В рамках даної статті ми обговоримо питання про те, чи може Управління по справам релігії Туреччини (Diyanet İşleri Başkanlığı) та інші кола по винесенню фетв розглядати кредити нижче реальної відсоткової ставки не як ріба, а також чи є подібна думка у Абу Юсуфа і чи допускає Абу Юсуф відсотки.
Хоча фетва, винесена Радою релігійних фетв відносно покупки дома у Адміністрації житлового будівництва Туреччини (TOKİ), заснована на другій думці Абу Юсуфа, який сказав: «Якщо відбувається знецінювання вартості фелса [1], його треба оцінювати по сріблу», — текст договору чітко і ясно включає практику нараховування відсотків. При ознайомленні з договорами, підготовленими TOKİ, видно, що вираз «відсотки» чітко включено в текст. Тому договір купівлі-продажу, в якому відсотки явно включені в договір, у жодному разі не є допустимим з ісламської точки зору, і було б неправильного говорити, що Абу Юсуф дозволив подібне, оскільки ніхто не може дозволити собі сказати, що Абу Юсуф допустив яку-небудь дію, в якій явно і недвозначно присутній елемент хараму. Наприклад, в книзі Абу Юсуфа «Кітаб аль-Харадж» говориться: «Не робляться торгові відносини з послом чи мустаміном харбієм навколо вина чи свинини, і недопустимо мати з ним справу, в якій задіяні відсотки». Неможливо уявити, щоб Абу Юсуф, який не дозволяв угоди під відсотки навіть з харбіями, дозволяв такі договори, в яких відсотки задіяні в явному виді.
Згідно ісламському фікху, основою грошей є золото і срібло, і усі оцінки вчених фікху відносно грошових засобів були зроблені на основі того ж самого золота і срібла. Тому, якщо борг, зафіксований в договорі, виражений в золоті і сріблі, і їх вартість збільшується чи зростає яким-небудь чином, то боржник повинен виплати тільки ту суму, яку він повинен, і він не повинен виплачувати більше чи менше цієї суми. Вчені фікха прийшли до єдиної думки по даному питанню [2].
На думку факіхів ханафітського мазхабу, між інфляцією і боргом немає ніякого зв’язку. Цієї точки зору дотримуються, зокрема, імам Мухаммад, ас-Сарахсі і аль-Касані. Наприклад, аль-Касані заявляє наступне щодо цього: «Існує іджма, що якщо щось купується за певну суму фелса, а вартість фелса збільшується чи зменшується до виплати цієї суми, то договір не буде визнаний дійсним. Замовник повинен оплатити оговорену кількість фелсів. В цьому випадку цінність не враховується, тому що збільшення чи зменшення вартості фелсів не приводить до тому, що вони перестають бути грошима. Хіба не очевидно, що дирхами усе іще використовуються у якості грошей, хоча вони іноді набувають цінність, а іноді знецінюються?!» [3]. Знов же, Ібн аль-Хумам, один із ханафітських вчених, говорить по тому ж самому питанню наступне: «На загальну думку, якщо ці гроші втратять свою вартість до того, як будуть передані продавцю, договір купівлі-продажу не буде визнаний недійсним. В такому випадку (понісший збиток) продавець не має права вибору… Яка б сума не була оговорена при укладанні договору, вона повинна бути виплачена».
Тим не менш, в джерелах наводяться ствердження про те, що Абу Юсуф, один із провідних вчених ханафітського фікха, спочатку дотримувався даної точки зору, а пізніше відмовився від цієї думки. Фетва Абу Юсуфа стосується фелсів, використовуваних у якості грошей для позначення додаткових до золоту і сріблу «дрібних і розмінних» монет в обігу. Справа не в золоті і сріблі, які є основою грошової і валютної маси. Різноманітні думки і розбіжності, які існують серед факіхів в різних мазхабах чи в ханафітському мазхабі, зазвичай стосуються тільки фелсів. Вони не зачіпають золото і срібло. Існує іджма у відношенні золота і срібла. Будь-яке збільшення вартості золота (динара) і срібла (дирхама) не враховується в заборгованостях, виникаючих в результаті угод купівлі-продажу (байъ) чи процесу запозичення (кард).
Вчені, переважно факіхи ханафітського толку, класифікували гроші в основних рамках наступним чином:
З точки зору причини боргу
Питання полягає в тому, яким чином гроші, які є предметом боргу, стали становити собою цей самий предмет боргу. Інакше кажучи, що стало причиною виникнення заборгованості? Чи трапилась пряма видача яких-небудь готівкових грошей на підґрунті договору у якості займу (кард) чи на підґрунті договору купівлі-продажу (байъ)? Чи витікає причина заборгованості із того, що хтось позичив комусь іншому 500 фелсів чи 100 дирхамів на певний строк, або ж заборгованість є предметом продажу яких-небудь товарів чи послуг? Наприклад, чи є це угодою купівлі-продажу, як у випадку, якщо чоловік продає у розстрочку одяг іншому чоловіку за декілька дирхамів чи фелсів в еквіваленті фелсів регіону, в якому він сам проживає, чи це інше? Відповідно, між сторонами укладається договір або за допомогою боргового договору (кард) в результаті прямого запозичення грошових засобів, або договору купівлі-продажу (байъ) в результаті покупки і продажу яких-небудь товарів. Вчені фікха висловлювали свої думки в залежності від різноманітних ситуацій, беручи до уваги сабаб (причину) виникнення боргу.
Проте при аналізі виразів, наводимих в різноманітних джерелах, стає очевидним, що думка Абу Юсуфа відноситься не до борговому договору, а до договору байъ [4].
З точки зору статусу грошових засобів, які є предметом боргу
Вчені фікха проаналізували і оцінили реальність грошових засобів, які є предметом боргу, в чотирьох пунктах. Тут є різниця між золотом і сріблом, які по своїй природі несуть характер готівкових грошей, та іншими монетами,які приймаються і використовуються людьми у якості готівкових грошей. З цієї причини розбіжності між правознавцями Ісламу по даному питанню — як і в фетві Абу Юсуфа — стосуються не золота і срібла, а монет фелс, які представляють собою гроші із інших видів металів. Це пов’язано з тим, що в залежності від часу відбуваються змінення в статусі цих грошей. До них відносяться:
а) Положення повного вилучення грошей із обігу
Це відбувається, коли орган, який випустив гроші, припинив усі операції, пов’язані з цими грошима, по усій країні. В цьому випадку існують різноманітні думки про те, що повинен робити чоловік, який має борг в валюті, вилученої із обігу. На думку Абу Ханіфи, в такому випадку договір недійсний і повинен бути розірваний,якщо це можливо, тому що річ, яка використовується суспільством у якості грошей, втратила властивість нести цінність (вартість), а товар, який належить продажу, перестав мати ціну. Проте якщо цей договір не є угодою байъ (купівлі-продажу), а є кардом (борговою угодою), то необхідно здійснити дану виплату. Тобто, якщо заборгованість складає двадцять фелсів, вона повинна бути виплачена в розмірі двадцяти фелсів, тому що заборгованість, зафіксована в договорі, представлена безпосередньо в цих самих фелсах. Абу Ханіфа розглядав це як угоду займу, і з цієї причини він виходив із того,що виплачувати треба те ж саме, що є предметом угоди займу. Тут є додаткова особливість його вихідної якості, і це його цінність і еквівалент даної цінності має бути повернений [5].
У випадку угоди купівлі-продажу, якщо проданий товар знаходиться у початковому стані, особа повинна повернути товар. Якщо товар був використаний або знаходиться в стані, який не дозволяє його використати, покупець виплачує його вартість або його еквівалент [6]. Якщо щось купується за відомі готівкові гроші, а готівкові гроші виходять із обігу до їх отримання, то продаж вважається недійсним. Потім обидві сторони розглядають ситуацію, і, якщо проданий товар знаходиться у володінні покупця, він повинен його повернути. Якщо товар перестав бути власністю покупця яким-небудь чином, або якщо клієнт додав до товару щось або вніс в нього змінення, товар оцінюється згідно зі своєю подобою. Якщо це тканина, яка була зшита, або якщо вона була використана і зносилась, або якщо її вид змінився, то вимагається відшкодування чимось аналогічним товару. Якщо це пшениця, і вона була перемолота або змінена яким-небудь іншим чином, то необхідно повернути її аналог. Якщо це щось, що можна змірити і зважити і що має низку екземплярів, наприклад грецькі горіхи чи яйця, то повинно бути повернуто подібне товару. Якщо мова іде про речі, такі як одяг чи тварини, то повинна бути виплачена їх вартість, яка була на день отримання товару. Якщо це борг чи махр, необхідно дати відповідне боргу. Усі ці думки належать Абу Ханіфі [7].
б) Ріст і падіння вартості грошей
Саме така ситуація склалась з валютами, які використовуються в економіці усіх країн в сучасному світі. Проте вчені фікха порівнювали падіння чи підвищення вартості валюти,яка знаходиться в обігу, з золотом і сріблом, тому що, на їх думку, золото і срібло, враховуються при ціноутворенні і оцінці товарів. Мідяні і паперові гроші, з іншого боку, вважаються товарами, і поки вони знаходяться в обігу, вони вважаються обмінним (міслі) товаром і представляють собою цінність. Якщо вони вилучаються із обігу, то вони вважаються киямі [8] [9].
Перша думка по цьому питанню — наступна:
У випадку змінення вартості грошей, згідно Абу Ханіфи, поширеній думці маалікітів, шафіїтів і ханбалітів, боржник повинен виплатити борг, який зафіксований в договорі. Він не виплачує ані більше, ані менше цього [10]. Незалежно від того, чи виникає борг із договору кард (займу) чи договору байъ (купівлі-продажу), у випадку як зменшення вартості, так і збільшення вартості валюти, необхідно заплатити грошима, про які йшла мова під час укладання договору, їх різновиду і суми. Збільшення і зменшення вартості грошей не враховується. Клієнт повинен заплатити таку ж суму в кількісному співвідношенні. Тому що збільшення і зменшення вартості грошей не усуває властивості грошей представляти цінність. Як дірхами, так і динари продовжують залишатись цінними, хоча їх вартість з часом може збільшуватись і зменшуватись. Ця думка Абу Ханіфи і Шафії. Повідомляється, що Абу Юсуф спочатку дотримувався цієї думки, але пізніше відмовився від неї [11].
Наприклад, припустимо, що чоловік взяв у борг 100 фелсів в той час, коли фелс оцінювався в одну десяту дирхама. По спливанню деякого часу вартість фелса знизилась,і один дирхам почав складати 20 фелсів. В цьому випадку, на думку більшості факіхів, знецінювання фелсів не береться до уваги, і незалежно від того, наскільки знецінився фелс, необхідно виплатити рівно 100 фелсів. Проте у Абу Юсуфа є інша думка по цьому питанню. Згідно думці Абу Юсуфа, чоловік,який займає 100 фелсів, повинен виплатити свій борг в еквіваленті вартості дирхама на випадок, якщо вартість фелсів з часом знеціниться. Це тому, що за словами вам Абу Юсуфа, фелси фактично є розмінними монетами в перерахунку на дирхами і доповнюють дирхами [12].
Ця точка зору, яка належить Абу Юсуфу, також є переважною точкою зору в ханафітській школі. Згідно цієї думки Абу Юсуфа, у випадку збільшення або зменшення вартості валюти, використовуваної в обігу, враховується день укладання договору в угоді купівлі-продажу (байъ), а також отримання грошей — в борговому договорі (кард) [13].
Згідно ж третій думці по цьому питанню, що належить малікітському мазхабу, якщо відбувається надмірне збільшення чи зменшення вартості грошей, вартість змінення повинна бути оплачена з миті змінення. У протилежному випадку повинна бути виплачена така ж сума [14].
Отож, чотири положення грошей і думки факіхів у відношенні грошей зводяться до наступному. Сьогодні ті, хто бере за основу думку Абу Юсуфа, стверджують, що різниця, яка перевищує певну ставку, не вважається відсотками, посилаючись на такі поняття, як «рівень інфляції», « WPI » [15], « CPI » [16] і «загальний рівень цін». Інакше кажучи, шляхом встановлення зв’язку між використовуваною в обігу валютою і цінами вживаються спроби узаконити (зробити дозволеними) з шаріатської точки зору угоди з відсотками.
Ми хотіли б розглянути цю точку зору Абу Юсуфа, яку сьогодні підтримують деякі вчені фікха, з двох сторін. Це пов’язано з тим, що саме звідси виходять суперечки по даному питанню.
Во-перше: чи може змінення вартості грошей бути пов’язано з загальним рівнем цін, показниками WPI, CPI або чимось іншим?
По-друге: чи знаходяться фелси, які є предметом думки Абу Юсуфа, і використовувані сьогодні «фіатні гроші» [17] в одному і тому ж положенні? Інакше кажучи, чи є у фелса особливість бути окремою валютою, не пов’язаною напряму з іншою валютою, такою як фіатні гроші?
Що стосується першого питання
Процес зв’язування змінень вартості грошей з цінами виник в сучасну епоху. Цей факт не береться до уваги такими вченими фікху, як Абу Юсуф. Це пояснюється тим, що в той час, коли золото і срібло були прийняті і використовувались у якості основної валюти і коли були видані ці фетви, збільшення і зменшення вартості грошей, виражених не в золоті і сріблі, визначалось згідно з золотом і сріблом. Інакше кажучи, у якості основної міри тут було золото і срібло, а не загальний рівень цін. Проте використовувані сьогодні паперові гроші ніяким чином не пов’язані з такими дорогоцінними металами, як золото і срібло, які, в свою чергу, не змінюються в залежності від часу і умов і самі по собі мають цінність. Ці сучасні гроші черпають свою купівельну спроможність від органу, який випускає ці гроші. Отож, збільшення чи зменшення вартості грошей визначається ростом і зниженням цін на товари і послуги, а не їх зв’язком з таким цінним по своїй суті металом, як золото чи срібло. При рості цін на товари і послуги вартість грошей знижується, а в протилежному випадку — підвищується. Інакше кажучи, гроші не підлягають оцінці згідно з їх зв’язком з золотом чи сріблом, що принесено Ісламом і на чому одностайно зійшлись в думці правознавці ісламського фікху а [18].
Згідно фетві Абу Юсуфа, цій процес здійснюється наступним чином. Наприклад, між особами А і Б була здійснена боргова угода. Якщо між датою отримання цих грошей і датою платежу відбулось змінення цін на товари і послуги у бік зростання, і ринкова ціна товару так само зросла, то суму боргу пропонується збільшити на величину цього зростання, коли прийде строк платежу. На думку тих, хто дотримується цієї точки зору, кредитор (займодавець) завдяки цьому не несе ніяких втрат в своїх законних правах, тому що отримує еквівалент вартості товару на дату, коли він давав гроші.
Проте ця угода є неприпустимою з точки зору Ісламу. Це так тому, що це — одне із питань, відносно якого у вчених ісламського фікху немає розбіжностей в тому, що борги повинні бути виплачені в тому ж самому розмірі. Відповідно, треба з’ясувати, чи можуть гроші, які знаходяться в статусі еквівалента товару (міслі), перетворитись в постійну власність (киямі), шляхом прив’язки до цін.
В термінології і практиці факіхів поняття «міслі» означає окремі предмети чи частини чого-небудь, які замінюють один одного без яких-небудь відмінностей між ними, і аналогічні предмети доступні на ринку. Як правило, такі товари обчислюються і відпускаються шляхом або зважування, або заміру довжини або підрахунку кількості [19]. В «Маджалла» [20] це визначається наступним чином: «Це те, що має кількісний (мутаддун біх) аналог на базарі і ринку, тобто є те, що має нерозрізнюваний аналог, не викликаючий різниці у (ціні)» [21].
Відповідно, такі предмети, як фрукти, кількість яких визначається шляхом зважування, такі предмети, як золото і срібло, рідкі речовини, об'єм яких вимірюється літрами чи аналогічною міру обсягу, такі предмети як яйця, які продаються в великих кількостях на ринку, і усі предмети, які визначаються мірою довжини, відносяться до «міслі товарам».
«Киямі товари» означають ті товари, які настільки відрізняються один від одного, що не можуть бути замінені іншими товарами того ж типу і тому повинні визначатись індивідуально при здійсненні покупок, а також ті товари, які не мають ідентичності з іншими [22]. Згідно визначенню в «Маджалла», киямі товар визначається як «те, чого немає на базарі і ринку, а якщо і є, то відрізняється в ціні» [23]. Товари, які не продаються по мірі, вазі чи кількості, називаються «киямі товарами». Такими є тварини, килими і нерухомість. Їх немає на ринку, а якщо вони і є, то сильно різняться і відрізняються один від одного по ціні [24]. Киямі товари — це унікальні на ринку товари [25] і товари, які не можуть замінити інші через деякі відмінності між ними [26], такі як дома і тварини.
Згідно цим роз’ясненням, готівкові гроші так само включені в число міслі товарів. Згідно більшості ісламських правознавців фікху, включаючи Абу Ханіфу, Імама Шафії, Ахмада ібн Ханбаля в одній із його думок і Імама Маліка в його першій думці, падіння чи ріст вартості грошей не береться до уваги при виплаті боргів. Згідно думці цих факіхів, речі, які купуються і продаються шляхом заміру, зважування чи кількості стандартних одиниць (місліят), підлягають оплаті еквівалентом, коли вони стають боргом по договору. Борг анулюється при його погашенні шляхом виплати аналогічної суми, незалежно від змінень у вартості валюти між датою запозичення і датою виплати [27].
Ми вже наводили деякі думки про те, чи знаходяться гроші в обігу чи ні, беручи до уваги певні обставини. Проте серед ханафітських вчених-факіхів немає розбіжностей у питанні щодо того, що золото і срібло, які знаходяться в положенні міслі (рівноправних) товарів, не перетворяться в киямі товари незалежно від того, чи вийдуть вони із обігу чи ні. Це пов’язано з тим, що навіть якщо золото і срібло вийдуть із обігу, вони усе одно зберігають властивість цінності, оскільки самі по собі володіють цінністю з точки зору своєї природи. Тому не може бути різниці в договорах байъ чи кард, укладених на золото і срібло, в залежності від збільшення чи зменшення вартості валюти.
В ханафітському фікху викладена думка Абу Юсуфа про те, що міслі товари перетворяться в киямі товари у випадку змінення вартості міслі грошей або повного зникнення грошей з ринку. Проте тут необхідно зазначити деякі моменти. А саме — наступне: предметом думки Абу Юсуфа є фелси, вартість яких збільшується або зменшується в залежності від срібла і розглядається як частка срібла, тобто мова йде не про золото і срібло, які є основними грошима. Ібн Абідін, який стверджує, що фетва в ханафітському фікху — «згідно думки Абу Юсуфа», і усі ханафітській факіхи, які наводять думку Абу Юсуфа, стверджують,що ця думка стосується фелсів, які не володіють особливістю і якостями незалежних грошей і окремої валюти. Абу Юсуф не бере до уваги інфляційну різницю в заборгованостях в золоті і сріблі. Інакше кажучи, зменшення або збільшення вартості фелса, магшуша і мангіра (мідяні гроші у Османів) було відносно золотих або срібних грошей. В більшості випадків ціни на товари, які не сильно змінювались по відношенню до золоту і сріблу, змінювались тільки по відношенню до цих валют через відсутність громадського попиту на фелс, магшуш чи мангір. Абу Юсуф брав за основу золото і срібло, навіть якщо угоди здійснювались в фелсах [28].
Фелси, які є предметом фетви Абу Юсуфа, є монетами, які торгуються по відношенню до золоту і сріблу. Їх вартість не є незалежною від золота і срібла. Тому Абу Юсуф дотримувався думки, що буде правильним взяти за основу золото і срібло,які є початковими і основними грошима на випадок, якщо фелси повністю вийдуть із обігу або трапляться змінення їх вартості, оскільки фелси подібні дрібним грошам (розмінній монеті), особливо у відношенні срібла, і вони не є окремою і самостійною валютою.
Насправді, вчені фікха визнали, що той факт, що фелси не були створені у якості самостійних грошей, є іллятом багатьох хукмів, і вони говорять, що фелси не можуть бути предметом договору купівлі-продажу салам [29] [30], можуть бути обмінені у формі «два до одному» в рамках мубадала [31] і не можуть бути використані у якості капіталу компанії [32]. Якщо б фелси були подібні золоту і сріблу у грошовому виразі, було б неприпустимо продавати два фелса за один фелс. Припустимість продажу одного фелса за два фелса вказує на те, що вони не розглядаються у якості окремих самостійних валют, подібно золоту і сріблу.
Усі фіатні валюти, які використовуються сьогодні, не прив’язані до якої-небудь валюти, такої як золото і срібло. Вони повністю черпають свою силу із державної влади, яка випускає ці гроші. Тому, на відміну від фелсів, вони є незалежними грошима. Вони нічим не відрізняються від золота і срібла з точки зору того, що є грошовими засобами. Вони знаходяться в положенні міслі товарів, і в договорах кард і байъ вони повинні розглядатись з тим, що їм еквівалентно. Окрім того, вони не вийшли із обігу, вони досі використовуються людьми. Відповідно, неможна брати до уваги зниження інфляції в країнах, де використовуються ці валюти
На завершення
1. Абу Юсуф ніколи не дозволяв відсотки. Ніхто не може заявляти подібного. Окрім того, заява по «відсотки», яка включена в контракти TOKİ і настільки ясна, що не залишає місця для вагань, не є питанням, яке може бути застосоване по якій би то не було причині. Жоден богобоязливий вчений не допустить і не допустив би такого.
2. Аргумент «необхідності і нужди» (дарура) в заявах ради по Релігійним фетвам (Diyanet Fetva Kurulu) не має під собою ніякої основи в ісламській юриспруденції. Тому що ісламський фікх чітко визначає, що вважається дарура, а що ні. В «Маджалла» слово «дарура» (необхідність) в статті « الضّرُوراتُ تُبِيحُ المَحْظُورات » — «необхідність дозволяє заборонене» [33] — роз’яснюється у якості «узра (шаріатського виправдання), на підґрунті якого припустимо робити те, що заборонено» [34]. Те, що дозволено на підґрунті дарура, обмежено сумою, яка усуне стан дарура, і це не повинно носити характер, охоплюючий усе питання, на яке поширюється дарура [35]. В нашому ж питанні (питанні відсотків) не може бути і мови про необхідність (дарура). Щоб це стало дарура, громадянин не повинен мати дома, де він міг би прихилити голову, а повинен жити поза якої-небудь будівлі. Проте немає такої необхідності для людини, у якої є житло, де вона може жити, коли є варіанти з орендним житлом, і яка має можливість покрити свої витрати на оренду [36]. Підбиваючи підсумки, можна з упевненістю стверджувати, що під приводом концепції дарура (необхідності) так не може бути дозволено.
3. Окрім того, важко сказати, що є вагомі підґрунтя вважати володіння домом «дарура» і допускати відсотки. Передається від Абана ібн Анаса, що він передав срібний сосуд, який йому належав, за срібні монети за більш низьку плату, тому що покупець потребував цього товару, але Умар (р.а.) не схвалив цей продаж і велів йому повернути срібні гроші їх володарю, а срібний сосуд забрати і заново виставити його на продаж. Цей ріваят показує, що відсотки (різниця) не можуть ставати дозволеними (халяль) через дарур [37].
До такому висновку ми дійшли в результаті детального розгляду даного питання. Аллаху відомо краще!
Мухаммет Ханефі Ягмур
10.06.2022
Koklu Degisim Dergisi
[1] Фелс — розмінна дрібна арабська середньовічна монета. З’явилась в VII сторіччі як подражання візантійським фоллісам. Фелс чеканили в Омейядському, а потім і в Аббасидському халіфатах. За час випуску вага фелсів коливалась від 1 до 9 г. Монети містили виключно написи, такі як цитати із Корана, місце чеканки, дата випуску, ім’я халіфа та інше.
[2] Ібн Абідін, «Танбіх ар-Рукуд аля Масаіль ан-Нукуд», 2/64.
[3] Абу Бакр аль-Касані, книга «Бадаі ас-санаі фі тартіб аш-Шараі» («Дивні мистецтва в упорядкуванні шляху»), 5/242.
[4] Ахмет Мухаммет Пеше, журнал ісламських наук Коджатепе (грудень 2021 р.), «Вплив інфляції на борг в ханафітській правовій думці».
[5] Фахруддін аз-Зайлаі, «Табйін уль-хакаік шарх канз уль-дакаік», 1333 р.х., Мабба аль-Кубра аль-Амірія, Каїр, 4/144.
[6] Ас-Сарахсі, «Аль-Мабсут», 14/48. Абу Бакр аль-Касані, «Бадаі ас-санаі фі тартіб аш-Шараі» («Дивні мистецтва в упорядкуванні шляху»), 5/242.
[7] Ібн Абідін, «Танбіх ар-Рукуд аля Масаіль ан-Нукуд», 2/58.
[8] Товар буває або міслі, або киямі. Той, хто псує міслі товар, відшкодовує рівнозначним йому товаром; а той, хто псує киямі товар — відшкодовує його вартість.
[9] Алі Хайдар, Дурар уль-хуккям фі шархи маджаллят уль-ахкям, видання «Дар уль-Джіль», 1991, 1/117.
[10] Назіх Камаль Хаммад, «Тагайюрат ун-нукуд ва аль-ахкям аль-мутааллікат біха філь-фікх іль-Іслямі», «Маджаллят уль-маджма іль-фікхі аль-Іслямі», 1408/1987, 2/1876.
[11] Бадаі, 7/242; Ібн Нуджайм, «Бахр», 7/219; Ібн Абідін, «Танбіх», 2/60; Малік, «Мудаввана», 3/445; Рамлі, «Мухтадж», 3/399; Ібн Кудама, «Аль-Мугні», 4/358, 365.
[12] Османі, Мухаммад Такі, Бухус, «Ахкям аль-аврак ан-накдійя», видавництво «Дару аль-Калям», Дамаск, 2003, 188.
[13] Ібн Абідін, «Танбіх ар-Рукуд аля Масаіль ан-Нукуд», 2/52.
[14] Назіх Камаль Хаммад, «Тагайюрат ун-нукуд ва аль-ахкям аль-мутааллікат біха філь-фікх іль-Іслямі», «Маджаллят уль-маджма іль-фікхі аль-Іслямі», 1408/1987, 2/1876.
[15] Індекс оптових цін — (whole ale price index, WPI) відносний показник, рекомендований міжнародним валютним фондом (МВФ) для виявлення змінення рівня цін на першій найважливішій стадії комерційних операцій оптової торгівлі.
[16] Індекс споживацьких цін (ІСЦ, індекс інфляції, англ. Consumer Price Index, CPI) — один із видів індексів цін, створений для вимірювання середнього рівня змінення цін на товари і послуги (споживацького кошика за певний період в економіці.
[17] Фідуціарні (от лат. fiducia — довіра), фіатні (від лат. fiat — декрет, вказівка, «нехай буде так»), символічні, паперові, кредитні, незабезпечені гроші — не забезпечені золотом та іншими дорогоцінними металами гроші, номінальна вартість яких встановлюється і гарантується державою незалежно від вартості матеріалу, використаного для їх виготовлення. Як правило, нерозмінні на золото чи срібло. Часто фідуціарні гроші застосовуються як платіжний засіб на основі державних законів, зобов’язуючих приймати їх по номіналу. Вартість фідуціарних грошей підтримується за рахунок віри людей в те, що вони зможуть обміняти їх на що-небудь цінне. Падіння авторитету державної влади призводить до зниженню купівельної спроможності фідуціарних грошей, тобто до девальвації, «втечі від грошей» (спроби зберегти їх купівельну спроможність шляхом інвестицій) і тому подібному.
[18] Османі, Мухаммад Такі, Бухус, «Ахкям аль-аврак ан-накдійя», видавництво «Дару аль-Калям», Дамаск, 2003, стор. 172.
[19] Назіх Хаммад, «Муджам мусталахат аль-малія», стор.402.
[20] Маджалла ( Меджелле́, тур. مجله, араб. مجلة ) — найбільша кодифікація норм мусульманського права. Повна назва: «Меджелле-і ахкам-і адлійе» (осман. مجلۀ احکام عدلیه , араб. مجلة الأحكام العدلية ).
[21] «Меджелле-і ахкам-і адлійе», стаття 145.
[22] Управління по справам релігії (Diyanet İşleri Başkanlığı).
[23] «Меджелле-і ахкам-і адлійе», стаття 146.
[24] Хамді Дндюрен, «Çağdaş Ekonomik Problemlere İslami Yakşalımlar» («Ісламські підходи до сучасних економічних проблем»), видавництво «İklim», стор. 26.
[25] Мухаммад Равас Каладжи, «Муджам лугат уль-фукаха», видавництво «Дар ун-нафаіс», 2-е видання е, 1988, стор. 374.
[26] Назіх Хаммад, «Муджам мусталахат аль-малія», стор. 374.
[27] Хамді Дндюрен, «Çağdaş Ekonomik Problemlere İslami Yakşalımlar» («Ісламські підходи до сучасних економічних проблем»),видавництво «İklim», стор. 46.
[28] Хамді Дендюрен, «Çağdaş Ekonomik Problemlere İslami Yakşalımlar» («Ісламські підходи до сучасним економічним проблемам»), видавництво «İklim», стор. 40.
[29] Байъ салам — це форвардна фінансова угода з повною передоплатою за майбутню поставку товару у певній кількості і певної якості. В договорі також повинні бути вказані точна дата і місце доставки.
[30] Ас-Сарахсі, «Аль-Мабсут», 12/136.
[31] Ас-Сарахсі, «Аль-Мабсут», 14/25; Фахруддін Усман ібн Алі аз-Зайлаі, «Табйін уль-хакаік шарх канз уль-дакаік», 1313 р.х., Мабба аль-Кубра аль-Амірія, Каїр, 4/90.
[32] Ібн аль-Хумам, «Фатх уль-кадір», 6/170.
[33] «Меджелле-і ахкам-і адлійе», стаття 21.
[34] «Дурар ал-хуккам шарх маджаллат ал-ахкам», 1/37.
[35] Там же, 1/38.
[36] Сонер Думан, https://isefam.sakarya.edu.tr/tokinin-sosyal-konut-projesi-hakkindaki-tartismalar-uzerine/
[37] Ас-Сарахси, «Аль-Мабсут», 14/ 11.