від AmmarKhdhir
Питання: З іменем Аллаха, Милостивого, Милосердного!
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Один із братів збентежив мене своїм питанням, я намагався йому пояснити положення, в якому ми живемо , але він не погодився, і мені здається, що він правий.
Питання полягає у тому, що робота у державних закладах при владі капіталізму у більшості випадків буде перетинатись з лихварством. Адже усі ми знаємо, що держава , яка виплачує заробітну плату за державну службу, платить її повністю чи частково із засобів, отриманих від лихварства . Наприклад, із лихварських займів у інших країн чи із займів від МВФ.
Звідси виникає два питання: чи буде заробітна плата державних службовців вважатись лихварським майном? Якщо відповідь буде позитивною, то що нам робити у такій ситуації, як жити без роботи, як вчинити далі, адже на неї ми витратили частину свого життя у виді навчання і зайнятості у цій сфері?
Заздалегідь дякуємо Вам за розуміння, і нехай Аллах воздасть Вам благом!
Ваш брат Ammar із Тунісу.
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Що стосується заробітної плати, яку отримує державний службовець, то її хукм буде залежати від самої роботи:
— Якщо людина виконує мухаррам (заборонену) роботу, то її зарплата буде забороненою для неї, бо вона отримала її за роботу категорії харам. Наприклад, той, хто працює у спецслужбах, щоб стежити за мусульманами, щоб катувати людей, носіїв заклику і т.п.;
— Якщо робота буде із числа дозволених (мубах), як, наприклад, робота вчителем, інженером, лікарем у державній лікарні, то і заробітна плата буде дозволеною (мубах). Подібній зарплаті аніскільки не нашкодить той факт, що роботодавець повністю або частково виплачує її із засобів, отриманих від лихварства чи інших заборонених угод. Отож, отримувати заробітну плату , частину якої складають заборонені гроші, а частину — дозволені, буде мубах. Але забороненою буде та заробітна плата, яка виплачується із вкрадених , відібраних грошей чи буде із мухаррам майна у виді спиртного, свинини.
Заборонене майно ділиться на наступні види:
1) Заборонене по своїй природі . Наприклад, вино. Подібні речі заборонено дарувати, виплачувати у якості заробітної плати, продавати, покупати … Даний вид буде харамом як для його володаря, так і для того, хто бере його собі у якості плати, подарунка і т.д., адже Посланець Аллаха ﷺ сказав:
حُرِّمَتِ الْخَمْرُ بِعَيْنِهَا
«Вино заборонено, тому що воно хамр (п’янке)» (ан-Насаі).
2) Заборонене, бо було замахування на права людини. Наприклад, майно було вкрадено чи відібрано . Таке майно є забороненим для крадія, грабіжника. Його заборонено дарувати, виплачувати у якості заробітної плати вона заборонене як для того, хто його набув, так і для того, кому його передають. Причина цього полягає у тому, що по праву таке майно є майном першого володаря, і де б воно не знаходилось, його необхідно повернути володарю. Доказом цьому служить наступне:
Передається від Самура, що Посланець Аллаха ﷺ говорив:
إِذَا سُرِقَ مِنَ الرَّجُلِ مَتَاعٌ أَوْ ضَاعَ لَهُ مَتَاعٌ فَوَجَدَهُ بِيَدِ رَجُلٍ بِعَيْنِهِ فَهُوَ أَحَقُّ بِهِ وَيَرْجِعُ الْمُشْتَرِي عَلَى الْبَائِعِ بِالثَّمَ
«Якщо у людини вкрадуть яку-небудь річ , чи вона втратить якусь річ, а потім виявить її в іншої людини, то перший (у кого вкрали чи хто загубив) має на неї більше прав, аніж останній, а той, хто купив цю річ, вправі вимагати у продавця назад свої гроші» (Ахмад).
Текст говорить про те, що завойоване майно повинно бути повернуто своєму володарю.
Відібране силою майно продовжує належати тому, у кого його відібрали, і той, хто відняв, повинен повернути відняте його володарю. Повідомляється від Самура, що Пророк ﷺ сказав:
عَلَى اليَدِ مَا أَخَذَتْ حَتَّى تُؤَدِّي
«Рука (знаходиться) у боргу за те, що взяла, поки не поверне» (ат-Тірмізі, сказав:«Хасан хадіс»).
3) Заборонене, оскільки отримано від недійсних (батиль) угод. Наприклад, майно , яке було отримано від лихварства (ріба), азартних ігор (кімар). Якщо людина володіє майном, яке отримано як від прибутків лихварства, так і дозволеного майна, то та частина, яка отримана забороненим шляхом , і буде харамною, але тільки для неї. Заборона не буде стосуватись того, хто отримав подібне майно законним шаріатським шляхом від роботодавця, хоча роботодавець може являтись лихварем чи гравцем в азартні ігри.
Наприклад не заборонено продати лихварю якийсь товар, не заборонено жінці отримувати своє забезпечення від чоловіка-лихваря чи отримувати від родича-лихваря подарунки і т.д., адже подібні взаємовідносини не заборонені Шаріатом. Гріх за майно, отримане забороненим шляхом , лягає на лихваря, а не на того, хто отримав його у якості оплати за роботу , або у якості утримання, чи подарунка. У даному випадку відповідальність за харам не може покладатись на двох осіб. Доказом тому служать:
а) Слова Всевишнього:
وَلَا تَكْسِبُ كُلُّ نَفْسٍ إِلَّا عَلَيْهَا وَلَا تَزِرُ وَازِرَةٌ وِزْرَ أُخْرَىٰ
«Кожна душа набуває гріхи тільки у шкоду самій собі. Жодна душа не понесе чужого тягаря» (6:164).
б) Достовірно передається про те, що Пророк ﷺ мав різного роду відносини з євреями в Медині , знаючи, що більшість свого майна вони заробили шляхом лихварства. Саме тому Всевишній Аллах сказав:
فَبِظُلْمٍ مِّنَ الَّذِينَ هَادُوا حَرَّمْنَا عَلَيْهِمْ طَيِّبَاتٍ أُحِلَّتْ لَهُمْ وَبِصَدِّهِمْ عَن سَبِيلِ اللَّهِ كَثِيرًا ١٦٠ وَأَخْذِهِمُ الرِّبَا وَقَدْ نُهُوا عَنْهُ وَأَكْلِهِمْ أَمْوَالَ النَّاسِ بِالْبَاطِلِ
«За те, що іудеї вчиняли несправедливо і багатьох збивали (чи часто збивали людей) зі шляху Аллаха, Ми заборонили їм блага, які були дозволені їм. А також за те, що вони брали приріст від (лихварства), хоча він був заборонений їм, і незаконно пожирали майно людей …» (4:160,161).
Також повідомляється, що Пророк ﷺ приймав подарунки від євреїв Медини. Передає Ахмад від Ібн Аббаса:
أَنَّ امْرَأَةً مِنَ الْيَهُودِ أَهْدَتْ لِرَسُولِ اللهِ صَلَى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ شَاةً مَسْمُومَةً فَأَرْسَلَ إِلَيْهَا فَقَالَ مَا حَمَلَكِ عَلَى مَا صَنَعْتِ قَالَتْ أَحْبَبْتُ أَوْ أرَدْتُ إِنْ كُنْتَ نَبِيًّا فَإِنَّ اللَّهَ سَيُطْلِعُكَ عَلَيْهِ وَإِنْ لَمْ تَكُنْ نَبِيًّا أُرِيحُ النَّاسَ مِنْكَ
«Одна єврейка подарувала Посланцю Аллаха ﷺ отруйну баранину. Після чого він послав за нею і спитав: «Що спонукало тебе до того, що ти зробила?», — на що єврейка сказала: «Я хотіла упевнитись : якщо ти — Пророк, то Аллах неодмінно освідомить тебе про це, а якщо це не так, то я б позбавила людей від тебе».
в) Достовірно передається про те, що деякі сподвижники і табіїни дозволяли приймати подарунки від лихварів:
— Одного разу чоловік прийшов до Ібн Масуда і спитав його:
إِنَّ لِي جَارًا يَأْكُلُ الرِّبَا وَإِنَّهُ لَا يَزَالُ يَدْعُونِي فَقَالَ مَهْنَؤُهُ لَكَ وَإِثْمُهُ عَلَيْهِ
«У мене є сусід, який поїдає приріст від лихварства, і він не перестає звати мене до себе у гості», — на що Ібн Масуд сказав: «Його заробіток дозволений тобі, а гріх — на ньому» (Абд ар-Раззак ас-Санані у «Мусаннафе»).
— Одного разу аль-Хасана спитали:
أَيُؤْكَلُ طَعَامُ الصَّيَارِفَةِ فَقَالَ قَدْ أَخْبَرَكُمُ اللَّهُ عَنِ الْيَهُودِ وَالنَّصَارَى إِنَّهُمْ يَأْكُلُونَ الرِّبَا وَأَحَلَّ لَكُمْ طَعَامَهُمْ
«Чи можна їсти їжу тих, хто займається обміном валют?», — на що він сказав: «Аллах сповістив вас про євреїв і християнах , що вони поїдали приріст від лихварства , але при цьому дозволив вам їсти їх їжу» (Абд ар-Раззак ас-Санані у «Мусаннафе» від Муаммара).
— Передається від Мансура:
قُلْتُ لِإِبْرَاهِيمَ نَزَلْتُ بِعَامِلٍ فَنَزَلَنِي وَأَجَازَنِي قَالَ اقْبَلْ قُلْتُ فَصَاحِبُ رِبًا قَالَ اقْبَلْ مَا لَمْ تَأْمُرْهُ أَوْ تُعِنْهُ
«Одного разу я спитав Ібрахіма ан-Нахаі: «Одного разу я опинився у домі збирача податків. Він прийняв мене як гостя, і більше того, дав подарунок», — на що Ібрахім сказав: «Прийми подарунок!». Я спитав: «Але ж він отримує приріст від лихварства», — на що він сказав: «Приймай, якщо він не наказує тобі займатись лихварством чи поки ти не надаєш йому допомогу у цьому» (Абдурразак ас-Санані у «Мусаннаф» від Муаммар).
4) Тим не менш, краще не мати відносин з володарями майна, яка отримується частково чи повністю від лихварства , краще не продавати їм і не приймати від них подарунки через благочестя. Говорячи по-іншому, торговцю краще утриматись від отримання прибутку за товар із засобів, отриманих шляхом лихварства , людині краще утриматись від прийняття подарунків із майна, отриманого від лихварства. Адже мусульманин уникає усього, що не є чистим. Сподвижники Посланця Аллаха ﷺ утримувались навіть від низки дозволених (мубах) речей, побоюючись наблизитись до хараму. Достовірно передається, що Посланець Аллаха ﷺ говорив:
لَا يَبْلُغُ العَبْدُ أَنْ يَكُونَ مِنَ المُتَّقِينَ حَتَّى يَدَعَ مَا لَا بَأْسَ بِهِ حَذَرًا لِمَا بِهِ البَأْسُ
«Раб не досягне ступеня богобоязливості , поки не утримається від того, у чому немає нічого зазорного, побоюючись того, у чому є щось зазорне» (ат-Тірмізі, сказав:«Хасан хадіс»).
Підбиваючи підсумки: дозволяється продавати товар тому, чиє майно частково отримано із дозволених угод і частково від лихварства. Також дозволяється приймати від таких людей подарунки, брати у них плату за свою роботу. Таким чином, той, хто працює у державному закладі і отримує звідти заробітну плату , не отримає гріха за те, що його зарплата є сумішшю заборонених і дозволених грошей. Іншими словами, для нього отримати звідти заробітну плату буде мубах, і у цьому немає проблем чи якогось проступку. Гріховність за лихварство лягає не на плечі держслужбовцям , а не плечі тієї сторони , яка його наймає .
Сподіваюсь, цієї відповіді буде досить для Вас. Але Аллах знає краще!
9 Зуль-када 1441 р.х.
30.06.2020 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбук» на тему «Фікх»