بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَنِ الرَّحِيمِ
Кажучи зазвичай про центри «сила/влада» ми говоримо, що вони представляються у національній державі і приводимо у якості прикладу інтереси Америки як держави, яка має найбільший вплив у міжнародній політиці. Але є ті, хто вважає, що істинне правило «сила/влада» виходить за межі національної держави (Національна верховна влада). Під цим вони розуміють таємні суспільства об’єднаних сил, які мають «силу/владу» світового масштабу. Серед них, наприклад, такі організації як «Трибічна комісія», яку також називають «Трилатераль» («The Trilateral Commission»), «Більдербергський клуб» (Bilderberg group), «Рада по міжнародним відносинам» («Council on Foreign Relations»). Усі ці сили іноді об’єднують під такими загальними назвами як «Вища еліта» (ілюмінати, англ. Illuminate), світові банкіри, крупніші фінансові та торгівельні корпорації.
Деякі стверджують, що центри цих сил не проявляють лояльність до якої-небудь національної держави, навіть якщо мова йде про США, і готові перейти на кордони Сполучених Штатів до нових силових структур згідно з «теорією світового порядку». Так, у результаті цього можливі приголомшливі перебудови, у числі яких може стати відмова від долара, припинення торгівлі нафтою за долари на користь нової валюти, в основі якої буде низка товарів або об’єднання яких-небудь валют.
Питання: Наскільки це правда? Якщо це так, то якою є точка зору Хізб ут-Тахрір про центри «сила/влада», які виходять за межі національних держав до світової глобальної влади?
Відповідь:
1. Капіталістична ідеологія не була націлена на скасування національної ідеї. Навпаки, вона визнала її та визнала існуючі між державами кордони. Тому капіталістичні держави визнали незалежність народів у країнах, що відокремилися, згідно до позначених кордонів у міжнародних угодах, серед яких Венська угода1815 року. І війни між цими країнами виникли з причини національного фактору. Капіталістичні держави прийняли національний характер та зберегли його, спираючись на капіталістичну ідеологію. Вони воювали один з одним заради національного суверенітету та колоніальних інтересів, незважаючи на те, що усі вони засновані на ідеї капіталізму і несуть її іншим.
Вони навіть надали помилкове визначення державі, сказавши, що вона утворюється із влади, народу та певного регіону. З часу появи цієї ідеології між її державами постійно ведуться криваві війни. Що стосується Європейського союзу, то він не скасував національну державу. Те, що там відбувається, більше схоже на співпрацю між національними органами. Євросоюз далекий від того, щоб бути однією єдиною державою. Час від часу його охоплюють гострі кризи. Більше того, низці держав Євросоюзу загрожує розкол, оскільки в багатьох із них, таких як Бельгія, Іспанія, Великобританія та Італія, чути заклики до відокремлення.
Прийнята капіталістичними державами федеральна система управління слугує каталізатором розколу,особливо у тих країнах, які вже складаються із різноманітних національностей. Федеральна Америка має ті ж сприяючі до відокремленню фактори. Таке положення, наприклад, мало місце в Америці у 1860 році, коли протягом п’яти років йшла війна між північними та південними штатами. Виходячи з цього, капіталістичні мислителі не можуть скасувати національну державу. Капіталістична ідеологія неспроможна у тому, щоб злити народи в одну націю і навіть не здатна злити в один єдиний народ ті національності, які живуть в одній країні. Тому розмови про відміну національної держави капіталістичними мислителями вельми далекі від реальності.
У кожній країні крупні капіталісти є частиною свого народу, які працюють на підтримання своїх національних держав та їх зміцнення. Більше того, саме ці капіталісти, прямо чи опосередковано, керують своїми державами. Тому ми бачимо, що багато хто з тих, хто обіймає високі посади у державі – це крупні капіталісти та особи, які мають до них відношення або особи, які працювали в управліннях крупних кампаній.
2. Що стосується сил, згаданих у питанні, а також слів про те, що вони виходять за межі національної держави до світової влади, то це не так. Це – організації, які працюють, щоб слугувати національній державі, і, особливо Америці. Справа обстоїть наступним чином:
Більдербергський клуб: заснований 29/05/1954 році в готелі Більдерберг (Голландія, місто Остерберг) і свою назву отримав від цього місця. Клуб був заснований декількома американськими капіталістами, такими як Девід Рокфеллер з участю низки європейських прибічників політики американської підтримки Західної Європи. Серед них принц Голландії Бернард, який був призначений першим головою цього Клубу. Разом з ним у комітеті управління Клубу був Джон Коулман, голова торгівельного дому у США. Метою заснування Клубу було об’явлено скасування росту ворожості по відношенню до Сполучених Штатів у Європі через план Маршалла, який встановив над Європою панування Вашингтону після Другої світової війни, користуючись наданням їй допомоги.
У плані провокування цих ворожих почуттів важливу роль грали комуністи, а також голлісти. Було також заявлено, що метою заснування Клубу є «прийняття плану по скороченню ворожості по відношенню до Сполучених Штатів з метою підсилення зв’язків між США та Європою та зміцнення західного табору у протистоянні східному комуністичному табору. Також було об’явлено про захист західної культури та вільної економічної моделі капіталізму». Зустрічі Клубу відвідували багато хто з західних лідерів, у тому числі королі, журналісти, особи, які формують громадську думку, політики із консервативних правих та лівих демократів.
Цей Клуб, зустрічі якого відбуваються один раз на рік, з моменту свого заснування і до сьогоднішнього дня, по своєму утворенню, своїм цілям та своїй орієнтації є американським. Але є і такі люди, чия уява схожа на сюжети із кінофільмів, і вони зображають цей Клуб як таємний світовий уряд, який керує усім світом, як написав про це книгу один руський письменник і продав мільйони її примірників! Усе ж політичні мислителі та усвідомлені у політиці люди розуміють сутність цього Клубу, як наприклад, низка французьких політиків, яки висловились про нього так: «Цей Клуб (Більдербергський клуб), який складається з впливових осіб, слугує не інакше як ефективним засобом тиску, який використовує НАТО для просунення своїх інтересів та поширення впливу США».
Можна згадати про те, як сила Америки була продемонстрована у цьому Клубі під час засідання у Версальському палаці у Франції з 15 по 18 травня 2003 року, де виникли протиріччя у поглядах між французами та американцями у присутності президента Жак Шірака, який прийняв участь у цій зустрічі. Американці опротестували його через заперечення щодо їх вторгнення до Іраку та намагались наносити образи йому на цій зустрічі, де прийняли участь важливіші особи адміністрації США при Буші - молодшому. Із них: міністр оборони Дональд Рамсфельд, його заступник Пол Вульфовиц, член Комітету по питанням політики оборони Річард Перл, а також колишній держсекретар Америки Генрі Кіссінджер.
У той час діючий держсекретар США Колін Пауелл знаходився в європейському турне, щоб заручитися підтримкою на користь політики своєї країни. Суперечка розгорілась навколо крупних контрактів, які були укладені американськими кампаніями в Іраку, такими як корпорація Bechtel и кампанія Halliburton. Один європейський представник саркастично спитав: «Які ж європейські кампанії зможуть отримати такі «жирні» контракти?». Також на обговорення було поставлено питання утворення європейської армії. Американці стали суперечити цьому і у них з європейцями виникла гостра дискусія з приводу необхідності утворення такої армії. Врешті решт, американці провалили цю ідею.
Звідси очевидно, що Більдербергський клуб є одним із засобів Америки, який слугує для захисту її політики панування над Європою та просунення американських проектів. Він переконує європейців у тому, що політика Америки не протирічить їх політиці, а навпаки, слугує їх інтересам та інтересам Заходу у цілому, хоча насправді вона у першу чергу розробляється на користь Америки.
Трибічна комісія: у 1973 році її заснували Девід Рокфеллер та Збігнев Бжезинський разом з групою американських мислителів, політиків та вчених. У клубі при його заснуванні брали участь лідери трьох регіонів: Америки, Західної Європи та Японії. Цілі цього клубу: «Зміцнення співпраці між цими державами у тому, що відповідає їх економічним, політичним та суверенним інтересам у решті світу. Розробка рішень неврегульованих питань та виникаючих проблем між ними, а також обмін досвідом та спостереження за розвитком стосунків між Сходом та Заходом». Примітно те, що американці заснували цей клуб для забезпечення американського панування над Європою та Японією.
Що стосується крупніших приватних фінансових та комерційних корпорацій на Заході, у тому числі тих, які належать таким родинам як Рокфеллери, Ротшильди або Блумберги, то вони працюють для досягнення своїх інтересів у межах політики цих країн і в координації з нею. Ми знаємо про діяльність Рокфеллера у плані заснування Більдербергського клубу та Трибічної комісії для сприяння пануванню Америки над Європою, Японією та рештою країн світу. Ці корпорації чудово розуміють, що саме держава оберігає їх, гарантує їм реалізацію їх інтересів та отримання прибутків. Капіталістична держава вважає, що кампанії грають важливу роль у привабленні грошових засобів та прибутку із-за кордону, розробляють проекти та забезпечують робочими місцями людей всередині держави. Вона розглядає їх немов би урядовими закладами, які замість них виконують важливу роль у тому, що слугують громадянам та працюють на благо країни. Вона також розглядає їх своїм інструментом для досягнення імперіалістичних цілей у світі. Із історії ми пам’ятаємо, що іще декілька стріч тому назад Британія проникла до Індії через Ост-Індську кампанію, після чого перейшла до безпосередньої колонізації Індії. Крупні фінансові кампанії США грають активну роль на користь своєї держави. Наприклад, крупніший американський комерційний банк Goldman Sachs (рос. Голдман Сакс) зіграв у свій час певну роль проти Європейського Союзу на користь Америки. Він сфальсифікував реальний економічний стан Греції у 2001 році, щоб ввести цю країну до зони євро з метою утворення в Євросоюзі фінансово-економічних проблем, бажаючи цим самим його послаблення або навіть розвалу.
Газета New York Times писала: «Одна лише угода, проведена банком Goldman Sachs у 2001 році у розмірі 15 млрд. доларів допомогла приховати багатомільйонні борги Греції від бюджетних спостерігачів у штаб-квартирі Європейського союзу» (документальний канал «Аль-Джазіра»: Уолл-стріт замішаний у фінансовій кризі Європи 14/2/2010). Ці засоби враховувались як комерційна угода, а не як кредити. Було представлено, що борги Греції не перевищують обсягів національного прибутку або валового внутрішнього продукту,а інфляція не перевищує прийнятний в Євросоюзі рівень. Мета Америки була у тому, щоб послабити Європейський Союз, добитися його розколу та похитнути євро, щоб він не міг конкурувати з доларом, забезпечивши тим самим подальшу гегемонію Америки над європейцями, над їх економікою та усім світом. Таким чином, крупні приватні кампанії та банки США виконують певну роль на користь своєї держави та в координації з нею. У випадку з Грецією Німеччина виразила стурбованість та звинуватила цю країну в обмані та фальсифікаціях, коли у 2010 році в Греції відбулася фінансова криза, яка вплинула на згуртованість усієї єврозони, і природно, на Німеччину, а наслідки цієї кризи продовжують відбиватись аж до сьогоднішнього часу.
Незважаючи на те, що Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд та Всесвітня торгівельна організація (ВТО) були утворені як міжнародні інститути, тим не менш, вони не змогли стати незалежними організаціями, диктуючи свою волю державам як світовий уряд. Фактичний вплив на рішення в цих організаціях став належати Америці, яка використовує їх для нав’язування своєї політики іншим країнам. Наприклад, ці міжнародні організації нав’язали іншим країнам американські закони приватизації та глобалізації, а також політику ринкової економіки. Через ці організації Америка нав’язала усьому світу свій долар і визначила його у якості валюти, в якій визначаються ціни на нафту, газ, золото та інші корисні копалини та товари. Для підсилення свого контролю над світом вона поставила долар у статус світової валюти, відносно якої визначається обмінний курс валют інших країн. Таким чином, долар став головною валютою у світі, до якої прив’язані інші валюти і в ньому зберігаються резерви багатьох країн. Долар слугує одним із засобів американського панування над світом.
Тому розмови про глобальний уряд, який керує світом і не визнає національну державу – це чиста фантазія. Ті, хто керують у світі – це крупні держави і зокрема супердержави.
3. У капіталістичних державах панування належить володарям крупних капіталів і в кожній капіталістичній країні ці люди обирають правителів для того, щоб вони обслуговували їх інтереси, не ігноруючи при цьому саму державу. Ці капіталісти зберігають свої країни, щоб ті зберігали у свою чергу їх інтереси та набували панування над іншими країнами для збільшення їх прибутку. Оскільки чим потужніше держава, тим масштабніше стає їх бізнес і тим більше зростає їх прибуток. Немислимо, щоб якась кампанія або фінансова корпорація самі стали державою, тому що їх мета полягає в отриманні прибутку. Люди не зможуть погодитися з цим, а сама кампанія не буде здатна формувати державні органи, керувати ними та піклуватися про справи людей. Почавши проводити політику приватизації, капіталістичні країни продали у приватні руки державні заклади в області енергетики, телекомунікацій, частину залізничних шляхів, швидкісних трас, які пов’язують міста та країни, і так далі.
Кампанії, які набули у власність ці заклади, потребують виконавчого органу, тобто державу. Так у випадку неплатіжездатності людей або відмові деяких платити те, що вони повинні платити, ці кампанії звертаються до держави, а саме до правоохоронних органів, сил безпеки та до судових інстанцій. Також, наприклад, якщо люди з протестами та атаками виступають проти закладів кампанії, як це трапилось в акції громадянського протесту «Захопи Уолл-стріт», кампанії вдаються до держави, щоб вона захистила їх. Для того, щоб вести свої справи та реалізовувати свої проекти, ці кампанії потребують певних законопроектів.
Коли в Америці, а услід за нею і в Європі, розразилась фінансова криза, кампанії та фінансові корпорації звернулись до держави, щоб вона врятувала їх, купуючи їх безнадійні акції у межах так званого викачування грошей, отриманих від людей у вигляді податків. Тому кампанії та фінансові корпорації не мають виконавчої, судової або законодавчої влади у капіталістичних державах, які теоретично розділяють ці три влади одна від одної. Але вони можуть впливати на ці влади, щоб захистити себе та реалізовувати свої проекти як всередині країни, а так і за її межами, а також для збору свого прибутку та порятунку себе при кризах.
4. Діяльність усіх цих закладів не виходить за межі інтересів своїх національних держав,і при цьому вони не соромляться займатися будь-якими справами, навіть якщо вони непристойні та негуманні. Про це свідчить шпигунський скандал. Виявились факти того, що Америка займалась шпигунським прослуховуванням багатьох країн, включаючи своїх європейських союзників, президентів, посольств, кампаній та окремих осіб, використовуючи спеціальне електронне устаткування американських розвідчих служб. У цьому шпигунстві також брали участь пануючі у світовій електронній мережі такі американські кампанії як Google и Yahoo. Цей скандал показує сутність боротьби за національне лідерство між капіталістичними країнами. Держсекретар США Керрі на прес-конференції у Лондоні, визнаючись від імені своєї країни, сказав: «Шпигунство Агентства Національної безпеки перевищило допустимі кордони у деяких випадках» (ВВС 01/11/2013). Він також заявив, що «Ці шпигунські дії запобігли терористичним атакам» при тому, що шпигунське прослуховування велося за європейськими лідерами такими, як наприклад канцлер Німеччини Ангела Меркель, мобільний телефон якої прослуховувався протягом десяти років. Усе це Америка робить з метою захисту свого національного лідерства та своїх інтересів у світі. Також ці її дії слугують контролем за кожним рухом європейських країн, скерованим на прагнення позбутися від американської гегемонії, і для того, щоб запобігти появі будь-якої сили, яка, набувши міжнародної ваги, може скласти конкуренцію для Америки або наразити на загрозу її гегемонію.
Усі американські кампанії слугують національній державі, її культурі та цінностям. Це, наприклад, ясно проявилось під час конфлікту, який три роки назад виник між Китаєм та американською кампанією Google. Тоді 23/03/2010 китайське інформаційне агентство Сіньхуа повідомляло: «На жаль, Google не тільки прагне до розширення своєї діяльності у Китаї, але і просуває американські думки, цінності та культуру». Більше того, Америка просуває свої цінності, думки та культуру і в самій Європі, яка розділяє з нею ту ж саму капіталістичну ідею. Робиться це для того, щоб притягти повагу та визнання до американців та Америки з метою забезпечення американської гегемонії в Європі.
5. Виходячи із сказаного, розуміється, що нема ніяких так званих таємних суспільств, які мають світову владу, яка скасовує існування національних держав на основі капіталістичної ідеології. Більдербергський клуб та Трибічна комісія є клубами, які засновані американцями з метою забезпечення постійного домінування своєї держави у світі. Крупні корпорації в Америці (фінансові, комерційні, у сфері електроніки, нерухомості, кампанії, зайняті у військовій та іншій промисловості , а також крупні фінансисти, банкіри, біржеві спекулянти) – усі вони працюють на користь своєї країни. При цьому вони здійснюють вплив на владу своєї країни для збереження та примноження своїх фінансових придбань як всередині країни, так і за кордоном.
У зовнішній політиці вони грають певну роль на користь політики своєї держави і працюють на поширення її впливу над іншими країнами. Поруч із цим, Америка працює над зміцненням свого військового панування шляхом створення військових баз в інших країнах та утворення стратегічних альянсів з ними. Для реалізації своєї політики вона використовує НАТО та підсилює цю організацію під своїм керівництвом. Америка завадила утворенню європейської армії для того, щоб Європа не змогла вийти з-під її керівництва. Вона веде шпигунство за іншими, навіть якщо вони є її союзниками для відстежування їх дій.
Вона працює для постійності своєї економічної та фінансової гегемонії шляхом підтримки долару у якості світової валюти і постійного панування над такими фінансовими та комерційними організаціями як Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд та Всесвітня торгівельна організація. Вона працює для постійності своєї політичної гегемонії шляхом панування над ООН, і зокрема над Радою Безпеки, а також над іншими країнами шляхом придбання агентів та прив’язування до себе правлячих режимів. Усе разом це скеровано на збереження американської держави, її національного аспекту та міжнародної позиції Америки як світової супердержави.
Тому вона вступила у боротьбу зі своїми «братами» - іншими капіталістичними державами, такими як Великобританія, Франція, щоб зайняти їх місця у колоніях та у регіонах їх впливу. В цьому вона досягла значного успіху і змогла скинути ці країни з їх міжнародного положення, щоб одноосібно мати вирішальне слово у світі, бути лідером західного світу та капіталістичних мислителів, піднімати стяг війни проти кожного, хто несе іншу ідею, бачачи в ній альтернативу західній ідеології або бажаючи встановити на її основі яку-небудь державу.
Тому вона не може терпіти заклик до встановлення Халіфату. Її дослідницькі центри та стратегічні інститути готовлять вивчення та плани до появи Халіфату, щоб провалити будь-які дії по його встановленню і навіть будь-які думки у цій області. Але вони, рано чи пізно, зрозуміють, що Халіфат – це не те, що нинішні капіталістичні країни, над якими Америка без особливих втрат змогла встановити своє панування. У випадку боротьби з Халіфатом , з волі Всесильного та Могутнього Аллаха, Америка не просто понесе великі втрати, але втратить саму себе.
غَالِبٌ عَلَى أَمْرِهِ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لا يَعْلَمُونَ
«Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не знає про це» (12:21).
12 Мухаррам 1435 р.х.
15/11/2013