Ми вітаємо вас, дорогі брати і сестри, на новій зустрічі у нашій програмі «Разом з благородним хадісом», почнемо її з найкращого привітання:ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Передав Бундар, Яхья ібн Саід, Ібн Абу Зіб, Абдуллах ібн Саіб ібн Язід, від свого батька і далі від діда, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لا يَأْخُذُ أَحَدُكُمْ عَصَا أَخيهِ لاعِبًا جادًّا، فَمَنْ أَخَذَ عَصَا أَخيهِ، فَلْيَرُدَّهَا إِلَيْهِ
«Нехай ніхто із вас не дере навіть палку свого брата ані жартуючи, ані всерйоз! А хто взяв, то нехай поверне її!».
Абу Іса від Ібн Умара, Сулеймана ібн Сурад, Джада і Абу Хурайри сказав, що цей хадіс хасан-гаріб (хороший, але невідомий). Ми не чули його, окрім як від Ібн Абу Зіба та Саіба ібн Язіда, який, будучи дитиною,чув від Пророка ﷺ хадіси, а також його батько Язід ібн Саіб був сподвижником, і від нього були передані хадіси.
Шарх хадісу:
Із розділу: «Не дозволено мусульманину лякати мусульманина».
Ат-Тайбі сказав «У даному хадісі використовується дієслово заперечення «нехай ніхто не бере», вираз «палку свого брата» є прикладом, у версії від Абу Дауда говориться: «нехай ніхто із вас не бере річ (будь-який предмет) свого брата». У хадісі приводиться два положення суб’єкту дії (жарт і серйозність), і неправильним буде сказати, що ці два положення не зв’язані між собою, навпаки, вони зв’язані і переплетені між собою».
Аль-Карі сказав: «Перше положення є явним, а друге — прихованим, тобто явно жартуючи або приховано всерйоз, наприклад — він взяв, жартуючи, але його намір був залишити у себе».
Аль-Мазхар сказав: «Зміст цього у тому, що він взяв щось, жартуючи, а потім залишив у себе всерйоз».
Абу Убайда сказав: «Він взяв річ, жартуючи, не бажаючи її красти, але він хотів викликати гнів і страх у її хазяїна».
Ат-Турбашті сказав: «У хадісі як приклад була приведена палка, якщо цей незначний предмет може викликати страх і побоювання у її хазяїна, то що говорити про більш значні речі?».
Дорогі слухачі, цей хадіс говорить про те, що не допускається мусульманину лякати мусульманина, навіть відібравши палку у нього, не говорячи вже про ракети і бомбардування, як це відбувається з боку правителів у країнах «Арабської весни».
Немає нічого дивного у цьому хадісі; у своїй основі, це звернення до мусульман, що вони подібні єдиному тілу, мусульманин повинен бажати своєму брату того, що бажає собі. Держава, яка запроваджує закони Ісламу і оберігає своїх громадян, є прикладом для них. В своєму захисті і забезпеченні безпеки вона нагадує мусульманам, що вони повинні захищати один одного, що вони — єдине тіло і подібні міцній будівлі.
Проте сьогодні, ставши свідками стількох численних змов наших правителів і армій проти своїх народів, це ввергло нас у стан думати, що згадувані у хадісі значення неможливі, так не буває, щоб мусульманин не лякав іншого мусульманина! Що говорити про нас у порівнянні з тими, хто дійсно займається залякуванням решт інших, а це — наші уряди і армії які були закликані бути гарантами нашої безпеки і спокою.