Політика — це управління справами громадян1
«Мені розповів Мухаммад ібн Башшар … сказав: «Я чув, як Абу Хазім говорив:
قَاعَدْتُ أَبَا هُرَيْرَةَ خَمْسَ سِنِينَ فَسَمِعْتُهُ يُحَدِّثُ عَنِ النبيِّ صَلَّى اللَّهُ عليه وسلَّمَ قالَ كَانَتْ بَنُو إِسْرَائِيلَ تَسُوسُهُمُ الأَنْبِيَاءُ كُلَّمَا هَلَكَ نَبِيٌّ خَلَفَهُ نَبِيٌّ وَإِنَّهُ لاَ نَبِيَّ بَعْدِي وَسَتَكُونُ خُلَفَاءُ فَتَكْثُرُ قَالُوا فَمَا تَأْمُرُنَا قَالَ فُوا بِبَيْعَةِ الْأَوَّلِ فَالْأَوَّلِ وَأَعْطُوهُمُ حَقَّهُمْ فَإِنَّ اللَّهَ سَائِلُهُمْ عَمَّا اسْتَرْعَاهُمْ
«На протязі п’яти років я знаходився поруч з Абу Хурайрю і чув від нього хадіси. Одного разу я почув від нього хадіс, у якому Пророк ﷺ сказав: «Бану Ісраіль управляли пророки. Кожного разу, коли помирав пророк, за ним приходив інший. Після мене не буде пророка, але будуть халіфи, і їх буде багато». У Пророка спитали: «Як накажеш нам вчиняти?», — на що ﷺ сказав: «Дотримуйтесь присяги першого і тільки першого. Віддавайте їм їх права, а Аллах спитає у них за їх правління».2
У виразі «تَسُوسُهُمُ» використовується дієслово سَاسَ. В арабських тлумачних словниках говориться: «مَنْ سَاسَ يَسُوسُ الْخَيْلَ يَقُومُ عَلَى رِعَايَتِهَا وَخِدْمَتِهَا» («Хто управляє конем, той повинен проявляти про нього турботу і доглядати за ним»)3.
Вираз «تَسُوسُهُمُ الأَنْبِيَاءُ» означає, що вони брали на себе управління справами Бану Ісраіль так само, як роблять це правителі і валії у відношенні громадян держави. Слово «السياسة» («політика») означає: проводити ефективні заходи для рішення тієї чи іншої проблеми4.
Управляти громадянами — це означає наказувати і забороняти їм те, у чому є для них благо. Слова «سَاسَ», «يَسُوسُ», «سِيَاسَةٌ» означають турботу про справи підданих. У тлумачному словнику «Аль-Камус аль-мухіт» говориться: «سُسْتُ الرَّعِيَّةَ سِيَاسَةً», що означає: я наказував і забороняв громадянам». Таким чином, турбота про справи громадян відбувається за допомогою наказів і заборон.
Більше того, це значення присутнє у хадісах, які розповідають про справи правителів, звіт правителів, переживаннях мусульман один про одного. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
مَا مِنْ عَبْدٍ اسْتَرْعَاهُ اللَّهُ رَعِيَّةً فَلَمْ يَحُطْهَا بِنُصْحِهِ إِلَّا لَمْ يَجِدْ رَائِحَةَ الْجَنَّةِ
«Якщо Аллах ввірить комусь управління над підданими, і він не поставиться до них із щирістю, то не відчує запаху Рая»,5
مَا مِنْ وَالٍ يَلِي رَعِيَّةً مِنَ الْمُسْلِمِينَ فَيَمُوتُ وَهُوَ غَاشٌّ لَهُمْ إِلَّا حَرَّمَ اللَّهُ عَلَيْهِ الْجَنَّةَ
«Аллах обов’язково зробить Рай заборонним для кожного правителя, який під час свого правління обманював підданих мусульман і помер у такому положенні»,6
سَتَكُونُ أُمَرَاءُ فَتَعْرِفُونَ وَتُنْكِرُونَ فَمَنْ عَرَفَ بَرِئَ وَمَنْ أَنْكَرَ سَلِمَ وَلَكِنْ مَنْ رَضِيَ وَتَابَعَ قَالُوا أَفَلا نُقَاتِلُهُمْ قَالَ لا مَا صَلَّوْا
«У найближчому майбутньому будуть такі правителі, [діяння] яких ви будете схвалювати і ненавидіти. Хто із вас буде визнавати [їх діяння порочними], той буде чистий. Хто із вас буде ненавидіти [їх порочні діяння], той збереже себе. Проте це не торкнеться тих, хто погодився [з їх порочним діяннями] і послідував за ними». Люди спитали: «У такому випадку, хіба нам не треба починати битву проти них?», — на що він ﷺ сказав: «Ні, до тих пір, поки вони роблять намаз».7
Із усіх цих хадісів, неважливо, пов’язані вони зі вступом правителя у свою посаду, або зі звітом правителя з боку Умми, або з увагою мусульман один до одного і наставлянням один одного, виводиться, що політика — це турбота про справи Умми.8
Справами Бану Ісраіль управляли пророки, і кожного разу, як помирав пророк, на зміну йому приходив інший пророк. Що стосується Умми, то Аллах відправив до неї Мухаммада ﷺ — печать пророків, на плечі якого було покладено управління і турбота про справи Умми через закони Шаріату. Також Посланець Аллаха ﷺ повідомив, що після нього не буде пророків, але будуть халіфи, які замість нього ﷺ будуть займатись управлінням і турботою про справи Умми. Посланець ﷺ заповідав обирати халіфів тільки шаріатським методом, тобто присягою, а також дотримуватись її.
Опис Посланцем ﷺ положення після нього ﷺ словами «будуть халіфи» вказує на те, що чоловік, який візьме на себе турботу і управління справами людей після нього ﷺ, буде називатись халіфом. Це означає, що форма правління після Посланця ﷺ — це Халіфат. Саме ця форма правління існувала у часи правління Абу Бакра (р.а.), Умара (р.а.), Усмана (р.а.), Алі (р.а.). Халіфат — особливий вид системи правління, який не схожий:
— на республіканську форму правління, де законотворчість — у руках народу, а правитель — найманий робочий;
— на королівську форму правління, де монарх виступає або у якості символічної фігури у державі, або у якості правителя. В обох випадках (символ чи правитель) монарх править згідно зі своїми інтересами, вважає себе вище закону і підзвітності;
— на імператорську форму правління, де правитель править на основі своїх забаганок і бажань, проводить відмінність між людьми на основі їх місця народження, походження класу і т.д.;
— на федеративну форму правління, де регіони зберігають певну самостійність, але при цьому об’єднуються в генеральному правлінні.
Халіфат є цілісною системою, де халіф обирається Уммою, і вона присягає йому, щоб він управляв на основі Корану і Сунни. Це означає, що він буде представником Умми у запровадженні Шаріату і буде ставитись до кожного громадянина з дотриманням ісламської справедливості. Більше того, халіф не буде мати яких-небудь переваг перед своїми громадянами, він буде виділяти засоби кожному вілаяту згідно з його потребами. Завдяки усьому цьому халіф, амір буде проводити політику на основі Ісламу.
З іншого боку, Умма наводить політику звіту. Це означає, що за діями і рішеннями халіфа будуть стежити:
— спостерігачі із числа Умми, які представляють інтереси кожного індивіда суспільства. Адже Пророк ﷺ сказав:
مَنْ رَأَى مِنْكُمْ مُنْكَرًا فَلْيُغَيِّرْهُ بِيَدِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِلِسَانِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِع فَبِقَلْبِهِ وَذلِكَ أَضْعَفُ الْإِيمَانِ
«Нехай той із вас, хто побачить засуджуване, змінить це власноруч, якщо ж він не зможе [зробити] цього, [нехай змінить це] своїм язиком, а якщо не зможе, то [нехай противиться цьому] своїм серцем, що буде найбільш слабким [проявом] віри».9
— політичні партії, основою яких є Іслам. Адже Всевишній сказав:
وَلْتَكُن مِّنكُمْ أُمَّةٌ يَدْعُونَ إِلَى الْخَيْرِ وَيَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَيَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ وَأُولَئِكَ هُمُ الْمُفْلِحُونَ
«Нехай буде серед вас група людей, які стануть закликати до добру, наказувати схвалюване і забороняти засуджуване. Саме вони будуть тими, хто набув успіху» (3:104).
— махкамутуль-мазалім (суд по фактам несправедливості з боку органів держави), який розглядає справи і скарги від громадян проти халіфа, його муавінів і валіїв. Подібні скарги можуть потягти за собою навіть їх зняття з посту, проте у межах, встановлених законами Шаріату. Адже Всевишній сказав:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا أَطِيعُوا اللَّهَ وَأَطِيعُوا الرَّسُولَ وَأُولِي الْأَمْرِ مِنْكُمْ فَإِنْ تَنَازَعْتُمْ فِي شَيْءٍ فَرُدُّوهُ إِلَى اللَّهِ وَالرَّسُولِ
«О ті, які увірували! Підкоряйтесь Аллаху, підкоряйтесь Посланцю і володарям влади серед вас. Якщо ж ви будете сперечатись про що-небудь, то зверніться з цим до Аллаха і Посланця» (4:59).
Зміст аяту полягає у наступному: о, мусульмани! Якщо ви суперечите з представниками влади про що-небудь, то зверніться до Аллаха і Посланця ﷺ, тобто до Шаріату.
Звертатись за рішенням питання до Шаріату — це звернення до суду. Тому у подібних випадках відбувається звернення у махкамутуль-мазалім, а винесене ним рішення обов’язкове до виконання. Причина цього полягає у тому, що по Шаріату саме махкамутуль-мазалім спеціалізується на розгляді подібних випадків.
Нагадаємо, що після обрання Умара ібн Абдуль-Азіза на пост халіфа він піднявся на мінбар і звернувся до людей:
أَيُّهَا النَّاسُ إِنَّهُ لَا كِتَابَ بَعْدَ الْقُرْآنِ وَلَا نَبِيَّ بَعْدَ مُحَمَّدٍ عَلَيْهِ السَّلَامُ وَإِنِّي لَسْتُ بِقَاضٍ وَلَكِنِّي مُنَفِّذٌ وَإِنِّي لَسْتُ بِمُبْتَدِعٍ وَلَكِنِّي مُتَّبِعٌ
«О, люди! Не буде іншої [божественної] книги після Корану, не буде іншого пророка після Мухаммада (а.с.). Я не суддя, а виконавець. Я не той, хто вигадує нововведення, але я муттабі».10
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
1. Про це сказав імам ан-Нававі у коментарях до книги «Сахіх» Мусліма.
2. «Сахіх» Бухарі.
3. Тлумачний словник «Лісаналь-араб».
4. Про це сказав Мухаммад Фуад Абдуль-Баки у коментарях до книги «Сахіх» Мусліма, голова «Аль-Імара», 3/1471.
5. «Сахіх» Бухарі.
6. «Сахіх» Бухарі.
7. «Сахіх» Мусліма.
8. Такиюддін Набхані в книзі «Проект конституції».
9. «Сахіх» Мусліма.
10. Книга «Аль-Бідаява ан-ніхая», автор Ібн Касір, 9/217.