Тридцять восьмий хадіс
Передається від Аіші (р.а.): «Посланець Аллаха ﷺ сказав:
اِدْرَءُوا الْحُدُودَ عَنِ الْمُسْلِمِينَ مَا اسْتَطَعْتُمْ فَإِنْ كَانَ لَهُ مَخْرَجٌ فَخَلُّوا سَبِيلَهُ فَإِنَّ الْإِمَامَ أَنْ يُخْطِئَ فِى الْعَفْوِ خَيْرٌ مِنْ أَنْ يُخْطِئَ فِى الْعُقُوبَةِ
«Усувайте покарання від мусульман по мірі ваших сил. Якщо ви знайдете для мусульманина вихід, залиште його, адже для Імама краще помилитись у прощенні, аніж помилитись у покаранні».[1]
Даний хадіс недвозначно розповідає про те, що Імам може припуститись помилки, може забути і впасти в гріх. Тим не менш, Посланець Аллаха ﷺ наказав підкорятись йому до тих пір, повни він править на основі законів Ісламу, поки з його боку не буде відкритого невір’я (куфрбавах) або поки він не накаже гріховного. Саме тому халіфи, які були після Посланця ﷺ, помилялись і робили гріхи, оскільки вони — люди, а не пророки. Це говорить про те, що Халіфат не є державою, якою править Аллах, а є державою, якою править людина, де інші присягають йому як халіфу, щоб він правив законами Шаріату.
Внаслідок цього на громадян і політичні партії, засновані на ісламській акиді, лягає відповідальність відстежувати дії халіфа, а у випадку необхідності — дати йому наставляння (насіхат) чи піддати звіту. Усе це робитьсь з однією метою: переконатись, що халіф постійно і безперервно у своєму правлінні ґрунтується на законах Аллаха, суворо слідує правилам Ісламу у внутрішній і зовнішній політиці. У випадку виникнення суперечливих моментів між халіфом і громадянами Халіфату останні можуть звернутись у махкаматуль-мазалім (суд по фактам несправедливості з боку органів влади) для їх рішення.
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.