Звідки з’явилась людина?
وَلَقَدْ خَلَقْنَا الْإِنسَانَ مِن سُلَالَةٍ مِّن طِينٍ
«Воістину, Ми створили людину із есенції глини» (23:12).
Що на нього очікує?
ثُمَّ إِنَّكُمْ بَعْدَ ذَلِكَ لَمَيِّتُونَ* ثُمَّ إِنَّكُمْ يَوْمَ الْقِيَامَةِ تُبْعَثُونَ
«Після цього ви неодмінно помрете. А потім, у День воскресіння, ви неодмінно будете воскрешенні» (23:15, 16).
Для чого вона була створена?
وَمَا خَلَقْتُ الْجِنَّ وَالْإِنسَ إِلَّا لِيَعْبُدُونِ
«Я створив джинів та людей лише для того, щоб вони поклонялись Мені» (51:56).
Який результат усього цього?
فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكاً
«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то всілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим та нещасним. А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя» (20:123–124).
Звідки з’явилась людина? Що на неї очікує? Для чого вона була створена? надання повної думки про людину, життя та Всесвіт буде рішенням цієї основної проблеми людини. Коли ж знайде своє рішення основна проблема, тоді вирішиться і решта інших.
Основні та другорядні проблеми людини
Частина 32
Продовження: страх
— Віра в Аллаха та стійкість на Його шляху. Всевишній Аллах сказав:
إِنَّ الَّذِينَ قَالُوا رَبُّنَا اللَّهُ ثُمَّ اسْتَقَامُوا فَلَا خَوْفٌ عَلَيْهِمْ وَلَا هُمْ يَحْزَنُونَ
«Воістину, ті, які сказали: «Наш Господь — Аллах», — і послідували прямим шляхом, не пізнають страху і не будуть опечалені» (46:13),
إِنَّ الَّذِينَ قَالُوا رَبُّنَا اللَّهُ ثُمَّ اسْتَقَامُوا تَتَنَزَّلُ عَلَيْهِمُ الْمَلَائِكَةُ أَلَّا تَخَافُوا وَلَا تَحْزَنُوا وَأَبْشِرُوا بِالْجَنَّةِ الَّتِي كُنتُمْ تُوعَدُونَ
«Воістину, до тих, які сказали: «Наш Господь — Аллах», — а потім були стійки, нисходять янголи: «Не бійтесь і не сумуйте, а возрадуйтесь Раю, який був обіцяний вам» (41:30).
Всевишній Аллах заборонив віруючим боятися кого-небудь окрім Нього. Всевишній Аллах сказав:
وَمِنْ حَيْثُ خَرَجْتَ فَوَلِّ وَجْهَكَ شَطْرَ الْمَسْجِدِ الْحَرَامِ وَحَيْثُ مَا كُنتُمْ فَوَلُّواْ وُجُوهَكُمْ شَطْرَهُ لِئَلاَّ يَكُونَ لِلنَّاسِ عَلَيْكُمْ حُجَّةٌ إِلاَّ الَّذِينَ ظَلَمُواْ مِنْهُمْ فَلاَ تَخْشَوْهُمْ وَاخْشَوْنِي وَلأُتِمَّ نِعْمَتِي عَلَيْكُمْ وَلَعَلَّكُمْ تَهْتَدُونَ
«Звідки б ти не вийшов, обертай обличчя у бік Заповідної мечеті. Де б ви не опинились, звертайте ваші обличчя у її бік, щоб у людей, якщо тільки вони не беззаконники, не було доводу проти вас. Не бійтесь їх, а бійтесь Мене, щоб Я довів до кінця Мою милість до вас. Може бути, ви підете прямим шляхом» (2:150).
Аллах заборонив віруючим боятися людей, навіть якщо вони усі зібрались проти них. Сказав Всевишній Аллах:
الَّذِينَ قَالَ لَهُمُ النَّاسُ إِنَّ النَّاسَ قَدْ جَمَعُواْ لَكُمْ فَاخْشَوْهُمْ فَزَادَهُمْ إِيمَاناً وَقَالُواْ حَسْبُنَا اللّهُ وَنِعْمَ الْوَكِيلُ، فَانقَلَبُواْ بِنِعْمَةٍ مِّنَ اللّهِ وَفَضْلٍ لَّمْ يَمْسَسْهُمْ سُوءٌ وَاتَّبَعُواْ رِضْوَانَ اللّهِ وَاللّهُ ذُو فَضْلٍ عَظِيمٍ، إِنَّمَا ذَلِكُمُ الشَّيْطَانُ يُخَوِّفُ أَوْلِيَاءهُ فَلاَ تَخَافُوهُمْ وَخَافُونِ إِن كُنتُم مُّؤْمِنِينَ
«Люди сказали їм: «Народ зібрався проти вас. Побійтесь же їх». Проте це лише зміцнило їх віру, і вони сказали: «Нам досить Аллаха, і який чудовий цей Попечитель та Хранитель!». Вони повернулись з милістю від Аллаха та щедротами. Зло не торкнулось їх, і вони послідували за вдоволенням Аллаха. Воістину, Аллах володіє великою милістю. Це усього лише диявол лякає вас своїми помічниками. Не бійтесь їх, а бійтесь Мене, якщо ви є віруючими» (3:173–175).
Щирий віруючий не боїться людей, навіть якщо вони зібрались проти нього. Він вірує в Аллаха та сподівається на Його захист, і цим міцніє його віра. Страх проникає тільки від шайтана, і той, хто послідує за ним, опиниться у його стані. Мусульманин же повинен боятись тільки Аллаха і нікого окрім Нього.
Благородні пророки Аллаха боялись тільки Його. Всевишній Аллах сказав про них:
الَّذِينَ يُبَلِّغُونَ رِسَالَاتِ اللَّهِ وَيَخْشَوْنَهُ وَلَا يَخْشَوْنَ أَحَدًا إِلَّا اللَّهَ وَكَفَى بِاللَّهِ حَسِيبًا
«Вони передали послання Аллаха та боялись Його і не боялись нікого окрім Аллаха. Досить того, що Аллах веде рахунок» (33:39).
Всевишній Аллах повідомив людям, що їх може спіткати страх, голод і те, що ненависно їм. Вони повинні проявляти терпіння та повторювати: «Воістину, ми належимо Аллаху, і до Нього наше повернення». Всевишній Аллах сказав:
وَلَنَبْلُوَنَّكُمْ بِشَيْءٍ مِّنَ الْخَوفْ وَالْجُوعِ وَنَقْصٍ مِّنَ الأَمَوَالِ وَالأنفُسِ وَالثَّمَرَاتِ وَبَشِّرِ الصَّابِرِينَ ، الَّذِينَ إِذَا أَصَابَتْهُم مُّصِيبَةٌ قَالُواْ إِنَّا لِلّهِ وَإِنَّـا إِلَيْهِ رَاجِعونَ ، أُولَـئِكَ عَلَيْهِمْ صَلَوَاتٌ مِّن رَّبِّهِمْ وَرَحْمَةٌ وَأُولَـئِكَ هُمُ الْمُهْتَدُونَ
«Ми неодмінно випробуємо вас незначним страхом, голодом, втратою майна, людей та плодів. Обрадуй же терплячих, які, коли їх спіткає лихо, говорять: «Воістину, ми належимо Аллаху, і до Нього повернемось». Вони удостоюються благословення свого Господа та милості. Вони слідують прямим шляхом» (2:155–157).
Результатом такої позиції мусульманина стане проявлена по відношенню до нього милість Аллаха, якою Він наділяє рабів, які пройшли випробування. Аллах сказав про таких, що вони — на вірному шляху.
Правильне відношення мусульман в ісламському суспільстві до будь-якого питання безпеки або побоювань полягає у тому, щоб інформація про це не розголошувалась і не відбувався хаос з причини брехливих чуток, що поширилися. Мусульмани повинні звернутись до Посланця Аллаха ﷺ, якщо він живий, а якщо його нема у живих, то до володарів влади серед них. Всевишній Аллах сказав:
وَإِذَا جَاءهُمْ أَمْرٌ مِّنَ الأَمْنِ أَوِ الْخَوْفِ أَذَاعُواْ بِهِ وَلَوْ رَدُّوهُ إِلَى الرَّسُولِ وَإِلَى أُوْلِي الأَمْرِ مِنْهُمْ لَعَلِمَهُ الَّذِينَ يَسْتَنبِطُونَهُ مِنْهُمْ وَلَوْلاَ فَضْلُ اللّهِ عَلَيْكُمْ وَرَحْمَتُهُ لاَتَّبَعْتُمُ الشَّيْطَانَ إِلاَّ قَلِيلاً
«Коли до них доходить звістка про безпеку або про небезпеку, вони розголошують її. Якщо б вони звернулись з нею до Посланця та володарям впливу серед них, то її від них дізнались би ті, які можуть дослідити її. Якщо б не милість та милосердя Аллаха до вас, то ви, за винятком небагатьох, послідували б за дияволом» (4:83).
Правдивий, богобоязливий, уповаючий на Аллаха мусульманин не боїться людей та їх докорів, він не звертає уваги на їх думку відносно своїх справ. Тому богобоязливий мусульман, який робить праведні справи, не боїться докорів на своєму шляху.
Всевишній Аллах привів нам приклади про страх в історії Муси (а.с.):
وَأَوْحَيْنَا إِلَى أُمِّ مُوسَى أَنْ أَرْضِعِيهِ فَإِذَا خِفْتِ عَلَيْهِ فَأَلْقِيهِ فِي الْيَمِّ وَلَا تَخَافِي وَلَا تَحْزَنِي إِنَّا رَادُّوهُ إِلَيْكِ وَجَاعِلُوهُ مِنَ الْمُرْسَلِينَ
«Ми навіяли матері Муси: «Годуй його грудьми, Коли ж почнеш побоюватись за нього, то кинь його у ріку. Не бійся і не сумуй,адже Ми повернемо його тобі та зробимо одним із посланців » (28:7).
Аллах не сказав їй, щоб вона сховала його, навпаки, Він сказав, що вона кинула його у ріку і не боялась і не сумувала за нього. Коли Аллах послав Мусу (а.с.) до Фараона, Муса (а.с.) сказав: «Я вбив одного із них, і я боюсь, що вони вб’ють мене». Про це говориться у деяких аятах:
قَالَا رَبَّنَا إِنَّنَا نَخَافُ أَن يَفْرُطَ عَلَيْنَا أَوْ أَن يَطْغَى، قَالَ لَا تَخَافَا إِنَّنِي مَعَكُمَا أَسْمَعُ وَأَرَى
«Вони сказали: «Господь наш! Ми боїмось, що він поквапиться покарати нас п або перетне кордони дозволеного». Аллах сказав: «Не бійтесь, адже Я — з вами. Я чую та бачу» (20:45,46),
قَالَ رَبِّ إِنِّي أَخَافُ أَن يُكَذِّبُونِ ، وَيَضِيقُ صَدْرِي وَلَا يَنطَلِقُ لِسَانِي فَأَرْسِلْ إِلَى هَارُونَ ، وَلَهُمْ عَلَيَّ ذَنبٌ فَأَخَافُ أَن يَقْتُلُونِ ، قَالَ كَلَّا فَاذْهَبَا بِآيَاتِنَا إِنَّا مَعَكُم مُّسْتَمِعُونَ
«Він (Муса) сказав: «Господи! Я боюсь, що вони вважатимуть мене брехуном,що утиснуться мої груди і не розв’яжеться мій язик. Пішли же за Харуном. Я несу перед ними відповідальність за гріх і боюсь, що вони вб’ють мене». Аллах сказав: «Ні! Ступайте удвох з Моїми знаменнями. Ми будемо разом з вами і будемо слухати» (26:12–15).
Муса (а.с.), не боячись того, що його наздоженуть війська Фараона, разом зі своїм народом вирушив вночі до моря, і там Аллах наказав йому прокласти дорогу через море. Всевишній Аллах говорить:
وَلَقَدْ أَوْحَيْنَا إِلَى مُوسَى أَنْ أَسْرِ بِعِبَادِي فَاضْرِبْ لَهُمْ طَرِيقًا فِي الْبَحْرِ يَبَسًا لَّا تَخَافُ دَرَكًا وَلَا تَخْشَى
«Ми навіяли Мусі одкровення: «Вночі вирушай у дорогу з Моїми рабами та проклади для них по морю суху дорогу. Не бійся, що тебе спіткає, і не побоюйся!» (20:77).
Всевишній Аллах завжди спостерігає за своїми рабами та їх положенням, і Він знає, що спіткає їх, Він чує та оберігає Своїх рабів. Тоді звідки з’явитись страху?
Справжній страх та побоювання людина може відчувати тільки перед Аллахом, перед Його гнівом та покаранням. Цей страх штовхає людину бути покірною Аллаху та дотримуватись Його велінь, як і сторонитись Його заборон. Внаслідок цього людина отримує постійний спокій та безпеку, відчуваючи свою близькість до Аллаху.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Мухаммад (Халіфа Мухаммад), Йорданія
1 Джумада ас-сані 1438р.х.
28.02.2017р.