Сорок третій хадіс
«Нам розповів Абдуллах ібн Мухаммад: «Нам розповів Суфьян: «Я чув, як аз-Зухрі розповідав цей хадіс, частину якого я зміг запам’ятати, також Маамар підтвердив мені це від Урви ібн аз-Зубайра, а він — від аль-Місвара ібн Махрама і Марвана ібн аль-Хакама, один із яких сказав більше, аніж його товариш, вони сказали:
خَرَجَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَامَ الْحُدَيْبِيَةِ فِي بِضْعَ عَشْرَةَ مِائَةً مِنْ أَصْحَابِهِ فَلَمَّا أَتَى ذَا الْحُلَيْفَةِ قَلَّدَ الْهَدْيَ وَأَشْعَرَهُ وَأَحْرَمَ مِنْهَا بِعُمْرَةٍ وَبَعَثَ عَيْنًا لَهُ مِنْ خُزَاعَةَ وَسَارَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ حَتَّى كَانَ بِغَدِيرِ الْأَشْطَاطِ أَتَاهُ عَيْنُهُ قَالَ إِنَّ قُرَيْشًا جَمَعُوا لَكَ جُمُوعًا وَقَدْ جَمَعُوا لَكَ الْأَحَابِيشَ وَهُمْ مُقَاتِلُوكَ وَصَادُّوكَ عَنِ الْبَيْتِ وَمَانِعُوكَ فَقَالَ أَشِيرُوا أَيُّهَا النَّاسُ عَلَيَّ أَتَرَوْنَ أَنْ أَمِيلَ إِلَى عِيَالِهِمْ وَذَرَارِيِّ هَؤُلَاءِ الَّذِينَ يُرِيدُونَ أَنْ يَصُدُّونَا عَنِ الْبَيْتِ فَإِنْ يَأْتُونَا كَانَ اللَّهُ عَزَّ وَجَلَّ قَدْ قَطَعَ عَيْنًا مِنَ الْمُشْرِكِينَ وَإِلَّا تَرَكْنَاهُمْ مَحْرُوبِينَ قَالَ أَبُو بَكْرٍ يَا رَسُولَ اللَّهِ خَرَجْتَ عَامِدًا لِهَذَا الْبَيْتِ لَا تُرِيدُ قَتْلَ أَحَدٍ وَلَا حَرْبَ أَحَدٍ فَتَوَجَّهْ لَهُ فَمَنْ صَدَّنَا عَنْهُ قَاتَلْنَاهُ قَالَ امْضُوا عَلَى اسْمِ اللَّهِ
«У рік Худайбії Пророк ﷺ у супроводі більше аніж десяти сотень людей виїхав [із Медини]. Досягнувши Зу аль-Хуляйфи, він ﷺ обв’язав шиї своїх жертовних тварин мотузками і позначив потім увійшов там у стан іхрама для здійснення умри і направив звідти [уперед] свого лазутчика із [племені] Хузаа. Після цього Пророк ﷺ вирушив у дорогу, а коли він досяг Гадіруль-Аштат, цей лазутчик явився до нього і сказав: «Курайшити зібрали проти тебе багато людей! Вони зібрали проти тебе аль-Ахабіш [1], які будуть битись з тобою, перешкодять тобі шлях до Кааби і завадять тобі! [На це Пророк ﷺ] сказав: «О, люди, дайте мені пораду! Чи вважаєте ви, що мені слід винищити родини і потомство тих, хто хоче перепинити нам шлях до Кааби? Якщо вони прийдуть до нас [з миром], то Всемогутній і Великий Аллах знищить лазутчика із числа многобожників, у протилежному ж випадку ми не залишимо їм нічого». На це Абу Бакр сказав: «О, Посланець Аллаха, ти покинув [Медину], прагнучи [досягти] Кааби, не бажаючи ані вбивати, ані битись з ким-небудь. Продовжуй же рухатись до неї, а з тими, хто перепинить нам шлях, ми будемо битися!», — на що Пророк ﷺ сказав: «Рухайтесь [далі] в ім’я Аллаха!». [2]
Такої же позиції потім дотримувались праведні халіфи.
Передається від аль-Касіма: «Коли щось траплялось, Абу Бакр прагнув радитись з авторитетними особистостями і факіхами. Для цього він скликав людей із числа мухаджирів і ансарів. Серед них були Умар, Усман, Алі, Абдуррахман ібн Ауф, Муаз ібн Джабаль, Убай ібн Кааб, Зайд ібн Сабіт. Усі вони давали фетви у часи правління Абу Бакра. Їх фетви були фетвами для людей, тому Абу Бакр дотримувався їх. Коли халіфом став Умар, він теж став запрошувати дану групу». [3]
Із книги «П’ятдесят хадісів про політику Шаріату», автор Ісмат Авні Салім аль-Хаммурі.
1. В книзі «Найль аль-аутар» Мухаммад аш-Шаукані пише, що так називалась група племен.
2. «Сахіх» Бухарі.
3. «Ат-Табакат аль-Кубра» Ібн Саада.