Вітаємо вас, дорогі брати і сестри по усьому світу, у межах нового випуску із серії «Разом з благородним хадісом». Ми починаємо з найкращого привітання: ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Бухарі наводить у своєму «Сахіху»:
حَدَّثَنَا إِسْمَاعِيلُ بْنُ عَبْدِ اللَّهِ حَدَّثَنَا سُلَيْمَانُ بْنُ بِلَالٍ عَنْ هِشَامِ بْنِ عُرْوَةَ قَالَ أَخْبَرَنِي عُرْوَةُ بْنُ الزُّبَيْرِ عَنْ عَائِشَةَ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهَا زَوْجِ النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَ: وَاجْتَمَعَتْ الْأَنْصَارُ إِلَى سَعْدِ بْنِ عُبَادَةَ فِي سَقِيفَةِ بَنِي سَاعِدَةَ فَقَالُوا مِنَّا أَمِيرٌ وَمِنْكُمْ أَمِيرٌ فَذَهَبَ إِلَيْهِمْ أَبُو بَكْرٍ وَعُمَرُ بْنُ الْخَطَّابِ وَأَبُو عُبَيْدَةَ بْنُ الْجَرَّاحِ فَذَهَبَ عُمَرُ يَتَكَلَّمُ فَأَسْكَتَهُ أَبُو بَكْرٍ وَكَانَ عُمَرُ يَقُولُ وَاللَّهِ مَا أَرَدْتُ بِذَلِكَ إِلَّا أَنِّي قَدْ هَيَّأْتُ كَلَامًا قَدْ أَعْجَبَنِي خَشِيتُ أَنْ لَا يَبْلُغَهُ أَبُو بَكْرٍ ثُمَّ تَكَلَّمَ أَبُو بَكْرٍ فَتَكَلَّمَ أَبْلَغَ النَّاسِ فَقَالَ فِي كَلَامِهِ: نَحْنُ الْأُمَرَاءُ وَأَنْتُمْ الْوُزَرَاءُ، فَقَالَ حُبَابُ بْنُ الْمُنْذِرِ: لَا وَاللَّهِ لَا نَفْعَلُ مِنَّا أَمِيرٌ وَمِنْكُمْ أَمِيرٌ، فَقَالَ أَبُو بَكْرٍ: لَا وَلَكِنَّا الْأُمَرَاءُ وَأَنْتُمْ الْوُزَرَاءُ هُمْ أَوْسَطُ الْعَرَبِ دَارًا وَأَعْرَبُهُمْ أَحْسَابًا فَبَايِعُوا عُمَرَ أَوْ أَبَا عُبَيْدَةَ بْنَ الْجَرَّاحِ، فَقَالَ عُمَرُ: بَلْ نُبَايِعُكَ أَنْتَ فَأَنْتَ سَيِّدُنَا وَخَيْرُنَا وَأَحَبُّنَا إِلَى رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَأَخَذَ عُمَرُ بِيَدِهِ فَبَايَعَهُ وَبَايَعَهُ النَّاسُ، فَقَالَ قَائِلٌ: قَتَلْتُمْ سَعْدَ بْنَ عُبَادَةَ، فَقَالَ عُمَرُ: قَتَلَهُ اللَّهُ
«Передається від Ісмаіла ібн Абдуллаха, від Сулеймана ібн Біляла, від Хішама ібн Урви, від Урвы ібн аз-Зубайра, від дружини Пророка ﷺ Аіші (р.анха), що: «Ансари зібрались навколо Сада ібн Убади під навісом Бану Саіда (куди також прийшли мухаджири) і сказали: «Нехай буде правитель із нас і правитель із вас». Туди також прийшли Абу Бакр, Умар ібн аль-Хаттаб і Абу Убайда ібн аль-Джаррах. Умар почав говорити, але Абу Бакр велів йому замовчати. Умар (вже через деякий час) пояснював це так: «Справа була у тому, що я заготував промову і боявся, що Абу Бакру не вдасться достукатись до них». Потім Абу Бакр сказав красномовну промову, і серед його слів було наступне: «Ми — аміри, ви — візири». Хубаб аль-Мунзір сказав: «Ні, клянусь Аллахом, ми не згодні з цим! Нехай буде правитель із нас і правитель із вас». Абу Бакр сказав: «Ні! Ми — аміри, ви — візири! Вони (курайшити) географічно знаходяться у центрі арабів і по знатності — найбільш значущі. Присягніть же же Умару чи Абу Убайді ібн аль-Джарраху». Умар сказав: «Навпаки! Ми присягнемо тобі. Ти наш господин, ти кращий із нас і був більшим улюбленцем Посланця Аллаха ﷺ». Сказавши це, Умар взяв Абу Бакра за руку і дав байат, за ним те ж саме зробили люди. Хтось сказав: «Ви погубили Сада ібн Убаду!». Умар сказав: «Аллах погубив його».
Із даного ріваяту ми розуміємо, що кандидатів на пост халіфа було четверо: Сад ібн Убада, Абу Бакр, Умар і Абу Убайда. Проте Умар і Абу Убайда навіть не стали намагатись суперничати з Абу Бакром у ступені своїх знань і перевазі. У результаті цього число кандидатур було практично скорочено до двох — Абу Бакр і Сад ібн Убада. Потім після довгих обговорень і дебатів серед ахлю ль-хальваль-акд під навісом Бану Саіда вони вибрали одного із цих двох кандидатів і дали йому байат заключення (інікад) під навісом Бану Саіда. Наступного ж дня у мечеті вони дали байат послуху (таа). У підсумку, на першому етапі (у першому турі) кількість кандидатів була рівна чотирьом, на другому ж їх залишилось двоє, після чого ахлю ль-хальваль-акд обрали одного із них і присягнули йому.
При байаті Умару не було інших кандидатур окрім нього самого. Умар був єдиним кандидатом на пост халіфа. Аналогічним чином справа обстояла і з байатом, наданому Алі, оскільки окрім Алі інших кандидатів просто не було. Тому при байаті Умару і Алі не мали місце етапи виборів з обмеженням кандидатів на пост халіфа. У їх випадках обрання не мало місця допустима кількість кандидатів, як і не мало місця скорочення кількості кандидатур.
Що стосується процедури надання байату Усману, то в ній ясно озвучені імена кандидатів. Їх було шість чоловіків на першому етапі, потім же їх кількість була обмежена до двох (Усман та Алі). Після цього ахлю ль-хальваль-акд і суспільство були опитані щодо цих двох кандидатів, у результаті чого перевага була віддана Усману, якому у мечеті був даний байат заключення (інікад), а потім — і байат підкорення (таа).
При посиланні на ріваяти, де згадуються етапи (тури) виборів і призначення халіфа у книзі ат-Табарі «Історія пророків і царів», ми бачимо наступні важливі події:
1. Умар говорить:
عَلَيْكُمْ هَؤُلاءِ الرَّهْطَ الَّذِينَ قَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ : إِنَّهُمْ مِنْ أَهْلِ الْجَنَّةِ ، سَعِيدُ بْنُ زَيْدِ بْنِ عَمْرِو بْنِ نُفَيْلٍ مِنْهُمْ ، وَلَسْتُ مُدْخِلَهُ ، وَلَكِنِ السِّتَّةُ : عَلِيٌّ وَعُثْمَانُ ابْنَا عَبْدِ مَنَافٍ ، وَعَبْدُ الرَّحْمَنِ وَسَعْدٌ خَالا رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ ، وَالزُّبَيْرُ بْنُ الْعَوَّامِ حَوَارِيُّ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ ، وَابْنُ عَمَّتِهِ ، وَطَلْحَةُ الْخَيْرِ بْنُ عُبَيْدِ اللَّهِ ، فَلْيَخْتَارُوا مِنْهُمْ رَجُلا ، فَإِذَا وَلُّوا وَالِيًا فَأَحْسِنُوا مُؤَازَرَتَهُ وَأَعِينُوهُ
«Ви повинні звернутись до тих, про кого Посланець Аллаха ﷺ сказав, що вони стануть мешканцями Раю. Саід ібн Зейд ібн Амр ібн Нуфайль — із їх числа, але його я не включаю. Я маю на увазі шістьох: Алі та Усмана — двох синів Абду Манафа, Абдуррахмана і Сада — двох родичів Посланця Аллаха ﷺ по материнській лінії, аз-Зубайра ібн аль-Аввама — учня і двоюрідного брата Посланця Аллаха ﷺ, а також Тальху ібн Убайдуллаха. Виберіть правителя із їх числа, а коли виберете, допомагайте йому належним чином і підтримуйте його».
Тут Умар перерахував сподвижників, якими Посланець Аллаха ﷺ, покидаючи цей тлінний світ, був задоволений. Відповідаючих умовам байату на заключення (інікада) було сім чоловіків, але Умар обмежив їх шістьма кандидатами.
Обмеження зачіпало усіх мусульман, і якщо б це обмеження кандидатур не було б дозволеною справою у релігії, тоді б це послужило перешкодою для висунення інших осіб у якості кандидатів на пост халіфа. Звідси обмеження кандидатур допускається згідно одностайності (іджма) сахабів. Умма, а точніше — її представники, може обмежувати кандидатів, будь то сама у виді безпосереднього обмеження від імені Умми чи уповноважуючи попереднього халіфа обмежити кількість кандидатур від імені Умми.
Вищесказане стосувалось безпосередньо обмеження кандидатур. Що стосується самого факту обмеження спочатку шістьма, то це дія, яку уперше Умма побачила на прикладі Умара. Факт же обмеження двома кандидатами далі ґрунтується на діях Абдуррахмана ібн Авфа. Таким чином, досягається надання байату згідно думці більшості, адже кандидатів усього двоє. Але ж якщо кандидатів було б більше двох, то переможець може набрати усього тридцять відсотків голосів, але при цьому отримавши підтримку електорату меншої кількості, аніж більшість (тобто не більше п’ятдесяти відсотків). Думка більшості досягається тоді, коли кандидатів не більше двох людей.
2. Абдуррахман сказав:
أَيُّكُمْ يُخْرِجُ مِنْهَا نَفْسَهُ ، وَيَتَقَلَّدُهَا عَلَى أَنْ يُوَلِّيَهَا أَفْضَلَكُمْ. فَلَمْ يُجِبْهُ أَحَدٌ ، فَقَالَ : فَأَنَا أَنْخَلِعُ مِنْهَا. فَقَالَ الْقَوْمُ : قَدْ رَضِينَا........ فَأَخَذَ مِنْهُمْ مِيثَاقًا ، وَأَعْطَاهُمْ مِثْلَهُ
«Чи усуває хтось із вас себе (із передвиборчої гонки), щоб залишити (пост халіфа) більш благородному серед вас?». Усі промовчали. Абдуррахман сказав: «Я знімаю свою кандидатуру». Усі сказали: «Ми згодні» …, і вони взяли один перед другим ці зобов’язання».
У цьому ріваяті Абдуррахман бере на себе зобов’язання від учасників того зібрання вибрати із їх числа халіфа після того, як він зняв свою кандидатуру, зменшивши число кандидатів до п’яти людей.
3. Після цього Абдуррахман почав свої наради з кандидатами на пост халіфа:
قَالَ لِعَلِيٍّ :...أَرَأَيْتَ لَوْ صُرِفَ هَذَا الأَمْرُ عَنْكَ فَلَمْ تَحْضُرْ ، مَنْ كُنْتَ تَرَى مِنْ هَؤُلاءِ الرَّهْطِ أَحَقَّ بِالأَمْرِ ؟ ، قَالَ : عُثْمَانُ
«Звернувшись до Алі, він спитав: «…Як ти думаєш, якщо б тебе не запросили на нараду і ти не входив би у неї, кого б ти бачив найбільш гідним для правління?». (Алі) відповів: «Усмана».
وَخَلا بِعُثْمَانَ فَقَالَ :...لَوْ لَمْ تَحْضُرْ فَأَيَّ هَؤُلاءِ الرَّهْطِ تَرَاهُ أَحَقَّ بِهِ ؟ ، قَالَ : عَلِيٌّ
«(Потім Абдуррахман) звернувся до Усмана: «…Якщо б ти, наприклад, не був присутнім на раді, кого б ти бачив найбільш гідним серед них?» (Усман) відповів: «Алі».
ثُمَّ خَلا بِالزُّبَيْرِ فَكَلَّمَهُ بِمِثْلِ مَا كَلَّمَ بِهِ عَلِيًّا وَعُثْمَانَ ، فَقَالَ : عُثْمَانُ.
«Потім він усамітнився з Зубайром і сказав йому про те, про що говорив з Алі та Усманом. Зубайр сказав: «Усман».
ثُمَّ خَلا بِسَعْدٍ فَكَلَّمَهُ ، فَقَالَ : عُثْمَانُ
«Коли ж він усамітнився з Садом і поговорив з ним, той сказав: «(Вибираю) Усмана».
4. Потім він розширив консультаційне коло до представників ахлю ль-хальваль-акд, які знаходились у Медині:
وَدَارَ عَبْدُ الرَّحْمَنِ لَيَالِيهِ يَلْقَى أَصْحَابَ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ وَمَنْ وَافَى الْمَدِينَةَ مِنْ أُمَرَاءِ الأَجْنَادِ ، وَأَشْرَافِ النَّاسِ يُشَاوِرُهُمْ وَلا يَخْلُو بِرَجُلٍ إِلا أَمَرَهُ بِعُثْمَانَ ، حَتَّى إِذَا كَانَتِ اللَّيْلَةُ الَّتِي يُسْتَكْمَلُ فِي صَبِيحَتِهَا الأَجَلُ أَتَى مَنْزِلَ الْمِسْوَرِ بْنِ مَخْرَمَةَ بَعْدَ ابْهِيرَارٍ مِنَ اللَّيْلِ فَأَيْقَظَهُ ، فَقَالَ : أَلا أَرَاكَ نَائِمًا وَلَمْ أَذُقْ فِي هَذِهِ اللَّيْلَةِ كَثِيرَ غِمْضٍ ، انْطَلِقْ فَادْعُ الزُّبَيْرَ وَسَعْدًا ، فَدَعَاهُمَا
«Абдуррахман (тим часом) зустрічався ночами зі сподвижниками Посланця Аллаха ﷺ та з тими, хто приїздив у Медину із числа воєначальників і вшанованих серед людей. І кожного разу, як він зустрічався з ними, ті у якості правителя вибирали Усмана. Коли вже наступила остання ніч встановленого строку, він у кінці цієї ночі прийшов до дому аль-Місвара ібн Махрама, розбудив його і сказав: «Невже я бачу тебе сплячим? Я ж у ту ніч не зміг зімкнути очей. Іди поклич Зубайра і Сада».
فَدَعَاهُمَا فَبَدَأَ بِالزُّبَيْرِ فِي مُؤَخَّرِ الْمَسْجِدِ فِي الصُّفَّةِ الَّتِي تَلِي دَارَ مَرْوَانَ، فَقَالَ لَهُ: خَلِّ ابْنَيْ عَبْدِ مَنَافٍ، وَهَذَا الأَمْرَ، قَالَ: نَصِيبِي لِعَلِيٍّ، وَقَالَ لِسَعْدٍ: أَنَا وَأَنْتَ كَلالَةٌ، فَاجْعَلْ نَصِيبَكَ لِي فَأَخْتَارُ، قَالَ: إِنِ اخْتَرْتَ نَفْسَكَ فَنِعْمَ، وَإِنِ اخْتَرْتَ عُثْمَانَ فَعَلِيٌّ أَحَبُّ إِلَيَّ
«І той покликав їх. (Абдуррахман) почав з Зубайра, який перебував під навісом у кінці мечеті, ближче до дому Марвана. І сказав йому: «Залиш обох синів АбдуМанафа і цю справу (тобто відмовся від Халіфату і залиш його для Усмана чи Алі)». Аз-Зубайр сказав: «Віддаю свою частку (права бути халіфом) Алі». (Тоді Абдуррахман) сказав Саду: «Я і ти — далекі родичі. так що надай своє право (бути халіфом) мені, і я виберу (гідного)». (Сад) відповів: «Якщо вибереш себе — то я задоволений, якщо ж вибереш Усмана, то мені миліше Алі».
Тут ми бачимо, що кількість кандидатів після консультацій з представниками ахлю ль-хальваль-акд було скорочено до двох людей: Усмана і Алі.
5. У самому ж кінці Абдуррахман, по довіреності (вікаля) ахлю ль-хальваль-акд, вибрав халіфа із двох кандидатів і дав байат. Решта людей також дали байат інікад.
فَقَالَ عَبْدُ الرَّحْمَنِ: إِنِّي قَدْ نَظَرْتُ وَشَاوَرْتُ، وَدَعَا عَلِيًّا فَقَالَ: عَلَيْكَ عَهْدُ اللَّهِ وَمِيثَاقُهُ لَتَعْمَلَنَّ بِكِتَابِ اللَّهِ وَسُنَّةِ رَسُولِهِ وَسِيرَةِ الْخَلِيفَتَيْنِ مِنْ بَعْدِهِ، قَالَ: أَرْجُو أَنْ أَفْعَلَ وَأَعْمَلَ بِمَبْلَغِ عِلْمِي وَطَاقَتِي، وَدَعَا عُثْمَانَ فَقَالَ لَهُ مِثْلَ مَا قَالَ لِعَلِيٍّ، قَالَ: نَعَمْ، فَبَايَعَهُ
«Абдуррахман сказав: «Я розглядав (кандидатів) і радився (з людьми)», — потім, покликавши Алі, він спитав: «Чи даєш ти договір і тверде слово Аллаху, що неодмінно будеш слідувати Книзі Аллаха і Сунні Його Посланця і шляху двох халіфів?». Алі сказав: «Я сподіваюсь, що буду вчиняти згідно зі своїм знанням і можливістю». (Тоді Абдуррахман)звернувся до Усмана з тими ж словами, що сказав Алі, і (Усман) сказав: «Так». І тоді (Абдуррахман) присягнув йому (Усману)».
Ґрунтуючись на даних хадісах, Хізб ут-Тахрір дійшов до певних висновків щодо процедури призначення халіфа. Кількість кандидатів обмежується в два етапи (тури). Спочатку проводиться перевірка кандидатів на відповідність умовам призначення на пост халіфа. Здійснюється це судом «махкамутуль-мазалім», який уособлюється попереднім халіфом, оскільки він є суддею мазалім у державі Халіфат.
А після цього вже здійснюється обмеження кількості кандидатів, які підходять на даний пост, в два етапи: на першому до шести кандидатів — це те, що зробив Умар від імені Умми, коли вона попросила його призначити собі наступника.
На другому ж етапі обмежується число кандидатів до двох — і це те, що зробив Абдуррахман ібн Авф за дорученням ахлю ль-хальваль-акд, які представляють Умму. У майбутній Державі Халіфат дане обмеження кандидатів буде здійснювати Маджліс уль-Умма від імені Умми.
Дорогі слухачі! Усе, що пов’язано з правлінням, починаючи з встановлення держави і призначення халіфа до детальних описів усього, що стосується законопроектів, готове і очікує приведення у виконання. У мусульман немає іншого вибору, окрім як встановити дану державу, запровадити ці норми Шаріату, а також дати байат халіфу, який буде правити править нами згідно Книзі Аллаха і Сунні Його Посланця ﷺ.
До нових зустрічей, дорогі слухачі, при вивченні наступного хадісу Пророка ﷺ. Нехай береже вас Аллах. Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху!
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
9 Раджаба 1441 р.х.
04.03.2020 р.