Питання: а) Чи є в основі дозволеним або забороненим державна позика для Ісламської держави?
б) Якщо в основі лежить заборона, то на підґрунті чого дозволяється державна позика для здійснення проектів, відсутність яких завдає Уммі шкоди?
в) Чи може держава позичати в іншої держави, якщо це не завдає шкоди?
Відповідь:
Ісламська Держава може стягувати майно з населення і витрачати його лише у межах обмежень, накладених Шаріатом. Згідно Шаріату, стягування означає отримання засобів із постійних джерел та податків, а витрачання, згідно Шаріату, означає використання засобів на те, що є ваджибом, і те, що визначає Імам на свій розсуд. Решта усіх інших стягувань та витрачань не дозволені. Це стосується усього того, чим володіє і що витрачає, тобто як розпоряджається майном держава. Позика ж до цього не відноситься, це — дещо інше, аніж джерела прибутку та статті витрат.
Позика дозволена державі так само, як і індивідууму. Посланець ﷺ позичив у свого дядька Аббаса, що є вказівкою на державну позику, тому що Посланець отримував її у якості голови держави. На це вказує також саме отримане у борг майно і те, як воно було виплачено. Тому неможна говорити, що в основі державна позика дозволена чи заборонена, навпаки, держава може брати у борг на розсуд Імама.
Що стосується зовнішньої позики держави, то у нинішню епоху говорити про те, що вона не завдає шкоди, не доводиться. У природі зовнішньої позики сьогодні лежить завдання шкоди.
28 Рабі ус-сані 1391 р.х.
21.06.1971 р.