Політичні наслідки подій у Каталонії

Також агентство згадало, що голова Каталонії Карлес Пучдемон у листі Маріано Рахою пригрозив, що регіональний парламент може офіційно проголосувати по питанню про незалежність, якщо влада у Мадриді не сяде за стіл переговорів і буде продовжувати «репресії». 10.10.2017 голова Каталонії Карлес Пучдемон після проведеного 01.10.2017 референдуму, виступаючи перед каталонським парламентом, заявив, що регіон «отримав право стати незалежною державою у формі республіки»; при цьому він закликав парламентарів призупинити проголошення незалежності та вести переговори з владою. Звідси виникають питання: з якою метою Каталонія провела цей референдум, незважаючи на заперечення з боку іспанської держави в обличчі короля, уряду та Конституційного суду? Якою є міжнародна позицію у відношенні референдуму? Наскільки реальною є здійсненність незалежності Каталонії? Нехай воздасть Вам Аллах благом за відповідь.

Відповідь: Для того, щоб іще більше прояснити картину того, що відбувається, та вибрати найбільш правильну відповідь, нам необхідно розглянути саму реальність Каталонії, які її дії передували відокремленню, а потім розглянути останній референдум. Також треба розглянути міжнародну позицію у цьому питанні, а потім розглянути те, наскільки можливе здійснення цього референдуму.

Перше: історична та географічна реальність Каталонії:

Її територія розташована на північному сход Іспанії — 32108 км², що представляє собою 8% від усієї території Іспанії, столиця — м. Барселона. Каталонія включає у себе чотири провінції: Барселона, Жирона, Льейда та Таррагона. Населення — 7,5 млн. людей, що складає біля 16% від усього населення Іспанії. Сама Іспанія розділена на 17 автономних спільнот.

Іслам освітив своїм світом Каталонію іще у в 95р.х. під час ісламських завоювань Андалусії (сучасна Іспанія); після завершення завоювань вона стала незалежним утворенням. У 1714 р. Іспанія здійснює анексію Каталонії, проте її народ не був з цим згодний, і досі ми спостерігаємо їх спроби позбутися від іспанської окупації. У 30-ті роки ХХ сторіччя між центральним урядом з її автономною союзницею Каталонією, з одного боку, і армією Франсіско Франко, з іншого боку,сталася громадянська війна. Франко отримав перемогу, після якої у відношенні каталонців була застосована репресивна машина.

Каталонська мова була позбавлена державного статусу, було накладено заборону на її викладання у загальноосвітніх школах, а також була відкинута наявність каталонської національної ідентичності. Після падіння репресивного режиму Франко був проведений народний референдум, на якому 30% голосів було віддано на користь іспанської конституції, яка передбачала єдність країни та надання автономії націям, меншостям та територіям, із яких складається Іспанія. У 1979 каталонці знов отримали самоврядування та визнання іспанської та каталонської мов у якості державних мов у регіоні. Після цього каталонський сепаратистський рух заспокоївся до початку XXI сторіччя, але потім поступово зростаючою тенденцією у Каталонії почались нові політичні дії по відокремленню від Іспанії.

Друге: етапи каталонських політичних дій по відокремленню від Іспанії у XXI сторіччі:

1) Ці дії почались у 2006 р., коли був проведений конституційний референдум по ратифікації або відміні реформи Уставу автономії Каталонії ; тоді явка склала 48,9%, із них 78,1% виборців підтримали законопроект. Референдум був проведений з метою розширення повноважень каталонського самоуправління. Був виданий закон, який визнає Каталонію як націю. У 2010 році Конституційний суд Іспанії скасував цей закон, що привело до масової маніфестації протесту під гаслом «Ми — нація, ми вирішуємо!», в який взяли участь усі каталонські партії, окрім двох правих організацій — «Народної партії» та партії «Громадяни» («Cuidadanos»). У листопаді 2012 р. відбувся символічний референдум, в якому взяли участь 37% громадян регіону, які проголосували за незалежність від іспанської держави.

У січні 2015 голова Каталонії Артур Мас заявив про те, що 27 вересня того ж року він має намір провести нові дострокові вибори. У результаті довгострокових виборів національний рух, який закликає до відокремлення, отримав 72 місця у парламенті, а інші партії, які виступали проти незалежності, отримали 62 місця. У листопаді 2015 г. парламентська більшість прийняла резолюцію, яка проголошувала «початок процесу створення незалежної держави з республіканською формою правління». Уряд Іспанії у відповідь на це звернувся зі скаргою на незаконність цього документу у Конституційний суд, який одностайно проголосував за скасування резолюції, визнавши її такою, що суперечить Основному закону. Каталонська влада не визнала рішення КС.

2) Коли дії у бік незалежності Каталонії стали усе сильнішими та сильнішими, тоді голова регіону Карлес Пучдемон 09.06.2017 заявив, що 01.10.2017 відбудеться референдум про незалежність Каталонії,а також уряд автономії винесе на референдум наступне питання: «Чи бажаєте Ви, щоб Каталонія стала незалежною державою з республіканською формою правління?». Наступного дня після цієї заяви Конституційний суд Іспанії об’явив, що буде протидіяти будь-якій спробі провести референдум про незалежність Каталонії.

06.09.2017 у каталонському парламенті було проведено голосування, на якому була схвалена резолюція про проведення референдуму про вихід із складу Іспанії. Голова уряду Іспанії Маріано Рахой заявив, що іспанський уряд скористається конституційними повноваженнями та позбавить Каталонію самоуправління, а також не дозволить провести референдум про незалежність. 08.09.2017 Конституційний суд призупинив дію закону про проведення референдуму, доки не буде прийнято рішення про його відповідність або невідповідність конституції країни.

3) Тим не менш, референдум був проведений у призначені строки, тобто 01.10.2017. У ньому взяло участь 43% населення автономії, із них 90% виборців заявило про відокремлення від Іспанії та про проголошення незалежності Каталонії. Король Іспанії Філіп VI у своєму виступі 03.10.2017 назвав референдум «незаконним та недемократичним». Незважаючи на це, голова автономії Карлес Пучдемон заявив, що рішення про незалежність буде об’явлено у вихідні або на початку наступного тижня після підрахунку голосів. Також він сказав, що король Іспанії відкинув рішення питання шляхом переговорів, незважаючи на те, що конституція країни дає йому таке право. Стало помітно, що Іспанія не здатна запобігти проведенню референдуму, тому вона вжила дії по перешкоджанню його проведенню, у результаті чого постраждали 893 людини. Причиною тому стали зіткнення між силами безпеки та виборцями, що скерувало громадську думку проти сил безпеки.

Врешті решт уряд Іспанії був вимушений шукати інший спосіб для перешкоджання референдуму. Він вирішив об’явити економічну війну автономії. Крупні фірми та організації об’явили, що покидають автономію; також третій по величині банк країни «CaixaBank» об’явив про перенесення свої штаб-квартири у Валенсію. При цьому 08.10.2017 на вулиці Барселони вийшло біля двохсот тисяч людей, з вимогою звільнити лідерів руху за незалежність Каталонії.

4) 10.10.2017 голова Каталонії Карлес Пучдемон, виступаючи перед парламентом автономії, заявив, що Каталонія повинна стати незалежною державою з республіканською формою правління, але закликав відкласти проголошення незалежності від Іспанії. По його словам, Барселоні та Мадриду треба «багато тижнів діалогу» з метою досягнення узгодженого рішення. Виступаючи перед парламентом автономії, він не побачив відкритої підтримки на користь відокремлення від Іспанії. Тому він вирішив не об’являти про остаточну незалежність, тому що він чудово розуміє, що зробити це одному буде не так легко. При цьому він залишив двері напіввідкритими для ведення переговорів з іспанським урядом,всіляко намагаючись уникнути прямих зіткнень з ним. Ці його дії вказують на те,що автономія залишиться у складі Іспанії, проте проблема до кінця не буде закритою, що буде у майбутньому тривожити Іспанію та ЄС. Це триватиме доти, доки обставини не складуться сприятливо на користь можливого відокремлення автономії від Іспанії.

Третє: міжнародна позиція по подіям Каталонії. Ми згадаємо тут позиції впливових держав, тобто Європейського Союзу та Сполучених Штатів, а також позицію ООН, яка знаходиться під сильним впливом Америки:

1) Європа була з самого початку проти референдуму та незалежності Каталонії. Німеччина, Франція та решт країн ЄС підтримали іспанський уряд.

Міністр по європейським справам Німеччини Майкл Рот сказав, що події, які розгортаються у Каталонії, викликають занепокоєння, і що відокремлення не є правильним рішенням. Прагнення відокремитись не вирішує наявних проблем, усі члени ЄС повинні дотримуватись та поважати основні принципи, юридичні правила та демократію. Політичні протистояння повинні вирішуватись шляхом діалогу, а не грубою силою на вулиці.

Франція об’явила про свою позицію через міністра по європейським справам Франції Наталі Луазо, яка сказала, що Франція не визнає Каталонію у випадку об’явлення нею незалежності в однобічному порядку. Луазо додала, що визнання незалежності Каталонії буде означати для неї автоматичний вихід із Європейського Союзу.

Голова Європейської комісії Жан-Клод Юнкер заявив, що ЄС вимагає поваги до рішень іспанського уряду та Конституційного суду.

02.10.2017 голова Європейської ради Дональд Туск у себе у «Twitter» опублікував, що підтримує конституційні аргументи голови уряду Іспанії Маріано Рахоя та його заклик до пошуку нових шляхів в уникнення подальшої ескалації та застосування насильства.

2) Що стосується позиції Америки,то з її боку явно простежується заохочення та підтримка Каталонії. Офіційний представник Державного департаменту США Хізер Нойерт заявила про те, щ Сполучені Штати розглядають референдум як внутрішню справу, в яку вони не хочуть втручатись. Уряд та народ повинні самі вирішити цю кризу, а після вирішення питання Америка готова співпрацювати з будь-яким урядом або утворенням. Останні слова вказують на те, що Америка схвалює референдум по відокремленню, тому що вона погодилась співпрацювати з будь-яким урядом або утворенням після вирішення політичної кризи. Говорячи іншими словами, вона визнає незалежність Каталонії, якщо та зможе її домогтися.

Іспанська політична газета «ElPaís» згадала про те, що голова Каталонії Карлес Пучдемон сприйняв заяви Хізер Нойерт ознакою поваги до волі народу Каталонії та результатам референдуму. Усім відомо, що Америка націлена на розпад ЄС; це відчутно проявилось, коли вона заявила про свою підтримку виходу Англії із ЄС, провокуючи на це і інші держави Європи. На худий кінець, Америка намагатиметься зайняти їх своїми внутрішніми сепаратистськими проблемами для того, щоб у ЄС або його основних держав не було часу на конкуренцію та «пхання палок у колеса» міжнародних справ Америки.

Заохочення подібних сепаратистських рухів — у її інтересах. Позиція Америки у відношенні Каталонії у корні відрізняється від її позиції у відношенні референдуму про незалежність Іракського Курдистану. Відносно референдуму у Курдистані Америка повела себе жорстко, нацькувала своїх агентів в обличчі Іраку та Туреччини на Масуда Барзані, щоб ті, по-перше, не визнали референдум, а по-друге — спричинили на нього тиск. Причина цього полягає у тому, що відокремлення Курдистану не у її інтересах. Саме Англія підбурювала свого агента Барзані зробити цей крок, щоб заплутати Америку та спробувати обміняти цей козир на зняття американських санкцій з Катару (англійського агента), запроваджуваних через Саудівську Аравію та Єгипет.

3) Що стосується ООН, то ця організація знаходиться під цілковитим контролем Америки, тому вона заохочує незалежність Каталонії.

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш виразив свою надію на те, що демократичні інститути в Іспанії зможуть знайти рішення кризи між центральним урядом та владою Каталонії.

Голова сімдесят другої сесії Генеральної Асамблеї ООН Мирослав Лайчак сказав, що право народів на самовизначення є основоположним правом. Потім він вказав на те, що право на самовизначення не повинно порушувати принципів цілісності країни, а повинно бути у рамках домовленості сторін. Це вказує на те, що ООН заохочує незалежність Каталонії, але у той же час ООН виступає проти референдуму та незалежності Курдистану. Причина таких подвійних стандартів ООН полягає в американському контролі над рішеннями цієї організації.

Із цих позицій видно, що нещодавні дії Каталонії у питанні референдуму мали заохочення з боку Америки, тому що Америка зацікавлена у тому, щоб затьмарити атмосферу в Європі, особливо в епоху правління Трампа.

Четверте: можливість реалізації незалежності Каталонії.

Здійснення подібної справи не є легким, особливо у найближчому майбутньому, і Америка усвідомлює це. Її заохочення каталонських дій є спробою затьмарити атмосферу в Європі, примусивши її відволіктись на свої проблеми. Усе це відноситься до перших кроків по довгостроковому «демонтажу» Європейського Союзу. Також мається низка причин, по яким Іспанія, щоб там не було, не може допустити відокремлення Каталонії, і на те є дві причини:

1) Цей регіон, незважаючи на його маленькі розміри, виробляє 20% ВВП Іспанії та контролює 70% транспорту та комунікацій, зв’язаних із зовнішньою торгівлею країни. Розвинена промисловість Каталонії забезпечує більше чверті іспанського експорту, і тому жителі Каталонії бачать, що вони дають більше, ніж беруть, окрім того, на них накладено 10% податок на випускаєму продукцію регіону, — усе перераховане підсилює невдоволення та настрої народу на користь незалежності. Це — з одного боку, а з іншого боку, Іспанія переживає економічні проблеми, слабкість державного бюджету, високий бюджетний дефіцит, збільшення рівня безробіття, при цьому не беручи до уваги засоби жорсткої економії. Каталонська економіка є ключовим елементом у рішенні цих економічних проблем.

2) Відокремлення Каталонії може запустити ланцюжок відокремлення автономій як у самій Іспанії, так в усій Європі. Також за Каталонією може послідувати країна Басків у Іспанії, яка до цього також прагнула до незалежності. Країна Басків підтримала дії Каталонії, що опосередковано вказує на те, що баскі також можуть вимагати незалежності, адже прагнення відокремитись іще не згасло у їх жилах. Країна Басків заявила про те, що наступний рік буде роком незалежності. Регіон басків у свій час дуже сильно постраждав від насильства та вбивств у результаті зіткнень уряду Іспанії з озброєною організацією ЕТА, яка боролась за незалежність Каталонії. Це протистояння тривало довгі роки, лише три роки назад ЕТА склала зброю після того, як автономія отримала більше повноважень. Саме тому, якщо десь станеться відокремлення, то баскі з більшою ймовірністю послідують за ним.

Міністр юстиції Іспанії Рафаель Катала попередив, що незалежність Каталонії фактично покладе край іспанській державі, тому що відокремлення Каталонії буде схоже на принцип доміно.

Тому Іспанія не може ніяким чином визнати незалежність Каталонії, навпаки, вона погрожує активувати статтю 155 для запобігання відокремлення автономії у випадку відсутності альтернативи цьому способу.

3) ЄС може спіткати розвал, якщо ідея незалежності пошириться по усім її куточкам, особливо на це може надихнути відокремлення Каталонії. Це пов’язано з тим, що в інших державах також є сепаратистські рухи. Наприклад, Франція: частина її територій є колишньою територією Каталонії та країни Басків. На Корсиці є сепаратистський рух, який добивається незалежності від Франції, і зараз вона знаходиться в очікуванні результатів незалежності Каталонії. В Італії, Бельгії та в інших державах також маються подібні рухи, які загрожують єдності ЄС, який і без того страждає від різноманітних криз з боку сепаратистів, які намагаються вийти з ЄС, як це сталося з Англією.

Усе це робить малоймовірним та надзвичайно складним відокремлення Каталонії. Адже небезпека у цьому процесі полягає не тільки для Іспанії, але й для Європейського Союзу у цілому.

Швидше усього, голова Каталонії почав усвідомлювати це, оскілки він побачив себе майже ізольованим навіть у своєму регіоні, до того ж у самій Каталонії десятки тисяч людей вийшли на демонстрації проти її відокремлення. Тому рішення про відокремлення повисло у повітрі, тому що голова автономії відклав остаточне рішення у сторону, доки будуть вестись переговори для надання іще більших повноважень Каталонії. До того ж він зайняв очікувальну позицію на випадок появи сприятливих умов для об’явлення незалежності у майбутньому.

Навіть США, які заохочували відокремлення, стримали свій запал, коли побачили непохитність позиції Іспанії та підтримку ЄС. Тому Трамп на зустрічі з Маріано Рахоєм у Білому домі, сказав, що Іспанія — велика держава і що вона повинна залишатись єдиною. Мета візиту Маріано Рахоя у США полягала у тому, щоб дізнатись думку Білого дому у ситуації, що склалася з Каталонією. Голова Каталонії у найближчий час дізнається, що Трамп — як диявол у своїх обіцянках:

يَعِدُهُمۡ وَيُمَنِّيهِمۡۖ وَمَا يَعِدُهُمُ ٱلشَّيۡطَٰنُ إِلَّا غُرُورًا

«Він дає їм обіцянки та збуджує в них надії. Але диявол не обіцяє їм нічого, окрім спокуси» (4:120).

Проте, незважаючи на заяву Трампа, Америка буде продовжувати розхитувати єдність ЄС, і, ймовірно, у найближчий час ми усі побачимо в Європі тих, хто відгукнеться на обіцянки Америки.
П’яте:

Націоналізм розриває на частини носіїв капіталізму, і особливо це проявляється в Європі. Він послаблює Європу, послаблює її Союз, заважає їй бути активною у зовнішній політиці. Причина цього полягає у тому, що капіталізм не вирішує проблему націоналізму, і він ніколи не зможе її вирішити. Ця ідеологія — в основі неспроможна, тому що в ній релігія відокремлена від держави. Її порочність полягає у демократії, яка контролюється володарями капіталу. Вони знаходяться у виграшному положенні через свої посади, матеріальні можливості, використовуючи свої закони у благо собі. Ця ідеологія є несправедливою, адже вона веде боротьбу проти релігії та тих, хто її дотримується, а також у ній існує дискримінація у відношенні людей, поділяючи їх за релігійними та етнічними ознаками... Це очевидно спостерігачу та проникливій людині, і немає різниці між капіталізмом в Америці або в Європі.

Усі світські закони не можуть позбутися цієї несправедливості, порочності, від поневолення країн та їх народів. Тільки Іслам, ниспосланий Аллахом, несе людям справедливість та рішення їх проблем. Адже Аллах знає, що є благом для Його створінь:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُوٓاْ إِنَّ مِنۡ أَزۡوَٰجِكُمۡ وَأَوۡلَٰدِكُمۡ عَدُوّٗا لَّكُمۡ فَٱحۡذَرُوهُمۡۚ وَإِن تَعۡفُواْ وَتَصۡفَحُواْ وَتَغۡفِرُواْ فَإِنَّ ٱللَّهَ غَفُورٞ رَّحِيمٌ

«Невже цього не буде знати Той, Хто створив, якщо Він — Проникливий (або Добрий), Відаючий?» (67:14).

Саме Іслам здатен розплавити народи в одне ціле, у результаті чого між ними пропадає роз’єднаність та суперництво на основі націоналізму та патріотизму, тому що Іслам забороняє подібні зв’язки та безпощадно бореться проти них. Саме Іслам встановлює справедливість між людьми, коли піклується про їх справи, при цьому він не враховує їх колір шкіри, національність та релігію; навпаки, він вважає усіх людей рівними перед його законами під затишком держави Халіфат.

Імам Ахмад у своїй збірці «Муснад» приводить слова Посланця ﷺ, промовлені ним в середині днів ташрика (дні жертвоприношення):

يَا أَيُّهَا النَّاسُ، أَلَا إِنَّ رَبَّكُمْ وَاحِدٌ، وَإِنَّ أَبَاكُمْ وَاحِدٌ، أَلَا لَا فَضْلَ لِعَرَبِيٍّ عَلَى عَجَمِيٍّ، وَلَا لِعَجَمِيٍّ عَلَى عَرَبِيٍّ، وَلَا لِأَحْمَرَ عَلَى أَسْوَدَ، وَلَا أَسْوَدَ عَلَى أَحْمَرَ إِلَّا بِالتَّقْوَى، أَبَلَّغْتُ ؟ قَالُوا: بَلَّغَ رَسُولُ اللَّهِ

«О люди! Воістину, Ваш Господь — Один, і ваш пробатько — один. Немає переваги арабу над неарабом і неарабу над арабом також, як немає переваги білої людини над чорною і чорної над білою! Перевага одних людей над іншими може бути лише у набожності! Чи довів я до вас?». «Так, о Посланець Аллаха!» — відповіли люди».

Саме у цій позиції полягає правильність:

فَمَاذَا بَعْدَ الْحَقِّ إِلَّا الضَّلَالُ ۖ فَأَنَّىٰ تُصْرَفُونَ

«Що може бути за істиною, окрім омани? До чого ж ви відвернуті від істини!» (10:32).

29 Мухаррама 1439 р.х.
19.10.2017 р.