Перш ніж почати вирішувати глобальні проблеми людини за допомогою ісламської доктрини на підставі категоричних доказів, хотілося б нагадати пройдений нами шлях розгляду і ті висновки, до яких ми прийшли.
Перш за все ми сформулювали основні питання у цих простих, але при цьому глибокодумних та вичерпуючих словах: «Звідки я прийшов, навіщо я прийшов і куди я йду?» (звідки, навіщо і куди?). Потім підкреслили крайню важливість точної та вичерпної відповіді на ці питання. Адже глибокий розгляд, який ми розпочнемо, вимагає від нас ясного усвідомлення того, що є істиною. Іншими словами, думка буде вважатися істиною виключно у випадку її відповідності реальності. Потім ми визначили деякі відгалужені шляхи, які ввергають у лабіринти, що уводять шукача істини далеко від бажаної мети. Це такі фактори, як фантазія, припущення, емоції та навколишнє середовище.
Ми відзначили, що дієва відповідь на основні питання повинна будуватися на основі осяюючої думки. І торкнулися визначення мислення, його складових частин, а також рівню осяюючої думки і показали її відмінність від інших рівнів мислення, таких як поверхнева та глибока думка. Однією з необхідних для нас речей виступило пояснення відмінності впевненого утвердження (або поняття) від ймовірного та відносного, оскільки саме це думки стали джерелом невпевненості у багатьох людей. Після цього введення ми візьмемося до розгляду суті теми. Відправною точкою нашого практичного розгляду стала наявність регулюючого матерію порядку, який є вкрай складним, але (в той самий момент) дивовижним.
Жоден не зможе заперечувати наявність порядку (закономірностей у природі), адже він простежується в усьому, що оточує людину, яка живе у цьому всесвіті. Після пояснення неможливості того, що цей порядок став результатом випадковості, ми прийшли до переконливого рішення про те, що він створений деякою найвищою волею, яка володіє абсолютним знанням. Тоді виникає питання відносно сутності цієї найвищої волі. Враховуючи факт того, що людина, всесвіт і життя початково є залежними і створеними об’єктами, ми приходимо до однозначного висновку, що вони не можуть бути причиною існування ані самих себе, ані тих закономірностей, які ними керують. Навпаки, вони нічого не можуть здійснювати інакше, як тільки підкорюючись природним закономірностям тієї волі, яка, поза всіляким сумнівом, знаходиться за межами відчутного світу.
В реальності існує незчисленна кількість знамень, які свідчать про цю волю. Це і є воля Єдиного Творця, який існує вічно і не потребує нічого та нікого, а Його знання осягають абсолютно все. Коли ж ми задалися питаннями про сенс життя і про нашу долю після смерті, ми виявилися не в силах дати всеосяжні відповіді на ці питання через обмеженість нашого мислення межами відчутного світу. Єдиним можливим рішенням стало те, що Всевишній Бог наставив нас на правильний шлях за допомогою своїх посланців. І тому люди потребують посланців. З іншого боку, Всевишній Творець знає все про людину і її будову. Отже, Він – єдиний, хто зможе направити людину на вірний шлях задовольняння сукупності її органічних потреб на інстинктів. Це слугує другим фактом, який доводить нам те, чому ми потребуємо посланців.
Нам залишилося тільки визначити справжність послання, ниспосланого від Творця. Коран кинув виклик арабам і показав їх нездатність створити будь-що подібне йому, не дивлячись на те, що вони краще за всі інші народи володіли арабською мовою. Коран, який має неповторний і неперевершений літературний стиль, є нетлінним, всеосяжним та непосильним для людини дивом. Отже, Коран – це мова Господа світів, Всевишнього Творця.
Тепер, після приведення нами послідовних доказів того, що Коран є мовою Творця світів, необхідно, щоб ця Книга стала джерелом для отримання відповіді на наші основні питання, з одного боку, і будування нашого життя на основі цих відповідей – з іншого боку. Ми не можемо дозволити, щоб швидкоплинність часу, даного нам у цьому житті, пройшла без належної уваги до найбільш основних питань для нашого життя. Як і не можемо дозволити собі те, щоб наші органічні потреби та інстинкти задовольнялися хаотичним шляхом під впливом наших пристрастей, щоб не понести втрати у майбутньому. Необхідно із сьогоднішнього дню і до останнього зітхання у своєму житті ясно розуміти і знати сенс свого існування у цьому тлінному світі. Неправильно вважати, що метою нашого існування є максимальне отримання тілесного задоволення (матеріальної насолоди) у цьому житті, як це уявляють деякі люди.
Істинний сенс життя лаконічно викладається у наступних словах Всевишнього Аллаха:
وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالإنْسَ إِلا لِيَعْبُدُونِ
«Я створив джинів і людей лише для того, щоб вони поклонялися Мені» (51:56).
І цей змістовний аят із повною ясністю каже про те, що єдиною метою нашої появи на світ є поклоніння Аллаху. І немає сумнівів у тому, що у цьому поклонінні і полягають абсолютне щастя, вдоволення і незникаюче умиротворення (тобто спокій). Проте, якщо ми будемо сприймати цей аят буквально, то опинимося перед питанням: «А в чому сенс поклоніння?». Чи маються на увазі під словом «поклоніння» приписані ритуали, такі як намаз, піст, хадж тощо? Чи означає поклоніння, у першу чергу, прийняття піднесених моральних цінностей, а також виділення милостині (фінансування) на благодійні справи? Чи повинен віруючий (людина, яка поклоняється) віддалятися від світу і жити подібно до відлюдника у монастирі? Єдиний, хто може дати вірну відповідь на ці та багато інших питань – це Всевишній Аллах. У силу того, що єдиною метою нашого існування є поклоніння Аллаху, як ми це вже пояснили, Всевишній Аллах роз’яснив нам той шлях, слідуючи якому ми можемо удостоїтися прийняття нашого поклоніння.
Поклоніння не обмежується тільки намазом і постом. Навпаки, воно охоплює усі сторони життєдіяльності людини. Так, ти поклоняєшся Всевишньому Аллаху через своє послухання Йому і дотримання Його законів в усіх своїх життєвих справах. І найвище поклоніння Йому може бути тільки у несенні Його послання всьому світові для того, щоб люди масово увірували в релігію Аллаха. Це і є правильна та всеосяжна відповідь на питання: «Навіщо ти прийшов?». Ти з’явився на цей світ і став мусульманином для того, щоб розповсюджувати добро і вірний шлях в усіх куточках земної кулі шляхом несення ісламської релігії. Всевишній Аллах каже:
وَمَنْ أَحْسَنُ قَوْلا مِمَّنْ دَعَا إِلَى اللَّهِ وَعَمِلَ صَالِحًا وَقَالَ إِنَّنِي مِنَ الْمُسْلِمِينَ ٣٣
«Чия мова чудовіше за мову того, хто закликає до Аллаха, чинить праведно і каже: «Воістину, я – один із мусульман» (41:33).
Що стосується останнього питання «Куди ти йдеш?», то Всевишній Творець також пояснив нам це. Аллах винагородить незникаючим абсолютним щастям у вічних садах Джаннату (Раю) тих, хто поклонявся Йому вірним шляхом, який Всезнаючий та Всемогутній дав в обов’язок людям. Що ж стосується тих, хто не увірував у знамення Аллаха – Творця світів – і в Його послання, то їм приготовано тяжке життя у вічних стражданнях Джаханнама (Пекла). Хай збереже нас усіх Аллах від такої долі!
Отже, якщо ми бажаємо щастя у цьому світі і у світі вічному, ми повинні досліджувати божественний звід законів життя, викладених у священному писанні Корану, переказах пророка Мухаммада ﷺ – «Сунні», а також у тих джерелах, на які вони вказали. Необхідно обмежитися цим божественним зводом законів (Шаріатом) і нести це послання людям, щоб бути гідними свідками у відношенні них у день Воскресіння.