Порушення Шаріату під приводом «порушення прав жінок» (частина перша)

Статті
Друкарня

Чи дійсно рівноправність чоловіків і жінок є доленосною проблемою на Заході

Основи руху за права жінок були сформовані у XIX сторіччі, а у XX на Заході почався феміністський рух , адже там до цього вважали жінку істотою, не гідною поваги, без прав. Тому не дивно, що жінки на Заході на протязі багатьох років намагаються добитися своїх прав , випрошуючи їх у світських капіталістичних расистських режимів. Жінки там продовжують наражатись на жорсткі утискання, а феміністські рухи за минуле сторіччя своєї діяльності так і не добились тих цілей, заради яких були створені. Це пов’язано з тим, що «права жінки» зосереджені на вимогах рівності з чоловіками в усіх сферах життя, а зміст усієї боротьби феміністок звівся до боротьби з чоловічою статтю замість того, щоб боротися з пригноблюючим капіталістичним устроєм. Дані рухи потрапили у пастку, розкладену політичними режимами та їх мас-медіа, які увели погляди людей подалі від справжніх причин приниженості західної жінки. Ці причини у першу чергу пов’язані з поразкою рукотворної капіталістичної системи про турботу про жінку — і про чоловіка теж, — прикриваючи це обманом про те, що держава нібито повинна забезпечити свободи і не заважати людям жити по власній забаганці. Так в капіталізмі у держави в пріоритеті тільки інтерес, і якщо вона не вилучає економічної вигоди від жінки, то вона не буде становити важливість для держави до тих пір, поки не почне приносити матеріальної вигоди світській економіці. Те ж саме стосується чоловіків. Не дивно поширення хаосу у тих умовах, коли устрій, люди і суспільство кинуті у лапи безбожного порядку, де розуму не надано можливості судити про життя людини у цьому світі, про створіннях і Творця (АззаваДжаль). Але ж це єдине, що виводить людину до прямого шляху , а інакше керівництво отримають почуття, інстинкти і матеріальний інтерес, що, власне, і відбулось. Ну і у що ж перетворились врешті решт «свободи» і куди вони привели західну людину? Свобода віросповідання перетворилась у невір’я і атеїзм, зробила людину неадекватною, зневажаючою оточуючих за їх колір шкіри, національну чи релігійну ідентичність. Свобода власності розпалила люту ворожнечу, егоїзм і відсоткові операції, які завдають страждання людям. Люди погрузли у баталіях за максимальну вигоду в обмін на загальнолюдські цінності і мораль. Свобода слова перетворилась у свободу створення атмосфери злоби, а твоя «вільна думка» не має ніякого сенсу, якщо не допомагає підняти фінанси, збільшити капіталістичну економіку і гарантувати комфортне існування «білої людини». Так пригноблений вправі створити рух, виразити свою скаргу і вичікувати роками, адже усе законодавство націлено на усунення проблем, які склались, а не на їх запобігання . Парадокс полягає у тому, що злочинець , і судді, і кат — одні і та ж особа, тобто капіталістична держава. «Незалежна» феміністська організація пов’язана з ООН, а ООН — з тією державою, яка на додаток є і головним фінансистом феміністського «спрута», який розпускає свої щупальця на Заході чи за його межами тільки там, де йому дозволить капіталістична система. Також парадоксально те, що на Заході , поруч з феміністським рухом проти коммодифікації (перетворення у товар того, що з самого початку ним не може бути, як річки, пляжі і т.д. — прим.) жінок, закон дозволяє жінці бути товаром. Працює величезна медіа-машина, яка просуває торгівлю честю західної жінки. За усім цим стоять величезні інвестиційні компанії заможних бізнесменів, які підтримують режим. Компанії приносять мільйони доларів в економіку західних країн, де закон, конституція чи система не бачать у цьому нічого поганого і, навпаки, вилучають із жінки матеріальну вигоду. Серед невірних це вважається вершиною «сучасного етикету»!

Таким чином, проблема західної жінки має деяку штучно підживлювану значущість (аналогічно питанню «меншостей» та ін.) у зв’язку з тим, що вона направляє жіночий гнів проти чоловіків у суспільстві замість того, щоб скерувати увагу у потрібний бік, а саме — проти безбожного капіталістичного режиму держави, який є справжнім злочинцем і експлуататором жінки для вилучення матеріальної користі чи плотських утіх, а це усе, що представляє із себе західний підхід до жінки.
Напрошується питання: усе-таки, дилема полягає в свободі жінки від рабства перед чоловіком чи перед невірним режимом?

У капіталістичного режиму виникає сміх від тих, хто піднімає гасла свободи, рівноправності, емансипації жінок. Він перетворив питання жінок у лабораторну мишу, які бігає у колесі, яке ніколи нікуди не приведе. Гірше усього те, що західна жінка повелась на підлог капіталістичної системи, яка нібито надала їй «свободу» робити те, що вона хоче і як хоче. Насправді ж система їй диктує те, коли вона повинна зняти одяг і продати свою честь перед оточуючими за гроші, які підуть державі. Ось вона — вершина її «свободи»; тіло — її, вона робить з ним, що побажає, може роздягти і виставити у громадських місцях, в рекламі чи непристойностях! Але при будь-яких розкладах, перший, кому дістанеться вигода від цього — це держава, а потім — чоловіки у суспільстві. В історію досягнень західних жінок не увійде нічого, окрім розпусти, аморальності , наготи чи мужененависництва, боротьби проти чоловіків за посади і бізнес , якщо роль «манекенниці вбивчої краси» чи «активної захисниці прав жінок усього світу» продовжить видаватись за ідеал! В обох випадках жінка — усього лише засіб.

Очевидно, життя жінки на Заході нестерпне, вона зовсім не така, як пропагується ЗМІ для обману людей, прикрашаючи її потворне існування. У дійсності тут вона вимушена претендувати на більше, аніж може собі дозволити: вона працює в усіх сферах діяльності, виконує чоловічу роботу на основі «рівноправ’я», «матеріальної незалежності», «розширення прав і можливостей жінок» і «підвищення ролі і розширення участі жінок у громадському житті». Усе це, по суті, — примушування державою жінки витрачати на своє існування в умовах тотального змішування з чоловіками і гострих капіталістичних економічних криз, що вимушує її продавати своє тіло рекламним кампаніям. Врешті решт тіло жінки коммодифікується, експлуатується в афішах, рекламі, моді, у якості декорацій та інтим-послуг, за грошову винагороду і зі схвалення системи. Усе це призвело до неповаги у відношенні жінок, росту злочинів у відношенні них, домаганню і насильству навіть зі сторони самих близьких. Капіталізм безперервно провокує людей, душить їх, примушуючи жити в невір’ї , серед плутанини чоловічних і жіночих ролей, і провокує феміністські організації на випади проти чоловіків, проти нібито «чоловічого суспільства», на боротьбу з усім, що має зміст «чоловічий», примушуючи кидати чоловіку виклик і переслідувати його законодавчо за «права жінки». Вона ж, у свою чергу, недалека від чоловіків Заходу, так само залежна від наркотиків, алкоголю, коїть суїцид , бо вона нещасна, оточена суспільством, яке не надає їй ніякої поваги, і державою, яка прикула її до жалюгідного існування в оточенні розпусти, безбожжя, небезпечних захворювань, де уся її жіноча сутність оцінюється індивідами, суспільством і державою тільки з сексуальної точки зору! Найстрашнішим ударом по жінці на Заході стало те, що світські заклики урівнятись з чоловіками позбавили її найдорожчого, що у неї є — материнства. У ЗМІ матір не має ваги, а оскільки материнство не приносить матеріального прибутку жінці, вони вимушена нести цей тягар в одиночку. Тому матері не згоді зі своєю роллю у створенні родини і не можуть нести в одиночку тягар утримання дітей. Держава не заплатить непрацюючій жінці, як і не має вона ефективного механізму примусити чоловіка у випадку розлучення витрачати на дітей і матір, яка ніколи не повернеться в отчий дім, кинутий нею (чи із якого вона була викинута) у вісімнадцять років. Жінка одна бореться за життя, охоплене економічними труднощами і кризами. Більшість західних жінок не думає по створення родини і народження потомства через страх за свою красу, але вони не проти численних відносин з жінками чи з чоловіками згідно своїм «гендерним» перевагам. Жінці усе дозволено с раннього віку — держава дозволяє їй перелюбством з дванадцяти років. Її не турбують позашлюбні діти, які не знають про своє походження, не турбує те, що вони виховуються без батька і що родина складається із двох жінок чи двох чоловіків, створених для «виховання» дітей, дезорієнтованих у неприродній родині.

Західні жінки різного віку у масі своїй страждають від відсутності реальної ролі чоловіків на усіх відрізках їх життя. Тільки в американських фільмах-пустушках західний чоловік в уявленні блондинок — супермен і Джеймс Бонд, а у житті він зрадник, насильник інструмент для вбивств; жінка не може на нього покластись. Жінка втрачає свої природні права: у неї вже немає право на попечительство чоловіка над нею, ніщо його не зобов’язує нести відповідальність за неї і за її дітей; вона позбавлена права на оточення турботою і опікою; немає махрама, зобов’язаного їй, ані батька, ані чоловіка, ані сина, ані рідного дідьки , і навіть немає чіткого визначення, що таке шлюб і родина. І чоловік, і жінка на Заході однаково повинні витрачати на утриманні і обидва мають право на максимальну фізичну насолоду отож, у родини немає голови. Це перетворило жінку в об’єкт побиття з боку співмешканця чи чоловіка — глупого п’яниці, який живе з нею заради власного задоволення. Вийшовши на вулицю, вона стає мішенню для ґвалтівників. Якщо у неї немає матеріальних фінансових досягнень, то вона — абсолютний нуль, і частіше усього її життя закінчиться у самотності, кинутої дітьми. Таким є життя західної жінки, яке ЗМІ пропагують як прогресивне, вільне життя сильної жінки в демократичних країнах!

Фактично, незалежно від того, яких жінка досягла висот у суспільстві і багатств, її право в очах держави і в очах чоловіків — це право на перелюбство, розгул, статеве збочення, аборт, позашлюбних дітей і на усе, що вона захоче. Як підсумок, вона не несе за це ніякої відповідальності (вона ж вільна), не бере участь у формуванні покоління, здатного вести людство до світла , і навіть , навпаки, нинішнє західне молоде покоління вже набагато гірше своїх батьків по ступеню невір’я, легковажності і омани. У проституцію втягнуті навіть діти...

Західна жінка загублена, вона мечеться заради вдоволення власних потреб і, не маючи за спиною ніякої сильної чоловічої підтримки , намагається зберегти свою людяність і гідність у суспільстві та у державі в очах чоловіків . Таким є положення західних жінок, для яких Захід вважає необхідним видавати рукотворні закони, щоб прирівняти їх з чоловіками, які ведуть такий же безбожний і брудний образ життя. Секуляризм і відокремлення релігії від життя приносять тільки невдачу, безбожжя — це головний ворог жінки, а капіталістична ідеологія — це диявольський представник безбожжя на землі. І після усього цього західна жінка — зразок для подражання? Категорично ні!

Правда полягає у тому, що положення жінки сьогодні на Заході, та й в усьому світі, вкрай плачевне, і це в нинішній час, як стверджують політичні лідери, «сучасного науково-технічного прогресу» при новому світовому порядку,який, звичайно ж, видається за гаранта прав західних жінок і нібито має намір у майбутньому гарантувати їх і мусульманкам. Новим світовим порядком управляють невірні західні країни на чолі з колоніальною Америкою, створеною на кістках чорних рабів, яка поневолює їх нащадків в ім’я демократії і винищує їх в ім’я расизму . За Америкою у лідерстві слідує колоніальна Європа — найбільший ринок работоргівлі раніше і найбільший ринок торгівлі людськими органами і честю жінок зараз.

Очевидно, у сьогоднішньому світі ролі не змінились, а мислення і стан світської капіталістичної системи не змінились з миті її заснування — капіталістична ідеологія зневажає людство в усіх змістах цього слова, пригноблює його в усьому світі. Сьогодні над світом не було б капіталістичної держави №1 — Америки і її дочірньої організації ООН, якщо б у 1924 році не була зруйнована могутня держава мусульман — держава Халіфат, в якій європейські жінки мріяли жити благородними, оточеними покровительством з боку халіфа, звеличеними справедливою ісламською ідеологією, захищеними системою, ниспослано від Творця для запровадження над мусульманами і немусульманами. При цій системі усі повинні поважати жінку , мусульманку і немусульманку, по-перше, за наказом султана і закону від Господа, і по-друге , тому що так вимагає страх перед Аллахом і Його Посланцем ﷺ.

Європейські жінки до сих пір мріють вийти заміж за мусульманина, приймають Іслам у великій кількості, тому що знають, що її чоловік буде опікуном жінки, попіклується про неї та її дітей, буде надійною опорою, головою родини і захисником , бо вона — його честь. Саме так думали перші жіночі організації про мусульманок Халіфату у Туреччині (і вони на власні очі були тому свідками). Наведемо уривок із листів подорожуючої Елізабет Крейвен, опублікований у статті «Османські жінки під час зародження західного фемінізму» на сторінках журналу «ZaraFaris — Права жінок без фемінізму»:

«Що стосується жінок, то на вулицях їх стільки, або іще більше, аніж чоловіків. (...) Я ніде не бачила, щоб жінки були так вольні, як тут, їм а таку вольність ані найменших не роблять доган (…) Коли чоловік турок бачить біля дверей свого гарему чоботи, то не може туди увійти. Повага його до цієї статі перешкоджає показуватись, коли там буває незнайома особа (...) Турки обходженням своїм з нашою статтю заслуговують на те, щоб інші нації їм у цьому слідували (...) Дружина ділить з ним усе його багатство, і немає, думаю, такої землі , у якій ця стать мала би стільки безпечної вольності, як у Туреччині . Образ життя і поведінка тутешніх жінок упевняє мене у тому, що від них тільки залежить бути найщасливішими створіннями у світі»(«Подорож у Крим і Константинополь міледі Крейвен у 1786 році», Елізабет Крейвен, Париж, 1787 р.). Леді Елізабет Крейвен — англійська письменниця, композитор і драматург, яка жила у XVIII сторіччі, зробила нариси про жінок Османського Халіфату у 1786 році до появи феміністського руху в Європі і до публікації книги «Захист прав жінки з критикою на моральні і політичні теми» британської основоположниці феміністської філософії Мери Уолстонкрафт у 1792 році. Окрім цього, в Інтернеті повно різноманітних свідоцтв про положення жінок в Ісламі.

Держави за останні сто років погіршили положення жінок після того, як зникла держава Халіфат і зникло запровадження Шаріату із життя чоловіка і жінки.

(далі буде, з дозволу Аллаха)

 

Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Гадат Мухаммад Хамді
Судан