Питання: У книзі «Майно у Державі Халіфат» у темі «Закят за паперові гроші» говориться:
«Забезпечена частина таких грошей робить їх схожими на повністю забезпечені гроші з точки зору того, що ці гроші можна обміняти на золото чи срібло у будь-яку мить, нехай і не у відповідному номіналу обсязі. Тому закят за частково забезпечені гроші подібний закяту з золота і срібла. Якщо гроші забезпечені лише наполовину (50 %) від своєї номінальної вартості, то за них виплачується закят тоді, коли сума досягає 40 динарів і минає рік, причому закят виплачується купюрами. Якщо кількість забезпечених паперових грошей не досягає 40 динарів, то з них не стягується закят, оскільки вони не досягають нісабу».
Звідси виникло питання: чому на ту частину грошей, яка покрита дорогоцінним металом, ми не дивимось як на повністю забезпечені, а отож, закят за них подібний закяту за золото і срібло. А на ту частину, яка не покрита, треба дивитись як на фідуціарні (незабезпечені) гроші, а отож, вони також підпадають під зміст хадісів, які зобов’язують виплату закяту за золото і срібло?
Відповідь:
Гроші бувають наступних видів:
1) Золоті і срібні. Метод стягування з них закяту відомий.
2) Повністю забезпечені відповідною до їх номіналу кількістю золота чи срібла. Якщо на них написано «золотий динар вагою 4,25 г.», то з цією купюрою взаємодіють як з золотим динаром. Отож, з такої купюри стягується закят як з золотого динара при умові, що дану купюру можна обміняти у будь-яку мить на ту кількість золота, яка написана на ній. Іншими словами, якщо у Вас є 20 купюр, а у сукупності написана на них кількість золота досягає 85 г., то ці гроші досягли свого нісабу, а отож, з них виплачується закят. Суть забезпечених грошей полягає у тому, що у будь-яку мить їх можна обміняти у держави на ту кількість золота, якою вони забезпечені.
3) Частково забезпечені, причому частка покриття може бути різною, але завжди буде менше номінально цінності валюти. Отож, хоча на них і буде написано «золотий динар», але при обміні у держави людина отримає лише ту частину золота, якою купюра була забезпечена. Наприклад, на купюрі написано, що вона покрита 2,125 г. золота, отож, при обміні на золото людина отримає лише цю вагу. Що стосується 2,125 г., то це половина золотого динара. А це означає, що тільки при наявності 40 таких паперових золотих динарів кількість золота, якими вони забезпечені, досягне 85 г: 40×2,125=85.
Про такий динар не говориться,що він складається із двох частин: частина, яка забезпечена золотом, і частина, яка забезпечена силою закону. На ринку з такою валютою будуть взаємодіяти з урахуванням її купівельної спроможності, яка рівна купівельної спроможності 2,125 г. золота, і годі. Немає такого,що частково забезпечений динар має купівельну спроможність у виді 2,125 г. золота + чогось іще.
Цінність такого динара виражається лише в 2,125 г. золота, не більше.
4) Фідуціарні (незабезпечені) гроші, випущені державою, яка зобов’язує приймати їх по номіналу силою закону. Такі гроші не можуть бути обмінені на золото чи срібло, навіть якщо на них написано «один золотий динар» чи «десять». Причина цього полягає у тому, що немає можливості обміняти їх на золото у будь-яку мить. Також не говориться, що за допомогою цієї купюри можна купити певну кількість золота, а отож, воно забезпечено цієї кількістю золота. Причина цього полягає у тому, що частково чи повністю забезпечені гроші можна обміняти у держави у будь-яку мить і на ту утверджену кількість золота, яким воно забезпечено. відсутність цих двох умов (утверджена кількість і обмін у будь-яку мить) у грошей автоматично виводить їх із рангу забезпечених.
Стає очевидним, що фідуціарні гроші не відносяться до забезпечених, вони не покриті золотом чи сріблом, вони не можуть бути обмінені у держави на золото чи срібло у будь-який час. Починаючи з 1971 р. увесь світ почав дотримуватись лише системи паперових купюр, коли у 1971 році президент США Ніксон об’явив про завершення Бреттон-Вудської угоди і скасування зв’язку між доларом і золотом.
Таким чином, у відношенні фідуціарних грошей треба вчиняти так само, як вчиняють з грошима по Шаріату, оскільки вони володіють здатністю бути засобом розрахунку та обміну. З фідуціарних грошей виплачується закят, і для цього визначається їх вартість у золоті і сріблі. Наприклад, якщо кількість фідуціарних грошей досягла еквівалентної вартості 20 золотих динарів (85 гр. золота), що є нісабом золота, чи вартості 200 срібних дирхамів (595 гр. срібла), і ця сума зберігалась на протязі місячного року, тоді є ваджибом за це виплатити закят у розмірі 2,5 %. Але при цьому не повинно бути боргів …
Я ж схиляюсь до того, що закят з фідуціарних грошей треба виплачувати з самого мінімального нісабу, тобто з срібла, оскільки сьогодні срібло дешевше. Тобто, той, хто володіє сумою, на яку можна купити 595 г. срібла, стає одним із тих, хто по спливанню місячного року повинен виплатити закят у розмірі 2,5 %.
10 Рабі ус-сані 1432 р.х.
15.03.2011 р.