Як ви знаєте, якщо одна із двох речей чи явищ може існувати лише тоді,коли немає другої, то це називається протилежністю. Інакше кажучи, там, де є одна із протилежностей, як, наприклад, день чи ніч, істина чи брехня, хакк чи батиль, друга повинна зникнути.
Боротьба між хакком і батилем, історія якої почалась зі створення людини, буде тривати до кінця світу. Поборники батиля хочуть розповсюджувати свої злі помисли в усіх сферах життя, зносячи будь-які перешкоди, які заважають їм сіяти жорстокість і порочність. А прибічники істини так само прагнуть виконати як мету свого призначення, так і вимогу своєї природи — усунути жорстокість і порочність. Адже у різні періоди часу бувало так, що один із них сяяв яскравіше, а інший залишався у тіні. Зокрема, приходили часи, коли влада мусульман, яка витікає із їх акиди, отримувала верх, і істина домінувала в усіх сферах життя, а брехня уходила в забуття. На жаль, на протязі двох останніх сторіч, особливо в ході минулого сторіччя, ми є свідками того, як порочність пронизує усі аспекти життя, причиною чого є позбавлення мусульман політичної влади.
Звичайно, боротьба між істиною і батилем відбувається не тільки в військово-польових умовах. Ця боротьба так само ведеться на ідейному, політичному і економічному рівнях, тому що поборники батиля на протязі останнього сторіччя зробили ці рівні своїми основними площинами атак, скерувавши туди усю свою жорстокість і підступність. Невпинна боротьба в ідейному полі призвела до гіршому, оскільки поширила ідею відчуження мусульман від своїх цінностей, дискредитувавши концепції Ісламу, спустошуючи їх і відхиляючи від першоджерела, замішуючи свої ідеї куфру в концепції Ісламу, спотворюючи ясність Ісламу і поширюючи ідею про припустимість інтерпретувати погляди Ісламу на свій особистий розсуд.
Місіонери, які проводили ідейні і політичні атаки при підтримці своїх держав, не тільки не зустріли опору з боку місцевої влади, але і притягли правителів мусульманських країн до поширенню оманливих поглядів, ідей і думок. Звичайно, більш серйозна проблема полягає в тому, що багато так званих «вчених», які позиціонують себе «спадкоємцями пророків», брали участь в даному зульмі.
«Зульм», в загальному змісті, визначається як «перенос чого-небудь зі свого законного місця на інше». Інакше кажучи, це називається утисканням, що означає «відняття права у правовласника і передача його тому, хто не має на нього права». Відняти право у Малік уль-Мульк (Аллаха), у Володаря усього, і віддати його людині, означає зульм у відношенні релігії Аллаха і усього людства.
Ідеї, які витікають із порочних доктрин Заходу, таких як демократія, секуляризм, республіканство і ідея свобод, займають пануюче положення. Ісламська віра не дозволяє жодному мусульманину погоджуватись на узурпацію людиною права Аллаха на панування через керівництво даними ідеями, як і зобов’язує кожного мусульманина проявляти пильність, щоб протистояти цим порочним думкам. Прикрашені і далекі від істини промови правителів і порушників спокою не повинні впливати на нашу позицію по відношенню до цих оманливих ідей. Ми згадали це, щоб підкреслити, що дане питання не входить в рамки наших особистих переваг.
Демократія, яка суперечить Ісламу, є однією із найбільш розповсюджених серед мусульман ідеєю. Слово «демократія» утворено із таких грецьких слів, як «демос» і «кратос», які означають «народ» і «влада» відповідно, і є «формою правління, при якій суверенітет і панування належить народу». При такому визначенні веління Аллаха відсуваються на задній план, а домінування переходить в руки людей. Знов же, передача людині права Аллаха, Який створив і упорядкував усе, є найбільшим зульмом. Який же вчений мусульманин, просвітитель, письменник чи мислитель може наважитись сказати, що демократія виходить із Ісламу, не суперечить Ісламу і її можна приймати і використовувати у якості інструменту?
إِنَّمَا يَخۡشَى ٱللَّهَ مِنۡ عِبَادِهِ ٱلۡعُلَمَٰٓؤُاْۗ
«Бояться Аллаха серед Його рабів тільки володарі знання» (35:28).
Знов же, у той час як ведення політики над суспільством через ідеї куфру правителями вже є зульмом, то їх спроби нав’язати прийняття даних ідей решті інших є іще більшою жорстокістю. Але більше усього вражають фетви так званих «вчених», які виривають шаріатські тексти із свого контексту, щоб внести свою лепту і виявитись корисними в запровадженні законів Заходу.
Хайреддін Караман підходить до даному питанню не з релігійної, а з чисто прагматичної точки зору, говорячи: «Демократія з її філософією і технічною стороною не може бути політичною системою мусульман. Проте механізм демократії може бути використаний до тих пір, поки не буде знайдено дещо більш краще і більш відповідаюче принципам Ісламу і політичної теорії»1.
Відомі «вчені» і «мислителі» в мусульманському світі відстоюють демократію і стверджують, що Іслам або мусульмани не можуть мати проблем з демократією. Наприклад, демократію відстоювали такі особистості, як Юсуф аль-Кардаві, Мухаммад Абед аль-Джабрі, Малек Беннабі, Рашид аль-Ганнуші, Хасан ат-Турабі, Абдолкарім Соруш, Фазлур Рахман, Аллаль аль-Фассі, Бен Бадіс, Ахмад Райсоні і Абдульваххаб Ефенді.
За словами Юсуфа аль-Кардаві, який нещодавно покинув пост президента «Міжнародного союзу мусульманських вчених», визначення демократії у якості «системи, яка суперечить пануванню Аллаха» аналогічно позиції харіджітів. Харіджітська позиція, яка закликала Алі (р.а.) до «арбітражу Корану», була, за словами Алі (р.а.), «ствердженням істини в ім’я батиля», і аль-Кардаві прирівняв це до критики демократичного правління.
Аль-Ганнуші заявив на з’їзді партії «Ан-Нахда», що тепер вони відмовляються від ісламізму і переходять до мусульманської демократії.
Закони і постанови, прийняті «Партією Справедливості і Розвитку» (ПСР) і Ердоганом, найбільшими пропагандистами демократії в Туреччині, які вихваляють демократію на усіх без винятку платформах і які націлені на просунуту демократію як новий поріг, є важливими показниками ступеня просякнутості оманливими ідеями.
Іще однією ідеєю куфру є секуляризм.
Секуляризм — це ідея, яка закликає не змішувати релігію з життям, тобто з управлінням. Сьогодні ідея, яку усі країни без винятку беруть за основу в своєму державному управлінні, полягає в тому, щоб виключити релігію із життя згідно з принципом секуляризму. На жаль, навіть цю порочну думку намагаються нормалізувати в Уммі політики і так звані «просвітителі». Серед усіх рухів найбільших успіхів в ангажуванні ідеї секуляризму серед мусульман отримала «ПСР». Збиток, завданий тими, хто ззовні схожий на «свого», незрівнянний зі шкодою, отриманою від невіруючих на полі битви.
У 2011 році в інтерв’ю Моне ель-Шазле, яка була представлена прем’єр-міністру Туреччини під час його візиту в Єгипет як єгипетська Опра Уінфрі, що транслювався на каналі «Dream TV Egypt», Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що концепція секуляризму не є якоюсь математичною концепцією.
Прем’єр-міністр Ердоган продовжив свої слова наступним чином:
«Я вірю, що Єгипет побачить це в свій перехідний період, особливо в умовах демократії. Інакше кажучи, світський державний устрій — це не безрелігійність, а гарантія для кожного, що він зможе запроваджувати свою релігію так, як він вірить. Кожен повинен винести для себе цей урок. Нікому взагалі не варто турбуватись про це, а ті, хто будуть готувати конституцію, повинні забезпечити внесення цього аспекту в головний закон країни. Єгипет повинен сказати: «Держава гарантує право усіх релігійних груп на віру!», — і ставиться до усіх однаково. Нікого не треба позбавляти його віри. Необхідно було зробити подібну заяву. Якщо Єгипет почне свій шлях звідси і буде дотримуватись цього, то суспільство набуде миру. Держава повинна буде поважати віру і переконання усіх: мусульман, коптів, навіть нерелігійних людей і атеїстів. Їх теж вона повинна убезпечити. Так виглядає світська держава. Але людина не може бути світською. Тайіп Ердоган — не світський, Тайіп Ердоган — мусульманин. Але Тайіп Ердоган — прем’єр-міністр світської держави, і він намагається робити те, що необхідно, найкращим чином».
Знов же, у 2016 році, в період розробки нової конституції, Ердоган прокоментував наступні слова спікера Великого національного зібрання Туреччини Ісмаіла Кахрамана, сказані в Хорватії: «Секуляризму не повинно бути в новій конституції».
Ердоган заявив: «Наш спікер парламенту висловив свої особисті переконання. Промова, яку я сказав в Єгипті, дуже і дуже важлива у цьому відношенні».
В той же період офіційний представник «ПСР» Омер Челік в своїй заяві після зустрічі з представниками Центральної Виконавчої ради партії (MYK) висловив наступне:
«Такі поняття, як секуляризм і демократія, були суперечливими концепціями в старій Туреччині. Ми вважаємо, що ці концепції утворюють сумісність між собою. Ми вважаємо, що секуляризм є принципом, який забезпечує громадське благополуччя, і принципом неупередженості, за допомогою якого держава зберігає рівну дистанцію по відношенню до усіх переконань і конфесій. Проблеми, з якими ми стикаємось, полягають в тому,що ці поняття вириваються із свого контексту і трансформуються в ідеологічні концепції. Секуляризм так само присутній в тексті нашої нової конституції. «ПСР» виступає за ліберальний секуляризм. Ми розглядаємо секуляризм як гарантію свободи релігії і совісті».
Аналогічним чином такі ідеї як націоналізм і патріотизм, які повністю суперечать Ісламу і які походять із вірувань і цінностей Заходу є ідеями зульма, які розділяють Умму і сіють всередині неї ненависть і ворожнечу. Націоналізм, заснований на принципі збереження переваги своєї раси і нації, повністю протилежний прагненню Ісламу до переваги через такву, тобто через поклоніння Аллаху. Так само ж патріотизм, який є доповненням ідеї націоналізму, формується шляхом звеличення шматка землі, обмеженого певними кордонами, на якому живе людина.
Ідеї «свободи віросповідання», «свободи власності», «свободи думки» і «свободи особистості», які доповнюють ідею демократії, стали бичем суспільства. Там, де є Іслам, там панує не ідея свобод, а право, закон, справедливість і милосердя. Ця міра представляє вищу досконалість, якої не може досягти жодна рукотворна система, суспільство або правитель. В цьому змісті в Ісламі є: ми, а не я; суспільство, а не індивід; порядок, а не порочність; і істинне братство. Якщо проявляти покірність Аллаху належним чином, то можна досягти щастя і порятунку.
Сьогодні правителі,які запроваджують ідею порочних свобод під іменем демократії і секуляризму, вчиняють несправедливо по відношенню до суспільству, яке складається із мусульман. Закони, які вони видають, порушують порядок, пов’язаний з громадським життям, а також з підступністю уражають інститут родини. За допомогою Стамбульської конвенції, яка бурно обговорюється, вони прагнуть знецінити родину і суспільство. На жаль, всупереч тому, що зло цієї конвенції охопило громадськість, ані вчені, ані просвітителі не виразили свого невдоволення, щоб не конфліктувати і не суперечити нинішній адміністрації держави. Неможливо позбутися від цих проблем, якщо рішення Ісламу, в який ми віримо, не будуть запроваджені в кожній сфері.
Там, де є секуляризм, немає релігії (Ісламу); де панує демократія — немає Шаріату (хукмів Аллаха); де є ідея свобод — немає справедливості, покори Аллаху і порятунку; де є ідеї націоналізму і патріотизму — немає Умми, єдності і ісламського братства.
Сьогодні вчені, правителі і просвітителі, які говорять про використання цих ідей у якості інструменту для досягнення своїх цілей, наважуються зображати ці ідеї так, ніби ті витікають із Ісламу,і мімікрують під ісламістів, запроваджуючи при цьому оманливі батиль ідеї. Хоч в розумному, хоч в релігійному змісті жодна із цих ідей не виходить із Ісламу і не може співіснувати поруч з Ісламом. В серце, в яке проникли демократія і секуляризм, не залишається місця для віри, а в свідомості — для розсудливості. Суспільство, в якому є такі заборонені Ісламом ідеї, як націоналізм, патріотизм і свободи, неминуче приречене на розпад, роздробленість і порочність. Так звані «вчені», які зображають націоналізм і патріотизм як витікаючі із Ісламу ідеї, або ігнорують істину, або є крайніми невігласами.
Правителі, які не проясняли для себе цілей в своїй свідомості, з часом не те, щоб не змогли використовувати ці чужді ідеї у якості інструменту, а самі стали слугами і знаряддями ідей секуляризму, демократії і націоналізму. І, звичайно ж, «вчені і просвітителі», які досі цього не бачать, не можуть відмовитись від того, щоб лестити правителям. Спроби тих, хто оскверняє свій розум і язик батиль ідеями, поруч зі спробами представити їх такими, ніби вони виходять із Ісламу, є повним безумством. Але наш Господь сказав:
إِنِ ٱلۡحُكۡمُ إِلَّا لِلَّهِ
«Рішення приймає тільки Аллах» (12:40),
وَأَنِ ٱحۡكُم بَيۡنَهُم بِمَآ أَنزَلَ ٱللَّهُ وَلَا تَتَّبِعۡ أَهۡوَآءَهُمۡ
«Суди між ними згідно тому, що ниспослав Аллах, не потурай їх бажанням» (5:49),
وَلَا يُشۡرِكُ فِي حُكۡمِهِۦٓ أَحَدٗا
«Ніхто не приймає рішень разом з Ним» (18:26).
Абсолютно усі хукми Ісламу гласять про те, що серед мусульман неможливе існування яких-небудь форм правління або систем окрім Ісламу.
Іслам, з волі Аллаха, знов буде панувати в усіх сферах життя через Халіфат, подібно Сонцю, який розганяє пітьму, благій звістці, яка відганяє відчай, аш-шіфа, зцілюючий організм. В той день ці порочні ідеї куфру будуть виключені із усіх сфер життя мусульман. Мусульмани набудуть благополуччя обох світів за допомогою рішень, витікаючих із бездоганної акиди Ісламу. А жорстокі правителі, збиваючі з пантелику вчені і наймані просвітителі отримають по заслугам.
Використана література:
«Атака Америки по знищенню Ісламу», видавництво «Köklüdeğişim».
https://www.sabah.com.tr/gundem/2011/09/15/basbakan-erdogandan-laiklik-acilimi
http://www.iktibascizgisi.com/laiklik-ve-demokrasi/
http://www.aljazeera.com.tr/gorus/İslâmciligin-demokratik-donusumu-mumkun-mu
Сулейман Угурлу, «Критика демократії», видавництво «Köklüdeğişim».
Мухаммад Кутб, «Сучасні розумові рухи».
_________________________
1. Газета «Yeni Şafak», 29.05.2014