Засуджуване ділиться на дві категорії, оскільки враховується місце і час його виникнення, а також враховується той, хто став причиною появи засуджуваного, і той, хто робить його.
1) Враховуючи місце і час
Засуджуване робиться як в приватних місцях, так і в громадських. Одним із приватних місць, де робиться засуджуване, може бути дім. В домі може відбуватись заборонене змішування статей (іхтілят), перелюбство, розпиття алкогольних напоїв і т.п. До громадських місць відносяться ринки, мечеті, вулиці і т.д., тобто місця, для відвідування яких не вимагається спеціальний дозвіл. В громадських місцях відбувається засуджуване в виді оголення аурату, продажу алкогольних напоїв, продажу відеопродукції і журналів сексуально-еротичного і порнографічного характеру, крадійство і т.п.
Що стосується часу, то факіхи для змінення засуджуваного обумовили момент скоєння гріхів, адже якщо гріх вже скоєний, то неможливо його змінити /усунути. Можна лише стримувати від його скоєння у майбутньому, наказувати дотримуватись схвалюваного, а також зробити насіхат.
Кожен скоєний гріх має свої хукми, які можуть відрізнятись від хукмів іншого гріха. Наприклад, чоловік, який вжив алкогольний напій, відрізняється від того, хто скоїв вбивство. Отож, те, що зробив Мустафа Кемаль Ататюрк, відноситься до даної теми. Після того, як в 1924 р. був скасований Халіфат, а світські закони були встановлені в Дар уль-Іслям, мусульмани повинні були піднятись і силою змінити це гріховне положення. Проте сьогодні ми знаходимось в положенні, коли гріх вже скоєний, а справа завершена, і світські закони пустили коріння в землях Дар уль-Іслям. Це означає, що сьогоднішнє положення відрізняється від положення у часи Ататюрка. Сьогодні в перетворенні наших земель, де головують світські закони, в Дар уль-Іслям стало обов’язковим слідувати методу Посланця ﷺ.
2) Враховуючи того, хто став причиною появи засуджуваного, і того, хто робить його
Створення підґрунтя для скоєння гріха або само скоєння гріха виходять або від індивідів, або від правителя, або від груп. Засуджуване, яке робиться індивідом чи правителем, зрозуміло і не потребує роз’яснення. Що стосується засуджуваного, яке робиться групами, то тут мається на увазі їх заклик до скоєнню харама чи невір’я. До числу таких груп відносяться ті, які ґрунтуються на секуляризмі, демократії, націоналізмі, соціалізмі та інших ідеях невір’я. Змінити ці групи є ваджибом, оскільки їх основою стали ідеї невір’я,більше того, вони ведуть заклик до цих ідей.
Під словами «той, хто став причиною для скоєння засуджуваного, і той, хто коїть засуджуване» мається на увазі, що гріх може робитись, а може тільки підготовлюватись підґрунтя для його скоєння. Наприклад, правитель або робить засуджуване в виді розпиття алкогольних напоїв чи прийняття законів невір’я, або правитель дозволяє відкриття домів розпусти чи питних закладів. Саме звідси і витікає відмінність між тим, хто сприяє скоєнню засуджуваного і, тим, хто безпосередньо робить його.
Існування цієї відмінності дуже важливе для індивідів і груп, особливо сьогодні. Адже розуміння даної відмінності і його дотримання визначає дії індивідів і груп, а також визначає першочергові задачі в процесі змінення гріху. Адже коли правитель сприяє скоєнню гріха (а більшість гріхів в наш час коїться з його вини), то змінення цього гріховного положення можливе лише зі скасуванням такого правителя. Якщо є переважаюча схильність (галябат уз-занн) в тому, що є можливість усунути засуджуване силою, тоді це треба зробити. Якщо немає можливості усунути гріх, тоді сила не застосовується, оскільки застосування сили не дозволить досягнути основної цілі (тобто усунення засуджуваного). Доказом цьому служить той факт,що в хадісі говориться про перехід від сили до слову, коли немає можливості змінити гріх силою, тобто немає можливості позбутись від засуджуваного:
فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِلِسَانِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِع فَبِقَلْبِهِ وَذلِكَ أَضْعَفُ الْإِيمَانِ
«…якщо ж він не зможе [зробити] цього, [нехай змінить це] своїм язиком, а якщо не зможе, то [нехай противиться цьому] своїм серцем, що буде найбільш слабким [проявом] віри». Проте якщо засуджуване (скоєнню якого посприяв правитель) буде усунуто силою, то це буде шуканим зміненням засуджуваного, оскільки таке положення не триватиме довго, наприклад якщо спалити питний заклад, то на його місці, з дозволу правителя, побудують новий; якщо зруйнувати дім розпусти, то на його місці, з дозволу правителя, побудують інший; якщо зруйнувати бар чи банк, то на їх місці, з дозволу правителя, побудують нові. І усе це не буде зміненням засуджуваного,тому що справжнє змінення відбудеться тільки тоді, коли буде скасований винуватець скоєння гріхів, тобто сам правитель.
Матеріал із книги: «Норми Шаріату про діяльність наказувати схвалюване і утримувати від засуджуваного» («Аль-Амру біль мааруф ван-нахъю аніль мункар»)
Ясін ібн Алі