Від аз-Зухрі, від Амра ібн Шуайба, від його батька, від його діда (Абдуллаха ібн Амра), наводиться:
سَمِعَ النَّبِيُّ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، قَوْمًا يَتَدَارَءُونَ فَقَالَ إِنَّمَا هَلَكَ مَنْ كَانَ قَبْلَكُمْ بِهَذَا ضَرَبُوا كِتَابَ اللَّهِ بَعْضَهُ بِبَعْضٍ وَإِنَّمَا نَزَلَ كِتَابُ اللَّهِ يُصَدِّقُ بَعْضُهُ بَعْضًا فَلَا تُكَذِّبُوا بَعْضَهُ بِبَعْضٍ فَمَا عَلِمْتُمْ مِنْهُ فَقُولُوا وَمَا جَهِلْتُمْ فَكِلُوهُ إِلَى عَالِمِهِ
«Посланець Аллаха ﷺ, почувши людей, які суперечили між собою, сказав: «Воістину, це погубило тих, хто був до вас. Вони зіштовхували аяти Книги Аллаха один з одним. Воістину, Аллах ниспослав Писання, щоб підтвердити одним інше, а не спростовувати одне іншим. Те, що вам ясно із Книги, беріть, а те, що ви не знаєте, залишайте тим, хто це знає»(Ахмад).
Зі слів Айюба передається, що Ібн Абу Баліка сказав: «Спитали Абу Бакра ас-Сіддіка, нехай буде Аллах задоволений ним, про аят, і він сказав: «Яка земля вмістить мене? Яке небо укриє? Куди я піду і як я зроблю це, якщо я скажу про Книгу Аллаха те, що не угодно Аллаху?!».
З слів Ібн Масуда та Ібн Аббаса передається: «Той, хто дає людям фатву на усе, про що його питають — божевільний».
Шафії, нехай змилується над ним Аллах, сказав: «Я чув як Малік говорив, що Ібн Аджлян сказав: «Якщо вчений ставиться з нехтуванням до слів «Я не знаю», то це стає для нього загибеллю». Подібне повідомив і Ібн Аджлян від Ібн Аббаса.
Абу Хусайн аль-Асаді сказав: «Воістину, деякі із них наважуються винести рішення по такому релігійному питанню, що якщо б Умару (нехай буде задоволений ним Аллах) задали це питання, то він, що відповісти на нього, зібрав би усіх учасників битви при Бадрі».
Ібн Масуд сказав: «Якщо хтось із вас навчився знанню, то він може поширювати його! Але якщо він чогось не знає, то нехай скаже: «Аллах краще знає». Воістину, Аллах сказав Своєму Пророку (а.с.):
قُلْ مَآ أَسْأَلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ وَمَآ أَنَآ مِنَ ٱلْمُتَكَلِّفِينَ
«Скажи: «Я не прошу у вас за це ніякої винагороди і не обтяжую себе вигадками» (38:86).
Із цих висловлювань праведних попередників Умми, сподвижників Пророка ﷺ і тих, хто послідував за ними, хто для нас, мусульман, є кращими людьми своїм знанням, своїми вчинками і набожністю, ми розуміємо, наскільки вони були богобоязливими і обережними, коли треба було знайти рішення Шаріату відносно якого-небудь питання. А що ж коять сьогодні ті, хто наважується називати себе вченими Ісламської Умми (ісламськими вченими)?! Вони свідомо вводять людей в оману, вчиняючи в угоду правителям, накликають на себе гнів Аллаха і прирікають себе на вогонь Пекла. Саме від них застеріг нам Посланець Аллаха ﷺ, сказавши:
إِذَا رَأَيْتُمُ الْعُلَمَاءَ عَلَى أَبْوَابِ السَّلَاطِينِ فَخَافُوا عَلَى دِينِكُمْ مِنْهُمْ
«Якщо побачите вчених біля дверей правителів, то бійтесь за свою релігію від них (бійтесь того, щоб вони тлумачили її вам)».