злом. Сьогоднішній ісламський світ перетворився у місце, де панують західні ідеї.

Західні ідеї просочились в ісламський світ ближче до заходу правління Османської держави, яка представляла собою останню владу по Шаріату. Запровадження ідей і думок Заходу стало більш можливим після «Указу про реорганізацію» («Tanzimat Fermanı», 1839 р.), «Указу про реформи» («Islahat Fermanı», 1856 р.), «Першої конституції» («Birinci Meşrutiyet Anayasası», 1876 р.) і «Епохи другої конституції» («İkinci Meşrutiyet süreci», 1908 р.). Поруч з тим, що дані реформи і змінення не були здійснені спонтанно, вони також були реалізовані повністю під тиском іноземних держав та їх завербованих зсередини прибічників. Звідси ці реформи не виникли в результаті тиску і бажання, скерованого знизу у вверх, як це трапилось в Європі, а навпаки, були сформовані тиском іноземних держав в виді практики зверху вниз, а також за допомогою соціальної інженерії1 2.

Інструменти пропаганди

Пропаганда — це, по суті, процес переконання. Переконання — це форма сповіщення і передачі інформації. Проте фактична концепція пропаганди — це неповний, неточний, завчасний і спланований процес сповіщення і передачі інформації. Пропаганда — це психологічне переформатування групи, суспільства або окремого індивіда за допомогою систематичних практик. Таке переформатування може бути реалізоване згідно з методами і прийомами пропаганди, перш за усе — когнітивної, а також соціальної, культурної і політичної.

Коли західному світу не вдалось покінчити з Ісламом, він запустив пропагандистську війну, яка була настільки ж руйнівною, наскільки і брудною,щоб спочатку утримувати своє власне суспільство від Ісламу, а потім — для того, щоб відвернути самих же мусульман від Ісламу. Ця війна, яка проводиться на професійному рівні,продовжується і по сей день при тому, що брудні прийоми і руйнівні наслідки не перестають набирати обертів.

З іншого боку психологічна війна у відриві від звичайних методів ведення війни, таких як гарячі конфлікти і насильство (терор), займає вкрай важливе місце в наш час і найбільший відсоток у сукупності з усіма іншими методами війни. Наддержави разом з хорошими і поганими (особливо з поганими) організаціями, діючими в ім’я «нового світового порядку», успішно адаптуються до принципів ведення психологічної війни і проводять пропаганду за допомогою медіаресурсів (ЗМІ) вартістю в мільярди доларів, як того вимагає даний вид війни.

По суті, пропаганда — це свого роду метод протистояння. Мета пропаганди, створена кваліфікованими людьми — це хвалити або критикувати кого-небудь; притягти увагу цільової аудиторії у певну точку; направити цю увагу на певну ціль; мобілізувати цільову аудиторію в бажаному напрямку, зачіпаючи конкретні і точні нюанси. Таким чином, західний світ здійснює свою пропаганду за допомогою правових норм руками агентів, через деякі громадські структури і неурядові організації, а також через візуальні, друковані і інші засоби масової інформації.

Сьогодні неможна недооцінювати можливості і силу ЗМІ, Фактично, коли ми говоримо «медіаресурси», на думку спадають сучасні соціальні мережі, і може здатись, що перед нами — якесь нові відкриття, через що багато хто недооцінюють можливості засобів масової інформації. Проте з давніх часів вплив ЗМІ було серйозним пропагандистським інструментом по спричиненню впливу на народні маси.

Фактично, права рука Гітлера, доктор Пауль Йозеф Геббельс, який був рейхсміністром народної просвіти і пропаганди Німеччини в епоху нацизму, проводив рекламну і пропагандистську діяльність, а також був відомий тим, що контролював ЗМІ, відкрито підтверджує вищесказане в своїх творах і висловах. Йому належать наступні вирази:

• «Преса — це велетенська друкарська машинка, яку використовує влада!».

• «Скажіть брехню, і обов’язково знайдеться той, хто в неї повірить. Якщо ж ні, то продовжуйте брехати. Чим довше ви щось повторюєте, тим більше людей повірить цьому».

• «Дайте мені засоби масової інформації, і я із будь-якого народу зроблю стадо свиней».

• «Завжди тримайте навколо себе армію підлабузників».

• «Лідер з авторитетом і харизмою значно спрощує пропаганду. Хто скаже перше слово гучніше за усіх, той і перемагає. Важливі не просвічені інтелігенти, а маси,тому що їх легко обдурити».

Я думаю, що ці принципи медіа зовсім не чужді, тому що, дивлячись на сучасні ЗМІ, ми з легкістю побачимо відображення висловлювань Геббельса.

Коли радянські війська підійшли до воріт Берлину під час Другої світової війни, німецький народ продовжував думати, що Німеччина ось-ось виграє війну. Мільйони людей зібрались на мітинги, демонструючи свою відданість Гітлеру. Майже ніхто із народу, називавшого Гітлера «Посланцем Бога», «Великим вождем», «Великим Президентом», «Великим Спасителем», по спливанню місяця після смерті Гітлера не зміг признатись в тому, що віддавав свій голос за нього.

Лихий стан, в якому опинились мусульмани

Ідейний занепад мусульман, породжений пропагандою соціальної інженерії, а також нерозуміння деяких шаріатських правил призвели до тому, що мусульмани почали запроваджувати в своєму житті суперечливі хукмам Шаріату порочні західні ідеї.

Таким чином, мусульмани почали сприймати демократію як просто «обрання правителя», а секуляризм — як «прояв рівнозначної терпимості до релігій». У них виникла неправильна поведінка, яка виходить із нездатності відрізняти між хадаратом (культурою, цивілізацією) і маданіятом (науково-технічними досягненнями людства). На додаток до цьому вони надали важливості усьому матеріальному в своєму житті і почали вдаватись до утилітарних підходів (вигоди). А також вони почали вважати, що мета виправдовує засіб.

Таким чином, мусульмани почали шукати вихід із занепаду в західних помилкових ідеях, які безпосередньо призвели їх до даному занепаду. Одним словом, вони шукали вихід в тій стороні, звідки прийшла на їх голови проблема.

Проблема набула таких масштабів, що мусульмани заблукали серед оманливих і порочних шляхів. Скільки б не існувало сьогодні куфру, непокірності і гріховності, захоплення ними з боку мусульман зросло з появою престижу у такого поняття, як «сучасність», і тоді мусульмани не те щоб не зуміли втекти від західних ідей, а навіть самі без оглядки потягнулись у їх напрямку.

Ті, хто до недавнього дня називав демократію куфром і ширком, сьогодні увійшли і зайняли місце в парламентській системі. З’явились мусульмани, які почали вихваляти такі брехливі ідеї як «влада віднині належить народу!», «демократія — не на один, а на кожен день!», «доброчинство в республіці!» і т.д. З’явились також мусульмани, які почали говорити: «Не втручайте релігію у це питання», — у той час як секуляризм є куфром і викликом Аллаху; а при виді мункара вони вторять: «Треба підлаштовуватись під час, якщо він не підлаштовується під тебе», — в той час як на них лежить обов’язок покласти край даному гріху і припинити його. Також зросла кількість мусульман прагматичного складу розуму, які почали мислити по-макіавеллістські, беручи в основу критерій користі і шкоди замість гріха і воздаяння, позабувши, що неможна досягти довольства Аллаха шляхом хараму.

Жінки — це стать, яку необхідно захищати. Але сьогодні ми стаємо свідками тих, хто відстоює непристойну поведінку своєї дружини і сестри і насолоджується цим; тих, хто відчуває невдоволення, витрачаючи із свого майна на шляху Аллаха, в той час як вони повинні були б відчувати радість від цього; тих, хто говорить, що треба з куфром і кяфірами «обходитись з терпимістю і любов’ю», у той час як Аллах описує невір’я і невіруючих як бруд і нечистоти; а також тих,хто виступає за примирення і союз з невірними і многобожниками, в той час як Аллах велів відвернутись від невіруючих і многобожників.

Найсумніше у даній ситуації — це те, що мусульмани шукали рішення проблем в західних думках, у той час як ці проблеми виникли в результаті дій, скоєних під враженням тих самих західних ідей, прийнятих мусульманами, не знаючи навіть їх назв. Вони почали шукати вихід в самій безвихідності.

Подібних вищенаведеним прикладам можна перерахувати іще багато. Природно, мусульманин потрапляє у подібну ситуацію тоді, коли відходить від ісламського мислення.

Рішення

Важливість місця, яке займає мислення в житті людини, очевидно. Людина продовжує залишатись людиною тільки до тих пір, поки здатна думати. Адже найбільш наочною відмінністю між людьми і тваринами є здатність людини мислити. Думати, тобто міркувати, — означає робити розумове судження про речі і події. Коли людина підкоряється світу Одкровення в своїх судженнях, вона відрізняється від тварин. В протилежному випадку вона просто гониться за своїми почуттями і бажаннями, подібно тварині. Всевишній Аллах сказав:

أَرَءَيۡتَ مَنِ ٱتَّخَذَ إِلَٰهَهُۥ هَوَىٰهُ أَفَأَنتَ تَكُونُ عَلَيۡهِ وَكِيلًا ٤٣ أَمۡ تَحۡسَبُ أَنَّ أَكۡثَرَهُمۡ يَسۡمَعُونَ أَوۡ يَعۡقِلُونَۚ إِنۡ هُمۡ إِلَّا كَٱلۡأَنۡعَٰمِ بَلۡ هُمۡ أَضَلُّ سَبِيلًا

«Чи бачив ти того, хто обожествив свої забаганки (почуття і бажання)? Хіба ти є його попечителем і хранителем? Або ти вважаєш, що більшість їх здатні чути чи розуміти? Вони — усього лише подоба худоби, і навіть більше, вони іще збились зі шляху» (25:43,44).

Цей аят вказує у цілому на важливість мислення для людей. Що стосується важливості мислення, зокрема — для мусульман, то мусульманин — це не просто чоловік. Він — чоловік, який підкоряється вихованню і дисципліні свого Господа в своїх думках, вчинках, бажаннях і почуттях. Ця його особливість називається «ісламською особистістю». Мусульманин повинен бути стійким в тому, щоб відповідати цій особистості.

Посланець Аллаха ﷺ сказав наступне:

لَا يُؤْمِنُ أَحَدُكُمْ حَتَّى يَكُونُ هَوَاهُ تَبَعًا لِمَا جِئْتُ بِهِ

«Ніхто із вас не увірує, поки його бажання не будуть відповідати тому, що я приніс» (імам Нававі).

В наступному аяті Всевишній Аллах показує, що віруючі не повинні бути схожими на інших людей, що вони повинні володіти якостями певної особистості, тобто ісламської особистості:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ لَا تَكُونُواْ كَٱلَّذِينَ كَفَرُواْ

«О, ті, які увірували! Не будьте схожими на невіруючих» (3:156).

І після усього цього мусульманам треба по-справжньому розібратись в тому:

• що ідеї «свобод» породила думка, яка визнає суверенітет індивіда, який самостійно встановлює порядок і створює доктрини, його святість, абсолютну свободу; а розбещення і розпусту народу Лута (Содом і Гоморра) продуктом цієї самої думки;

• що в результаті макиавелістської думки стало нормальним вживання алкоголю і наркотиків, участь в азартних іграх, поширенні відсоткового росту через володіючі капіталом банки у якості джерела рішення для економіки;

• що раціоналістична думка ігнорує зміст і дух при освяченні матерії і що вона є результатом ідеї про те, що розум є єдиним критерієм істини, а також вона наважується розглядати навіть такі питання, як відповідність правильності ісламських ідей, поглядів і хукмів — чи придатні вони для запровадження чи ні;

• що гуманістична думка, яку намагаються представити так, ніби це «любов до людей», насправді означає «обожествління (освячення) людини»;

• що саме позитивістська думка винна в тому, що мусульмани почали розуміти розвиток і прогрес чисто на матеріальному рівні.

Одним словом, ми повинні по-справжньому розібратись в цих і решті порочащих людство західних ідеях, докопавшись до їх правди і суті. Ми повинні показати усьому світу, що вони суперечать природі, розуму і реальності життя. Неможливо приховати від очей те, наскільки висока руйнівна сила цих ідей, висуваємих, у свою чергу як просто «невинна спроба міркувати» і «філософський пошук істини». Безперечно, мислення важливе для людей у цілому, і для мусульман — зокрема. Проте ідейні пошуки людини, які не брали до уваги обмеженість розуму і знаходились у відриві від Божественного Одкровення і природи людини, привели її не до досконалості і розвитку, а до краху і занепаду.

Проте наш Всевишній Господь, Який створив людину, життя і Всесвіт, ниспослав Своє Одкровення як інструкцію по порятунку і путівник людству через Своїх пророків, ніби факел для Своїх рабів, заблудших у пітьмі.

Іслам є останньою істинною релігією, ниспосланою нашим Господом Своїм рабам. Варто знати, що Іслам — не гіпотетична релігія. Як і у кожному питанні, Іслам так само надав метод і для мислення. Виключення ісламської акиди із ідейної основи тобто основи мислення, викликало відхилення мусульманина у вищезгаданих питаннях. Перше за усе, необхідно відвести Ісламу те місце, яке він заслуговує у свідомості мусульман, і детально роз’яснити той факт, що ісламська акида є єдиним ідейним правилом для мусульман. Поряд з цим одним із наших основних обов’язків є об’єднання порятунку людства зі світлом Одкровення, відмовившись від усіх західних ідей, які розбестили ідейний світ мусульман і зруйнували їх життя.

فَأَمَّا ٱلزَّبَدُ فَيَذۡهَبُ جُفَآءٗۖ وَأَمَّا مَا يَنفَعُ ٱلنَّاسَ فَيَمۡكُثُ فِي ٱلۡأَرۡضِۚ

«Піна буде викинута, а те, що приносить людям користь, залишиться в землі» (13:17).

Усвідомлення істини, яку наш Господь згадав в Своїй Книзі, є благословенням, яким Аллах обдарує людство, можливо, нашими руками — руками Своїх відданих рабів.

Безперечно, ті дні дуже близькі для тих, хто чекає їх з нестерпним бажанням.

О, Аллах! Обдаруй нас щитом! Безперечно,Ти — Всемогутній!

إِنَمَا الْإِمَامُ جُنّةٌ يُقَاتَلُ مِنْ وَرَائِهِ وَيُتقَى بِهِ

«Імам — це щит, за яким б’ються і яким захищаються» (Муслім).

Куртулуш Севінч

____________________

1. Соціальна інженерія — цілеспрямоване формування специфічної групової соціальної поведінки.

2. «Політична історія ХХ сторіччя», Фахір Армаоглу («20. Yüzyıl Siyasi Tarihi», Prof. Dr. Fahir Armaoğlu).