«Нам повідомив Мухаммад ібн аль-Хусайн ібн Кутайба: «Нам розповів л аль-Фадль ібн Аббас … від Джабіра ібн Абдуллаха: «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
يَا كَعْبُ بْنَ عُجْرَةَ أَعَاذَكَ اللَّهُ مِنْ إِمَارَةِ السُّفَهَاءِ قَالَ وَمَا إِمَارَةُ السُّفَهَاءِ يَا رَسُولَ اللَّهِ قَالَ أُمَرَاءُ يَكُونُونَ بَعْدِي فَمَنْ أَتَى أَبْوَابَهُمْ فَصَدَّقَهُمْ بِكَذِبِهِمْ وَأَعَانَهُمْ عَلَى ظُلْمِهِمْ فَأُولَئِكَ لَيْسُوا مِنِّي وَلَسْتُ مِنْهُمْ وَلا يَرِدُوا عَلَى حَووْضِي وَمَنْ لَمْ يَأْتِ أَبْوَابَهُمْ وَلَمْ يُصَدِّقْهُمْ بِكَذِبِهِمْ وَلَمْ يُعِنْهُمْ عَلَى ظُلْمِهِمْ فَأُولَئِكَ مِنِّي وَأَنَا مِنْهُمْ وَسَيَرِدُونَ عَلَى حَوْضِي يَا كَعْبُ بْنَ عُجْرَةَ لَحْمٌ نَبَتَ مِنْ سُحْتٍ النَّارُ أَوْلَى بِهِ يَا كَعْبُ الصَّلاةُ قُرْبَاننٌ أَوْ قَالَ بُرْهَانٌ الصَّوْمُ جُنَّةٌ وَالصَّدَقَةُ تُطْفِئُ الْخَطِيئَةَ كَمَا يُطْفِئُ الْمَاءُ النَّارَ يَا كَعْبُ بْنَ عُجْرَةَ النَّاسُ غَادِيَانِ فَغَادٍ فِي فِكَاكِ رَقَبَتِهِ فَمُعْتِقُهَا وَغَادٍ فِي هَلاكِ رَقَبَتِهِ فَمُوبِقُهَا
«О, Кааб ібн Уджра! Нехай убереже тебе Аллах від правління дурнів». Кааб спитав: «Що означає правління дурнів?», — на що Посланець Аллаха ﷺ відповів: «Це правителі, які будуть після мене. Хто прийде до їх дверей, порахує їх брехню правдою і буде допомагати їм у їх несправедливості, з ними у мене немає нічого спільного, і їх не буде у мого райського джерела. Той же, хто не прийде до їх дверей, не порахує їх брехню правдою, не буде допомагати їм у їх несправедливості, ті зі мною і будуть у мого джерела. О, Кааб ібн Уджра! Плоть, яка сформувалась від вживання забороненого, гідна лише Вогню. О, Кааб ібн Уджра! Намаз — це наближення (Кааб додав:)або ж довід, пост — це щит, садака усуває гріхи так само, як вода усуває вогонь. О, Кааб ібн Уджра! Люди вранці прагнуть до двох речей: одні прагнуть звільнити себе і звільняють, інші прагнуть погубити себе і гублять».1
Сьогодні скрізь почали з’являтись ті, хто визнає брехню тиранів правдою і допомагає їм у їх несправедливості. Немає сили і міці, окрім як у Аллаха — Піднесеного, Великого. Ці люди видають угодні тиранам фетви, чим викликають гнів Аллаха. Вони почали говорити, що платок (покриття голови) не є обов’язковим для жінки, і це, незважаючи на те, що в Корані про платок говориться у відкритій формі. Вони говорять, що ранковий азан дратує християн, порівнюючи голос муедзина з ревом віслюка.
Вони говорять, що необхідно відвідувати окуповану мечеть аль-Акса (тобто вимагають визнати окупацію), більше того, вони заявляють про необхідність нормалізувати відносини з окупантом. Проте вони не закликають до звільнення аль-Акси. Вони дозволяють співпрацю з американськими військами, хоча ці ж війська вбивають мусульман в Афганістані, Іраку, Сирії …
Вони говорять мусульманам в американських арміях: «Будьте в тилу, працюйте на кухні», — і в цьому вони не бачать нічого принизливого для мусульман. Вони виносять фетви про допустимість тимчасово правити світськими законами або ж правити наполовину шаріатськими законами, а на половину — світськими, і так до тих пір, поки влада правителя не зміцниться і він не почне правити законами Шаріату. Даний список можна продовжувати безкінечно. Якщо ці люди не залишать свою злочинну діяльність у відношенні Ісламу і не покаються перед смертю, то вони не мають нічого спільного з Пророком Мухаммадом ﷺ, і не буде їм дозволено бути поруч з райським джерелом. Навпаки, їх та їх хазяїв-тиранів відправлять у Пекло, нехай убереже нас Аллах від цього.
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
1.«Аль-Мустадрак» аль-Хакіма.