Аманат - (в арабській мові: 1 – чесність, надійність, вірність, 2 – ввірене майно або справа, 3– громадська безпека)
Ми вітаємо вас, наші любі брати, на новій зустрічі з нашою програмою «Разом із благородним хадісом». І починаємо з кращого привітання: мир вам, милість Аллаха і Його благословення!
Приводить Муслім у своєму «Сахіху» від Хузайфи, який сказав: «Посланець Аллаха ﷺ розповів нам два хадіси. Я бачив звершення одного і чекаю на інший.
أَنَّ الأَمَانَةَ نَزَلَتْ في جَذْرِ قُلُوبِ الرِّجَالِ, ثُمَّ نَزَلَ الْقُرْآنُ, فَعَلِمُوا مِنَ الْقُرْآنِ وَعَلِمُوا مِنَ السُّنَّةِ
«Воістину, аманат був ниспосланий у корінь сердець чоловіків, потім зійшов Коран і вони дізналися Коран і дізналися Сунну».
Потім він ﷺ розповів нам про те, як зникне аманат:
يَنَامُ الرَّجُلُ النَّوْمَةَ فَتُقْبَضُ الأَمَانَةُ مِنْ قَلْبِهِ فَيَظَلُّ أَثَرُهَا مِثْلَ الْوَكْتِ, ثُمَّ يَنَامُ النَّوْمَةَ فَتُقْبَضُ الأَمَانَةُ مِنْ قَلْبِهِ, فَيَظَلُّ أَثَرُهَا مِثْلَ الْمَجْلِ كَجَمْرٍ دَحْرَجْتَهُ عَلَى رِجْلِكَ, فَنَفِطَ فَتَرَاهُ مُنْتَبِرًا وَلَيْسَ فِيهِ شَىْءٌ, ثُمَّ أَخَذَ حَصًى فَدَحْرَجَهُ عَلَى رِجْلِهِ, فَيُصْبِحُ النَّاسُ يَتَبَايَعُونَ, لاَ يَكَادُ أَحَدٌ يُؤَدِّى الأَمَانَةَ, حَتَّى يُقَالَ: إِنَّ في بني فُلاَنٍ رَجُلاً أَمِينًا. حَتَّى يُقَالَ لِلرَّجُلِ: مَا أَجْلَدَهُ! مَا أَظْرَفَهُ! مَا أَعْقَلَهُ! وَمَا في قَلْبِهِ مِثْقَالُ حَبَّةٍ مِنْ خَرْدَلٍ مِنْ إِيمَانٍ
«Чоловік поспить раз і довіреність вже забирається з його серця, а слід її залишається як крапочка. Потім він спить ще раз і довіреність забирається з його серця, а її слід залишається подібний до пузиря від опіку, як вуглина – ти прокотиш її по своїй нозі і вона червоніє і ти дивишся, пузир (від опіку) здувається, а в ньому нічого і нема. — Потім він узяв камінчик і скотив його по своїй нозі. Люди торгують між собою і жодний не відрізняється вірністю. І доходить до того, що вони кажуть: «Воістину, у такому-то племені є чоловік, який заслуговує на довіру». Доходить до того, що кажуть: «Який він стійкий! Який він вправний» Який він розумний». Його бачать піднесеним, хоча в його серці немає віри навіть з гірчичне зерно».
Були часи, коли мене не хвилювало те, з ким я буду торгувати. Якщо він був мусульманином, то неодмінно повертав мені борг, а якщо він був християнином або іудеєм, то він неодмінно надсилав до мене свого посильного. Але сьогодні я не торгую ані з ким із вас, окрім як з таким-то і таким-то».
Аллах Великий каже:
إِنَّا عَرَضْنَا ٱلأَمَانَةَ عَلَى ٱلسَّمَٰوٰتِ وَٱلأرْضِ وَٱلْجِبَالِ فَأبَيْنَ أَن يَحْمِلْنَهَا وَأَشْفَقْنَ مِنْهَا وَحَمَلَهَا ٱلإِنْسَٰنُ إِنَّهُ كَانَ ظَلُوماً جَهُولاً. لّيُعَذّبَ ٱللَّهُ ٱلْمُنَٰفِقِينَ وَٱلْمُنَٰفِقَٰتِ وَٱلْمُشْرِكِينَ وَٱلْمُشْرِكَٰتِ وَيَتُوبَ ٱللَّهُ عَلَى ٱلْمُؤْمِنِينَ وَٱلْمُؤْمِنَٰتِ وَكَانَ ٱللَّهُ غَفُوراً رَّحِيماً
«Ми запропонували небесам, землі і горам взяти на себе відповідальність, але вони відмовилися нести її і злякалися цього, а людина взялася нести її. Воістину, вона є несправедливою і невігласною. Це сталося для того, щоб Аллах покарав лицемірів та лицемірок, багатобожників та багатобожниць і прийняв каяття віруючих чоловіків і віруючих жінок. Аллах – Прощаючий, Милосердний» (33:72, 73).
Аманат є важким тягарем, великим обов’язком і небезпечною справою. Аманат був запропонований небу, землі і горам, але вони були звільнені від цього тягаря, адже вони відмовилися нести його у страху перед покаранням Аллаха Всевишнього. Також було запропоновано аманат і людині, і та погодилася нести його. «Воістину, вона є несправедливою і невігласною». Слова «несправедливий» (ظَلُومٌ) та «невігласний» (جَهُولٌ) мають тут (в арабській мові) значення формулювання перебільшення, і кожне слово побудоване за шаблоном (структурування побудування слів в арабській мові, за допомогою вставок додаткових букв за певним принципом) «фауль» (فَعُولٌ) З даного шаблону і самого арабського слова розуміється, що «несправедлива» людина (ظَلُومٌ) у даному формулюванні – це «надмірна» та «марнотратна» відносно аманату. Поняття «несправедлива людина» (ظَلُومٌ) означає, що у неї дуже багато «несправедливості» (الظُّلْمِ), і цю несправедливість вона звертає проти себе самої у першу чергу, оскільки є носієм загибелі у вогні Пекла, а також вона несправедливо ставиться до інших людей тим, що попирає їх права. Також людина є «невігласною» (جَهُولٌ), тобто впертою у своєму невігластві, що приводить для неї до відповідних наслідків.
Аманат, за своїм повним та осяжним поняттям, є шаріатським обов’язком і включає в себе права Аллаха і права Його рабів. Хто виконає аманат, тому буде нагорода, а хто його порушить, того чекає покарання, як про це сказав Аллах у другому аяті:
لّيُعَذّبَ ٱللَّهُ ٱلْمُنَٰفِقِينَ وَٱلْمُنَٰفِقَٰتِ وَٱلْمُشْرِكِينَ وَٱلْمُشْرِكَٰتِ وَيَتُوبَ ٱللَّهُ عَلَى ٱلْمُؤْمِنِينَ وَٱلْمُؤْمِنَٰتِ وَكَانَ ٱللَّهُ غَفُورًا رَّحِيمًا
«Це сталося для того, щоб Аллах покарав лицемірів та лицемірок, багатобожників та баготобожниць і прийняв каяття віруючих чоловіків та віруючих жінок. Аллах – Прошаючий, Милосердний» (33:73).
Вивели Ахмад, Байхакій та Ібн Абу Хатім від Абдуллаха ібн Масуда (р.а.), який сказав: «Намаз – це аманат, вуду – це аманат, терези – це аманат, вага – це аманат». Є ще багато речей, які підходять під цей приклад, коли аманат вбирає в себе і охоплює чимало з того, що часто згадується. Після цього Ібн Масуд (р.а.) каже: «Але найважче з цього – це речі, віддані на зберігання». Абу Ад-Дарда казав: «Гусль – це аманат від осквернення». Аманат, за своїм повним та осяжним поняттям, є шаріатським обов’язком і включає в себе права Аллаха і права Його рабів. Той, хто виконав повністю свій аманат, той наповнив свою релігію, а той, хто втратив якість людини, яка дотримується аманату, той ухилився від усієї своєї релігії. Вивів ат-Табараній хадіс від Ібн Умара (р.а.), який сказав: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
لا إِيمَانَ لِمَنْ لا أمَانَةَ لَهُ
«Немає віри у того, для якого немає аманату (хто його не дотримується)»».
Приводять імам Ахмад, імам Баззар, імам ат-Табараній хадіс від Анаса (р.а.), який сказав: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
لا إِيمَانَ لِمَنْ لا أمَانَةَ لَهُ، وَلا دِينَ لِمَنْ لا عَهْدَ لَهُ
«Немає віри у того, для кого немає аманату, і немає релігії в того, для якого немає договору»».
Ось тому аманат був якістю посланців Аллаха і наближених до Нього людей. Сказав Аллах Всевишній про Нуха, про Саліха, про Худа, мир їм усім:
إِنِّي لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ. فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ
«Я є посланцем до вас, гідним довір’я. Бійтеся ж Аллаха і підкоряйтеся мені» (26:107, 108).
Джибріїль (а.с.) був вірним у тому, що ниспосилав одкровення від Аллаха до пророків. Наш Пророк Мухаммад ﷺ був вірним у донесенні одкровення від Аллаха людям на землі. І навіть його власний народ назвав його «Амін», тобто «вірний»!
Кожного разу, коли аманат стримується усе менше, у народі падає іман (віра). Вивів Муслім хадіс від Хузайфи, подібний до приведеного вище, у якому говориться: «аманат був ниспосланий у корінь сердець чоловіків, потім зійшов Коран і вони дізналися Коран і дізналися Сунну. Тому вивчайте його і навчайте йому, вивчайте Сунну і навчайте їй. А потім розповів нам про те, як буде зникати аманат і сказав:
يَنَامُ الرَّجُلُ النَّوْمَةَ فَتُقْبَضُ الأَمَانَةُ مِنْ قَلْبِهِ فَيَظَلُّ أَثَرُهَا مِثْلَ الْوَكْتِ, وَالوَكْتُ: الأثَرُ فِي الشَّيءِ كَالنُّقْطَةِ مِنْ غَيرِ لَونِهِ. ثُمَّ يَنَامُ النَّوْمَةَ فَتُقْبَضُ الأَمَانَةُ مِنْ قَلْبِهِ, فَيَظَلُّ أَثَرُهَا مِثْلَ الْمَجْلِ كَجَمْرٍ دَحْرَجْتَهُ عَلَى رِجْلِكَ, وَالْمَجْلُ: تَقَرُّحُ الجِلْدِ وَتَكَوُّنُ مَاءٍ بَينَ الجِلْدِ وَاللَّحْمِ وَظُهُورُ مَا يُشبِهُ البُثُورَ. فَنَفِطَ فَتَرَاهُ مُنْتَبِرًا وَلَيْسَ فِيهِ شَيْءٌ
«Чоловік поспить раз і довіреність вже забирається з його серця, а слід її залишається як крапочка. Потім він спить ще раз і довіреність забирається з його серця, а її слід залишається подібний до пузиря від опіку, як вуглина – ти прокотиш її по своїй нозі і вона червоніє і ти дивишся, пузир (від опіку) здувається, а в ньому нічого і нема. — Потім він узяв камінчик і скотив його по своїй нозі. Люди торгують між собою і жодний не відрізняється вірністю. І доходить до того, що вони кажуть: «Воістину, у такому-то племені є чоловік, який заслуговує на довіру». Доходить до того, що кажуть: «Який він стійкий! Який він вправний» Який він розумний». Його бачать піднесеним, хоча в його серці немає віри навіть з гірчичне зерно».
Що стосується слів « Потім він узяв камінчик і скотив його по своїй нозі. Люди торгують між собою і жодний не відрізняється вірністю. І доходить до того, що вони кажуть: «Воістину, у такому-то племені є чоловік, який заслуговує на довіру». Доходить до того, що кажуть: «Який він стійкий! Який він вправний» Який він розумний». Його бачать піднесеним, хоча в його серці немає віри навіть з гірчичне зерно», то з цього розуміється, що якщо людина свідомо порушує аманат своєю халатністю у своїх релігійних обов’язках, а також відрізняється зрадою у відношенні прав людей, то вона буде покарана тим, що з її серця вийде аманат. Аллах не виводить аманат з сердець своїх рабів без причини, без того, щоб Його раб ігнорував свої релігійні обов’язки і права людей, як сказав Всевишній:
فَلَمَّا زَاغُواْ أَزَاغَ ٱللَّهُ قُلُوبَهُمْ وَٱللَّهُ لاَ يَهْدِى ٱلْقَوْمَ ٱلْفَٰسِقِينَ
«Коли ж вони ухилилися, Аллах спокусив їх серця. Аллах не веде прямим шляхом людей нечестивих» (61:5).
Останній хадіс вказує на те, що аманат – це іман, що це – релігія і її обов’язки, а тому таухід (єдинобожжя) – це аманат, закят – це аманат, піст – це аманат, хадж – це аманат, підтримання родинних зв’язків – це аманат, наказ схвалюваного і заборона засуджуваного – це аманат, людське тіло – це аманат, а також аманат – кожний орган тіла: око – це аманат, тому неможна дивитися на те, на що Аллах заборонив дивитися; рука – аманат; статеві органи – це аманат; живіт – це аманат, тому неможна їсти те, що є забороненим. Усе, що дав тобі Аллах – це аманат: майно – це аманат, тому неможна його витрачати на гріхи; життя – це аманат; розум – це аманат; твої діти є аманатом, тому покращ їх виховання; твоя дружина – це аманат, а тому не порушуй її прав; правління є аманатом, опіка є аманатом; права людей, як моральні, так і матеріальні, є аманатом, а тому не пригноблюй їх ані в чому.
Один з найважливіших аманатів – це дотримання прав іншої людини, яких зобов’язав нас дотримуватися Аллах. Це – справи, якими досягаються інтереси мусульман, які покладені на них. Це досягається тоді, коли людина звітує свою душу і працює для майбутнього життя. А той, хто допустив упущення у своїх обов’язках і у дотриманні прав іншої людини, не приносив користі людям, брав хабарі, привласнював собі майно мусульман, той обдурив себе і вчинив до себе несправедливо. У «Сахіху» Мусліма приводяться слова Посланця Аллаха ﷺ, який сказав:
ذَا جَمَعَ اللهُ الْأَوَّلِينَ وَالْآخِرِينَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ، يُرْفَعُ لِكُلِّ غَادِرٍ لِوَاءٌ، فَقِيلَ: هَذِهِ غَدْرَةُ فُلَانِ بْنِ فُلَانٍ
«Коли Аллах збере перших і останніх людей в Судний день, то до кожного віроломного зрадника буде приставлено стяг і буде сказано: «Це такий-то, син такого-то»».
До числа найважливіших аманатів відноситься дотримання прав, які ввірили тобі люди. Приводить Ахмад і Байхакий від Ібн Масуда (р.а.), який сказав: «Битва на шляху Аллаха змиває усі гріхи, окрім аманату. Аманат слідує за своїм власником, навіть якщо той був убитий на шляху Аллаха, і каже йому: «Заплати свій аманат», і той скаже: «О мій Господь! Пішов перший світ, так звідки я заплачу з нього?». І скаже Аллах: «Візьміть його і киньте у безодню». Коли буде винесено вирок про те, що його кинуть у безодню, йому представиться його аманат, як того дня, коли він був йому даний. Він понесе його на своїй шиї у вогонь так, що навіть коли він подумає, що вийшов з вогню, аманат потягне його, і він полетить (униз) за ним навіки».
Аллах пообіцяв за виконання аманату і за стійкість у дотриманні прав інших людей велику нагороду. Сказав Всевишній:
وَٱلَّذِينَ هُمْ لأَمَٰنَٰتِهِمْ وَعَهْدِهِمْ رٰعُونَ * وَٱلَّذِينَ هُمْ عَلَىٰ صَلَوٰتِهِمْ يُحَٰفِظُونَ * أُوْلَئِكَ هُمُ ٱلْوٰرِثُونَ * ٱلَّذِينَ يَرِثُونَ ٱلْفِرْدَوْسَ هُمْ فِيهَا خَٰلِدُونَ
«…які оберігають ввірене їм на зберігання і дотримуються договорів, які регулярно роблять намаз. Саме вони є спадкоємцями, які успадкують Фірдаус, у якому вони перебуватимуть вічно» (23:8–11).
Вивів ат-Табараній в «Аусаті» від Абу Хурайри (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
اكْفُلُوا لِي بِسِتِّ خِصَالٍ، وَأَكْفُلُ لَكُمُ بِالْجَنَّةِ
«Хто ручається мені за шість речей, тому я ручаюся за рай».
Я спитав його: «Що це, о Посланець Аллаха?». Він ﷺ сказав:
الصَّلَاةُ، وَالزَّكَاةُ، وَالْأَمَانَةُ، وَالْفَرْجُ، وَالْبَطْنُ، وَاللِّسَانُ
«Намаз, закят, аманат, статеві органи, живіт та язик».
Втрата аманату і марнотратна поведінка стосовно обов’язків у релігії – усе це потягне за собою порушення спокою і крадіжку серед людей, розсварює їх, піддає приватне і громадське життя людей небезпекам та втратам, спотворює їх поняття та цінності, що приводить у наслідку до знищення самого їх існування. Сказав Посланець Аллаха ﷺ, коли його спитали про те, коли буде Час (Судний день):
إِذَا ضُيِّعَتِ الأمَانَةُ فَانتَظِرِ السَّاعَةَ
«Якщо буде порушено аманат, то очікуйте на Час».
Так бійтеся ж Аллаха, о люди, оберігайте свій аманат і свої обов’язки! І стережіться того, що заборонив Аллах…Сказав Всевишній:
وَٱلَّذِينَ هُمْ لأَمَٰنَٰتِهِمْ وَعَهْدِهِمْ رٰعُونَ * وَالَّذِينَ هُمْ بِشَهَٰدٰتِهِم قَائِمُونَ * وَالَّذِينَ هُمْ عَلَىٰ صَلاَتِهِمْ يُحَافِظُونَ * أُوْلَئِكَ فِى جَنَّٰتٍ مُّكْرَمُونَ
«…які зберігають довірене їм і дотримуються договорів, які стійкі у своїх свідченнях і які оберігають свій намаз. Їм буде надано пошану у Райських садах» (70:32–35).
Також сказав Всевишній:
إِنَّ ٱللَّهَ يَأْمُرُكُمْ أَن تُؤدُّواْ ٱلأَمَٰنَٰتِ إِلَى أَهْلِهَا وَإِذَا حَكَمْتُمْ بَيْنَ ٱلنَّاسِ أَن تَحْكُمُواْ بِٱلْعَدْلِ إِنَّ ٱللَّهَ نِعِمَّا يَعِظُكُمْ بِهِ إِنَّ ٱللَّهَає вас كَانَ سَمِيعاً بَصِيراً
«Воістину, Аллах велить вам повертати ввірене на зберігання майно його власникам і судити за справедливістю, коли ви судите серед людей. Як чудово те, чим повчає вас Аллах! Воістину, Аллах – Той, хто Чує, Бачить» (4:58).
Ці благородні аяти описують нам сенси аманату.
Любі слухачі! Ми дякуємо вам за увагу і обіцяємо вам зустрітися знову, іншаАллах, у новій серії нашої програми. Ми залишаємо вас під опікою Аллаха. Мир вам, милість Аллаха і Його благословення!
Спеціально для радіо центрального Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Устаз Мухаммад Ахмад Надій – Вілаят Йорданія
23 Мухаррам 1436 р.х.
16.11.2014 р.