«Нам розповів Кутайба ібн Саід…від Аіші (р.а.):
أَنَّ قُرَيْشًا أَهَمَّهُمْ شَأْنُ الْمَرْأَةِ الْمَخْزُومِيَّةِ الَّتِى سَرَقَتْ فَقَالُوا مَنْ يُكَلِّمُ فِيهَا رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالُوا وَمَنْ يَجْتَرِئُ عَلَيْهِ إِلَّا أُسَامَةُ حِبُّ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَكَلَّمَهُ أُسَامَةُ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَتَشْفَعُ فِي حَدٍّ مِنْ حُدُودِ اللَّهِ ثُمَّ قَامَ فَاخْتَطَبَ فَقَالَ أَيُّهَا النَّاسُ إِنَّمَا أَهْلَكَ الَّذِينَ قَبْلَكُمْ أَنَّهُمْ كَانُوا إِذَا سَرَقَ فِيهِمُ الشَّرِيفُ تَرَكُوهُ وَإِذَا سَرَقَ فِيهِمُ الضَّعِيفُ أَقَامُوا عَلَيْهِ الْحَدَّ وَايْمُ اللَّهِ لَوْ أنَّ فَاطِمَةَ بِنْتَ مُحَمَّدٍ سَرَقَتْ لَقَطَعْتُ يَدَهَا
«Одного разу курайшити заклопотались справою однієї жінки із Бану Махзум, яка скоїла крадіжку. Одні почали говорити: «Хто поговорить про неї з Посланцем Аллаха ﷺ?». Інші сказали: «А хто наважиться на це, окрім Усами [ібн Зайда], любимця Посланця Аллаха ﷺ?!». І Усама звернувся до нього ﷺ з клопотанням за неї, на що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Невже ти клопочеш про скасування одного із хаддів1 Аллаха?!». Потім він ﷺ встав і звернувся до людей з проповіддю, під час якої сказав: «О, люди!Тих, хто жили до вас, згубило те, що коли крав шляхетний, вони залишали його [не застосовували до нього хадд], а коли крав слабкий, вони застосовували до нього хадд. Клянусь Аллахом,якщо б вкрала Фатіма, донька Мухаммада, то я обов’язково відрубав би їй руку!».2
Умма присягає Імаму з метою того, що він буде її заступником у запровадженні системи покарань, саме тому відсутність Імама тягне за собою скасування системи покарань і порушення прав. Так зі скасуванням покарання за грабіжництво люди позбавляються свого майна, оскільки відсутній чинник, який стримує крадіїв; зі скасуванням покарання за перелюбство поширюється гидота серед людей.
Даний список можна продовжувати дуже довго, оскільки відсутність справедливості Ісламу, відсутність запровадження усього Шаріату, зокрема — системи покарання під затишком Ісламської Держави,тягне за собою поширення усього цього. Але ж саме Ісламська Держава повинна запроваджувати усі закони Ісламу, які витікають із ісламської акиди, будь то в сфері економіки, соціальній системі, міжнародних відносинах і т.д. Закони Ісламу скеровані на турботу про справи людей за допомогою створення причин для гідного життя населення, його навчання, надання медичної допомоги, забезпечення безпеки, і усе це повинно бути реалізоване до того, як буде запроваджуватись система покарань.
Важливість існування Імама, який буде запроваджувати систему покарань і захищати права людей, підтверджуються словами Посланця ﷺ:
حَدٌّ يُعْمَلُ فِي الْأَرْضِ خَيْرٌ لِأَهْلِ الْأَرْضِ مِنْ أَنْ يُمْطَرُوا أَرْبَعِينَ صَبَاحًا
«Запровадження одного хадда краще для людей, аніж сорок днів ранкового дощу».3
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
1. Роз’яснене Шаріатом покарання.
2. «Сахіх» Мусліма.
3. «Сахіхусунані ібн маджа» аль-Альбані.