Після Другої світової війни Європа втратила свій політичний вплив, а Сполучені Штати стали найвпливовішим гравцем у визначенні умов нового післявійськового світового порядку. Ялтинська конференція 1945 року розподілила трофеї між переможцями, а такі організації, як Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк і Генеральна угода по тарифам і торгівлі [1] (ГАТТ), були створені на Бреттон-Вудській конференції роком раніше.
США, які мали на ту мить найбільші у світі запаси золота, перебудували світову фінансову систему і сконцентрували її навколо американського долара. Нова система, створена в Бреттон-Вудсі, прив’язала валюти країн світу до долару США по фіксованому обмінному курсу. 35 доларів США були визначені як 1 унція золота. Це означало, що долар замінив золото. Бреттон-Вудська система не тільки зробила долар США провідною світовою резервною валютою, але і фактично вимусила інші країни зберігати американські долари для міжнародної торгівлі або обмінювати золото на долари з урядом США. Мати в своїй наявності контроль над світовою резервною валютою означало мати можливість підвищувати міжнародний попит на долар. Це означало, що США могли друкувати долари в будь-який час. При таких обставинах справ США реалізували необмежену пропозицію, оскільки країни світу потребували доларів.
Більше десяти років війни у В’єтнамі та інші різні витрати вимусили Сполучені Штати надрукувати набагато більше доларів, аніж у них було золота. До кінцю 1960-х років кількість доларів в обігу було набагато більше. Аніж кількість золота в резервному сховищі США. Коли держави, які усвідомили плачевність ситуації, почали обмінювати свої запаси американських доларів на золото, золотий запас США почав різко виснажуватись. З цієї причини президент Сполучених Штатів Річард Ніксон «тимчасово» призупинив конвертованість американського долара в золото в 1971 році. Проте це «тимчасове» призупинення продовжується по сей день.
Відкріпившись від золотого стандарту, долар втрачав головну причину, через яку (в тому числі) інші країни були прив’язані до долару США. Але адміністрація Ніксона вирішила цю проблему, уклавши низку угод з Саудівською Аравією, що дало іншим країнам чергову вагому причину зберігати і використовувати долари США. Ця нова домовленість зберегла за доларом особливий статус найбільшої резервної валюти світу. Згідно цій домовленості, найбільші світові виробники нафти будуть торгувати нафтою тільки в доларах США.
Сьогодні долар США домінує в міжнародних угодах, йде мова про товарообіг, фінанси чи платежі. В сучасному світі кожній країні потрібна нафта, а оскільки нафта оцінюється в доларах, то кожній країні потрібні долари США для купівлі нафти. Наприклад, коли Великобританія купує нафту чи газ у Катара, вона повинна спочатку закупити долари США на валютному ринку, щоб згодом заплатити ними за нафту.
Долар США відрізняється від усіх інших місцевих валют, оскільки міжнародна торгівля, заснована на доларі, представляє собою величезний ринок для долара США. Насправді, долар США виступає посередником в численних транзакціях на суму більше 7 трильйонів доларів в день, які не мають ніякого відношення до американських товарів чи послуг. Інакше кажучи, 60% доларових угод насправді не мають прямого відношення до економіки США.
Сполученим Штатам вдалось стать еталоном міжнародної торгівлі, вимусивши призначати ціну і розраховуватись за нафту в доларах, а також створивши масову залежність від долара. Оскільки увесь світ потребував доларів для нафти, країни світу автоматично були вимушені використовувати долари і в міжнародній торгівлі. Сьогодні — окрім продажу нафти — 88% усіх міжнародних транзакцій здійснюються в доларах США. Долар США домінує в системі «SWIFT» [2], яка дозволяє фінансовим закладам здійснювати платежі від імені компаній, урядів і закладів. В усіх країн світу немає іншого вибору, окрім як долари в тій чим іншій формі.
Це дає Сполученим Штатам унікальну перевагу. Через подібну структуру фінансової системи США можуть вводити санкції проти будь-якої країни. Наприклад, Америка так вчиняла у відношенні країн, які намагались приєднатись до Східному блоку під час «Холодної війни», наприклад — у відношенні Куби. Після розпаду Радянського Союзу Іран і Північна Корея були виключені із світової торгівлі в глобальній фінансово-економічній системі, в якій домінують США.
Сполученим Штатам не треба навіть друкувати долари, щоб закупати автомобілі із Італії, електроніку із північної Кореї або будь-який інший реальний продукт, який зроблений в Китаї, тому що вони можуть створити ці долари просто в комп’ютерному середовищі.
Оскільки більшість платежів в усьому світі здійснюються в доларах США, частка долара в резервах 146 центральних банків світу складає 64%. Це значно більше, аніж в будь-якій іншій валюті. Наприклад, євро в центральних банках складає 20%, японська ієна і британський фунт — усього 5%.
Хоча США володіють високою військовою потужністю, а саме — F-35, F-22 і різними ракетами, їх реальною зброєю усе ж таки є долар, який може економічно відірвати країну від решти усього іншого світу лише одним клацанням комп’ютерної мишки. Такі речі є можливими, поки долар використовується у якості інструменту глобальної торгівлі і фінансових операцій. Країна, яка не має доступу до долару в нинішній економічній системі, може бути жорстоко обмежена в плані міжнародної торгівлі і ізольована санкціями.
Проте в останній час почали часто говорити про положення американського долара. За останнє десятиріччя у долара США з’явилось декілька конкурентів. Насправді, хоча на протязі багатьох років і було озвучено немало пропозицій замінити долар, знайшовши йому альтернативу, ця тенденція набрала по-справжньому обертів тільки після глобальної економічної кризи в 2008 році. Ці пропозиції також особливо почастішали у зв’язку з тим, що Китай став важливою частиною світової економіки. Проте так само очевидним є той факт, що для заміни долара необхідно подолати низку серйозних перешкод.
Ідея усунення ролі долара в міжнародних угодах зовсім не нова. У звіті, опублікованому на конференції, що проходила в ООН в 2010 році, міститься заклик відмовитись від долара США у якості єдиної основної резервної валюти. В 2009 році на зустрічі «Великої вісімки» («Group of Eight», G8) в Лондоні президент Росії Медведєв запропонував альтернативну резервну валюту замість долара. Тому багато країн можуть бачити проблему в тому, що американська валюта є світовою резервною валютою, а також в тому, що ціни на енергоносії і сировинні товари встановлюються в доларах США. Проте домовитись про альтернативну світову валютну систему поки не вдавалось.
Нова валюта?
Справжня проблема заміни долара полягає в тому, що на дану мить йому немає реальної альтернативи.
Наприклад, Китай вже давно говорить про заміну долара на міжнародному ринку. У зв’язку з цим, хоча юань широко висвітлюється в засобах масової інформації, правда полягає в тому, що він навіть не близький до того, щоб стати світовою валютою. Для міжнародних платежів юань використовується тільки в 1,22% платежів. Це не дозволяє юаню стати світовою резервною валютою.
Усі регулярні заяви Росії про заміну долара на інші національні валюти і про отримання платежів за нафту в валютах, відмінних від долара, пов’язані з санкціями США у відношенні Росії після російської окупації Криму у 2014 році. Росія дійшла висновку, що їй необхідно зменшити свою залежність від долара через її політичні цілі і витікаючі із них наслідки, і в дійсності нею були вжиті деякі кроки для досягнення цього, але, незважаючи на спроби скоротити використання долара, більшість країн у світі не виявило бажання скуповувати карбованці. В даний час через російське військове вторгнення на схід України і впливу нових санкцій країни світу повністю відірвані навіть від думки про можливість переходу на російську валюту. Тому російська валюта не в змозі замінити долар.
Євро є другою резервною валютою після долара. Коли в 1999 році була створена єврозона [3], багато хто думав, що євро витіснить американську валюту із комерційного простору. Але цілісного союзу з того часу так і не відбулось. Це завадило розглядати єврозону (якщо розглядати її як блок) у якості надійного притулку. Всупереч тому, що євро продавався в величезній кількості, в основному він торгувався всередині Європи, а не по усьому світу. Це залишило його у якості місцевої валюти.
Японська ієна є третьою найбільш торгуємою валютою у світі. Але зниження довіри до ієни внаслідок погіршення демографічних показників і триваючого економічного спаду після того, як Японія вирішила не заохочувати використання ієни у якості резервної валюти в період швидкого росту в 1970-х і 1980-х роках, не дозволяє їй перетворити ієну в резервну валюту.
Такі валюти, як канадський долар, австралійський долар, новозеландський долар, британський фунт, швецька крона і датська крона, здатні обробляти тільки чверть глобальних транзакцій, навіть якщо вони об’єднаються в глобальну валюту. Резервна валюта світу повинна полегшити мира глобальну торгівлю, а валюти навіть разом взяті не зможуть вдовольнити дану вимогу.
Залишилось тільки два засоби, які пропонуються деякими для розгляду використовувати їх у якості резервних грошей. Це — СДР і криптовалюти.
СДР [4] функціонує як внутрішня валюта Міжнародного валютного фонду (МВФ). Він набуває своєї цінності (вартості) від кошика [5] із п’яти провідних валют: долара США, євро, китайського юаня, японської ієни і фунта стерлінгів. Країни мають рахунки в СДР в МВФ і можуть при бажанні давати кредити одна одній, використовуючи СДР.
Криптовалюти з’явились у якості валют, які не потребують центрального банку. У звіті за 2015 рік говориться, що до 2030 року очікується, що криптовалюта стане шостою найбільшою резервною валютою. Проте ця валюта далека від того, щоб замінити існуючі фіатні валюти [6] через свою волатильність [7] і різі коливання.
Тому поки і в найближчому майбутньому СДР і криптогроші не володіють якістю і властивістю бути світовою резервною валютою.
Долар збереже своє глобальне положення до тих пір, поки інша країна не зробить свою валюту сильною альтернативою глобальній системі. Хоча це і здається чимось далеким і недосяжним, але в дійсності це може відбутись досить швидко з причини економічної ситуації в США: збільшення боргу, дефіциту рахунку поточних операцій і нестабільності.
Фактично, система золотих грошей, яка була гарантією грошової стабільності на протязі приблизно 4500 років з миті, коли лідійці [8] винайшли гроші, і до 1944 року, була валютою, що використовувалась на території усіх цих нині існуючих держав. Як би не ігнорували ці засліплені капіталізмом країни світу, система золотих грошей неминуче предстане перед ними.
Заміна долара — це, швидше, не просто економічне, а політичне питання. І швидше за усе, політичні події, які відбуваються в дану мить у світі, привнесуть змінення до суверенного міжнародного балансу держав. Особливо вторгнення Росії до східної частини України і постокупаційні події можуть викликати змінення в політичному положенні світових держав. В результаті цього процесу можливий перехід від однополярного світу до багатополярному. Така ситуація створить вакуум у світовій політиці. Цей вакуум стане найбільш підходящим ґрунтом для появи на арені Другого Праведного Халіфату. Таким чином, Держава Праведного Халіфату, запровадивши систему золотих грошей, яку зможуть прийняти за основу і решта усіх інших країн світу, знов піднесе золото до статусу світових резервних грошей.
Куртулуш Севінч
14.03.2022
[1] Генеральна угода по тарифам і торгівлі (англ. General Agreement on Tariffs and Trade, GATT, ГАТТ) — міжнародна угода, укладена в 1947 році з метою відновлення економіки після Другої світової війни, яка на протязі майже 50 років фактично виконувала функції міжнародної організації (нині — Всесвітня торгова організація).
[2] Суспільство всесвітніх міжбанківських фінансових каналів зв’язку (англ. Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, SWIFT ) — міжнародна міжбанківська система передачі інформації і здійснення платежів.
[3] Єврозона — діючий в рамках Європейського Союзу валютний союз. В даний час об’єднує 19 країн Європейського Союзу, офіційною валютою яких є євро. Європейський валютний союз почав функціонувати 1 січня 1999 року, коли в безготівковий обіг була введена єдина європейська валюта євро .
[4] Спеціальні права запозичення (СПЗ) чи СДР (англ. Special Drawing Rights , SDR, SDRs) — штучний резервний і платіжний засіб, що емітується Міжнародним валютним фондом (МВФ). Має тільки безготівкову форму в виді записів на банківських рахунках. Банкноти не випускались.
[5] Валютна корзина — умовний набір валют з метою встановлення курсу національної валюти по відношенню до іншим валютам або з метою створення міжнародної розрахункової грошової одиниці, яка враховує динаміку змінення курсів усіх валют, які входять в кошик. Принцип валютного кошика використовується також у розрахунках по міжнародному контракту або в межах кредитних відносин для того, щоб знизити вплив валютних ризиків.
[6] Фідуціарні (от лат. fiducia — довіра), фіатні (от лат. fiat — декрет, вказівка, «нехай буде так»), символічні, паперові, кредитні і, незабезпечені гроші — не забезпечені золотом та іншими коштовними металами гроші, номінальна вартість яких встановлюється і гарантується незалежно від вартості матеріалу, використаного для їх виготовлення.
[7] Волатильність (англ. volatility — мінливість) — статистичний фінансовий показник, який характеризується мінливістю ціни на що-небудь. Волатильність є найважливішим фінансовим показником і поняттям в управлінні фінансовими ризиками, де представляє собою міру ризику використання фінансового інструмента за заданий проміжок часу.
[8] Лідійці (чи меони ) — зниклий народ, який говорив на лідійській мові лівійської підгрупи (або гілки) індоєвропейських мов. Лідійці робили перші монети із сплаву золота і срібла.