Сьогодні в свідомості більшості мусульман панує переконання, суть якого полягає в тому, що Іслам гнучкий і застосовується до різних соціальних,економічних, політичних положень у всі часи і в будь-якому місці. Також поширюється думка, що Іслам у своїх законах - змінюється для відповідності вимогам сучасного положення, і відповідності якій-небудь іншій новій вимозі, що походить від людей, із часом.
Вони ставлять в основу свого твердження правило, характеризуючи його як шариатське, яке говорить: "Допускається зміна законів зі зміною часу"! Опираючись на це, вони йдуть у ногу з реальністю, формуючи свою поведінку згідно з вимогами цієї реальності. А коли їм приводиш закони шаріату, то вони кажуть, що ці закони були послані для певного часу й місця, а Іслам вимагає, аби людина йшла у ногу з часом, і поступала відповідно його часу і місцю! Вони виправдовують існування процентних банків, акціонерних товариств та співпрацю з ними тим, що це реальна вигода і згідно з їх вигадками, можна її прийняти, завдяки гнучкості Ісламу. Також, вони допускають виставлення жінками напоказ своєї краси, їх змішування і спілкування з іншими без потреби, пояснюючи, що це, нібито, визнається Шаріатом. Називаючи проведення вечорів із чужими на святах - вимогою часу, і тому, начебто необхідно дозволити й задовольняти цим. По їхньому розумінню, як може Іслам суперечить часу, коли шаріатське правило говорить, що Іслам змінюється зі зміною часу й місця?! И тому вони кажуть, що закон про багатоженство закінчився, тому що зараз це є несприйнятним, не можна розглядати й обговорювати відрубування руки злодієві, закидання камінням або пороття перелюбника, тому що це не личить нравам нашого часу .... Ось таким чином поширюється це правило, а також подібні йому, для повного їхнього вкорінення в розумах мусульман, в той час коли воно повністю суперечить Ісламу, більш того, підриває його основи і відгалуження, знищує його законодавство і видаляє його сліди.
Це правило виникло наприкінці дев'ятнадцятого століття, у дні найсильнішого розумового занепаду. А потім прийшов колоніалізм і "підживлюєвав" його, поки воно не поширилося в такому жахливому вигляді.
Воістину, шаріатські закони в Ісламі - це системи, що прийшли для вирішення проблем людини в задоволенні його інстинктивних і органічних потреб. Законодавець звернувся з ними до нас в Корані й Сунні, які є єдиним джерелом в Ісламі, для виведення законів шаріату. Закон шаріату - це звернення законодавця, відносно вчинків людей. Закон шаріату повинен бути підтверджений доказом у тому, що він є зверненням законодавця. Тобто він повинен бути взятий з тексту Корану або хадіса, або з того, що підтверджено текстом, тобто Кораном і хадісом, як одноголосність Сподвижників (Іджма Ассахаба), і порівняння (кіяс) до шаріатських ілле, тобто те заради чого був посланий закон. Грунтуючись на цьому, джерело законів шаріату одине - це Книга Аллаха й Сунна Його Посланця, нехай благословить його Аллах та вітає. З них виводяться рішення, для вирішення всіх проблем людей і всіх виникаючих суперечок між ними.
Чи є час і місце такими ж джерелами, як Книга Аллаха або Сунна? І на якій основі дозволяється людині впорядковувати й узаконювати свої рішення, а Уммі - відносини у своєму суспільстві, відповідно до вимог часу й місця, коли Аллах зобов'язав вирішувати проблеми лише законами, виведеними з Його Книги й Сунни Його Посланця( нехай благословить його Аллах та вітає)?
Воістину ісламське законодавство, у своїх рішеннях для людини, вимагає вивчення реальності його проблеми, потім пізнання закону Аллаха на дану проблему, через виведення закону з Корану й Сунни, або з того, на що вони вказали. Є обов'язковим (ваджиб) для кожного мусульманина, при втіленні шаріату в суспільстві, вивчити суспільство докладним вивченням, потім "лікувати" його Шаріатом Аллаха й працювати на зміну даного суспільства революційним методом на основі ісламської ідеології, не надаючи ніякого значення обставинам і положенням, що суперечать Шаріату . Все, що суперечить Ісламу - має бути знищено, а все, що наказав Іслам - повинно бути укріплене й установлене предметом його втілення. Дійсність суспільства повинна бути обмежена наказами й заборонами Аллаха, і мусульманам не дозволяється змінюватися, згідно з реальністю їх часу й місця, навпаки вони повинні змінювати реальність, згідно із Книгою Аллаха й Сунною Його Посланця, нехай благословить його Аллах і вітає.