Використання зараженої крові з метою наукових досліджень

Відповіді на питання
Друкарня
بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَٰنِ الرَّحِيمِ
Питання:

а) Через відомі причини люди безкоштовно сдають кров до банку крову, банк, у свою чергу, перевіряє отриману кров, і якщо кров є здоровою, то її використовують для інших хворих людей, якщо ж кров виявляється інфікованою, містить у собі віруси, наприклад, гепатиту, СНІДу, то ця кількість зараженої крові утилізується.

Отож, ми потребуємо цю зіпсовану інфіковану кров з метою проведення досліджень у нашій лабораторії. Чи дозволено нам взяти безкоштовно цю кров з банку та використати у дослідженнях, а згодом те, що залишається після того, належним чином утилізувати, не приносячи жодному та оточуючому середовищу, якоїсь шкоди?

б) Іноді ми займаємося очищенням вірусів, які містяться у крові, через проведення складних наукових та у фінансовому плані  дорогих по коштам процедур, допоки не отримаємо вірус у чистому вигляді. Згодом, частину з них ми використовуємо самі, при нашій лабораторії з метою розвитку наукових дослідів у виробництві отримання реагентів, а решту ми продаємо іншим лабораторіям. Коли ж ми самі не можемо отримати віруси у чистому вигляді, тоді ми самі купуємо чистий вірус в інших лабораторій. Чи дозволена купівля-продаж цих вірусів заради цієї мети?

Відповідь:

Існує необхідність роз´яснення деяких обставин для того, щоб  відповісти на ці питання:

1. Кров є наджасом (нечистотою) та забороненою.

Стосовно доказів наджасу крові людини, то це хадіс, який передав аль-Бухарі а Муслімом від Асми(р.а.), яка сказала:

عَنْ أَسْمَاءَ قَالَتْ جَاءَتْ امْرَأَةٌ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَتْ أَرَأَيْتَ إِحْدَانَا تَحِيضُ فِي الثَّوْبِ كَيْفَ تَصْنَعُ قَالَ تَحُتُّهُ ثُمَّ تَقْرُصُهُ بِالْمَاءِ وَتَنْضَحُهُ وَتُصَلِّي فِيهِ

«До Пророка прийшла жінка і спитала: «У нас менструальна кров, трапляється, попадає на одяг. Як вчиняти з нею?» Він відповів: «Хай (жінка) спочатку відтиратиме її, а потім хай поллє на неї водою, а згодом хай молиться у ньому (одягу)».

Те, що їй було наказано вимити кров водою до того, як вона розпочне намаз, містить у собі вказівку (даліл) на те, що кров є наджасом.

Стосовно заборони (харам) крові вживання її у їжу і т.д., Всевишній Аллах сказав:

حُرِّمَتْ عَلَيْكُمُ الْمَيْتَةُ وَالدَّمُ وَلَحْمُ الْخِنزِيرِ وَمَا أُهِلَّ لِغَيْرِ اللَّهِ
«Вам заборонені мертвлячина, кров, м'ясо свині …» (5:3)

Також Всевишній Аллах сказав:

قُل لَّا أَجِدُ فِي مَا أُوحِيَ إِلَيَّ مُحَرَّمًا عَلَىٰ طَاعِمٍ يَطْعَمُهُ إِلَّا أَن يَكُونَ مَيْتَةً أَوْ دَمًا مَّسْفُوحًا أَوْ لَحْمَ خِنزِيرٍ فَإِنَّهُ رِجْسٌ أَوْ فِسْقًا أُهِلَّ لِغَيْرِ اللَّهِ بِهِ ۚ فَمَنِ اضْطُرَّ غَيْرَ بَاغٍ وَلَا عَادٍ فَإِنَّ رَبَّكَ غَفُورٌ رَّحِيمٌ
«Скажи: «З того, що дано мені в Откровення, я знаходжу забороненим вживати у їжу лише мертвлячину, пролиту кров та м'ясо свині, яке (або яка) є нечистою, а також недозволене м'ясо тварин, заколотих не заради Аллаха. Якщо ж хто-небудь вимушений піти на це, не проявляючи непокори та не перетинаючи межі необхідного, то Аллах – Прощаючий, Милосердний» (6:145)

2. Використання наджасу та забороненого –харам, доказом чому існує наступне:

Вивів аль-Бухарі від Джабір ібн Абдуллаха, який чув, як Посланець Аллаха (с.а.в.) казав у рік взяття Мекки, перебуваючи там:

«Воістину,Аллах та Посланець Його заборонили продавати вино (хамр), мертвлячину, свинину та ідолів!». (Його) спитали: «О, Посланець Аллаха, я що ти скажеш щодо жиру мертвих тварин, яким покриваються (борти та днища) кораблів та змазуються шкіри та який використовують для освітлення». Він сказав: «Ні, це заборонено». А потім Посланець Аллаха (с.а.в.) сказав: «Хай покарає Аллах іудеїв! Воістину, коли Аллах заборонив їм (використовувати) жир (тварин), вони почали перетоплювати його та продавати, проїдаючи (отримані) за нього гроші».   
У своїй книзі Тахзіб аль-Асар, ат-Табарі передає від Джабіра, який сказав: «Пророк Аллаха (с.а.в.) сказав:

لا تَنْتَفِعوا مِنَ الميْتَةِ بِشَيْءٍ

«Не використовуйте з мертвлячини нічого»

Вийнятком є шкіра мертвлячини, як про це говориться у хадисі від Абу Дауда, який передав від Ібн Аббаса. Сказав Мусаддад та Вахб від Маймуни, яка сказала:

أُهْدِيَ لِمَوْلَاةٍ لَنَا شَاةٌ مِنْ الصَّدَقَةِ فَمَاتَتْ فَمَرَّ بِهَا النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ «أَلَا دَبَغْتُمْ إِهَابَهَا وَاسْتَنْفَعْتُمْ بِهِ قَالُوا يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّهَا مَيْتَةٌ قَالَ إِنَّمَا حُرِّمَ أَكْلُهَا

«Нашій госпожі була подарована вівця у якості садаки, потім ця вівця померла. Коли же проходив повз Посланець Аллаха (с.а.в.), то він сказав: «А чи не виробите ви цю шкіру та не скористайтеся нею?» На що йому відповіли: «О, Посланець Аллаха, це ж мертвлячина» На що він сказав: «Вам було заборонено лише вживати її у їжу».

-Вивів аль-Бухарі від Джабіра ібн Абдуллаха (р.а.), що він чув, як Посланець Аллаха (с.а.в.) казав у рік взяття Мекки, перебуваючи  там:

إِنَّ اللَّهَ وَرَسُولَهُ حَرَّمَ بَيْعَ الْخَمْرِ

«Воістину, Аллах та Його Посланець заборонив продаж вина (хамра)».

Також аль-Бухарі вивів від Анаса (р.а.):

كُنْتُ سَاقِيَ الْقَوْمِ فِي مَنْزِلِ أَبِي طَلْحَةَ وَكَانَ خَمْرُهُمْ يَوْمَئِذٍ الْفَضِيخَ فَأَمَرَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مُنَادِيًا يُنَادِي «أَلَا إِنَّ الْخَمْرَ قَدْ حُرِّمَتْ» قَالَ فَقَالَ لِي أَبُو طَلْحَةَ اخْرُجْ فَأَهْرِقْهَا فَخَرَجْتُ فَهَرَقْتُهَا فَجَرَتْ فِي سِكَكِ الْمَدِينَةِ

«(Одного разу, коли) я пригощав Абу Тальху у його оселі хамром,а тоді він називався фадихом, Пророк Аллаха (с.а.в.) велів глашатаю об´явити про те ,що: «Вино стало забороненим». Він передає далі: «Тоді Абу Тальха сказав мені: «Вийди та вилий його геть». Тоді я усе вилив геть, і того дня текло вино по вулицях Мадини».

Вивів Абу Дауд від Абу Хурайри, що Пророк Аллаха (с.а.в.) сказав:

إِنَّ اللَّهَ حَرَّمَ الْخَمْرَ وَثَمَنَهَا وَحَرَّمَ الْمَيْتَةَ وَثَمَنَهَا وَحَرَّمَ الْخِنْزِيرَ وَثَمَنَهُ

«Аллах заборонив хамр та його вартість, заборонив мертвлячину та її вартість та заборонив свинину та її вартість».

1. Вийнятком із забороненого є лікування. Лікування забороненими речами або наджасом не є харамом:

Стосовно дозволу лікування забороненим, тобто що це не є харамом, то це через хадис, який передав Муслім від Анаса: 

رَخَّصَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَوْ رُخِّصَ لِلزُّبَيْرِ بْنِ الْعَوَّامِ وَعَبْدِ الرَّحْمَنِ بْنِ عَوْفٍ فِي لُبْسِ الْحَرِيرِ لِحِكَّةٍ كَانَتْ بِهِمَا

«Пророк Аллаха (с.а.в.) дозволив аз-Зубайру Ібн аль-Авваму та Абдур-рахману Ібн Ауфу, які страждали на сверблячку, носити шовк».

Носити шовк чоловікам заборонено, але Пророк дозволив це з метою оздоровлення.

Також через інший хадис, який передав ан-Насаі, Абу Даудом, ат-Тірмізій:

حَدَّثَنَا عَبْدُ الرَّحْمَنِ بْنُ طَرَفَةَ عَنْ جَدِّهِ عَرْفَجَةَ بْنِ أَسْعَدَ أَنَّهُ أُصِيبَ أَنْفُهُ يَوْمَ الْكُلَابِ فِي الْجَاهِلِيَّةِ فَاتَّخَذَ أَنْفًا مِنْ وَرِقٍ فَأَنْتَنَ عَلَيْهِ «فَأَمَرَهُ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ يَتَّخِذَ أَنْفًا مِنْ ذَهَبٍ

«Розповів нам Абдуррахаман ібн Тарафа від свого діда Арфаджа ібн Асъада, який розповідає: «Іще у доісламські часи, у день битви при Кулябі мені відрубали носа. У зв’язку з цим мені довелося зробити собі протез носу зі срібла. Потім через цей ніс у мене там почало гноїтись,і тоді Пророк Аллаха (с.а.в) велів мені зробити та носити протез носу із золота».

Золото для чоловіків заборонено, але вважається дозволеним з метою оздоровлення.

Стосовно дозволу лікування наджасом, тобто що це не є харам, то через хадис, який передав аль-Бухарі від Анаса (р.а.):

أَنَّ نَاسًا اجْتَوَوْا فِي الْمَدِينَةِ فَأَمَرَهُمْ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ يَلْحَقُوا بِرَاعِيهِ يَعْنِي الْإِبِلَ فَيَشْرَبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا فَلَحِقُوا بِرَاعِيهِ فَشَرِبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا...

«Що деякі люди приїхали до міста Мадина та захворіли. Посланець Аллаха (с.а.в.) велів їм наздогнати свого пастуха, тобто стадо верблюдів, та пити їх молоко та сечу. Вони наздогнали його пастуха та пили верблюдяче молоко та сечу …»

Під словом «захворіли» треба розуміти те, що цим людям не підійшла місцева їжа і вони відчули себе погано, отож,Пророк (с.а.в.) дозволив їм з метою лікування  скористатися «сечею»,що є,у свою чергу , наджасом.


Вивів  аль-Бухарі від Абу- Хурайри, що той сказав:

قام أعرابي فبال في المسجد، فتناوله الناس، فقال لهم النبي صلى الله عليه وآله وسلم: دعوه وهَريقوا على بوله سَجْلاً من ماء -أو ذَنُوباً من ماء- فإنما بُعثتم مُيسِّرين ولم تُبعثوا مُعسِّرين

«Одного разу один бедуїн встав та почав мочитися у мечеті. Люди накинулися на нього, але Пророк (с.а.в.) сказав: «Облиште його!Налийте води на те місце, куди він помочився. Воістину, ви послані не для того, щоб ускладнювати, але послані, щоб полегшувати».

1. Основа у речах дозвіл (ібаха) доти, доки не надійде доказ на заборону (тахрім), доказом чому слугують слова Всевишнього Аллаха:

أَلَمْ تَرَوْا أَنَّ اللَّهَ سَخَّرَ لَكُم مَّا فِي السَّمَاوَاتِ وَمَا فِي الْأَرْضِ
«Невже ви не бачите, що Аллах підкорив вам те, що на небесах, і те, що на землі» (31:20)
أَلَمْ تَرَ أَنَّ اللَّهَ سَخَّرَ لَكُم مَّا فِي الْأَرْضِ
«Хіба ти не бачиш, що Аллах підкорив вас усе, що на землі» (22:65)
وَسَخَّرَ لَكُم مَّا فِي السَّمَاوَاتِ وَمَا فِي الْأَرْضِ جَمِيعًا مِّنْهُ
«Він підкорив вам те, що на небесах, і те, що на землі» (45:13)

З вищезгаданих текстів стає зрозумілим, що Законодавець робить дозволеним (мубухом) усі речі, у значенні халял. Інакше кажучи, положення мубаху у речах означає їх дозвіл халял, тобто протилежне хараму. Отож, заборона деяких речей потребує наявності окремого тексту, який робить вийнятком цю річ із загального підходу, який дозволяє усі речі. Таким чином, діє правило: «Основа у речах дозвіл (ібаха) доти, доки не надійде доказ на заборону (тахрим) цього».

У свою чергу, це відрізняється від дій, вчинків, де основою слугує суворе дотримання, виконання шаріатської постанови у вигляді такліфу та вадъа: «Фард, мандуб і т.д., Сабаб, шарт і т.д», як про усе це наводиться у науці усуля.

Відповідь  на поставлені два питання буде виглядати наступним чином:

По-перше: якщо дослідження інфікованої крові будуть відбуватися та бути за своєю суттю дослідженнями з метою пошуку засобів для лікування, тобто з метою пізнання хвороби та пошуку відповідних ліків і т.д., то це є дозволеним.  Якщо ж за дослідженнями інфікованої крові не стоїть жодної мети виготовлення ліків від тієї чи іншої хвороби і т.д., то це не дозволено. Оскільки, кров вважається нечистотою (наджасом) та забороненою, отож, використання та застосування наджасу та забороненого, є харамом, окрім випадку з метою лікування.

По-друге, відокремлення «вірусу» від крові заради проведення експериментів та фармацевтичних досліджень  дозволено, тобто якщо інфікована кров підпала під лабораторні дослідження задля відокремлення вірусу від крові заради проведення фармацевтичних досліджень над вірусом, щоб знайти відповідні ліки, то це є дозволеним. Якщо ж відокремлення вірусу від крові відбувалося не з метою пошуку ліків, то це не є дозволеним, тому що інфікована кров у даному випадку є наджасом та забороненою, а використання її та застосування не дозволено.

По-третє: Віруси самі по собі є чистими, тому що нема доказів щодо їх заборони. Вони вважаються чистими згідно з вищезгаданим шаріатським правилом. Грунтуючись  на цьому, якщо вірус сам по собі, тобто не знаходиться в інфікованій крові, то дозволено його купувати та продавати, використовувати його у різноманітних наукових дослідженнях. Певна річ, що наукові дослідження мусять слугувати інтересам людей, приносити користь, а не наносити шкоди,тому що Пророк (с.а.в.) сказав:

لا ضَرَرَ وَلَا ضِرَارَ

«Неприпустимо (приносити)шкоду (без причини), ані (робити)шкоду (у відповідь)».

22 Сафар 1432р.х.
26/01/2011г.